Постанова № 30291162, 27.02.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 лютого 2013 р. 11:41 Справа №801/861/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Євдокімової О.О., при секретарі Гришановій Г.В., розглянувши за участю представника позивача Столяр В.В., довіреність №б/н від 14.03.12 р. у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за адміністративним позовом Малого приватного підприємства "Аттік-Буд"

до Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, спонукання до виконання певних дій.

Обставини справи: Мале приватне підприємство "Аттік-Буд" (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим ДПС (далі відповідач) в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0001442301/0 від 15.10.2010р., №0001862301/0 від 31.12.2010 р., № 1/285 від 22.11.2010р., а також зобов'язати відповідача повернути сплачені кошти в розмірі 45100,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем всупереч вимог діючого законодавства винесені оскаржувані податкові повідомлення - рішення про визначення суми податкового зобов'язання із земельного податку та нарахування штрафу, оскільки позивач не був ані фактичним користувачем земельної ділянки, ані користувачем у розумінні Земельного кодексу України, у зв'язку із тим, що договір оренди землі не пройшов державної реєстрації у органах Держкомзему у періоді, що був охоплений перевіркою, таким чином обов'язок з орендної плати за земельні ділянки у позивача виник з моменту державної реєстрації договору, а саме з 14.10.2010р. Заявою від 27.02.2013р. представник позивача зазначив, що у прохальній частині позову допущено описку, а саме позивач просить визнати протиправною та скасувати податкову вимогу № 1/285 від 22.11.2010р.

Представник позивача у судовому засіданні на задоволенні позовних вимог наполягав з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач жодного разу у судове засідання не з'явився, письмових заперечень на позов суду не надав, про причини неявки суд не повідомив, про час, день та місце розгляду справи сповіщений належним чином - під розписку, судовою повісткою, які залучені до матеріалів справи.

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, суд вважає можливим, на підставі ч. 6 ст. 71 КАС України, розглядати справу за відсутності представника відповідача на підставі наявних доказів.

Вислухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Мале приватне підприємство "Аттік - Буд" зареєстроване виконавчим комітетом Керченської міської ради 11.03.2001р., про що свідчить копія Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №641861.

Згідно довідки ЄДРПОУ №050862 від 06.03.2008р. основними видами діяльності позивача за КВЕД є будівництво будівель, будівництво інших споруд, монтаж та встановлення збірних конструкцій, діяльність автомобільного вантажного транспорту, діяльність у сфері інжинірингу.

Рішенням Керченської міської ради від 08.08.2008р. МПП "Аттік-Буд" передано в оренду строк на 49 років земельну ділянку загальною площею 1,1212га для будівництва та обслуговування комплексу багатоквартирних житлових будинків в районі вул. Суворова в м. Керч. Затверджено розмір орендної плати МПП "Аттік-Буд" за земельну ділянку в сумі 75277,37грн. на рік згідно додатку до рішення від 08.08.2008р.

Між Керченською міською радою та МПП "Аттік-Буд" укладено договір оренди землі, згідно якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування комплексу багатоквартирних житлових будинків, що знаходяться у районі вул. Суворова, у м. Керчі згідно із рішенням 35 сесії Керченської міської ради АР Крим 5 скликання від 08.08.2008р., загальною площею 1,1212га. Договір укладено на 49 років.

З 03.09.2009р. по 30.09.2009р. відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009р. по 30.06.2010р., за результатами якої 07.10.2010р. відповідачем складений Акт №1398/23-1/31331647.

За результатами перевірки було встановлено порушення позивачем, зокрема вимог ст.ст.13,14,15, Закону України "Про плату за землю", а саме, останнім не нараховувався та сплачувався земельний податок за період, що перевіряється у 2009р. та за 2010р. за земельні ділянки загальною площею 1,1212га, що призвело до заниження податкових зобов'язань по земельному податку всього у сумі 29759,45 грн., у тому числі за липень 2009 - 2408,90 грн., серпень 2009 - 2408,90 грн., вересень 2009 - 2408,90 грн., жовтень 2009 - 2408,90 грн., листопад 2009 - 2408,90 грн., грудень 2009 - 2408,89 грн., січень 2010 - 2551,01 грн., лютий 2010 - 2551,01 грн., березень 2010 - 2551,01 грн., квітень 2010 - 2551,01 грн., травень 2010 - 2551,01 грн., червень 2010 - 2551,01 грн.

На підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0001442301/0 від 15.10.10 р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання зі сплати земельного податку з юридичних осіб у розмірі 44554,11 грн., з яких 29759,45 грн. за основним платежем, 14794,66 грн. за штрафними санкціями.

