Ухвала суду № 30284644, 14.06.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2012 р.справа № 2а-0870/2968/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Мельника В.В.

суддів: Малиш Н.І. Туркіної Л.П.

за участі секретаря: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09 червня 2011 року у справі №2а-0870/2968/11 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» до про Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби визнання протиправними податкових повідомлень-рішень,- ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім.. А.М. Кузьміна»(далі по тексту -позивач) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі (далі по тексту -відповідач), в якому просило визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000110801 від 21.04.2011 року та №0000120801 від 21.04.2011 року. (т.1, а.с.3-10)

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 10 травня 2011 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-0870/2968/11. (т.1, а.с. 1).

Позивач, посилаючись на доводи, викладені у позовній заяві, зазначив, що як вбачається з акту перевірки, податковим органом досліджений ланцюг постачання товарів, проведено співставлення задекларованих податкових зобов'язань та податкового кредиту за ланцюгами постачання товарів, внаслідок чого з податкового кредиту січня 2011 року січня 2011 року та бюджетного відшкодування лютого 2011 року виключено 1725962,00 грн. Позивач вказує, що перевіркою не зафіксований факт наявності в податкових накладних недоліків або порушення порядку їх видачі, що свідчить про їх належність як первинного документу. Товарність операцій податковим органом не оспорюється.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 09 червня 2011 року у справі №2а-0870/2968/11 адміністративний позов відкритого акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна»до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі про визнання протиправними податкові повідомлення рішення задоволено в повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя від 21.04.2011 № 0000110801. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя від 21.04.2011 №0000120801. (суддя -Артоуз О.О.) (т.3, а.с.16-19)

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару, яка є платником податку, не покладено обов'язку здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь кого з постачальників у ланцюгу постачання або через наявність/відсутність актів про здійснення зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ.

Відповідач -спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції у даній адміністративній справі, подав апеляційну скаргу (т.3, а.с. 24-28), в якій посилаючись на порушення норм матеріального права, просить постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09.06.2011р. №2а-0870/2968/11 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що право на віднесення до податкового кредиту підлягають лише ті суми податків, які нараховані (сплачені) платником податку (особою, відповідальною за нарахування та сплату податку) до бюджету. За своєю правовою природою податок на додану вартість це непрямий податок, який нараховується та сплачується платником податків відповідно механізму його справляння. Передумовою віднесення до податкового кредиту, від'ємного значення, бюджетного відшкодування є зобов'язання декларування контрагентом своїх податкових зобов'язань за правилом першої події.

14 червня 2012 року на адресу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду за вх.№127314/12 надійшли заперечення позивача на апеляційну скаргу, в яких він зазначає, що відсутність доказів сплати постачальниками позивача по ланцюгу ПДВ до бюджету, недекларування ними своїх податкових зобов'язань, тощо не може слугувати достатньою підставою для відмови позивачеві в одержанні бюджетного відшкодування при відсутності обставин, які б свідчили про недобросовісність підприємства позивача як платника податків.

У судовому засіданні представником спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби було заявлено клопотання про здійснення процесуального правонаступництва, а саме заміну спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі на її правонаступника -спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби.

Винісши на розгляд вищезазначене клопотання, заслухавши думку учасників судового розгляду, вивчивши надані суду документи, колегія суддів, з урахуванням положень ст. 55 КАС України, ухвалила здійснити заміну спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі на її правонаступника -спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09.06.2011р. у справі №2а-0870/2968/11 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити в повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги відповідача заперечував, просив залишити постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09.06.2011р. у справі №2а-0870/2968/11 без змін.

У судовому засіданні, заслухавши представників сторін, кожного окремо, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи в їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на такі підстави.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що підприємство позивача зареєстроване виконавчим комітетом Запорізької міської ради, за адресою вул. Південне шосе, 81 м. Запоріжжя, 69008 та взято на податковий облік в органах державної податкової служби 28.04.1994 за №67 і перебуває обліку в СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі направлення від 04.04.2011 року №0221, виданого Спеціалізованою податковою інспекцією по роботі з ВПП у м. Запоріжжі та відповідно до наказу СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі від 04.04.2011 року №348, проведено позапланову виїзну перевірку Відкритого акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.01.2011 року по 31.01.2011 року, результати якої оформлено актом від 08 квітня 2011 року №202/08-01/00186536.

Висновками акту перевірки встановлено наступні порушення:

1. Порушення п.п. 14.1.18, п.п. 14.1.181, п.14.1 ст. 14, п. 198.3 ст.198, п. 200.1, абз. а) п. 200.4 ст.200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI, п.8 «Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних», затвердженого наказом ДПА України від 30.06.05р. №244 із змінами та доповненнями, зареєстрованого в Мінюсті України 18.07.05р. №770/11050, п.5.7 «Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість», затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97р. у редакції наказу від 15.06.05р. №213, зареєстрованого в Мін'юсті України 30.06.05р. №702/10982 ВАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь»ім. A.M. Кузьміна»завищено суму бюджетного відшкодування лютого 2011р. на загальну суму ПДВ - 1 725 962 грн.

2. Порушення п.п. 14.1.181, п.14.1 ст. 14, п. 198.3 ст.198, п. 200.1, п. 200.3 ст.200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI, п. 10.1. «Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних»затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 N 1002, зареєстрованого в Мін'юсті України 29 2010 р. за N 1402/18697, п.5.7 «Порядку заповнення та подання податкової декларації з на додану вартість», затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97р. у редакції наказу від 15.06.05р. №213, зареєстрованого в Мін'юсті України 30.06.05р. №702/10982 ВАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь»ім. A.M. Кузьміна» завищено суму податкового кредиту та від'ємного значення лютого 2011р. на загальну суму ПДВ - 1 474 866 грн.

На підставі акту перевірки від 08 квітня 2011 року №202/08-01/00186536 податковим органом було прийняте податкове повідомлення рішення №0000110801 від 21.04.2011, яким зменшено бюджетне відшкодування з ПДВ на 1725962 грн. і застосовано штрафну санкцію у розмірі 1,00 грн. та №0000120801 від 24.04.2011, яким зменшено розмір від'ємного значення ПДВ у розмірі 1474866 грн. і застосовано штрафну санкцію у розмірі 1,00 грн.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами по справі, врегульовано Податковим кодексом України.

Визначення розміру належних платнику податку сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість здійснюється на підставі норм ст.200 Податкового кодексу України.

Згідно п.п.200.1, 200.2, 200.3 ст.200 ПКУ сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.4. ст. 200 ПКУ, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду

При цьому виходячи зі змісту вищезазначених норм, колегія суддів приходить до висновку, що бюджетному відшкодуванню підлягає частина податку, сплачена платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам.

Податковий кодекс України не обмежує можливості врахування під час визначення розміру бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбаних товарів та послуг. Також вказаним кодексом не передбачено можливості зменшення суми бюджетного відшкодування в разі несплати сум податку на додану вартість до бюджету контрагентами платника податку, який має право на бюджетне відшкодування.

Приймаючи рішення по суті заявлених апеляційних вимог, колегія суддів зважує на ту обставину, що Податковий кодекс України для платників податків не передбачає ні обов'язок, ні право вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей достовірності його державної реєстрації як СПД, реєстрації платником податків, «податкових взаємовідносин»з бюджетом, ведення податкового обліку, подання декларацій, тощо.

Підпунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п.198.2 ст. 198 ПКУ вважається дата здійснення першої з подій:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підпунктом 198.6 п.198 ст. 198 ПКУ встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПКУ платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно з п.201.10 ст.201 ПКУ податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.4 ст.201 ПКУ встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п.п. 201.6 та 201.8 ст.201 ПКУ податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Виходячи із приписів вищевказаних норм Податкового кодексу України, податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару, та надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця. І лише придбання товарів (послуг, робіт), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної та складання податкової накладної особою, що не зареєстрована як платник ПДВ, позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Матеріальні цінності, що придбавалися у постачальників призначалися для використання ВАТ «ЕМЗ «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна»в оподатковуваних операціях власної господарської діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що з метою здійснення господарських відносин із зазначеними постачальниками позивач вжив всіх заходів щодо перевірки факту реєстрації зазначених товариств як платників ПДВ. На вимогу ВАТ «ЕМЗ «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна»йому були надані копії свідоцтв про реєстрацію цих постачальників як платників ПДВ, копії установчих документів та довідки про внесення їх до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, ліцензії на право здійснення операцій з металобрухтом.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи.

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес»АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі.

Позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

При придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість продавцю в ціні товару, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність.

Отже, оскільки безпосередні контрагенти позивача на момент укладання угод та складання податкових накладних мали свідоцтво платника податку на додану вартість, дані податкові накладні оплачені позивачем (даний факт не спростовується в акті перевірки), тому невідображення або несплата контрагентами податкових зобов'язань не є підставою для визнання недійсними виписаних цими контрагентами податкових накладних, позивачем в ціні придбаних у цих контрагентів послуг (товарів) по податковим накладним було сплачено ПДВ, тому позивач правомірно відносив сплачений ним в ціні товару ПДВ до свого податкового кредиту.

У відповідності до ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищевказані правові норми та обставини справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідачем у даній адміністративній не доведено правомірності винесених ним рішень.

За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 09 червня 2011 року необхідно залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись.ч.3 ст. 160, ст.195,196,198,200,205,206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби -залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09 червня 2011 року у справі №2а-0870/2968/11 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного кодексу -з дня складання рішення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено - 28 серпня 2012 року.

Головуючий: В.В. Мельник

Суддя: Н.І. Малиш

Суддя: Л.П. Туркіна