Постанова № 30290086, 05.03.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 березня 2013 р. Справа №2а-11818/11/0170/13

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Ольшанської Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засіданні Ківа А.С., представника позивача- Подольний О.В. довіреність №б/н від 19.02.13, представника відповідача 1- Шевцов В.Г. довіреність №3596/9/10 від 27.11.12, представника відповідача 2- Шенягіна Т.Ю. довіреність №269/9/10.1 від 25.01.13, адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Пансіонат "Канака"

до Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим, Державної податкової адміністрації в АР Крим про визнання протиправними та скасування наказу, дій і податкових повідомлень-рішень,

Обставини справи: Приватне акціонерне товариство "Пансіонат "Канака" звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим, Державної податкової адміністрації в АР Крим про:

-визнання протиправним та скасувати наказ ДПІ у м. Алушта за №290 від 11.05.2011 щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Приватного акціонерного товариства "Пансіонат "Канака" з питань достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість за період з грудня 2010 року по січень 2011 року;

-визнання протиправними дії ДПІ у м. Алушта щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Приватного акціонерного товариства "Пансіонат "Канака" з питань достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість за період з грудня 2010 року по січень 2011 року;

-визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Алушта від 03.06.2011 №0000042301/0 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 65771,00 грн. та визначення до сплати 1,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафу).;

-визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Алушта від 03.06.2011 №0000802301 про збільшення суми грошового зобов'язання у розмірі 11216,25 грн., у тому числі 8973,00 грн. за основним платежем та 2243,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

-визнання протиправним та скасування рішення ДПА в АР Крим про результати розгляду первинних скарг від 11.08.2011;

-визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Алушті від 18.08.2011 №0000042301 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 65771,00 грн. та визначення до сплати 1,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

26.02.2013 у судовому засіданні представник позивача надав заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить:

1. визнати протиправним та скасувати наказ ДПІ у м. Алушта за №290 від 11.05.2011 щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Приватного акціонерного товариства "Пансіонат "Канака" з питань достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість за період з грудня 2010 року по січень 2011 року;

2. визнати протиправними дії ДПІ у м. Алушта щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Приватного акціонерного товариства "Пансіонат "Канака" з питань достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість за період з грудня 2010 року по січень 2011 року;

3. визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Алушта від 03.06.2011 №0000042301/0 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 65734,80 грн.;

4. визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Алушта від 03.06.2011 №0000802301 про збільшення суми грошового зобов'язання у розмірі 11216,25 грн., у тому числі 8973,00 грн. за основним платежем та 2243,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

5. визнати протиправним та скасувати рішення ДПА в АР Крим (вих. №2945/10/25-023 від 11.08.2011) про результати розгляду первинних скарг;

6. визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Алушта від 18.08.2011 №0000042301 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 65734,80 грн.;

7. визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Алушта від 18.08.2011 №0001412301 про збільшення суми грошового зобов'язання у розмірі 8974,00 грн., у тому числі 8973,00 грн. за основним платежем та 1,00 грн. за штрафними санкціями (штрафами).

Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Представники відповідачів у судовому засіданні проти задоволення позову заперечували.

Вислухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статтю 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

На підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України, наказу від 11.05.2011 №290, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Приватного акціонерного товариства "Санаторій "Канака" з питань достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість за період з грудня 2010 року по січень 2011 року.

Згідно статті 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року N 2755-VI (надалі - Податковий кодекс України) про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Виходячи із системного аналізу вищезазначених норм, суд приходить до висновку стосовно того, що перевірка платника податків проводиться виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом.

Видання керівником податкового органу наказу про проведення позапланової перевірки безпосередньо призводить до виникнення певних обов'язків у платника податків, щодо якого прийнято рішення про проведення перевірки. Тому зазначений наказ є таким, що має правове значення, а отже, є актом у розумінні пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналогічну позицію викладено у листі Вищого адміністративного суду України від 24.12.2010 р. N 1844/11/13-10.