Не погоджуючись із вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржував його до ДПА в АР Крим, але рішенням останньої від 25.11.2010р. скарга залишена без розгляду.

22.11.2010 р. позивачу була виставлена перша податкова вимога №1/285 за якою станом на 19.11.10 р. сума податкового боргу становить 44809,10 грн.

31.12.2010 р. відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питання несвоєчасної сплати узгодженого податкового зобов'язання по земельному податку за податковим повідомленням-рішенням № 0001442301 від 15.10.2010р. по граничному терміну сплати 16.11.2010р. в сумі 29759,40 грн., у зв'язку з чим, відповідачем був складений Акт №1920/23-1/31331647.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 31.12.2010 р. №0001862301/0 про застосування штрафу у розмірі 2975,94 грн.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Приймаючи до уваги, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011 року, суд вважає за необхідне керуватися нормами законодавства, чинними на момент виникнення спірних правовідносин, тобто у періоді, що був охоплений перевіркою.

Відповідно до п.2,3 ч.1 ст.9 Закону України "Про систему оподаткування" від 25 червня 1991 року N 1251-XII (тут і далі в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних відносин) платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Закон України "Про плату за землю" від 03.07.1992 року №2535-XII зі змінами та доповненнями (тут і далі в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних відносин) визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.

Частиною першою статті 4 зазначеного Закону встановлено, що розмір земельного податку не залежить від результатів господарської діяльності власників землі та землекористувачів.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про плату за землю" використання землі в Україні є платним. Плата за землю здійснюється у вигляді земельного податку чи орендної плати, що визначаються в залежності від грошової оцінки земель. Справляння земельного податку за земельні ділянки, надані в користування у зв'язку з укладенням угоди про розподіл продукції, замінюється розподілом виробленої продукції між державою та інвестором на умовах такої угоди. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні (ст. 5 Закону України "Про плату за землю").

Відповідно до статті 13 Закону України "Про плату за землю" підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно до ст. 15 Закону України "Про плату за землю" власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст.125 Земельного кодексу України).

Із системного аналізу вищенаведених норм випливає, що землекористувач повинен сплачувати земельний податок або орендну плату за земельні ділянки з моменту державної реєстрації відповідних прав. Крім того, землекористувач повинен сплачувати земельний податок і в тому випадку, якщо відповідне право не зареєстровано, але він дійсно користується відповідною земельною ділянкою

Як вбачається із матеріалів справи, державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки, укладений між Керченською міською радою та МПП "Аттік-Буд" проведено 14.10.2010р., про що Керченським міським відділом КРФ ДП "Центр державного земельного кадастру" при Держкомземі України у Державному реєстрі земель вчинено запис №041000800095.

З наведеного випливає, що обов'язок з орендної плати за земельні ділянки у позивача виник з моменту державної реєстрації договору оренди земельної ділянки, а саме з 14.10.2010р.

Разом з тим, в Акті перевірки №1920/23-1/31331647 відповідачем зазначено, що згідно інформації відділу Держкомзему у м. Керчі (Лист від 25.02.2010р.) за даними земельного кадастру, земельну ділянку площею 1,1212га передано в оренду терміном на 49 років позивачу для будівництва та обслуговування комплексу багатоквартирних житлових будинків. Відомості про землекористувача враховані у державній статистичної звітності по кількісному обліку земель (форми № 6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем) станом на 01.01.2009р. земельної ділянці присвоєний кадастровий номер 0111200000:01:013:0819. А також в Акті відповідачем зазначено, що за результатами невиїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог Закону України «Про плату за землю» (Акт від 16.04.2010р. № 530/23-31331647) встановлено заниження податку на землю за період з 08.08.08р. по 30.06.09р.на суму 24436,41 грн. Донарахована сума, згідно податкового повідомлення-рішення від 30.04.2010р. № 0000522301/0 у розмірі 36994,63 грн., яка знаходиться в адміністративному оскарженні на Центральному рівні (ДПА України).

Суд вважає за необхідне зазначити, що згідно статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

В свою чергу, частиною 1 ст. 72 КАС України закріплено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, згідно постанови Окружного адміністративного суду АР Крим від 17.03.2011р. в адміністративній справі № 2а-13678/10/11/0170, яка залишена без змін згідно з Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2011р. та Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.10.2012р. адміністративний позов позивача задоволений, визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим №0000522301/0 від 30.04.2010р., №0000522301/1 від 28.05.2010р., №0000522301/2 від 09.08.2010р., №0000522301/3 від 21.10.2010р., якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання зі сплати земельного податку з юридичних осіб у розмірі 36994,63грн., з яких: 24436,41грн. за основним платежем, 12558,22грн. за штрафними санкціями за період серпень 2008р.-червень 2009р.

