Ухвала суду № 30290979, 26.03.2013, Апеляційний суд Сумської області

Справа №1815/647/2012 Головуючий у суді у 1 інстанції - Кондратенко Людмила ПетрівнаНомер провадження 11/788/177/13 Суддя-доповідач - Філонова Категорія - 18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2013 року колегія суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Філонової Ю. О.,

суддів - Крамаренка В. І., Литовченко Н. О.,

з участю прокурора - Сахно О.О.

захисників - ОСОБА_3, ОСОБА_4,

ОСОБА_5

та засуджених - ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,

ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Суми кримінальну справу за апеляціями прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, засуджених ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_6, захисників ОСОБА_3, ОСОБА_12, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_13 на вирок Роменського міськрайонного суду Сумської області від 31 жовтня 2012 року, яким

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканець м. Ромни, Сумської області, раніше не судимий,

засуджений за ч.5 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років 6 місяців з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканець м. Ромни, Сумської області, раніше не судимий,

засуджений за ч.5 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років 6 місяців з конфіскацією 1/2 частини належного йому на праві власності майна.

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, мешканець м. Ромни, Сумської області, раніше не судимий,

засуджений за ч.5 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років з конфіскацією 1/2 частини належного йому на праві власності майна.

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4, мешканець м. Ромни, Сумської області, раніше не судимий,

засуджений за ч.5 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років з конфіскацією 1/2 частини належного йому на праві власності майна.

ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_5, мешканець м. Ромни, Сумської області, раніше не судимий,

засуджений за ч.5 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років з конфіскацією 1/2 частини належного йому на праві власності майна.

ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_6, мешканець м. Ромни, Сумської області, раніше не судимий,

засуджений за ч.5 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років з конфіскацією 1/2 частини належного йому на праві власності майна.

Стягнуто з засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 судові витрати за проведення експертиз по справі на користь держави в розмірі 563 грн. 40 коп. з кожного.

Долю речових доказів вирішено відповідно до вимог ст.81 КПК України.

ВСТАНОВИЛА:

Відповідно до вироку суду ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 визнані винними і засуджені за скоєння таких злочинів.

На початку червня 2011 року, ОСОБА_6, виявивши свердловину № 125 Великобубнівського родовища НГВУ «Охтирканафтогаз» ПАТ «Укрнафта», що знаходиться поблизу с. В'юнне, Роменського району, Сумської області, вирішив вчинити крадіжку нафти. При цьому ОСОБА_6 мав у своєму розпорядженні автомобіль марки «УАЗ-3962», типу «швидка допомога», р.н. НОМЕР_2, із обладнаною в салоні прихованою металевою ємністю для перевезення рідини об'ємом 1533 л. і легкові автомобілі марки «Opel Astra», р.н. НОМЕР_3 та «ВАЗ 2110», р.н. НОМЕР_1. ОСОБА_6 також мав у своєму розпорядженні приватний будинок з двома гаражами за адресою: АДРЕСА_1, де, на початку червня 2011 року, приготував ємність на 1000 літрів для зберігання рідини, розташованої на подвір'ї вказаного домоволодіння.

ОСОБА_6, розуміючи, що вчинити крадіжку нафтопродуктів самостійно не зможе, на початку червня 2011 року, вирішив створити організовану групу, залучивши до її складу також осіб, що працювали чи працюють в НГВУ « Охтирканафтогаз» ПАТ «Укрнафта», з метою полегшення доступу до вказаної свердловини.

Для цього на початку червня 2011 року він підшукав до складу злочинного угрупування своїх знайомих мешканців м.Ромни Сумської області : ОСОБА_7, який працював слюсарем цеху з контрольно-вимірювальних приладів та автоматики бригади №3 цеху КВПіА ЦВГ-3 НГВУ « Охтирканафтогаз» ПАТ «Укрнафта», ОСОБА_8, який займався перевезенням людей на своїх автомобілях марки «AUDI» та «OPEI Combo» і в минулому працював в НГВУ « Охтирканафтогаз» ПАТ «Укрнафта», ОСОБА_9, який в минулому працював бурильником та майстром в Роменській дільниці цеху свердловини НГВУ «Охтирканафтогаз» ПАТ «Укрнафта», ОСОБА_10, який працював машиністом крану локомотивного депо м.Ромни Сумської області, та ОСОБА_11, який не мав постійного місця роботи.

Вчиняючи дії організаційного характеру ОСОБА_6 на початку червня 2011 року за грошову винагороду запропонував ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 під своїм керівництвом, в складі організованої групи спільно викрадати нафту зі свердловини № 125 НГВУ « Охтирканафтогаз» ПАТ «Укрнафта», здійснювати її збут та розподіляти між собою доходи, отримані злочинним шляхом. При цьому він довів до відома вказаних осіб детальний план вчинення даних злочинів за їх спільною участю в складі вказаного злочинного угрупування, розподілив ролі кожного, ввів жорстку дисципліну, правила конспірації та правила поведінки, забезпечивши стабільність і безпеку злочинного функціонування групи.