Оцінюючи доводи позивача, якими він обґрунтовує свої вимоги про визнання протиправним цього наказу суд встановив таке.

Наказ Сакської ОДПІ від 08.11.2012 №586 прийнятий на підставі пунктів 75.1.2, 78.1.1. Податкового кодексу України.

Стаття 78 Податкового кодексу України, визначає обставини для проведення документальної позапланової виїзної перевірки, так документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин:

78.1.1. за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту;

Таким чином суд приходить до висновку, що в даному випадку виключною передумовою для прийняття органом державної податкової служби рішення (наказу) про проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податків і здійснення перевірки, є факт не надання цим платником пояснень та їх документального підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Судом встановлено, що 08.04.2011 позивачем був отриманий запит ДПІ у м.Алушта від 07.04.2011 №1923/10/23 про надання документів на підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Бренд Строй» за період з 01.01.2011 по 31.01.2011. Супровідним листом від 14.04.2011, який був отриманий ДПІ у м.Алушта 19.04.2011, позивач надав витребувані документи.

Так, відповідно до пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до пункту 4 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 №1232, орган державної податкової служби (виконавець), який проводить зустрічну звірку, складає довідку за наявності інформації, для отримання якої надіслано запит органом державної податкової служби (ініціатором), та її документального підтвердження. У разі відсутності запитуваної органом державної податкової служби (ініціатором) інформації орган державної податкової служби (виконавець) надсилає завірений печаткою запит про подання інформації та її документального підтвердження суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи особисто вручає суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку.

За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Отже, з вказаних норм вбачається, що проведення зустрічних звірок спрямовано на співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

У зв'язку з чим суд робить висновок, що отримавши достатній обсяг первинних документів від позивача (які в подальшому були використані під час проведення позапланової перевірки) ДПІ у м.Алушта повинна була скласти довідку у відповідності до статті 73 Податкового кодексу України по формі, що передбачена наказом Державної податкової адміністрації України від 22.04.2011 №236.

Проте, в порушенням зазначеного алгоритму дії, відповідачем прийнятий наказ від 11.05.2011 №290 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ЗАТ «Пансіонат «Канака».

Разом з тим суд звертає увагу позивача на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій. З наведеного випливає що умовою для звернення особи до суду є наявність у позивача переконання в порушення його прав або свобод чи в існуванні перешкод у здійсненні цих прав. У разі відповідного звернення особи суд повинен розглянути питання щодо наявності порушення суб'єктивного права заявника у конкретних правовідносинах і на підставі цього розв'язати спір.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача, суд зазначає, що видання керівником податкового органу наказу про призначення позапланової перевірки зазвичай не створює небезпеки інтересам відповідного платника податків, оскільки сам собою факт проведення перевірки не може безпосередньо заподіяти майнову чи іншу шкоду особі, не призводить до настання невідворотних негативних наслідків. Проведення перевірки є лише процедурою встановлення обставин, які необхідні для контролю за правильністю нарахування і сплати податків та інших обов'язкових платежів.

Підсумуючи наведене суд вказує, що наказ ДПІ у м.Алушта від 11.05.2011 №290 не породжує, не змінює та не припиняє права та обов'язки ЗАТ «Пансіонат «Канака» у сфері публічно-правових відносин, а тому адміністративний позов задоволенню не підлягає.

За вказаними підставами не підлягають задоволенню й позовні вимоги ЗАТ «Пансіонат «Канака» про визнання протиправними дії посадових осіб ДПІ у м.Алушта з проведення документально позапланової перевірки ЗАТ «Пансіонат «Канака» за період з грудень 2010 р. -січень 2011 р.

Дії суб'єкта владних повноважень - це активна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб (наприклад, дії щодо вилучення майна, затримання особи тощо).

Позивачем оскаржуються податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Алушта від 03.06.2011, яки були прийняті за результатами проведеної перевірки.

Зі змісту рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України" від 14.10.2010 (Заява NN 23759/03 та 37943/06) вбачається, що збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.

Таким чином саме прийняті суб'єктом владних повноважень податкові повідомлення-рішення породжують підстави для змін майнового стану фізичної чи юридичної особи.

А тому суд відмовляє у задоволенні адміністративного позову в частині визнання протиправними дії посадових осіб ДПІ у м.Алушта з проведення документально позапланової перевірки.

Згідно статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

За результатами перевірки складений акт від 20.05.2011 №563/23/30122156, в якому зафіксоване порушення Приватного акціонерного товариства "Санаторій "Канака" пункту 1.4 статті 1, підпункту 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в зв'язку з не підтвердженням факту придбання послуг при здійсненні нікчемного правочину, а саме:

- заниження р.18.1 "Позитивне значення" в сумі 11814,40 грн., у тому числі за грудень 2010 року у сумі 2815,00 грн., за січень 2011- 8999,40 грн.;

- завищення р. 18.2 "Від'ємне значення" в сумі 65771,00 грн., у тому силі за грудень 2010 року в сумі 22185,00 грн., за січень 2011-43586,00 грн.;

- заниження р. 20 "Позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного" в сумі 11814,40 грн., у тому числі за грудень 2010 року в сумі 2815,00 грн., за січень 2011-8999,40 грн.;

- завищення р. 21 "Від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду" в сумі 65771,00 грн., у тому числі за грудень 2010 року в сумі 22185,00 грн, за січень 2011- 43586,00 грн.;

- завищення р. 22.2"Зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду до складу податкового кредиту наступного звітного" в сумі 65771,00 грн., у тому числі за грудень 2010 року в сумі 22185,00 грн., за січень 2011- 43586,00 грн.;

- завищення р. 26 "Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду" в сумі 27841,00 грн., у тому числі за грудень 2010 в сумі 2815,00 грн., за січень 2011- 25026,00 грн.;

- заниження р.27 "Сума ПДВ , яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду" в сумі 8973,00 грн., у тому числі за січень 2011-8973,00 грн.

По результатам акту перевірки винесені наступні податкові повідомлення-рішення:

-від 03.06.2011 №0000042301/0 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 65771,00 грн., у тому числі за грудень 2010 року у сумі 22185,00 грн., за січень 2011 - 43586,00 грн., визначення штрафної санкції у розмірі 1,00 грн.

-від 03.06.2011 №0000802301 про збільшення суми грошового зобов'язання у розмірі 11216,25 грн., у тому числі: 8973,00 грн. основного платежу, 2243,25 грн. за штрафними санкціями.

Відповідно до статті 56 Податкового кодексу України у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення. Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (та у разі потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Скарги на рішення державних податкових інспекцій подаються до державних податкових служб в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, округах (на два і більше регіони).

Судом встановлено, що позивач скористувався правом на адміністративне оскарження податкових повідомлень-рішень від 03.06.2011 та спрямував до ДПА в АР Крим скарги від 20.06.2011 №52-ю, №50-ю.

Контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Керівник (або його заступник) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Рішенням ДПА в АР Крим строк розгляду первинних скарг ЗАТ «Пансіонат «Канака» продовжено до 16.08.2011.

За результатами оскарження ДПА в АР Крим прийнято рішення від 11.08.2011 про скасування податкового повідомлення-рішення від 03.06.2011 №0000802301 в частині застосування штрафних санкцій та скасовано повідомлення-рішення від 03.06.2011 №0000042301/0.

Крім того, ДПА в АР Крим зобов'язало ДПІ у м. Алушті АР Крим замість скасованого повідомлення-рішення від 03.06.2011 №0000042301/0 прийняти стосовно позивача нове податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до статті 56 Податкового кодексу України у разі коли контролюючий орган приймає рішення про повне або часткове незадоволення скарги платника податків, такий платник податків має право звернутися протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання рішення про результати розгляду скарги, зі скаргою до контролюючого органу вищого рівня. Рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері митної справи, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку.

Позивач не скористався правом подальшого адміністративного оскарження до ДПА України.

