Рішення № 30291811, 27.03.2013, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 411/5908/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2013 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Козака А.В., при секретарі Нікітенковій М.М., за участю: представника позивача ОСОБА_1, представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_4 до ПАТ КБ «Приватбанк» в особі Криворізького філіалу відділення «Приватцентр» про визнання договору виконаним й розірваним та за зустрічним позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернулась до суду 21.06.2012 року із позовом, в якому зазначила, що 26.06.2008 року між нею та ПАТ КБ «Приватбанк» в особі Криворізького філіалу відділення «Приватцентр» (надалі - банк), було укладено кредитно-заставний договір № КRР0А80000106831. Зазначений Договір укладений сторонами із визначенням його змісту на основі стандартної форми, запропонованої банком для будь-яких клієнтів-фізичних осіб.

За умовами договору, банк зобовязувався надати позичальнику кредит на придбання автотранспортного засобу у сумі 39994,91 грн., а позичальник - повернути кредит та сплатити відсотки за користування у розмірі 16,92% річних.

Проте, позивач вважає, що підписання зазначеного договору про надання споживчого кредиту стало наслідком чисельних порушень норм чинного законодавства та її прав, як споживача кредитної послуги, з боку банку, через що вона просила визнати кредитно-заставний договір виконаним та розірвати його (а.с.1-2).

27.03.2013 року позивач уточнила позов, фактично збільшивши його описову частину, не змінивши позовні вимоги (а.с.94-96).

ПАТ КБ «Приватбанк» у своєму позові зазначив, що згідно кредитно-заставного договору № КRР0А80000106831 від 26.06.2008 року ОСОБА_4 було надано кредит у розмірі 39994,91 грн. з терміном дії до 25.06.2013 року.

У звязку з порушенням зобовязань за кредитним договором, у ОСОБА_4 станом на 10.05.2012 року уторилась заборгованість у розмірі 38720,48 грн., яку банк просить стягнути з неї на свою користь, а також судові витрати по справі у розмірі 387,20 грн. (а.с.2-4).

В судовому засідання представник позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_1 підтримав первісний позов та заперечував проти зустрічного позову, з підстав викладених в основному та уточненому позовах, зіслався на те, що банк ввів в оману його довірителя та порушив вимоги ст.ст.11,18 та 19 Закону України «Про захист прав споживачів». Також пояснив, що його довіритель в рахунок погашення кредиту на протязі його дії сплатила 13099,78 грн. 17.07.2009 року автомобіль НОМЕР_1 був добровільно переданий ОСОБА_4 співробітникам банку за актом прийому, щоб не допускати прострочки виплат за кредитом у звязку із неможливістю їх виплачувати, для задоволення майбутніх вимог відповідача. 27.07.2009 року ОСОБА_4 на виконання умов акту прийму, надала співробітникам банку право експлуатації та розпорядження вказаним автомобілем, шляхом оформлення нотаріальної довіреності. В 2011 році їй стало відомо від працівника банку про продаж її автомобіля за більш ніж 50000 грн., але на продаж її не запрошували та договір купівлі-продажу їй не надавали. Вважає, що вирученої від продажу автомобіля суми цілком достатньо для виконання та погашення кредитно-заставного договору. В звязку з цим просив суд задовольнити первісний позов та визнати виконаним кредитно-заставний договір № КRР0А80000106831 від 26.06.2008 року та розірвати вказаний договір, а зустрічний позов залишити без задоволення.

Представники відповідача заперечували проти первісного позову, підтримали зустрічний позов та пояснили, що заклад авто не звільнив ОСОБА_4 від виконання умов кредитно-заставного договору, а грошових коштів отриманих від реалізації автомобіля було не достатньо для погашення заборгованості за договором. Тому, оскільки у ОСОБА_4 станом на 10.05.2012 року уторилась заборгованість у розмірі 38720,48 грн., вони просять стягнути її з неї на користь банку, а також судові витрати по справі у розмірі 387,20 грн., а первісний позов залишити без задоволення, як необґрунтований.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4 пояснила, що 26.06.2008 року між нею та ПАТ КБ «Приватбанк» в особі Криворізького філіалу відділення «Приватцентр» було укладено кредитно-заставний договір № КRР0А80000106831. За умовами договору вона отримала кредит на придбання автотранспортного засобу у розмірі сумі 39994,91 грн., зі сплатою відсотків за його користуванням у розмірі 16,92% річних, з терміном дії до 25.06.2013 року. 17.07.2009 року вона добровільно передала придбаний автомобіль НОМЕР_1 співробітникам банку за актом прийому, щоб не допускати прострочки виплат за кредитом та у звязку із неможливістю їх виплачувати, а також з метою задоволення майбутніх вимог відповідача. В листопада 2009 року їй стало відомо про те, що Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська її автомобіль було передано в заклад банку. В 2011 році їй стало відомо від працівника банку про продаж її автомобіля за більш ніж 50000 грн., а згодом отримала смс про заборгованість за кредитним договором на суму біля 30000 грн.

