Постанова № 30290077, 18.02.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 лютого 2013 р. 12:37 Справа №2а-13736/12/0170/21

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі судді Євдокімової О.О., при секретарі Івановій Ю.В. розглянувши за участю представників позивача Новикової О.П. - дов. б/н від 19.12.2012р., Пономаренко О.П. - дов. б/н від 11.01.2013р., представника відповідача - Жукової О.М. - дов. № 18/10.1 від 14.02.2013р., у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СПМК-32 «Кримелектроводмонтаж» до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішень, спонукання до виконання певних дій.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «СПМК-32 «Кримелектроводмонтаж» (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (далі відповідач) в якому просить: визнати протиправними дії відповідача з нарахування пені у сумі 33037,14 грн. та дії зі зменшення суми ПДВ, яка сплачена позивачем за результатами декларації з ПДВ за вересень 2012 року № 9064265545 від 18.10.2012р. на суму податкового зобов'язання визначеного рішенням від 16.10.2012р. № 013/п; визнати протиправними та скасувати податкове рішення відповідача від 16.10.2012р. № 013/п щодо нарахування позивачу пені на суму 33037,14 грн. та податкове повідомлення-рішення відповідача від 16.11.2012р. № 0012351502 про нарахування позивачу штрафних санкцій на суму 2675,91 грн.; зобов'язати відповідача повернути позивачу безпідставно отримані кошти у сумі 35713,05 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем своєчасно здійснено перерахування, як податкового зобов'язання так і нарахованих штрафних санкцій, але відповідач більш ніж через рік виніс рішення про нарахування пені та штрафу на підставі норми, яка не була чинна у періоді, в якому встановлено заниження податкового зобов'язання.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, надав письмові заперечення, в яких, зокрема зазначив, що пеня та штраф спірними рішеннями застосовані правомірно на підставі п.п. 129.1.2 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим, не має підстав для задоволення позову.

Розглянувши матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

З 08.06.2011р. по 30.06.2011р. відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008р. по 31.03.2011р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008р. по 31.03.2011р.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складений Акт № 8900/23-7/24039320 від 14.07.2011р. (а.с.13-42), у висновках якого зафіксовано порушення позивачем, зокрема: п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено ПДВ в періоді, що був охоплений перевіркою на загальну суму 82414 грн.; п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся на загальну суму 3538,63 грн.; ст. 3, ст. 5 Закону України «Про податок із власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» у зв'язку з чим донараховано податку в розмірі 396,00 грн.; ст. 15 Декрету КМУ «Про місцеві податки і збори», рішення 4-ї сесії ХХІУ скликання Сімферопольської міської ради від 29.10.2002р. № 44 «Про Положення «Про механізми справляння та порядок сплати комунального податку», донараховане податкове зобов'язання за 4 кв. 2008р. у сумі 571,20 грн.; п. 4.1, п. 6.2 Інструкції пр. порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів і збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженої Мінфіном України, ДПА України, Мінекономіки України, Мінекобезпеки України, донараховане податкове зобов'язання по збору за спеціальне використання води у сумі 568,56 грн.; п.п. 263.1.1 п. 263.1, п.п. 263.2.1 п.п. 263.11.3 ст. 263 ПК України, донараховане податкове зобов'язання по платі за користування надрами для вигодування корисних копалин у сумі 2,72 грн.

На підставі вказаного Акту перевірки, відповідачем 20.07.2011р. прийняти податкові повідомлення-рішення: № 0007692301 про визначення грошового зобов'язання в загальній сумі 714,00 грн.(а.с.52); № 0007702301 про визначення грошового зобов'язання в загальній сумі 880,70 грн. (а.с.53); № 0007712301 про визначення грошового зобов'язання в загальній сумі 4,72 грн. (а.с.54); № 0007811701 про визначення грошового зобов'язання в загальній сумі 4423,29 грн. (а.с.55); № 0007821701 про визначення грошового зобов'язання в загальній сумі 736,00 грн. (а.с.56); № 0007682301 про визначення грошового зобов'язання в загальній сумі 103017,50 грн. (а.с. 57).