18.08.2011 ДПІ у м. Алушті АР Крим прийнято податкове повідомлення-рішення №0000042301 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 65771,00 грн. та визначення до сплати 1,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

18.08.2011 ДПІ у м. Алушті АР Крим прийнято податкове повідомлення-рішення №0001412301 про збільшення суми грошового зобов'язання позивачу у розмірі 8974,00 грн., у тому числі 8973,00 грн. за основним платежем та 1,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. Рішеннями суб'єкта владних повноважень можуть бути як нормативно-правові акти, так і правові акти індивідуальної дії. Правові акти індивідуальної дії - рішення, є актом одноразового застосування норм права і дію яких поширено на конкретних осіб (тобто є персоніфікованими) або які стосуються конкретної ситуації.

На підставі наведеного суд робить висновок, що рішенням ДПА в АР Крим за первинною скаргою платника податків права і свободи ЗАТ «Пансіонат «Канака» не порушені або не порушуються, не створено або не створюються перешкоди для їх реалізації, не мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Негативні наслідки, порушення матеріальних прав позивача призводять прийняті за результатами адміністративного оскарження податкові повідомлення рішення ДПВ у м. Алушта від 18.08.2011, а тому суд відмовляє у задоволенні позову в частині визнання протиправним рішення ДПА в АР Крим від 11.08.2011 №2945/10/25-023.

Позивачем оскаржуються податкові повідомлення-рішення ДПІ в м. Алушта від 03.06.2011 №000042301/0, №0000802301, від 18.08.2011 №0000042301, №0001412301.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії):

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5)добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Застосування Закону України "Про податок на додану вартість", який втратив чинність з 01.01.2011 у зв'язку з набранням чинності Податкового кодексу України, є цілком правомірним, оскільки норми зазначених законів діяли на час проведення окремих господарських операцій та формування податкового кредиту та валових витрат позивачем.

Платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011 року було визначено Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі -Закон про ПДВ).

Згідно пункту 1.7. статті 1 Закону про ПДВ податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.5.1. статті 7 Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пункту 7.4.1. статті 7 Закону про ПДВ Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З 01.01.2011 Порядок оподаткування податком на додану вартість визначений розділом V Податкового кодексу України (далі -ПК України).

Статтею 198 Податкового кодексу України передбачено право платників податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, яким є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду (підпункт 14.1.181 пункт 14.1 стаття 14 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 стаття 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункт 198.6 стаття 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 стаття 201 Податкового кодексу України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду (підпункт 201.8-201.9 статті 201 Податкового кодексу України).

Вищевикладені положення свідчать, що до податкового кредиту відносяться суми податку на додану вартість, сплачені за наслідками господарської операції з придбанням товарів, що фактично мала місце, в результаті якої платник податку використовує придбані товари у власній господарській діяльності.

Як зазначено в акті перевірки від 20.05.2011 проведеним аналізом фінансово-господарської діяльності платника податків встановлені ознаки фіктивності, передбачені статтею 55-1 Господарського кодексу України, що свідчить про укладення договорів без мети настання реальних наслідків. Оскільки фактичного здійснення господарської операції не було, наявні в платника податків документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Згідно з частиною 1 статті 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Відповідно до частин другої та третьої статті 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Таким чином об'єктом доказування по даній справі є обставини встановлення позивачем досягнення фінансово-господарського результату, в іншому випадку визначення податкового зобов'язання можна визнати обґрунтованим, незважаючи на наявність у платника податку - позивача у справі, доказів сплати продавцю ПДВ у вартості товару та належно оформлених податкових накладних.

Відповідно до Постанови Верховного Суду України від 27.03.2012 № 21-737во10, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

відсутність первинних документів обліку.

Таким чином, докази, на які послалися суди на обґрунтування своїх рішень, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.

Згідно з частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, котрі беруть участь у справі, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Виконавчим комітетом Алуштинської міської ради Приватному акціонерному товариству "Пансіонат "Канака" надане свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №395201, дата проведення державної реєстрації 14.04.1999.

Місцезнаходження суб'єкта господарювання відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію:98521, АР Крим, м. Алушта, с. Привітне.