ОСОБА_6, виступаючи в ролі організатора та керівника групи, довів до відома вказаних осіб детальний план вчинення даних злочинів, розподілив ролі кожного з учасників організованої групи, забезпечив їх радіозв'язком і засобами візуального спостереження, при цьому кожний учасник групи отримав свій позивний.

Відповідно до розподілу ролей, ОСОБА_6, здійснював загальне керівництво, а також особисто виїжджав на автомобілі «УАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_2, за маршрутом м. Ромни - с. В'юнне, Роменського району, до свердловини № 125 Великобубнівського родовища НГВУ «Охтирканафтогаз» ПАТ «Укрнафта», що знаходиться поблизу с. В'юнне, Роменського району, завантажував його нафтою та доставляв викрадене майно на територію домоволодіння по АДРЕСА_1, з метою його подальшого збуту.

Відповідно до розробленого злочинного плану, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, діючи при вчиненні викрадання нафти під керуванням ОСОБА_6, безпосередньо перед вчиненням крадіжки виконували роль спостерігачів за місцевістю.

Переконавшись у відсутності працівників воєнізованої охорони та в безпечному вчиненні крадіжки, ОСОБА_6, на спеціально обладнаному автомобілі «УАЗ», р.н. НОМЕР_2, для перевезення нафти приїжджав безпосередньо до свердловини № 125 Великобубнівського родовища НГВУ «Охтирканафтогаз» ПАТ «Укрнафта».

ОСОБА_7 підходив та зривав на вентелі вказаної свердловини пломбу, під'єднував до неї металевий перехідник з гумовим шлангом та, шляхом проникнення до сховища разом з ОСОБА_6, завантажував нафту до ємності в автомобілі «УАЗ» та приховував сліди злочину. ОСОБА_10, спочатку на автомобілі «Мерседес-бенц», а в подальшому на незареєстрованому на території автомобілі марки «Opel Astra», розвозив учасників злочинної групи до місць спостереження в районі викрадення нафти та контролював обстановку на маршруті в районі в'їзду до с. В'юнне та с. Рогинці, Роменського району. ОСОБА_11, будучи обізнаним про плани групи, та виконуючи свою роль в організованій групі, за вказівкою ОСОБА_6 здійснював реалізацію та збут викраденої організованою групою нафтосировини.

Так, в період часу з червня 2011 року по серпень 2011 року, а саме 05, 09, 10, 11, 22, 23 червня 2011 року, 17, 18, 23, 30 липня 2011 року та 05 серпня 2011 року, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, діючи за попередньою змовою групою осіб у складі організованої злочинної групи, вчинили 16 епізодів крадіжок нафти, шляхом проникнення до сховища-свердловини № 125 Великобубнівського родовища НГВУ «Охтирканафтогаз» ПАТ «Укрнафта», вагою 19753 кг 651 гр., на загальну суму 146 530 грн. 94 коп., що більше ніж у 250 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян та складає великий розмір, чим завдали НГВУ «Охтиранафтогаз» ПАТ «Укрнафта» матеріальних збитків на вказану суму.

У поданих апеляціях:

- прокурор, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції Постоленко В.В., не оспорюючи правильності вставлення судом фактичних обставин справи, просить вирок суду скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд в той же суд у іншому складі суду, посилаючись на те, що суд у вироку при застосуванні до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 конфіскації 1/2 частини належного їм на праві власності майна не мотивував свого рішення та не застосував при цьому вимоги ст.69 КК України.

- захисник засудженого ОСОБА_11 - адвокат ОСОБА_3, вважає вирок незаконним, просить його змінити у зв'язку з однобічністю та неповнотою досудового і судового слідства, невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, істотним порушенням кримінально-процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону, та перекваліфікувати дії ОСОБА_11 з ч.5 ст.185 КК України на ст.198 КК України і звільнити його від відбування покарання з випробуванням. Свої вимоги мотивує тим, що суд не надав належної оцінки дослідженим в судовому засіданні доказам та незаконно засудив ОСОБА_11 за ч.5 ст.185 КК України, оскільки його вина у скоєнні вказаного злочину не знайшла свого підтвердження. Ні під час досудового слідства ні при судовому розгляді справи не було здобуто доказів про обізнаність ОСОБА_11 про існування організованої групи.

Крім того, в порушення вимог КПК України (1960 р.), після того, як прокурор судових дебатах просив перекваліфікувати дії ОСОБА_11 з ч.5 ст.185 КК України та ст.198 КК України, тобто фактично змінив пред'явлене ОСОБА_11 обвинувачення, суд вийшовши за межі пред'явленого обвинувачення, засудив його за ч.5 ст.185 КК України. Крім того, що після зміни обвинувачення ОСОБА_11 суд не з'ясував думку представника цивільного позивача щодо зменшення обсягу обвинувачення підсудному, а також не дотримався безперервності розгляду справи та безпосереднього розгляду справи.

- засуджений ОСОБА_9, не оспорюючи фактичних обставин справи та ступінь доведеності своєї вини, просить змінити вирок суду та пом'якшити призначене йому покарання, застосувавши вимоги ст.69 КК України, а також повністю виключити конфіскацію майна, посилаючись на те, що суд першої інстанції не в повній мірі врахував всіх пом'якшуючих обставин та даних про його особу, таких як, щире каяття, повне визнання вини, добровільне відшкодування завданого збитку, відсутність претензій з боку потерпілої сторони та обтяжуючих його вину обставин. Також вказує, що суд не мав права враховувати обтяжуючі обставини при призначенні покарання;

- в доповненнях до апеляційної скарги засуджений ОСОБА_9, посилаючись на односторонність та неповноту досудового слідства, порушення кримінально-процесуального закону, просить вирок суду скасувати, а справу повернути прокуратурі на додаткове розслідування. Свої вимоги мотивує тим, що у протоколі огляду вилученого у нього автомобіля марки «AUDI-100» від 28.09.2011 року, неправильно вказана адреса за якою був вилучений автомобіль, та вказано, що він був знаряддям злочину, проте це не відповідає дійсності. Також апелянт зазначає, що в ході досудового та судового слідства не було підтверджено факту його знайомства із ОСОБА_11 Крім того, суд не виклав у вироку його, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 покази, не вказавши причини чому він їх відкидає, а також неоднозначно виклав його позицію щодо визнання чи невизнання ним своєї вини, не вказав пом'якшуючих вину обставин;

- захисник засудженого ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_4, не оспорюючи вірності кваліфікації дій ОСОБА_9, просить змінити вирок суду та пом'якшити призначене йому покарання, застосувавши ст.69 КК України щодо додаткової міри покарання у виді конфіскації 1/2 частини всього належного йому на праві власності майна, за виключенням житла. Свої вимоги мотивує тим, що суд першої інстанції не в повній мірі врахував всіх пом'якшуючих обставин та даних про його особу, зокрема те, що ОСОБА_9 раніше не судимий, повністю визнав свою вину, щиро розкаявся та активно сприяв розкриттю злочину, позитивно характеризується, повністю відшкодував завдані збитки, має на утриманні неповнолітнього сина та хворих батьків. Також вказує на другорядність ролі ОСОБА_9 у скоєнні злочину та відсутність обтяжуючих обставин;

- засуджений ОСОБА_7, не оспорюючи фактичних обставин справи та ступінь доведеності своєї вини, просить змінити вирок суду та пом'якшити призначене йому покарання, застосувавши вимоги ст.69 КК України, а також повністю виключити конфіскацію майна, посилаючись на те, що суд першої інстанції не в повній мірі врахував всіх пом'якшуючих обставин та даних про його особу, таких як, щире каяття, повне визнання вини, добровільне відшкодування завданого збитку, відсутність претензій з боку потерпілої сторони та обтяжуючих його вину обставин. Також вказує, що суд не мав права враховувати обтяжуючі обставини при призначенні покарання;

- в доповненнях до апеляційної скарги засуджений ОСОБА_7, посилаючись на допущені в ході досудового та судового слідства істотні порушення кримінально-процесуального закону, просить вирок суду скасувати, а справу повернути прокурору на додаткове розслідування. Свої вимоги мотивує тим, що свердловина № 125 не є сховищем і до неї мається вільний доступ, що підтверджується матеріалами справи, у зв'язку з чим йому незаконно інкримінується проникнення до сховища. Також зазначає, що в ході досудового та судового слідства не було підтверджено факту, що він знав про продаж ОСОБА_11 крадених нафтопродуктів, а також його знайомства з останнім. Крім того, в постанові про обшук його житла не вказаний прокурор, який дав санкцію на обшук, що на його думку є порушенням. Також апелянт вказує, що суд у вироку неповно виклав його позицію щодо визнання чи невизнання ним своєї вини, не повно дослідив версії обвинувачення та захисту;

- захисник засудженого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_13, просить змінити вирок суду та призначити ОСОБА_7 більш м'яке покарання із застосуванням ст.69 КК України у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі та виключити з переліку майна ОСОБА_7, що підлягає конфіскації житло, у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого. Свої вимоги мотивує тим, що суд не врахував всіх даних про особу ОСОБА_7 та пом'якшуючих обставин, таких як другорядна роль у скоєнні злочину, повне визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та добровільне відшкодування завданих збитків, позитивні характеристики та наявність хворої матері і жінки. Крім того, зазначає, що суд не обґрунтував причину не застосування до ОСОБА_7 ст.69 КК України, як того просив в судових дебатах державний обвинувач;

