Рішення № 30292451, 15.03.2013, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 419/9065/12

Провадження № 2/204/470/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2013 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючої - судді Нізік О.В.

при секретарі Таран К.В.

за участю: позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 акціонерного товариства «Страхової компанії «ВУСО» про визнання неправомірними дій страхової компанії та стягнення страхового відшкодування, -

в с т а н о в и в:

29 листопада 2012 року позивач звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що 25 вересня 2008 року між ОСОБА_1 та Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО» в особі директора представництва ЗАТ «СК «ВУСО» у м. Павлоград був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту №037063092-04-05. У подальшому Закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО» було перейменовано у Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО». Вигодонабувачем за Договором є Павлоградське відділення Дніпропетровського ПАТ «Укрсоцбанк». Об'єктом страхування був наземний транспорт автомобіль «Шевроле Авео», рік випуску 2008, державний номер НОМЕР_1, заявленою вартістю 65 650,00 грн. 18 листопада 2011 року о 19 год. 35 хв. за адресою: м. Дніпропетровськ, район «Сонячний», міст №2 сталася дорожньо-транспортна пригода та застрахований автомобіль зазнав пошкоджень, про що Позивач негайно повідомив Дніпропетровське представництво ПрАТ «СК «ВУСО». Згідно рахунку-фактури №ЗН-000002337 від 26 листопада 2011 року, складений СТО, вартість ремонтно-відновлювальних робіт пошкодженого автомобіля склала 14 995,56 грн. 14 березня 2012 року, за ініціативою позивача була здійснена переоцінка вартості ремонтно-відновлювальних робіт, про що свідчить рахунок №16 складений ПП ОСОБА_3 та сплачений Позивачем. Листом № 2546 від 10.04.2012р. ПрАТ «СК «ВУСО» відмовило Позивачу у виплаті страхового відшкодування з тих підстав, що ДТП сталося в той час, коли Договір страхування не діяв, оскільки Позивач не вніс в обумовлений договором строк черговий платіж, а вніс його з прострочкою 27.10.2011р. При цьому, Відповідач зазначив, що відповідно до п.4.5.1 Договору у випадку несвоєчасного внесення платежу договір відновлює свою дію після проведення огляду транспортного засобу та підписання акту огляду. За таких обставин, на думку Відповідача, страховий захист на пошкоджений транспортний засіб не розповсюджується. Слід зазначити, що мотивуючи відмову у виплаті страхового відшкодування, відповідач опирався виключно на ту обставину , що на його думку, договір був припинений в той час, коли стався страховий випадок. Він не погоджується з такою позицією Відповідача з наступних підстав: у відповідності з п.4.5 Договору, договір набирає чинності з моменту внесення першого платежу на поточний рахунок або в касу Страхувальника, та діє до дати зазначеній в п.4.4 Договору як дата внесення наступного чергового платежу. Відновлення дії Договору настає з моменту внесення чергового страхового платежу (у повному обсязі) та діє до настання строку внесення наступного платежу. Після внесення останнього страхового платежу Договір діє до 24 вересня 2015 року. Ним за перші три періоди страхування було сплачено кошти в повному обсязі в строк до 30.09.2008р., 30.09.2009р., 30.09.2010р. За четвертий період страхування позивачем було сплачено кошти 27 жовтня 2011р. з прострочкою платежу на 28 календарних днів. Слід зазначити, що цей платіж був прийнятий Відповідачем. Відповідно до п.4.5.1 Договору у випадку несвоєчасного внесення платежу договір відновлює свою дію після проведення огляду транспортного засобу та підписання акту огляду між страхувальником та представником Страховика. Відмовляючи у виплаті страхового відшкодування Відповідач звинуватив його в тому, що він під час сплати страхового платежу 27 жовтня 2011 року не надав транспортний засіб для огляду працівникам страхової компанії. Проте, умовами договору не визначений порядок проведення огляду транспортного засобу , включаючи спосіб у який сторони повинні домовитись про огляд автомобіля; кому належить право ініціювання проведення огляду, як надається транспортний засіб для огляду, не прописані строки на складання акту огляду та інше. Тобто, зазначений пункт договору не можливо виконати оскільки в договорі відсутні правила його реалізації. Зазначена прогалина у домовленостях сторін надає можливість Відповідачу чинити бездіяльність, що призводить до перешкод у поновленні дії Договору та зловживати своїм становищем. Відсутність умов Договору, що регулюють порядок за яким має бути проведений огляд застрахованого транспортного засобу та складання акту огляду виключає його застосування у правовідносинах між сторонами. Враховуючи вищевикладене, спірний пункт договору не спрямований на реальне настання правових наслідків. Оскільки відповідно до ч. 1 ст. 110 Цивільного процесуального кодексу України позови, що виникають з діяльності філії або представництва юридичної особи, можуть пред'являтися також за їх місцезнаходженням. Враховуючи, що інтереси ПрАТ «СК «ВУСО» за укладеним Договором представляє Дніпропетровське представництво, він звертається до Красногвардійського районного суду, тобто за місцезнаходженням представництва ПрАТ «СК «ВУСО» у м. Дніпропетровську. Просив визнати неправомірними дії ОСОБА_2 акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» щодо відмови у виплаті страхового відшкодування ОСОБА_1 за страховим випадком, що стався 18 листопада 2011р.; стягнути з ОСОБА_2 акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» (код СДРПОУ 31650052, адреса: м.Донецьк, вул.Постишева, буд.60, 7-й поверх) страхове відшкодування у розмірі 12 389,00 (дванадцять тисяч триста вісімдесят дев'ять) гривень на користь ОСОБА_1.