Платником податків здійснюються наступні види господарської діяльності:

55.23.0 Надання інших місць для тимчасового проживання, не віднесених до інших групувань;

63.30.0 Послуги з організації подорожувань;

85.12.0 Медична практика.

В період з грудня 2010 року по січень 2011 року Приватне акціонерне товариство "Пансіонат "Канака" мало господарським стосунки з Товариством з обмеженою відповідальністю "Бренд Строй".

Згідно відомостей з Єдиного реєстру юридичних осіб (http://irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html) станом на день розгляду справи ТОВ "Бренд Строй" не перебуває в процесі припинення.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 №755-ІУ якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

На підставі вказаного судом встановлено, що контрагенти позивача є юридичними особами, що мають належний обсяг цивільної право та дієздатності.

Згідно статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини. Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності.

Як зазначено у статті 179 Господарського кодексу України господарсько-договірни зобов'язання виникають між суб'єктами господарювання на підставі господарських договорів. Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства (стаття 180 ГК України).

Судом встановлено, що 16.11.2010 між Приватним акціонерним товариством "Пансіонат "Канака" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бренд Строй" (підрядник) укладений договір підряду №1030/155 відповідно до якого, підрядник зобов'язується на свій ризик виконати за завданням замовника роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а саме поточний ремонт 5-го поверху правого крила спального корпусу. Замовник зобов'язується прийняти та оплатити дану роботу: 530384,40 грн., у тому числі ПДВ у сумі 88370,40 грн..

Згідно статті 317 ГК України будівництво об'єктів виробничого та іншого призначення, підготовка будівельних ділянок, роботи з обладнання будівель, роботи з завершення будівництва, прикладні та експериментальні дослідження і розробки тощо, які виконуються суб'єктами господарювання для інших суб'єктів або на їх замовлення, здійснюються на умовах підряду. Для здійснення робіт, зазначених у частині першій цієї статті, можуть укладатися договори підряду: на капітальне будівництво (в тому числі субпідряду); на виконання проектних і досліджувальних робіт; на виконання геологічних, геодезичних та інших робіт, необхідних для капітального будівництва; інші договори. Загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Договір підряду відповідно до цієї статті укладається на будівництво, розширення, реконструкцію та перепрофілювання об'єктів; будівництво об'єктів з покладенням повністю або частково на підрядника виконання робіт з проектування, поставки обладнання, пусконалагоджувальних та інших робіт; виконання окремих комплексів будівельних, монтажних, спеціальних, проектно-конструкторських та інших робіт, пов'язаних з будівництвом об'єктів.

На підставі наведеного суд вважає підтвердженим сторонами укладення договору підряду відповідно до його дійсного змісту, в межах господарської діяльності позивача.

Згідно статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Таким чином законодавство не передбачає іншого способу оформлення передачі виконаних робіт, виконаних за договором підряду, крім акту.

Судом встановлено виконання підрядних робіт з боку Приватним акціонерним товариством "Пансіонат "Канака" на підставі:

-акту приймання виконаних підрядних робіт за січень 2011 року.

З боку ТОВ "Бренд Строй" на підставі:

-договірної ціни на ремонт п'ятого поверху правого крила спального корпусу (за адресою АР Крим, м. Алушта, с. Привітне, вул. Курортна, 1), яке здійснено у 2010-2011 роках, зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва станом на 16.11.2010, довідки про вартість виконаних підрядних робіт за січень 2011 (155065,20), акту прийняття виконаних будівельних робіт за липень 2011 року (131154,00 грн.).

Судом встановлено, що 16.11.2010 між Приватним акціонерним товариством "Пансіонат "Канака" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бренд Строй" (підрядник) укладений договір підряду №1042/54 відповідно до якого, підрядник зобов'язується на свій ризик виконати за завданням замовника роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а саме поточний ремонт 2-го поверху правого крила спального корпусу. Замовник зобов'язується прийняти та оплатити дану роботу: 530384,40 грн., у тому числі ПДВ у сумі 88370,40 грн..

Виконання будівельних робіт підтверджено довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за січень 2011 року, актом приймання виконаних підрядних робіт за січень 2011 року (310447,20), локального кошторису №2-1-1. на поточний ремонт 2-го поверху станом на 16.11.2010 року, відомості ресурсів до локального кошторису №2-1-1.

Таким чином суд робить висновок про підтвердження позивачем реальності наданих господарських послуг та врахування їх змісту за належними документами, передбаченими для оформлення будівельної діяльності.

На виконання вимог законодавства про спростування реальності вказаних операцій відповідачем не надано належних доказів, яки б свідчили протилежне.

У зв'язку з чим суд приходить до висновку про оформлення господарських операцій у відповідності до їх реального змісту.

На підставі наведеного суд робить висновок про наявність належним чином оформлених документів первинного бухгалтерського та податкового обліку в позивача.

Згідно відомостей офіційного сайту Державної податкової служби України (http://sta.gov.ua/control/uk/vat/search) свідоцтво платника ПДВ, а саме ТОВ "Бренд Строй" анульоване 11.04.2012 (причина анулювання - в єдиному державному реєстрі зроблено запис про відсутність за місцезнаходженням).

Тобто на момент здійснення відповідних операцій мало повноваження виписувати податкові накладні.

29.12.2010 на адресу позивача виписана податкова накладна №2614 на суму 150000,00 грн., у тому числі ПДВ 25000,00 грн.;

27.01.2011 на адресу позивача виписана податкова накладна №70 на суму 5065,20 грн., у тому числі ПДВ 844,20 грн.;

27.01.2011 а адресу позивача виписана податкова накладна №71 на суму 310447,20 грн., у тому числі ПДВ 51741,20 грн..

Судом зазначається, що надані позивачем на підтвердження здійснення відповідних господарських операцій накладні, оформлені належним чином, містять усі необхідні реквізити, відтиски мокрих печаток, підписи уповноважених осіб, тобто, оформлені у відповідності до норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV, зокрема, містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Податкові накладні відповідають вимогам Закону України „Про податок на додану вартість, із змінами і доповненнями, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та наказу Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 №969 "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення", і в ході проведення перевірки та в судовому засіданні даний факт відповідач не спростував.

Відповідно до виписки до банківського рахунку ПП "Пансіонат "Канака" здійснював оплату за роботи з ремонту спального корпусу по рах. № 965 від 30.11.2010 у сумі 50000,00 грн., № 2670 від 28.12.2010 у сумі 10000,00 грн., № 2670 від 28.12.2010 у сумі 40000,00 грн., № 1987 від 08.12.2010 у сумі 50000,00 грн., № 170 від 01.02.2011 у сумі 20000,00 грн., за договором № 1042 від 16.11.2010 у сумі 50000,00 грн., за договором № 1042 від 16.11 .2010 у сумі 30000,00 грн., по договору № 1042 від 16.11.2010 у сумі 5000,00 грн., за договором № 1042 від 16.11.2010 у сумі 10000,00 грн., за договором № 1042 від 16.11.2010 у сумі 50000,00 грн., за договором № 1030/55 від 16.11.2010 у сумі 30000,00 грн., за договором № 1033/55 від 16.11.2010 у сумі 20000,00 грн., по рах. № 503 від 05.04.2011 у сумі 20426,23 грн., за договором № 1030/55 від 16.11.2010 у сумі 20000,00 грн., за договором № 1030/55 від 16.11.2010 у сумі 50000,00 грн., за договором від № 1030/55 від 16.11.2010 у сумі 4000,00 грн., за договором від № 1030/55 від 16.11.2010 у сумі 30000,00 грн., за договором від № 1030/55 від 16.11.2010 у сумі 395000,00 грн..

Таким чином, оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу статті9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», статті 44 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій. Приєднані до справи документи про рух безготівкових коштів засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості робіт за переліченими вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів.

Судом встановлено, що оплата виконаних робіт проводилась позивачем безготівковим шляхом через відповідні банківські рахунки, про наявність яких зазначено в акті перевірки. Також на підтвердження здійснення розрахунків за договорами з контрагентами судом були досліджені надані позивачем платіжні доручення та банківські виписки з відміткою банку, які засвідчують факт виконання ПП "Пансіонат "Канака" зобов'язань за спірними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти.

З огляду на приписи Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 №2346-Ш та Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» від 28.11.2002 №249-ІУ суд надходить висновку про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та вказаних в акті перевірки контрагентів позивача спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає. За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про рух безготоівкових коштів є належними та допустими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

На підставі наведеного суд робить висновок про наявність належним чином оформлених документів первинного бухгалтерського обліку в позивача.

Податковий орган вважає, що показники податкової звітності сформовані за документами, що не відповідають вимогам до первинних документів фінансової звітності та бухгалтерського обліку, оскільки визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи той факт, що у позивача як на момент проведення перевірки, так і під час судового розгляду даної справи були в наявності всі податкові накладні та інші первинні документи (їх копії наявні в матеріалах справи), які підтверджують факт поставки товар) суд вважає даний висновок податкового органу необґрунтованим.

Відповідно до пункту 85.9 статті 85 Податкового кодексу України, у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів (абз.1 п. 85.9); такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу (абз.2 п. 85.9); у разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них (абз.3 п. 85.9).

Аналізуючи приписи даної норми кодексу в кореспонденції з положеннями статей 44, 83 Податкового кодексу України суд зазначає, що контролюючий орган не може проводити перевірку діяльності платника податків з питання правильності та достовірності справляння податкових зобов'язань без вивчення первинних документів, включених таким платником до податкового обліку.

Однак за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Товариством незаконної податкової вигоди, правовідносини учасників попередніх поставок не можуть впливати на оцінку реальності операції, вчиненої останнім у ланцюгу постачання платником (позивачем у справі) та його безпосереднім контрагентом.

Відповідно до висновку експерта Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз від 30.01.2013 №3266 встановлено, що:

- ймовірно виконання будівельних робіт в пансіонаті "Канака", а саме на 2-му та 5-му поверхах правого крила спального корпусу, розташованого за адресом: АР Крим, м. Алушта, с. Привітне, вул. Курортна, 1, в січні 2011 року.

- обсяг фактично виконаних робіт поточного ремонту в пансіонаті "Канака" на 2-му та 5-му поверхах правого крила спального корпусу, розташованого за адресою: АР Крим, м. Алушта, с. Привітне, вул. Курортна,1: у фізичних вимірниках- наведені в додатках №№ 4 і 5; в вартісних вимірниках- наведені в Додатках №№ 6 і 7.

- фізичні об'єми фактично виконаних робіт по поточному ремонту другого поверху правого крила спального корпусу пансіонату "Канака" відповідають даним акту приймання виконаних підрядних робіт між ПрАТ "Пансіонат "Канака" і ТОВ "Бренд Строй" за січень 2011 року, окрім позицій 21 і 22 акту - "Установка куточків на укосах" та "Куточок". Об'єм фактично виконаних вказаних робіт у вартісному вираженні складає 310276,80 грн..

Фізичний об'єм фактично виконаних робіт по поточному ремонту п'ятого поверху правого крила спального корпусу пансіонату "Канака" відповідає даним акту приймання виконаних підрядних робіт між ПрАО "Пансіонат "Канака" і ТОВ "Бренд Строй" за січень 2011 року. Об'єм фактично виконаних вказаних робіт у вартісному вираженні складає 155018,40 грн.

Позивачем визнана розбіжність в об'ємах фактично виконаних робіт, у зв'язку з чим ним зменшений обсяг податкових вимог та погоджено визначення ДПІ у м. Алушта зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2010, січень 2011 року у розмірі 36,20 грн.

Відповідно до статті 123 Податкового кодексу України У разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, -

тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до пункту 7 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

У зв'язку з чим суд вважає правомірним визначення позивачу грошового зобов'язання із штрафних санкцій у зв'язку із зміною розміру від'ємного значення суми ПДВ за січень 2011 року у розмірі 1,00 грн.

На підставі вказаного суд визнає протиправними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Алушта від 03.06.2011 №0000802301, від 18.08.2011 №0000042301 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 65734,80 грн. У зв'язку з тим, що податкове повідомлення-рішення від 03.06.2011 №0000802301 скасоване ДПА в АР Крим, суд відмовляє позивачу у позовних вимогах про його скасування, а тому скасовує податкове повідомлення-рішення від 18.08.2011 №0000042301 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 65734,80 грн.

Позивач наполягав на скасування податкових повідомлень-рішень від 03.06.2011 №0000802301, від 18.08.2011 №0001412301 у повному обсязі. Проте суд вважає, що оскільки фактичний об'єм виконаних будівельних робіть судовою експертизою підтверджений частково, а податковий кредит та податкові зобов'язання повинні бути визначені за фактичним обсягом наданих робіт (послуг), відповідачем правомірно визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі не підтвердженого обсягу будівельних робіт, а тому податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню частково.

На підставі вказаного суд задовольняє адміністративний позов в зазначеній частині частково.

Суд визнає протиправними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Алушта від 03.06.2011 №0000802301 в частині збільшення суми грошового зобов'язання у розмірі 11175,25 грн., у тому числі 8936,00 грн. основного платежу та 2239,25 штрафних санкцій; від 18.08.2011 №0001412301 про збільшення грошового зобов'язання у розмірі 8936,00 грн., основного платежу 8936,00 грн.

У зв'язку з тим, що відповідно рішення ДПА в АР Крим від 11.08.2011 податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Алушта від 03.06.2011 №0000802301 скасоване, суд задовольняє адміністративний позов лише в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 18.08.2011 №0001412301 про збільшення грошового зобов'язання у розмірі 8936,00 грн., основного платежу 8936,00 грн.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення угоди між ПП "Пансіонат "Канака" та ТОВ "Бренд Строй" "з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

З цього приводу суд вважає необхідним також зазначити, що згідно частин 2, 3 статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюванний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини. спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне . відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; право чини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Відповідно до частини 5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно статті 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають.

Угоди, які укладені між позивачем та контрагентом не визнані судом недійсними і їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаних правочинів, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такими угодами.

Частино 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із частиною 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

З наданих позивачем доказів вбачається, що договір мав на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ним, оскільки товар був поставлений, оплата проведена, договір виконано сторонами в повному обсязі.

Вказані висновки підтверджуються і стаття 20 ПК України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не навів жодної норми закону з посиланням на чине законодавство України, яка б передбачала наявність повноважень органів ДПС України на встановлення факту нікчемності правочинів або визнання їх такими, що не відповідають закону, в тому числі вимогам статей 203, 215, 228, 662, 656 ЦК України в актах перевірок суб'єктів господарювання.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 Кодексу адміністративного судочинства України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 №4901-УІ виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

З огляду на викладене суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Під час судового засідання, яке відбулось 05.03.2013 були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України постанову складено 13.03.2013.

Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим від 03.06.2011 №0000042301/0 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 65734,80 грн., від 18.08.2011 №0000043301/0 в частині зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 65734,80 грн., скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим від 18.08.2011 №0000043301/0 в частині зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 65734,80 грн...

3.Визнати протиправними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим від 03.06.2011 №0000802301 в частині збільшення суми грошового зобов'язання у розмірі 11175,25 грн., у тому числі 8936,00 грн. основного платежу та 2239,25 штрафних санкцій, від 18.08.2011 №0001412301 про збільшення грошового зобов'язання у розмірі 8936,00 грн., основного платежу 8936,00 грн., скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Алушта від 18.08.2011 №0001412301 про збільшення грошового зобов'язання у розмірі 8936,00 грн., основного платежу 8936,00 грн.

6.Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства "Пансіонат "Канака" судовий збір у розмірі 1,70 та витрати на проведення судової експертизи у сумі 5625,00 грн. грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача-Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим.

7. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Т.С. Ольшанська