Всі вищезазначені суми грошових зобов'язань сплачені позивачем в повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 856 від 27.07.2011р., № 814 від 25.07.2011р., № 815 від 25.07.2011р., № 812 від 25.07.2011р., № 813 від 25.07.2011р., № 811 від 25.07.2011р. (а.с.58-63).

16.10.2012р. відповідачем на підставі вищезазначеного Акту перевірки прийнято податкове рішення щодо нарахування пені № 013/п на суму 33037,14 грн. (а.с.64).

Не погоджуючись із зазначеним рішенням позивач оскаржив його до ДПА в АР Крим (а.с.65), Листом від 14.11.2012р. вих. № 3480/10/22-0429 остання повідомила позивача про правомірність нарахування пені (а.с.67).

12.11.2012р. відповідачем проведено камеральну перевірку своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету - декларація з ПДВ № 9064265545 від 18.10.2012р., якою встановлено порушення термінів сплати узгодженого грошового зобов'язання, у зв'язку з чим, 16.11.2012р. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0012351502 про нарахування позивачу штрафу в розмірі 2675,91 грн. (а.с.80).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, перевіряючи правомірність та правове обґрунтування застосування до позивача пені та штрафу оскаржуваними рішеннями, суд дійшов наступних висновків.

З 01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України (далі ПК України).

Відповідно до п.п. 14.1.162 п. 14.1 ст. 14 ПК України пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Підпунктом 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

В свою чергу п. 57.3 ст. 57 ПК України законодавцем чітко визначено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Матеріали справи свідчать про те, що податкові повідомлення-рішення, які прийняти на підставі Акту перевірки № 8900/23-7/24039320 від 14.07.2011р. прийняти на підставі п. 54.3 ст. 54 ПК України, та визначені в них суми грошових зобов'язань є узгодженими позивачем та сплачені останнім в повному обсязі до закінчення 10 календарних днів з дня їх отримання, що підтверджується описаними вище судом платіжними дорученнями.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що главою 12 ПК України закріплені приписи нарахування пені, зокрема п.п. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 визначено, що пеня нараховується після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Нарахування пені розпочинається: а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом; б) при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні - рішенні згідно із цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 129.1.2 п. 129.1 ст. 129 ПК України нарахування пені розпочинається у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Пеня, визначена підпунктом 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті, нараховується із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день заниження (п.129.4 ст. 129 ПК України).

Саме таким чином, відповідно до вимог п.129.1.2 ПК України, відповідачем було розраховано пеню позивачу по всім видам податкам, які зафіксовані у висновках Акту № 8900/23-7/24039320 від 14.07.2011р. з моменту, в якому було вчинено податкове правопорушення: з податку на додану вартість - квітень 2008р., червень 2008р., серпень 2008р., жовтень 2008р., лютий 2008р.; з податку з доходів найманих працівників - 2008-2010р.; з податку з власників наземних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів - 2009 рік, комунальний податок - 4кв. 2008р.; збір за спеціальне використання води, водних об'єктів місцевого значення - за 1кв. 2009р..; плата за користування надрами місцевого призначення - 1 кв. 2011р.

Суд не може погодитися з таким застосуванням відповідачем ст.129.1.2 ПК України до правовідносин, які виникли у 2008-2010 роках, до набрання чинності цієї правової норми (з 01.01.11р.).

До 01.01.11р. питання нарахування пені було врегульоване п.п. 16.1.2 п. 16.1 ст.16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно до якої нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми податкового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні згідно з нормами цього Закону.

Враховуючи, що пеня це один з різновидів юридичної відповідальності, а відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, суд вважає, що неможливо застосовувати п.п.129.1.2 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України на події 2008-2010 років.

За таких обставин нарахування пені в порядку передбаченому ст.129 ПК України, тобто за весь період заниження, можливе лише з 01.01.11р. з дати набрання чинності Податкового кодексу України.

Щодо заниження плати за користування надрами місцевого призначення у 1 кв. 2011р. у сумі 2,72 грн. суд зазначає, що адміністративний суд не наділений самостійно визначати розмір пені та самостійно визначати та застосовувати до платників податків штрафні (фінансові) санкції за порушення податкового законодавства, що є виключною компетенцією податкового органу.

Суд зазначає, що оскільки з урахуванням вищевикладених обставин, відповідач невірно визначив розмір пені після набрання чинності ПК України з 01.01.2011р., суд позбавлений можливості самостійно визначати як розмір пені так й розмір штрафу.

Згідно вимог ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 3 зазначеної статті передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

- на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

- з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

- обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

- безсторонньо (неупереджено);

- добросовісно;

- розсудливо;

- з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

- пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

- з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

- своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так зокрема, принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України є одночасно і орієнтиром при реалізації повноважень владного суб'єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значен ня для прийняття рішення або вчинення дії, відо бражає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, об ґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які на справді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішен ня повинно бути вмотивованим.

Частинами 1, 4 ст. 70 КАС України закріплено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування покладається в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен подати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

В порядку передбаченому ст.71 КАС України, доказів правомірності, законності та обґрунтованості визначення розміру пені відповідачем суду не надано.

Приймаючи до уваги встановлення судом протиправності застосування контролюючим органом положень п.п.129.1.2 п.129.1 ст.129 ПК України для нарахування пені по податковим зобов'язанням, розрахованим ним при вивчені правильності застосування податкового законодавства при здійсненні платником податків господарській діяльності в період часу до 01.01.2011р., не можна визнати правомірними дії відповідача щодо перерозподілу поточних платежів для погашення сум нарахованої пені, що потягло застосування штрафу.

Таким чином, рішення відповідача від 16.10.2012р. № 013/п щодо нарахування позивачу пені на суму 33037,14 грн. та податкове повідомлення-рішення відповідача від 16.11.2012р. № 0012351502 про нарахування позивачу штрафних санкцій на суму 2675,91 грн. не можуть бути визнані такими, що прийняти на підставі та відповідно до законодавства, тому позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню в цій частині.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування пені у сумі 33037,14 грн. та дій зі зменшення суми ПДВ, яка сплачена позивачем за результатами декларації з ПДВ за вересень 2012 року № 9064265545 від 18.10.2012р. на суму податкового зобов'язання визначеного рішенням від 16.10.2012р. № 013/п суд вважає безпідставними, та вважає за необхідне зазначити, що окремо такі дії відповідача не тягнуть для позивача негативних наслідків, не спричиняють виникнення будь-яких прав і обов'язків осіб чи суб'єктів владних повноважень, оскільки не мають обов'язкового характеру, тому що саме рішення щодо нарахування пені та податкове повідомлення-рішення про нарахування штрафу мають вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів позивача, а щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача повернути позивачу безпідставно отримані кошти у сумі 35713,05 грн. суд вважає, що ці вимоги є передчасними, оскільки позивач ще не звертався окремо до відповідача, жодних рішень останнім відносно повернення або неповернення позивачу грошових коштів не приймалось, будь-яких дій або бездіяльності не вчинялось.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності в порядку статей 69,70,86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

В силу ст. 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини 3 статті 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Аналогічна правова позиція викладена Вищим адміністративним судом України в Листі від 21.11.2011р. № 2135/11/13-11.

Приймаючи до уваги, що суд дійшов висновків про часткове задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача з Державного бюджету шляхом безспірного списання із рахунку відповідача судовий збір в розмірі 181,28 грн.

В ході судового засідання, яке відбулось 18.02.2013р., оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова складена у повному обсязі та підписана 25.02.2013р.

Керуючись ст. ст. 9, 11, 69-71, ст.ст. 94, 98, 158-159, 161-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби щодо нарахування пені № 013/п від 16.10.2012р.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби № 0012351502 від 16.11.2012р.

В задоволенні інший частині позову - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання із рахунку Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПМК-32 «Кримелектроводмонтаж» витрати зі сплати судового збору в розмірі 181,28 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Євдокімова О.О.