Зазначеними рішеннями судів визначено, що обов'язок з орендної плати за земельні ділянки у позивача виник з моменту державної реєстрації договору оренди земельної ділянки, а саме з 14.10.2010р.

Разом з тим, судами надано оцінку Листу Відділу Держкомзему у м. Керчі від 25.02.2010р. та зазначено наступне.

Згідно ч.1 ст.193 Земельного кодексу України державний земельний кадастр - це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів.

Відповідно до ч.1 ст.202 Земельного кодексу України державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі державного реєстру земель.

Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що державний реєстр земель складається з двох частин: а) книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок; б) Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку.

Як вбачається із листа Відділу Держкомзему в м. Керч АРК від 25.02.2010р. вих.№98/01-9 в ньому не зазначено відомості про державну реєстрацію договору оренди між позивачем та Керченською міською радою на зазначену земельну ділянку.

Таким чином, із зазначеного листа не випливає, що за позивачем у перевіряємому періоді було зареєстровано будь яке право на дану земельну ділянку.

Лист Відділу Держкомзему в м. Керч АРК суперечить іншим обставинам справи, зокрема договору оренди земельної ділянки, оригінал якого досліджено судом у судовому засіданні, оскільки датою реєстрації договору є 14.10.2010р., а відтак земельна ділянка передана в оренду саме з цієї дати, а отже висновок Відділу Держкомзему в м. Керч АРК, викладений у вищезазначеному листі, щодо передачі в оренду позивачу земельної ділянки, не відповідає фактичним обставинам справи.

Отже, з урахуванням викладеного, зважаючи на приписи ч.1 ст.72 КАС України, суд дійшов висновку, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не потрібно доводити в даній справі, оскільки постанова Окружного адміністративного суду АР Крим від 17.03.2011р. в адміністративній справі № 2а-13678/10/11/0170, яка набрала законної сили має преюдиціальне значення. Наділення преюдиціальною силою судового рішення засновано на презумпції істинності судового рішення, що набрало законної сили. Законна сила судового рішення забезпечує дію преюдиції. В силу преюдиції встановлені судовим рішенням факти та правовідносини мають сприйматися як безспірні, до того часу, доки рішення суду не буде скасоване у передбаченому законом порядку, доки факти та правовідносини не будуть визнані такими, що не відповідають дійсності. Обставини вважаються встановленими в іншому судовому рішенні, якщо про це зазначено у мотивувальній чи резолютивній частинах цього рішення.

Згідно з ч. 1, 4 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав доказів того, що позивач протягом липень 2009р. - червень 2010р. користувався земельною ділянкою площею 1,1212га. яка передана йому за договором оренди, який зареєстрований 14.10.2010р.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач діяв необґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, у зв'язку із чим, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001442301/0 від 15.10.2010р. та податкової вимоги №1/285 від 22.11.2010 р. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Оскільки судом встановлено протиправність податкового повідомлення-рішення №0001442301/0 від 15.10.2010р. та податкової вимоги №1/285 від 22.11.2010 р., безпідставним та необґрунтованим є податкове повідомлення-рішення № 0001862301/0 від 31.12.2010р. про нарахування штрафу за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання по земельному податку за податковим повідомленням-рішенням №0001442301/0 від 15.10.2010р.

Стосовно позовних вимог про зобов'язання відповідача повернути сплачені кошти в розмірі 45100,00 грн. суд вважає, що ці вимоги є передчасними, оскільки приписами ст. 43 Податкового кодексу України (який набрав чинності з 01.01.2011р.) визначені умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань, зокрема п.п. 43.3-43.5 закріплено, що обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються органом державної податкової служби на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми. Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку. Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові Державного казначейства України. На підставі отриманого висновку орган Державного казначейства України протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому Державним казначейством України. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі Державному казначейству України для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши надані позивачем докази в їх сукупності в порядку статей 69,70,86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню

Під час судового засідання, яке відбулось 27.02.2013 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови.

У повному обсязі постанову складено та підписано 04.03.2013 р.

Керуючись ст.ст. 9, 11, 69-71, ст.ст. 158-159, 161-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим №0001442301/0 від 15.10.2010р.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим №0001862301/0 від 31.12.2010 р.

4. Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим №1/285 від 22.11.2010 р.

5. В задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Євдокімова О.О.