- засуджений ОСОБА_8, не оспорюючи фактичних обставин справи та ступінь доведеності своєї вини, просить змінити вирок суду та пом'якшити призначене йому покарання, застосувавши вимоги ст.69 КК України, а також повністю виключити конфіскацію майна, посилаючись на те, що суд першої інстанції не в повній мірі врахував всіх пом'якшуючих обставин та даних про його особу, таких як, щире каяття, повне визнання вини, добровільне відшкодування завданого збитку, відсутність претензій з боку потерпілої сторони та обтяжуючих його вину обставин. Також вказує, що суд не мав права враховувати обтяжуючі обставини при призначенні покарання;

- в доповненнях до апеляційної скарги засуджений ОСОБА_8, просить вирок суду скасувати, а справу направити прокурору на додаткове розслідування, у зв'язку з неповнотою судового слідства та істотними порушеннями кримінально-процесуального закону, допущеними як в ході досудового так і в ході судового слідства. Свої вимоги мотивує тим, що в постанові про визнання об'єктів речовими доказами від 28.09.2011р. не вказано де і ким був вилучений його автомобіль «Опель-Комбо», р.н. НОМЕР_4, а матеріалах справи відсутня постанова суду чи слідчого про вилучення автомобіля. Крім того, в ході судового слідства не було підтверджено факту його знайомства з ОСОБА_11 Також зазначає, що органи досудового слідства, в порушення вимог кримінально-процесуального законодавства, не допитали як свідка співробітника СБУ ОСОБА_18, який його затримував, та не включили його в список осіб, які підлягають виклику в судове засідання.

- захисник засудженого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_4, не оспорюючи вірності кваліфікації дій ОСОБА_9, просить змінити вирок суду та пом'якшити призначене йому покарання, застосувавши ст.69 КК України щодо додаткової міри покарання у виді конфіскації 1/2 частини всього належного йому на праві власності майна, за виключенням житла. Свої вимоги мотивує тим, що суд першої інстанції не в повній мірі врахував всіх пом'якшуючих обставин та даних про його особу, зокрема те, що ОСОБА_9 раніше не судимий, повністю визнав свою вину, щиро розкаявся та активно сприяв розкриттю злочину, позитивно характеризується, повністю відшкодував завдані збитки, має на утриманні неповнолітнього сина та хворих батьків. Також вказує на другорядність ролі ОСОБА_9 у скоєнні злочину та відсутність обтяжуючих обставин;

- засуджений ОСОБА_10, просить вирок суду змінити та пом'якшити призначене йому покарання. Свої вимоги мотивує тим, що вирок суду є занадто суворим та немотивованим в частині призначення покарання, оскільки судом не було взято до уваги незначимості самого злочину, відсутність будь-якої небезпеки та наслідків від протиправних дій. Також зазначає, що судом не було надано оцінки виступу прокурора в судових дебатах, та безпідставно при призначенні покарання не застосовано норми ст.69 КК України.

- захисник засудженого ОСОБА_10 - адвокат ОСОБА_12, просить вирок суду в частині засудження ОСОБА_10, змінити в бік його пом'якшення, застосувавши відносно нього ст.69 КК України, посилаючись не врахування судом першої інстанції в повній мірі всіх пом'якшуючих обставин та даних про особу засудженого, зокрема те, що він раніше не судимий, визнав свою вину, щиро розкаявся, добровільно відшкодував завдану шкоду, позитивно характеризується та має на утримання хвору матір - пенсіонерку. Також зазначає, що ОСОБА_10 за час перебування під вартою зробив для себе належні висновки і в подальшому склювати злочини не буде;

- засуджений ОСОБА_6, посилаючись на суворість призначеного покарання, просить вирок суду змінити, пом'якшивши йому покарання. Свої вимоги мотивує тим, що судом було не в повній мірі враховано обставини, які пом'якшують покарання, а саме те, що він не судимий, повне визнання вини та щире каяття, наявність на утриманні хворої матері пенсіонерки та дочки, повне відшкодування матеріальної шкоди, а також позитивні характеристики, що в сукупності, на його думку, з урахуванням ст.ст.66, 69 КК України змінити вирок суду першої інстанції в частині призначеного йому покарання в межах строку, запропонованованого в судових дебатах державним обвинувачем;

- захисник засудженого ОСОБА_6 - ОСОБА_5, просить змінити вирок суду та пом'якшити призначене ОСОБА_6, призначивши основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини КК України, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті. В обґрунтування своїх вимог, апелянт зазначає, що призначене ОСОБА_6 покарання з урахуванням всіх обставин справи, за своєю суворістю не відповідає особі засудженого та тяжкості злочину, оскільки судом не в повній мірі враховано ряд пом'якшуючих обставин, зокрема, вчинення злочину вперше, повне визнання свої вини та щире каяття, відсутність судимостей, наявність на утриманні матері-пенсіонерки та дочки. Крім того вказує, що в оскаржуваному вироку відсутнє обґрунтування та не наведено обставин щодо неможливості застосування положень ст.ст.69, 69-1, 75 КК України при призначенні покарання, а також щодо неможливості виправлення засудженого ОСОБА_6 без реального відбування покарання.