Заслухавши пояснення представників сторін та свідка, дослідивши докази наявні у справі, суд вважає, що первісний позов не підлягає задоволенню, а зустрічний позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 26.06.2008 року між ОСОБА_4 та ПАТ КБ «Приватбанк» в особі Криворізького філіалу відділення «Приватцентр» було укладено кредитно-заставний договір № КRР0А80000106831, за умовами якого банк зобовязувався надати позичальнику кредит на придбання автотранспортного засобу у сумі 39994,91 грн., а позичальник - повернути кредит та сплатити відсотки за користування у розмірі 16,92% річних, з терміном дії до 25.06.2013 року (а.с.3-13).

В рахунок погашення кредиту, з 2008 по 2009 роки, позивач сплатила 13099,78 грн. (а.с.16-18).

17.07.2009 року вона добровільно передала автомобіль НОМЕР_1 в заклад банку, за актом прийому, щоб не допускати прострочки виплат за кредитом, для задоволення вимог банку та у звязку із неможливістю сплачувати кредит (а.с.15).

Згідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Ч.2 ст.1050 цього ж Кодексу передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати відсотків, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

В зв'язку з порушенням з боку боржника взятих на себе зобовязань, настали правові наслідки, встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного судочинства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст.610 ЦК України зобов'язання вважається порушеним у випадку або повного його невиконання або неналежного виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно зі ст.625 того ж Кодексу божник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, а згідно зі ст.629 цього ж Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобовязання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно із ч.2 ст.589 ЦК України, за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату відсотків, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобовязання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у звязку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Після передачі ОСОБА_4 свого автомобіля в заклад банку, він згодом був реалізований 01.09.2011 року за 54800 грн., з яких: 17175,76 грн. було направлено на погашення заборгованості по тілу кредита; 24296,26 грн. було направлено на погашення пені; 9319,12 було направлено на погашення простроченої заборгованості по комісії та 4008,86 грн. було направлено на погашення заборгованості по відсотках, що підтверджується довідкою банку (а.с.81).

В ст.14.1 кредитно-заставного договору зазначено, що даний договір у частині сплати винагороди за надання фінансового інструменту, згідно з ст.16.1.7 договору, то сплачується в момент надання кредиту набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами, в інших частинах - з моменту надання позичальником розрахункових документів або оформлення касових документів з метою використання кредиту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі виданих позичальникові коштів до повного виконання сторонами зобовязань за договором.

Однак, після передачі ОСОБА_4 свого автомобіля в заклад банку й не зважаючи на вимоги ст.14.1 кредитно-заставного договору, вона не ставила питання про його розірвання та фактично не виконувала взяті на себе зобовязання по погашенню кредиту та сплаті винагороди за його користування, як до реалізації її автомобіля, так і після цього, внаслідок чого у неї станом на 10.05.2012 року утворилась заборгованість, яка складається із: заборгованості по кредиту у розмірі 18718,09 грн.; заборгованості по відсотках за користування кредитом у розмірі 9316,27 грн.; заборгованості по комісії за користування кредитом у розмірі 3639,08 грн.; пені за несвоєчасність виконання зобовязань за договором у розмірі 4965,11 грн.; штрафу (фіксована частина) у розмірі 250 грн. та штрафу (відсоткова складова) у розмірі 1831,93 грн., що загалом складає 38720,48 грн. та підлягає стягненню з неї на користь банку (а.с.5-8).

Згідно із ч.1 ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Отже, відповідно до вимог ст.88 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року (із змінами і доповненнями) з ОСОБА_4 на користь банку належить стягнути сплачений судовий збір у розмірі 387,20 грн. (а.с.1).

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.526,572,589,610,625,1048,1050,1054 ЦК України, ст.ст.10,60,74,76,88,208-210,212-215,218 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

первісний позов ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Зустрічний позов ПАТ КБ «Приватбанк» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299) заборгованість за кредитним договором № КRРOA80000106831 від 26.06.2008 року, яка станом на 10.05.2012 року складає 38720,48 грн. (на рахунок № 29092829003111) та судові витрати по справі у розмірі 387,20 грн. (на рахунок № 64993919400001).

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: суддя Козак А.В.

Суддя:

ОСОБА_5