Ухвала суду № 30286265, 21.03.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 742/66/2013 Провадження № 22-ц/795/765/2013 Головуючий у I інстанції -Коваленко А. В. Доповідач - Острянський В. І.Категорія -цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2013 року АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіОстрянського В.І., суддів:Бечка Є.М., Горобець Т.В., при секретарі:Зоценко Н.В., за участю:позивача ОСОБА_5, його представника ОСОБА_6, представника відповідача Швидкого Ю.В., третьої особи ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу за апеляційною скаргою професійно-технічного училища № 1 м.Прилуки на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 08 лютого 2013 року у справі за позовом ОСОБА_5 до професійно-технічного училища № 1 м.Прилуки, третя особа без самостійних вимог ОСОБА_8, про визнання незаконним наказу про звільнення, про поновлення на роботі, про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,-

в с т а н о в и в:

У апеляційній скарзі професійно-технічне училище № 1 м.Прилуки ставить питання про скасування рішення Прилуцького міськрайонного суду від 08 лютого 2013 року і про закриття провадження у справі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує на те, що при скороченні посади старшого майстра і звільненні з роботи позивача були витримані всі вимоги чинного трудового законодавства; що суд помилково прийшов до висновку щодо поновлення позивача на роботі через відсутність згоди на його звільнення з боку профспілкової організації, оскільки в училищі така відсутня, і що відмовлено було у дачі згоди на звільнення профспілковою організацією персоналу Прилуцької виховної колонії, членом якої є позивач, однак вона ніякого відношення до ПТУ не має. Тому згоди профспілкової організації, як того вимагає ст.43 КзпП України при звільненні ОСОБА_5 за правилами ч.1 ст.40 КзпП України, на думку апелянта, непотрібно. Апелянт також вказує на те, що суд помилково вважав, що при звільненні позивача, останньому в порушення положень ст.49-2 КзпП України не були запропоновані вакантні посади, оскільки такі не могли бути запропонованими, т.я. останній має фах вчителя історії.

Рішенням Прилуцького міськрайонного суду від 08 лютого 2013 року позов ОСОБА_5 (а.с.2-4) з урахуванням уточнень позовних вимог від 04.02.2013 року (а.с.140-141) було задоволено частково. Визнано незаконним наказ № 76 директора ПТУ № 1 від 29 листопада 2012 року про звільнення ОСОБА_5 з посади старшого майстра Прилуцького професійно-технічного училища № 1. Поновлено ОСОБА_5 на посаді старшого майстра Прилуцького професійно-технічного училища № 1 з 04 грудня 2012 року. Стягнуто з Прилуцького професійно-технічного училища № 1 на користь ОСОБА_5 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу за період з 04 грудня 2012 року по 08 лютого 2013 року у розмірі 6652 грн. 38 коп. та 500, 00 грн. у відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позовних вимог було відмовлено. Також рішення в частині поновлення на роботі ОСОБА_5 та стягнення середньомісячного заробітку в розмірі не більше ніж за один місяць було допущено до негайного виконання та стягнуто з Прилуцького ПТУ № 1 в користь держави 214 грн. 60 коп. судового збору.

У запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_6 просить апеляційний суд відхилити апеляційну скаргу Прилуцького ПТУ № 1 та залишити оскаржуване рішення місцевого суду без змін, вважаючи, що суд першої інстанції постановив його з додержанням норм чинного трудового законодавства.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає відхиленню, враховуючи наступне.

Постановивши рішення, місцевий суд виходив з того, що позивач був прийнятий на роботу в Прилуцьке ПТУ № 1 на посаду заступника директора з навчально-виробничої роботи 06 червня 2006 року на підставі наказу № 25 від цієї ж дати; що з 31 грудня 2008 року його було переведено на посаду старшого майстра у зв"язку зі скороченням посади заступника директора училища (наказ № 70 від 31.12.2008 року). 01 жовтня 2012 року директором ПТУ № 1 було видано наказ № 52 за погодженням з начальником управлінням освіти і науки Чернігівської облдержадміністрації, яким було скорочено посаду старшого майстра з 01.12.2012 року, попереджено позивача про його наступне вивільнення у зв"язку зі скороченням штату працівників та вказано, що на день його попередження в штатному розкладі ПТУ вакантних посад немає. 05 жовтня 2012 року директор училища звернувся з листом до первинної профспілкової організації персоналу Прилуцької виховної колонії, членом якої є позивач, з проханням надати дозвіл на звільнення старшого майстра ПТУ ОСОБА_5 (а.с.139) і відповідно до протоколу засідання профкомітету вказаної профспілкової організації від 15 листопада 2012 року (а.с.57-58) така згода профспілкового органу на звільнення позивача надана не була з огляду на те, що, видавши наказ № 52 від 01.10.2012 року про скорочення посади позивача та попередивши про його про наступне вивільнення, директор училища порушив положення ст.49-2 КзпП України щодо необхідності пропонування позивачу інших посад, які були вакантними на час видачі наказу.