Вислухавши доповідь судді, прокурора, який заявив, що не підтримує як апеляцію подану прокурором Постоленко В.В., яка приймала участь у розгляді даної справи судом першої інстанції, так і апеляції засуджених, вважав вирок законним і обґрунтованим та просив залишити його без зміни, засуджених та їх захисників на підтримку поданих ними апеляцій з доповненнями до них про скасування вироку, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово засуджених, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції прокурора, яка приймала участь у розгляді даної справи судом першої інстанції, засуджених ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, і їх захисників задоволенню не підлягають, а апеляціі засудженого ОСОБА_6 та його захисника підлягають до часткового задоволення.

Так, висновки суду про те, що засуджені ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, діючи за попередньою змовою групою осіб у складі організованої злочинної групи, шляхом проникнення до сховища-свердловини № 125, вчинили 16 епізодів крадіжок нафти, вагою 19753 кг 651 гр., на загальну суму 146 530 грн. 94 коп., що більше ніж у 250 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян та складає великий розмір, чим завдали матеріальних збитків на вказану суму, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені дослідженими в судовому засіданні та детально викладеними у вироку доказами.

А саме, показами самих засуджених, так, засуджений ОСОБА_6 в судовому засіданні, частково визнаючи себе винним, підтвердив, що він в складі організованої групи разом з ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в період з 05 червня 2011 року по 05 серпня 2011 вчинили шістнадцять крадіжок нафтосировини зі свердловини №125. Організував групу він. Викрадену нафту він продавав ОСОБА_11

Засуджені ОСОБА_7 ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_19, кожен окремо, в судовому засіданні, погодилися з обставинами вчинення крадіжок, викладеними в обвинувальному висновку, винними себе в скоєному визнали частково, і підтвердили, що дійсно бали участь в 16 крадіжках нафтосировини зі свердловини №125. Організував викрадення нафти ОСОБА_6

Показами свідків ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23 ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_16, які працюють у відділі сектору по боротьбі з організованою злочинністю Управління СБ України, та пояснили, що за оперативною інформацією було встановлено, що на початку червня 2011 року ОСОБА_6 організував групу, до складу якої входили ОСОБА_7., ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, за участю яких він спланував та вчиняв систематичні крадіжки нафти зі свердловини № 125 Великобубнівського родовища НГВУ «Охтирканафтогаз» ПАТ «Укрнафта», що знаходиться поблизу с. В'юнне, Роменського району, Сумської області та в подальшому збував викрадене. З червня по серпень велась оперативна робота та здійснювались заходи спостереження за протиправною діяльністю цих осіб. Було задокументовано близько 15 епізодів злочинної діяльності і на початку серпня всі особи були затримані.

Свідок ОСОБА_26 підтвердив, що влітку 2011 року він купував у ОСОБА_11 нафту, яку той привозив йому періодично, близько 10 разів, в кубовій ємності на автомобілі «Фіат».

Також, винність підсудних підтверджується протоколами очних ставок:

- між обвинувачуваним ОСОБА_11 та свідком ОСОБА_26 ( т.4 а.с. 137-139);

- між свідком ОСОБА_27 та обвинувачуваним ОСОБА_11 (т.4 а.с.150-151)

Протоколами огляду місця події з фототаблицями до них від 05 серпня 2011 року, 06 серпня 2011 року, згідно яких була оглянута місцевість де здійснювалася врізка до нафтопроводу, були оглянуті домоволодіння, де зберігались ємкості з рідиною темного кольору, оглянуті територія та приміщення бази, де були виявлені та вилучені автомобіль марки «МАЗ» з ємністю.

Протоколами про результати проведення оперативно-технічних заходів, протоколами відтворення обстановки та обставин події за участю обвинувачених ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, актами вимірювання, висновком судової експертизи по дослідженню лакофарбових матеріалів та покриттів, висновком судової експертизи по дослідженню нафтопродуктів та пально-мастильних матеріалів, протоколами огляду від 23 серпня 2011 року з фототоблицею, від 24 листопада 2011року, від 25 листопада 2011року, роздруківками вхідних та вихідних дзвінків по мобільних номерах якими користувалися ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11

Судом першої інстанції були досліджені і інші докази, яким дана належна оцінка і вони наведені у вироку.

