Постанова № 30285183, 19.03.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2013 року № 813/1146/13-а

о 11 год., 00 хв.

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Саковець Б.П., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

Управління Пенсійного фонду України в м. Стрию та Стрийському районі Львівської області, представник – не прибув

до

Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області,

представник – не прибув

про

визнання незаконною постанови ВП № 8023862 від 29.12.2012 року про повернення виконавчого документа, зобов’язання вчинити дії

Управління Пенсійного фонду України в м. Стрию та Стрийському районі Львівської області звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом у якому з урахуванням уточнення позовних вимог позивач просить:

- визнати постанову ВП № 8023862 від 29.12.2012 року про повернення виконавчого документа № 5/101 А від 07.05.2008 року про стягнення з ДП «Угерський спиртовий завод» 958,23 грн. стягувачеві, незаконною;

- зобов’язати відповідача відновити виконавче провадження ВП № 8023862 з примусового виконання виконавчого листа № 5/101 А від 07.05.2008 року.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що постановою відповідача повернуто виконавчий документ у зв’язку з наявною встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Позивач, у поданому 15.03.2013 року за вхідним № 8866 клопотанні просив розглядати справу без його представника.

Відповідач прибуття повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причини його неприбуття не повідомив, заперечення на позовну заяву не подав.

Безпосередньо, всебічно, повно та об’єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встановив:

29.12.2012 року відповідачем винесена постанова у виконавчому провадженні ВП № 8023862 про повернення виконавчого документа стягувачеві, у якій зазначено, що керуючись п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ – виконавчий лист № 5/101 А виданий 07.05.2008 року Господарським судом Львівської області про стягнення 2596,47 грн. заборгованості, повернути стягувачеві.

Також у вказаній постанові зазначено, що ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.04.2008 року по справі № 8/84 порушено провадження у справі про банкрутство ДП «Угерський спиртовий завод» та введено мораторій на задоволенні вимог кредиторів.

Згідно ч. 3 ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах

З 16.04.2008 року і по сьогоднішній день мораторій не відмінений, справа про банкрутство не припинена. У зв’язку із цим, тривалий час державний виконавець об’єктивно позбавлений права вчиняти виконавчі дії щодо боржника.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про виконавче провадження» за № 606-ХІV від 21.04.1999 року із змінами і доповненнями в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому ж Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим же Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього ж Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч. 1 ст. 6 цього ж Закону, державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно ст. 11 цього ж Закону, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим же Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим же Законом.

Згідно п. 9 ч. 1 ст. 47 цього ж Закону, виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Згідно ст. 50 цього ж Закону, у разі закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Згідно ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд.

Судом не враховуються обґрунтування позивача щодо визнання постанови ВП № 8023862 від 29.12.2012 року про повернення виконавчого документа № 5/101 А від 07.05.2008 року про стягнення з ДП «Угерський спиртовий завод» 958,23 грн. стягувачеві, незаконною, оскільки законодавцем у статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» встановлені правові підстави повернення виконавчого документа стягувачу, зокрема наявність встановленої законом заборони щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Так, частиною 3 статті 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах.

Вказане підтверджується ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.04.2008 року у справі № 8/84 про порушення провадження у справі про банкрутство ДП «Угерський спиртовий завод», згідно якої ухвалено, що протягом дії мораторію забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України.

З цих же підстав судом не враховуються обґрунтування позивачем позовних в частині зобов’язати відповідача відновити виконавче провадження ВП № 8023862 з примусового виконання виконавчого листа № 5/101 А від 07.05.2008 року, оскільки відповідач при винесені спірної постанови правомірно керувався п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».

Крім цього, судом встановлено, стягувачем за виконавчим провадженням № 8023862 згідно постанови від 29.12.2012 року про повернення виконавчого документа стягувачеві є Управління Пенсійного фонду України в Стрийському районі Львівської області (ЄДРПОУ 22388753). З вказаним позовом звернулося Управління Пенсійного фонду України в м. Стрию та Стрийському районі Львівської області (ЄДРПОУ 37870392). Належні та допустимі докази на підтвердження того, що позивач є правонаступником Управління Пенсійного фонду України в Стрийському районі Львівської області, у суду відсутні.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем не переконують в обґрунтованості позовних вимог.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов’язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що позивачем не зроблено.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, з врахуванням ст. 162 КАС України, позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в м. Стрию та Стрийському районі Львівської області до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про визнання незаконною постанови ВП № 8023862 від 29.12.2012 року про повернення виконавчого документа, зобов’язання вчинити дії, задоволенню не підлягають.

Розподіл судових витрат згідно ст. 94 КАС України не застосовується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 18 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

2. Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Постанову складено в повному обсязі 22.03.2013 року.

Суддя Гавдик З.В.