У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав наполягав на задоволенні позову у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства «Страхової компанії «ВУСО» в особі представництва в м. Дніпропетровську у судове засідання не зявився.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обовязкові для суду, що розглядає справу про цивільно правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Згідно ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Як встановлено у судовому засіданні, 25 вересня 2008 року між ОСОБА_1 та Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО» в особі директора представництва ЗАТ «СК «ВУСО» у м. Павлоград був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту № 037063092-04-05 (а .с. 11-14).

Вигодонабувачем за Договором є Павлоградське відділення Дніпропетровського ПАТ «Укрсоцбанк».

Об'єктом страхування був наземний транспорт автомобіль «Шевроле Авео», рік випуску 2008, державний номер НОМЕР_1, заявленою вартістю 65 650,00 грн.

18 листопада 2011 року о 19 год. 35 хв. за адресою: м. Дніпропетровськ, район «Сонячний», міст №2 сталася дорожньо-транспортна пригода та застрахований автомобіль зазнав пошкоджень, про що Позивач негайно повідомив Дніпропетровське представництво ПрАТ «СК «ВУСО».

Згідно рахунку-фактури №ЗН-000002337 від 26 листопада 2011 року, складений СТО (ТОВ «Авто-Імпульс»), вартість ремонтно-відновлювальних робіт пошкодженого автомобіля склала 14 995,56 грн.

14 березня 2012 року, за ініціативою позивача була здійснена переоцінка вартості ремонтно-відновлювальних робіт, про що свідчить рахунок №16 складений ПП ОСОБА_3 та сплачений Позивачем.

Листом № 2546 від 10.04.2012р. ПрАТ «СК «ВУСО» відмовило Позивачу у виплаті страхового відшкодування з тих підстав, що ДТП сталося в той час, коли Договір страхування не діяв, оскільки Позивач не вніс в обумовлений договором строк черговий платіж, а вніс його з прострочкою 27.10.2011р. При цьому, Відповідач зазначив, що відповідно до п.4.5.1 Договору у випадку несвоєчасного внесення платежу договір відновлює свою дію після проведення огляду транспортного засобу та підписання акту огляду. За таких обставин, на думку Відповідача, страховий захист на пошкоджений транспортний засіб не розповсюджується (а. с. 38).

На підставі вищевикладеного позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 акціонерного товариства «Страхової компанії «ВУСО» в особі представництва в м. Дніпропетровську про визнання неправомірними дій страхової компанії та стягнення страхового відшкодування.

Згідно до ч.2 ст. 985 ЦК, страхувальник має право при укладенні договору страхування призначити фізичну або юридичну особу для одержання страхової виплати (вигодонабувача), а також замінювати її до настання страхового випадку, якщо інше не встановлено договором страхування.

Стаття 3 Закону № 85/96-ВР у страховому зобовязанні виділяє два види третіх осіб, один з них - вигодонабувачі. Із зазначеного випливає, що договір страхування надає третій особі право вимагати від страховика здійснити страхову виплату на свою користь, тобто наділяє вигодонабувача правами страхувальника , але не покладає на нього обовязків останнього. При спричиненні шкоди вигодонабувач має право її відшкодування від заподіювача, а також обирати, до кого цю вимогу предявляти- до заподіювача чи до страховика.

Як визначено умовами договору та не заперечується позивачем (у позовній заяві) вигодонабувачем за Договором є Павлоградське відділення Дніпропетровського ПАТ «Укрсоцбанк».

Відтак, право вимоги до належного відповідача в разі настання страхового випадку з приводу виплати страхового відшкодування має саме вигодонабувач за договором Павлоградське відділення Дніпропетровського ПАТ «Укрсоцбанк», яке б у разі виплати страхового відшкодування повинно суму страхової виплати направити на погашення кредитної заборгованості позивача за договором кредитування.

Проте, дана цивільна справа розглядається за позовом ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування саме на свою користь, вимоги вигодонабувача до відповідача при розгляді даної справи не подавались і в даному провадженні не розглядались.

Згідно до статті 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі; доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

На підставі ст. 88 ЦПК України, суд враховуючи результат розгляду справи, вважає за необхідне судові витрати понесені ОСОБА_1 по сплаті судового збору у сумі 214 грн. 60 коп. віднести за його рахунок.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 15, 57-61, 79, 81, 88, 209, 212-215 ЦПК України, ст. 27 Закону України від 04.10.2001 року за № 2745-III «Про страхування» зі змінами та доповненнями, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 акціонерного товариства «Страхової компанії «ВУСО» про визнання неправомірними дій страхової компанії та стягнення страхового відшкодування відмовити.

Судові витрати понесені ОСОБА_1 по сплаті судового збору у сумі 214 грн. 60 коп. віднести за його рахунок.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення суду.

Суддя О. В. Нізік