Що стосується доводів в апеляції адвоката ОСОБА_3 про те, що суд не надав належної оцінки доказам й незаконно засудив ОСОБА_11 за та ч.5 ст.185 КК України, та що його вина не знайшла свого підтвердження, колегія суддів вважає такі доводи необґрунтованими, поскільки вони спростовуються зібраними в судовому засіданні доказами, які були належно проаналізовані судом першої інстанції.

Так, засуджений ОСОБА_11 не визнаючи себе винним у вчиненні інкримінованого йому злочину, пояснив, що участі у крадіжках не приймав, про організовану групу нічого знав. Але підтвердив, що дійсно за пропозицією ОСОБА_6 купував у останнього паливо та продавав ОСОБА_26. Про нелегальне походження нафтосировини здогадувався.

Таку позицію засудженого ОСОБА_11 суд першої інстанції, вірно оцінив, як спосіб захисту та спробу уникнути відповідальності.

При цьому, судом були проаналізовані та досліджені і інші докази по справі, а саме

Показання ОСОБА_6 під час дачі пояснень 5 серпня 2011 року, а також в ході допиту його як підозрюваного в серпні 2011 року з участю захисника, де він пояснював, що в їх угрупуванні саме ОСОБА_11 займався збутом викраденої нафтосировини (а.с.144-147, 172-176 т.1).

Показання допитаного в якості обвинуваченого ОСОБА_10 13 січня 2012 року у присутності адвоката, який пояснював, що збутом викраденої нафтосировини займались ОСОБА_6 та ОСОБА_11 (т.11 а.с. 159-162).

Дослідивши в судовому засіданні роздруківки телефонних розмов між ОСОБА_11 та ОСОБА_6., суд першої інстанції встановив, що такі розмови відбувались або напередодні крадіжок, або в день їх безпосереднього вчинення, тобто ОСОБА_6 повідомляв ОСОБА_11, як і інших учасників злочинної групи, про день та час вчинення крадіжок. Збут викраденої нафтосировини відбувався в день крадіжок або на наступний день (т.10 а.с. 34, 38, 39, 61-64, 65, 66, 67, 68, 74, 79, 80).

Судом також була дана оцінка позиції представника державного обвинувача та захисника ОСОБА_3 про необхідність перекваліфікації дій ОСОБА_11 зі ст. 185 ч.5 КК України на ст. 198 КК України.

Диспозиція ст. 198 КК України передбачає кримінальну відповідальність за заздалегідь не обіцяне придбання майна, завідомо одержаного злочинним шляхом.

Як встановлено матеріалами справи ОСОБА_6, як організатор злочинної групи, її учасників підібрав заздалегідь. ОСОБА_11, як одному із учасників організованої злочинної групи, заздалегідь була відведена роль збувача викраденої нафтосировини, що в послідуючому він і робив, оскільки без збуту нафти систематичне її викрадення не мало сенсу, так як не була б досягнута корислива мета - збагачення. Саме ОСОБА_11 забезпечував збут викраденої нафти.

Таким чином, усі обставини справи досліджені судом всебічно, повно і об'єктивно, зібраним доказам дана належна оцінка і їх сукупності і дії ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 за ст. 185 ч.5 КК України, кваліфіковані правильно.

Щодо посилань в апеляції захисника ОСОБА_3 про те, що суд засудивши ОСОБА_11 за ч.5 ст.185 КК України вийшов за межі пред'явленого йому обвинувачення є необґрунтованими, оскільки як вбачається з матеріалів справи, обвинувачення ОСОБА_11 прокурором не змінювалось. Під час судових дебатів прокурор Постоленко В.І. висловила свою позицію щодо необхідності перекваліфікації злочинних дій ОСОБА_11 з ч.5 ст.185 КК України на ст.198 КК України.

Проте в судовому засіданні було достовірно встановлено причетність ОСОБА_11 до вчинення вказаного злочину, а тому суд засудив останнього саме в межах пред'явленого органами досудового слідства в обвинувальному висновку обвинувачення за ч.5 ст.185 КК України.

З вищенаведених підстав доводи апеляції захисника ОСОБА_3 щодо недоведеності вини ОСОБА_11 в скоєні ним злочину, передбаченого ч.5 ст.185 КК України та про необізнаність останнього про існування організованої групи є безпідставними.

Посилання в апеляції захисника ОСОБА_3 про те, що після зміни обвинувачення ОСОБА_11 суд не з'ясував думку представника цивільного позивача щодо зменшення обсягу обвинувачення підсудному ОСОБА_11 не заслуговують на увагу.

Відповідно до ст.277 КПК України (1960 р.) під час судового розгляду до закінчення судового слідства прокурор вправі змінити пред'явлене особі обвинувачення.

Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, прокурор таким своїм правом не скористався, а лише під час судових дебатів висловив свою думку про необхідність перекваліфікації злочинних дій ОСОБА_11 з ч.5 ст.185 КК України на ст.198 КК України, у зв'язку чим суд підставно не з'ясовував думку щодо цього у представника цивільного відповідача.

Твердження в доповненнях до апеляцій засуджених ОСОБА_9, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про недоведеність судом факту їхнього знайомства із ОСОБА_11 не можуть бути прийняті до уваги, оскільки колегія суддів погоджується із позицією суду першої інстанції, що та обставина, що ОСОБА_11 спілкувався лише з ОСОБА_6 свідчить про конспіративність серед учасників організованої групи, а також з метою приховування отриманих доходів від збуту нафтосировини.

Необґрунтованими, на думку колегії суддів, є посилання в доповненнях до апеляції засудженого ОСОБА_7 про те, що свердловина № 125 не є сховищем і до неї мається вільний доступ, у зв'язку з чим йому незаконно інкримінується проникнення до сховища.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України № 10 від 06.11.2009 р. «Про судову практику у справах про злочини проти власності» під сховищем слід розуміти певне місце чи територію, відведені для постійного чи тимчасового зберігання матеріальних цінностей, які мають засоби охорони від доступу до них сторонніх осіб (огороду, наявність охоронця, сигналізацію тощо), а також залізничні цистерни, контейнери, рефрижератори, подібні сховища тощо.

Окрім того, обов'язковою ознакою проникнення є його незаконність, тобто, відсутність у осіб права перебувати в цьому місці.

З листа в.о. начальника НГВУ «Охтирканафтогаз» ПАТ «Укранафта» Лилак М.М. слідує, що охорону всіх об'єктів нафтогазовидобутку НГВУ «Охтирканафтогаз» ПАТ «Укрнафта» здійснює ТОВ «Нафтозахист Україна», що підтверджується копією договорів про надання послуг з охорони (т.2, а.с.178, 182-184) та витягом із графіка виїзду мобільних груп, які здійснювали патрулювання Веливобубнівського родовища ЦВНГ-3 НГВУ «Охтирканафтогаз» за період з 01.06.11 р. по 06.08.11 р. (т.2, а.с.193-197).

Отже засоби охорони, в даному випадку були наявні, а тому в діях ОСОБА_7 наявна така кваліфікуюча ознака, як проникнення у сховище.

Таким чином, дії засудженого ОСОБА_7 судом правильно кваліфіковані за ч.5 ст.185 КК України, як крадіжка, тобто таємне викрадення чужого майна у великих розмірах, вчинена повторно, за попередньою змовою групою осіб в складі організованої групи, поєднану з проникненням у сховище.

Твердження ОСОБА_7 про те, що у постанові про обшук його житла не вказаний прокурор, який дав санкцію на обшук є явно надуманими та суперечать матеріалам справи.

Як вбачається з матеріалів справи, до Зарічного районного суду м. Суми, звернувся слідчий в ОВС слідчого відділу УСБ України в Сумській області Негреба Ю. із погодженим з заступником прокурора Сумської області Підлубним К.В. поданням про проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 (т.5, а.с.23-24).

Суддя місцевого суду, розглянувши вказане подання, задовольнив його та виніс законну та обґрунтовану постанову від 16 серпня 2011 року, яка за своїм змістом відповідає вимогам ст.177 КПК України (1960 р.) (т.5, а.с.25).

Посилання в своїх доповненнях до апеляції засудженого ОСОБА_8, як на порушення кримінально-процесуального закону в ході досудового розслідування та судового слідства, про те, що допит ОСОБА_6 та ОСОБА_11 було проведено з порушеннями вимог КПК України, і що в судовому засіданні не був допитаний співробітник СБУ ОСОБА_18, який здійснював його затримання, колегія суддів вважає надуманими та безпідставними. Оскільки, як вбачається з матеріалів справи самі ОСОБА_6 та ОСОБА_11 про порушення їх прав в ході допиту не вказували, і в ході досудового та судового слідства клопотання про допит ОСОБА_18 учасниками судового засідання не заявлялись.

Також не заслуговують на увагу посилання в доповненнях до апеляції засудженого ОСОБА_9 про те, що у протоколі огляду вилученого у нього автомобіля марки «AUDI-100» від 28.09.2011 року, неправильно вказана адреса за якою був вилучений автомобіль та те що він був знаряддям злочину.

Як вбачається з протоколу огляду від 28 вересня 2011 року з фототаблицями (т.7, а.с.5-10), в ньому вказана адреса, де проводився огляд автомобіля марки «Ауді-100» р.н. НОМЕР_5, який на той момент, вже після вилучення, знаходився на стоянці відділення ДАІ Роменського МВ УМВС України в Сумській області за адресою: Сумська область, м. Ромни, вул. Полтавська, буд.4А.

Також у постанові про визнання предмета засобом вчинення злочину, приєднання його до справи в якості речового доказу та передачу на відповідальне зберігання від 28 вересня 2011 року вказаний автомобіль обґрунтовано визнано знаряддям злочину (т.7, а.с.17), оскільки як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_9, приїздив на ньому до гаражу по АДРЕСА_2, де учасники організованої групи збиралися та обговорювали свої плани, тобто проводили підготовку до вчинення злочинів.

Посилання в доповненнях до апеляцій засуджених ОСОБА_9 та ОСОБА_7 про те, що суд у вироку неоднозначно виклав їхню позицію щодо визнання чи невизнання ними своєї вини є безпідставними, оскільки у вироку чітко зазначено про часткове визнання ними своєї вини.

Що стосується доводів прокурора про те, що суд у вироку не мотивував свого рішення та не застосував вимоги ст.69 КК України при застосуванні до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 конфіскації 1/2 частини належного їм на праві власності майна, то на думку колегії суддів вони є безпідставними.

Відповідно до вимог ст. 59 КК у разі конфіскації не всього майна, а лише його частини суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються.

Тобто ст.59 КК України прямо передбачає можливість безоплатного вилучення (конфіскації) у власність держави всього, або частини майна, яке є власністю засудженого.

Тому суд цілком обґрунтовано при призначенні засудженим ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 покарання у виді конфіскації 1/2 частини всього належного їм на праві власності майна, не посилався на ст.69 КК України.

Що стосується доводів апеляцій засуджених ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, та їх захисників про суворість призначеного засудженим покарання, то на думку колегії вони не заслуговують на увагу.

Покарання засудженим призначене судом з дотриманням вимог ст. 65 КК України. При цьому враховано тяжкість вчинених злочинів, дані про особи винних та обставини, що пом'якшують покарання, у тому числі і ті, на які посилаються засуджені та їх захисники у своїх апеляціях. За таких обставин призначені засудженим покарання, є необхідними та достатніми для їх виправлення та попередження нових злочинів, і не вбачається можливості призначення їм більш м'яких покарань.

Щодо посилань в апеляціях засуджених ОСОБА_9, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 про те, що суд не мав права враховувати обтяжуючі обставини при призначенні покарання, то вони є явно надуманими.

Як вбачається з вироку, судом першої інстанції взагалі не було встановлено жодних обставин, які обтяжують покарання.

Під час апеляційного перегляду даної справи, колегією суддів не було встановлено односторонність та неповноти досудового слідства, порушення кримінально-процесуального закону, як про це зазначають в своїх апеляціях засуджені, тому підстави для скасування вироку суду першої інстанції та направлення даної справи прокурору для проведення додаткового розслідування відсутні.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_6 про те, що судом при призначенні покарання ОСОБА_6 були не застосовані норми ст.69-1 КК України заслуговують на увагу.

Відповідно до ст.69-1 КК України, за наявності обставин, що пом'якшують покарання, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої ст.66 КК України, відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також при визнанні підсудним своєї вини, строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку передбаченого відповідною санкцією статті КК.

Як вбачається з вироку, суд призначаючи покарання ОСОБА_6 за ч.5 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 8 років 6 місяців з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна, зазначив, що той вину в скоєному фактично визнав, щиро розкаявся, добровільно відшкодував заподіяну шкоду, позитивно характеризується за місцем проживання. Обставин, що обтяжують покарання підсудному ОСОБА_6 встановлено не було.

Таким чином, в даному випадку, суд першої інстанції, мав призначати розмір покарання з врахуванням ст. 69-1 КК України, тобто розмір покарання ОСОБА_6 не повинен перевищувати двох третин максимального строку передбаченого ч.5 ст. 185 КК України.

Оскільки максимальний строк розміру покарання за ч.5 ст. 185 КК України становить 12 років, то дві третини цього строку буде 8 років.

Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне змінити вирок Роменського міськрайонного суду від 31 жовтня 2012 року відносно ОСОБА_6, привівши розмір його покарання у відповідність.

Згідно п.4 ч.1 ст.373 КПК України (1960 р.) апеляційний суд змінює вирок і у випадках, коли така зміна не погіршує становища засудженого.

Керуючись ст.ст.362, 365, 366, 373, 377 КПК України (1960 р.), а також п.п.11 та 15 Розділу 11 Перехідних положень КПК України, 2012 року, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_5 задовольнити частково.

Вирок Роменського міськрайонного суду Сумської області від 31 жовтня 2012 року відносно ОСОБА_6, змінити і вважати його засудженим за ч.5 ст. 185 КК України до покарання у виді 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.

В іншій частині вирок Роменського міськрайонного суду Сумської області від 31 жовтня 2012 року відносно ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 - залишити без зміни, а апеляції прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, засуджених ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_11 захисників ОСОБА_3, ОСОБА_12, ОСОБА_4 та ОСОБА_13 - без задоволення.

СУДДІ:

Філонова Ю. О. Крамаренко В. І. Литовченко Н. О.