Суд встановив і врахував, що на час звільнення позивача з роботи згідно з штатним розкладом ПТУ вакантними були посади: майстра виробничого навчання за професією „Електрозварювальник ручного зварювання", секретаря-друкарки і викладача загальнотехнічних дисциплін, проте відповідач на підставі наказу № 53 від 01.10.2012 року на посаду майстра виробничого навчання за професією „Електрозварювальник ручного зварювання" призначив ОСОБА_9 (а.с.92), а на посаду секретаря-друкарки призначив ОСОБА_10 згідно з наказом № 57.1 від 22.10.2012 року (а.с.82). Також суд зазначив, що докази про те, що дані посади на час попередження позивача про звільнення з роботи були запропоновані ОСОБА_5 і останній від них відмовився, в матеріалах справи відсутні. Тому, оцінивши наведене в сукупності та пославшись на ст.235 КзпП України, суд вважав, що наказ № 76 від 29 листопада 2012 року про звільнення позивача з роботи з порушенням ч.1 ст.49-2 КзпП України підлягає визнанню незаконним, а позивача необхідно поновити на посаді старшого майстра училища та що при вирішенні питання про поновлення на роботі, суду необхідно прийняти рішення про виплату відповідачем працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Провівши відповідні розрахунки, суд прийшов до висновку про стягнення з відповідача в користь позивача 6652 грн. 38 коп. за час вимушеного прогулу за період з 04 грудня 2012 року по 08 лютого 2013 року та, врахувавши обсяг моральних страждань, прийшов до висновку про необхідність відшкодування позивачу за рахунок відповідача 500 грн. заподіяної моральної шкоди.

Такий висновок, на думку апеляційного суду, підтверджується матеріалами справи, яким місцевий суд дав правильну оцінку і не суперечить нормам матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини.

Крім того, апеляційний суд враховує, що на підставі наказу № 63 від 30 жовтня 2012 року на вакантну посаду викладача загальнотехнічних дисциплін ПТУ № 1 було прийнято ОСОБА_11 з неповним тижневим педагогічним навантаженням (а.с.89), в той час як за змістом ч.2 ст.49-2 КзпП України працівникові пропонуються вакансії, які були на день попередження про звільнення, а також вакансії, які відкриваються протягом двохмісячного строку аж до дня фактичного звільнення та що директор ПТУ № 1 05 жовтня 2012 року звертався з листом до голови профспілкової організації персоналу Прилуцької виховної колонії щодо надання згоди на звільнення старшого майстра училища ОСОБА_5 за ч.1 ст.40 КзпП України за скороченням штату з 01.12.2012 року (а.с.139).

Доводи апеляційної скарги про те, що суд помилково прийшов до висновку про поновлення позивача на роботі через відсутність згоди профспілкової організації, оскільки в училищі така відсутня і що відмову у дачі згоди на звільнення позивача було надано профспілковим органом персоналу Прилуцької виховної колонії, який не має ніякого відношення до училища і тому згоди профспілкової олрганізації, як того вимагає ст.43 КзпП України, на звільнення позивача за правилами ч.1 ст.40 КзпП України не потрібно. Що суд помилково вважав, що при звільненні позивача останньому в порушення положень ст.49-2 КзпП України не були запропоновані вакантні посади, оскільки такі не могли бути запропоновані в силу того, що позивач не мав необхідної фахової освіти і має спеціальність учителя історії - не можуть бути підставою для скасування рішення суду і не знайшли свого підтвердження на нормах чинного законодавства в засіданні апеляційного суду.

За таких обставин місцевий суд постановив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу професійно-технічного училища № 1 м.Прилуки - відхилити.

Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 08 лютого 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: