Постанова № 30284444, 15.03.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2013 року 810/462/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н. Д., за участю секретаря судового засідання Корецького І.О.,

представників позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представника відповідача: Дубовика В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1доБілоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової службипровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 або позивач) звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі - Білоцерківська ОДПІ або відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 14.01.2013 № 60/0000032240/10, № 61/0000031720/11, № 62/0000041720/12.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність порушення ним вимог податкового законодавства, оскільки послуги з маркетингу, мерчандайзингу та логістики, які надані позивачеві ТОВ «Фора» та ТОВ «Фоззі-Фуд», безпосередньо пов'язані з його господарською діяльністю та документально підтверджені.

Крім цього, позивач зазначив, що договірні відносини щодо виконання договору поставки між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Джілд» мали реальний характер, що підтверджується відповідним договором, накладними, актами списання та податковими накладними.

Також, як зазначає позивач, ним правомірно сформовано податковий кредит по податку на додану вартість на підставі, серед іншого, податкових накладних, отриманих від Підприємства з іноземними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна». Разом з цим, відсутність актів списання пального та, на думку, відповідача неналежним чином оформлені подорожні листи, не можуть слугувати підставою для висновку про протиправність дій позивача під час формування податкового кредиту, а лише може ставити під сумнів правомірність формування позивачем його витрат.

Позивач також зазначив про відсутність порушення ним вимог Закону України «Про застосування реєстратора розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995, що виявилось, на думку посадових осіб податкового органу, у непроведенні розрахункових операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій на суми 26000 грн. та 16000 грн., оскільки до банку здавалися власні заощадження ФОП ОСОБА_1, що, в свою чергу, виключає можливість проведення розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій.

Тому, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконними, оскільки при їх прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Представники позивача у судовому засіданні 15.03.2013 позов підтримали, просили задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у задоволені позову відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що оскаржувані рішення прийняті з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Відповідач також зазначив про те, що послуги з маркетингу, мерчандайзингу та логістики, надані позивачеві ТОВ «Фора» та ТОВ «Фоззі-Фуд», а також придбання пально-мастильних матеріалів у Підприємства з іноземними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна» безпосередньо не пов'язані з його господарською діяльністю, у зв'язку з чим позивачем занижено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та податку на додану вартість.

Також вказав, що позивачем безпідставно віднесено до податкового кредиту по податку на додану вартість суми податку сплаченого в ціні придбаного бензину та дизельного палива у Підприємства з іноземними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна», оскільки позивачем не надано до перевірки акти списання зазначеного пального.

Крім цього, відповідач зазначив, що відповідно до акта від 11.04.2012 № 115/22-20/34819490 «Про неможливість проведення зустрічної звірки з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість ТОВ «Джілд» (код ЄДРПОУ 34819490) за вересень, жовтень 2011 року» всі угоди, укладенні ТОВ «Джілд» порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчиненні удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб, а відтак, є нікчемними.

Представник відповідача у судовому засіданні 15.03.2013 заперечував з мотивів, викладених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрована як фізична особа-підприємець 21.07.1992 виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради Київської області, є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість НОМЕР_2, виданого Білоцерківською ОДПІ.

Основними видами діяльності ФОП ОСОБА_1 є виробництво напівфабрикатів (вареників, пельменів та інших заморожених продуктів) та макаронів, оптова та роздрібна торгівля напівфабрикатами (варениками, пельменями та іншими замороженими продуктами) та макаронами, роздрібна торгівля алкогольними напоями.

У період з 31.08.2012 по 13.09.2012 на підставі наказу Білоцерківської ОДПІ від 15.08.2012 №1084, повідомлення від 15.08.2012 №74/17-2, посадовими особами Білоцерківської ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2011.

За результатами перевірки складений акт від 26.12.2012 №5134/17-2/НОМЕР_1/130 (надалі - Акт перевірки), який містить висновки про порушення позивачем, зокрема,:

- положень пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України в результаті чого позивачем занижено суму податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності у розмірі 108928,23 грн.;

- положень пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого позивачем за 2011 рік занижено суму податку на додану вартість у загальному розмірі на суму 753219,00 грн., у тому числі за січень на суму 39739,00 грн., за лютий на суму 62659,00 грн., за березень на суму 62016,00 грн., за квітень на суму 48514,00 грн., за травень на суму 57009,00 грн., за червень на суму 61036,00 грн., за липень на суму 55222,00 грн., за серпень на суму 61082,00 грн., за вересень на суму 121048,00 грн., за жовтень на суму 119016,00 грн., за листопад на суму 27475,00 грн. та за грудень на суму 38403,00 грн.;

- положень пункту 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР у зв'язку з непроведенням розрахункових операцій на повну суму покупки через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій.

Висновок податкового органу про заниження суми податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, за його твердженням, пов'язується із безпідставним віднесенням позивачем до витрат, витрати які не пов'язані з його господарською діяльністю, а саме витрати на послуги маркетингу, мерчандайзингу та логістики, які наданні ТОВ «Фора» та ТОВ «Фоззі-Фуд».

Висновок податкового органу про заниження суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, за його твердженням, пов'язується із порушенням позивачем встановленого порядку формування податкового кредиту за операціями з придбання послуг у ТОВ «Фора», ТОВ «Фоззі-Фуд», придбання товарів (пального) у Підприємства з іноземними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна» та придбання товарів у ТОВ «Джілд», оскільки придбані послуги не пов'язанні із господарською діяльністю позивача, а придбання пального та його використання не підтверджено відповідними актами списання.

Стосовно правовідносин позивача із ТОВ «Джілд» відповідач зазначив, що відповідно до акта ДПІ у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби від 11.04.2012 №115/22-20/34819490 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Джілд» з питань дотримання вимог податкового законодавства, встановлено відсутність ТОВ «Джілд» за адресою державної реєстрації, неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій ТОВ «Джілд», оскільки у суб'єкта господарювання відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, що свідчить про фіктивну діяльність підприємства та про нікчемність всіх укладених ним договорів.

Зважаючи на зазначені обставини, перевіряючі Білоцерківської ОДПІ дійшли висновку, що сума податку на додану вартість у розмірі 118747,63 грн. за господарськими операціями позивача здійсненими у 2011 році з ТОВ «Фора» та ТОВ «Фоззі-Фуд», сума податку на додану вартість у розмірі 514469,60 грн. за господарськими операціями здійсненими у 2011 році з Підприємством з іноземними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна» та сума податку на додану вартість у розмірі 120004,00 грн. за господарськими операціями здійсненими у вересні, жовтні 2011 року з ТОВ «Джілд» включена позивачем до складу податкового кредиту безпідставно.

Окрім цього, підставами для висновку позивача про порушення позивачем положень пункту 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР, слугували: прибутковий касовий ордер № 3 від 03.01.2011 на суму 4395,00 грн., прийнятий від приватного підприємця ОСОБА_30; виписки з банку АТ «Райффайзен банк Аваль» у м. Києві по поточному рахунку позивача № НОМЕР_27 за 31.10.2011 та за 31.10.2011, з яких вбачається, що об 11 годині 58 хвилин позивачем здано товарну виручку (документ № ОSM555001) у сумі 26000,00 грн. та об 13 годині 03 хвилини (документ № ОSM555001) у сумі 16000,00 грн., відповідно, за одночасною відсутністю реєстрації проведення розрахункових операцій на зазначені суми через реєстратор розрахункових операцій позивача.

На підставі Акта перевірки Білоцерківською ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення:

- форми «Р» від 14.01.2013 № 62/0000041720/12, відповідно до якого позивачеві збільшено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 126159,36 грн., в тому числі, за основним платежем - 100935,49 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 25233,87 грн.

- форми «Р» від 14.01.2013 № 61/0000031720/11, відповідно до якого позивачеві збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 858882,36 грн., в тому числі, за основним платежем - 753219,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 105563,00 грн.

- форми «С» від 14.01.2013 № 60/0000032240/10, відповідно до якого до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 106001,00 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач скористався своїм правом оскаржити їх у судовому порядку, звернувшись із даним позовом до суду.

Щодо встановленого порушення ФОП ОСОБА_1 положень пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України та пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України по взаємовідносинам з ТОВ «Фора» та ТОВ «Фоззі-Фуд» суд зазначає таке.

Судом встановлено, що факти придбання у ТОВ «Фора» та ТОВ «Фоззі-Фуд» маркетингових та мерчандайзингових послуг, укладення відповідних договорів, наявності податкових накладних, розрахунків між сторонами, актів приймання - передачі наданих послуг, наявності спеціальної податкової правосуб'єктності, відсутність дефектів у правовому статусі контрагентів позивача сторонами не заперечувався.

Тобто, таких мотивів, як відсутність реальності господарської операції, тощо, суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення не покладено.

Як встановлено у ході з'ясування обставин справи, спір між сторонами у цій частині виник у зв'язку з віднесенням позивачем до витрат, витрати з придбання маркетингових та мерчандайзингових послуг, які, на думку відповідача, не використовувались позивачем у власній господарській діяльності, оскільки позивачем не надано до перевірки документів, що свідчать про конкретні результати отриманих послуг, якими є буклети, проспекти, рекламні матеріали, роботи з дослідження кон'юнктури та сегментації ринку та, як наслідок, не доведено зв'язку понесених витрат із безпосередньою господарською діяльністю позивача.

Як вбачається із матеріалів справи, між покупцем - ТОВ «Фора» та постачальником - ФОП ОСОБА_1 укладено договір поставки від 25.06.2007 №1228/д/113 (том ІІ а.с.40-42). За зазначеним договором постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар згідно його умов. Відповідно до пункту 2.1 договору обов'язок постачальника по поставці товару виникає на підставі замовлення покупця. Покупець передає заказ у якому вказується кількість, вид товару, дата, час та місце поставки, а також будь - яка інша інформація стосовно поставки товару. Поставка товару здійснюється засобами та за рахунок постачальника до місця вказаного покупцем у замовлені (умови DDP Правил «Інкотермс» у редакції 2000 року). Розгрузку товару із транспорту постачальника виконує покупець (пункт 4.5 договору).

Крім цього, між виконавцем - ТОВ «Фора» та замовником - ФОП ОСОБА_1 укладено договір про надання маркетингових, передпродажних послуг та послуг мерчандайзингу від 01.01.2009 №73 (том ІІ а.с.43-46), відповідно до якого виконавець приймає на себе зобов'язання по наданню замовнику маркетингових послуг, послуг щодо передпродажної підготовки товарів та послуг мерчандайзингу, а замовник зобов'язаний прийняти та оплатити належним чином надані йому послуги. Конкретний перелік та найменування послуг, які можуть бути надані виконавцем замовнику за цим договором наведено у пункті 1.2 договору.

Також судом встановлено, що аналогічні договірні відносини виникли і між ТОВ «Фоззі-Фуд» та ФОП ОСОБА_1 Так, між покупцем - ТОВ «Фоззі-Фуд» та постачальником - ФОП ОСОБА_1 укладено договір поставки від 01.10.2009 №27/2316Д (том ІІ а.с.49-54). За зазначеним договором постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар згідно умов договору. Постачальник зобов'язується здійснити поставку партії товару на умовах DDP Інкотермс 2000 за адресою та в строк, вказані в замовлені. Згідно додаткової угоди від 28.02.2011 до договору поставки від 01.10.2009 №27/2316Д (том ІІ а.с. 56) вартість послуг логістики за період з 01.02.2011 по 28.02.2011 складає 55693,43 грн. у тому числі ПДВ 20 % - 9282,24 грн.

Крім цього, між виконавцем - ТОВ «Фоззі-Фуд» та замовником - ФОП ОСОБА_1 укладено договір про надання послуг мерчандайзингу від 01.01.2011 №13-Р/11 (том ІІ а.с.57,58), відповідно до якого виконавець приймає на себе зобов'язання по наданню замовнику послуг мерчандайзингу, а замовник зобов'язаний прийняти та оплатити належним чином надані йому послуги. Для цілей даного договору мерчандайзинг визначається як сукупність послуг по розміщенню продукції на торговому обладнанні (полках, стендах), безпосередньо у торгових залах, у торговій мережі, місцях продажу і таке інше з метою підвищення обсягів продажу такої продукції. Відповідно до пункту 3.1 договору вартість послуг визначається сторонами наприкінці кожного місяця (кварталу), в якому такі послуги були надані та фіксується у актах виконаних робіт.

Згідно додаткової угоди від 28.02.2011 до договору про надання послуг мерчандайзингу від 01.01.2011 №13-Р/11 (том ІІ а.с. 59) вартість послуг мерчандайзингу за період з 01.02.2011 по 28.02.2011 складає 48261,68 грн., у тому числі ПДВ 20 % - 8043,61 грн.

На підтвердження фактичного виконання сторонами умов договорів про надання маркетингових, передпродажних послуг та послуг мерчандайзингу від 01.01.2009 №73, про надання послуг мерчандайзингу від 01.01.2011 №13-Р/11 та додаткової угоди від 28.02.2011 до договору поставки від 01.10.2009 №27/2316Д позивачем надані акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) № 0094646052, № 0094646049, № 0094645694, № 0064645693, №0094646881, №0094652862, № 0094652498, № 0094654146, № 0094652495, № 0094654148, № 0094652864, № 0094660612, № 0094660949, № 0094662911, № 0094662913, № 0094660611, №0094660951, № 0094668488, № 0094668492, № 0094668227, № 0094668229, № 0094675728, № 0094675343, № 0094673198, № 0094673195, № 0094672519, № 0094675729, № 0094675340, № 009468299, № 0094684306, № 0094679219, № 0094679060, № 0094679058, № 0094683899, № 0094683895, № 0094691108, № 0094688005, № 0094688015, № 0094688007, № 0094691110, № 0094691514, № 0094691513, № 0094699535, № 0094699196, № 094699197, № 0094699534, № 00946933584, № 0094693660, № 0094693823, № 0094693585, № 0094702818, №0094702569, № 0094702571, № 0094708173, № 0094708176, № 0094707636, № 0094707643, № 0094712051, № 0094710858, № 0094712062, № 0094716165, № 0094715820, № 0094716164, № 0094715819, № 0094724325, № 0094720914, № 0094720916, № 0094720108, № 0094724026, № 0094724327, № 0094724025, № 0094727313, № 0094729478, № 0094729481, № 0094732512, № 0094732510, № 0094733486 та № 0094733485 (том ІІ а.с.60-137).

У вказаних актах зазначені сторони, вид наданих послуг, період їх надання та їх вартість.

Поряд із цим, між ТОВ «Фора» та ФОП ОСОБА_1 підписаний звіт-розрахунок за період з 01.01.2011 по 31.12.2011 щодо надання маркетингових, передпродажних послуг та послуг мерчандайзингу відповідно до умов договору від 01.01.2009 № 73. Як вбачається із звіту, загальна вартість наданих послуг за вказаний період становить 217091,28 грн., у тому числі 59206,71 грн., за надання послуги «вивчення попиту споживачів» та 157884,57 грн. за надання послуги «виконавець слідкує за дотриманням правил товарного сусідства» (том ІV а.с. 19).

Також між ТОВ «Фоззі-Фуд» та ФОП ОСОБА_1 підписаний зведений розрахунок за період з 01.01.2011 по 31.12.2011 щодо надання послуг мерчандайзингу згідно договору від 01.01.2011 № 13-Р/11 (том ІV а.с.17).

Перевіряючими у ході проведення перевірки були також досліджені податкові накладні видані ТОВ «Фора» та ТОВ «Фоззі- Фуд» у межах досліджуваної господарської операції.

У матеріалах справи також наявні рахунки - фактури та банківські виписки, які свідчать про оплату позивачем наданих послуг.

Суд звертає увагу, що вказані документи були використані податковим органом під час здійснення перевірки, що відображено в Акті перевірки.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Згідно з підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України під витратами розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку в силу підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, котрі враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Абзацом "г" підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що до складу інших витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, включаються витрати на збут, зокрема витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів.

У розумінні підпункту 14.1.108 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та після продажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків.

Узагальнюючою податковою консультацією щодо віднесення витрат на оплату маркетингових та рекламних послуг до складу витрат (затверджена наказом Державної податкової служби України від 15.02.2012 № 123), яку взято до уваги судом, передбачено, що до маркетингових послуг належать, у тому числі послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

Згідно листа Державної податкової адміністрації від 08.09.2011 № 16504/6/15-1415 "Відносно витрат на оплату маркетингових і рекламних послуг" до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються витрати на оплату маркетингових та рекламних послуг, зокрема послуг з визначення обсягів продажів продукції; визначення залишків продукції; визначення відносної динаміки продажів продукції; визначення середньоденних продажів продукції, в т. ч. щодо продукції Товариства, яка випускається під торговими марками, що належать та/або використовуються Товариством, і що вже передана (продана) дистрибуційним мережам на дату надання Товариству таких послуг.

Враховуючи викладене та ту обставину, що приписи статті 139 Податкового кодексу України не містять жодних застережень стосовно заборони на включення до складу витрат вартості послуг по просуванню продукції (торгової марки), стимулюванню збуту товару, здійснення передпродажної підготовки товару, суд дійшов висновку, що оплата позивачем послуг маркетингу, мерчандайзингу та логістики, які наданні ТОВ «Фора» та ТОВ «Фоззі-Фуд» для просування продукції (торгової марки), стимулювання збуту та здійснення передпродажної підготовки товару позивача, є витратами пов'язаними із провадженням позивачем господарської діяльності.

Крім цього, суд зауважує, що відповідно до частин 2, 3 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складається документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.

Суд зазначає, що надані позивачем акти виконаних робіт (надання послуг) містять всі необхідні реквізити, передбачені частиною другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а відтак, є належною підставою для віднесення сум вартості відображених цими актами послуг (робіт) до складу витрат.

З приводу тверджень відповідача про те, що надані платником податків до перевірки акти прийому-передачі повинні містити більш детальний зміст і обсяг господарської операції, а також необхідність обов'язкової наявності інших документів, окрім тих, які були складені сторонами на підтвердження фактів надання маркетингових послуг, суд зазначає, що оскільки маркетингові послуги за своєю природою безпосередньо не створюють певних матеріальних результатів (як, наприклад, монтажні або транспортні послуги), не можуть мати певного натурального вимірника, а можуть бути оцінені лише у грошовому виразі, то найменування наданих послуг в актах прийому-передачі як, наприклад, "маркетингові послуги" чи "послуги зі стимулювання збуту товарів" є, у даному випадку, достатнім для розкриття змісту та обсягу вищевказаної господарської операції.

Крім цього, як вбачається із матеріалів справи та не заперечувалось відповідачем, перевіряючими не були запитані та, як наслідок, не надані позивачем до перевірки, відповідні буклети, проспекти, рекламні матеріали, тощо.

Водночас, відповідачем не надано суду жодного доказу, що предметом договірних відносин між позивачем, ТОВ «Фора» та ТОВ «Фоззі-Фуд» є виготовлення відповідних буклетів, проспектів, рекламних матеріалів у матеріальній формі, тощо.

З приводу тверджень відповідача про те, що в актах прийому-передачі послуг не зазначено, яку конкретно послугу та за якою ціною надавали контрагенти позивача, суд зазначає, що діючим законодавством не встановлено певної типової послідовності та структури проведення маркетингових послуг з визначенням орієнтовної вартості кожної з конкретних операцій, що включаються до їх структури, а також вимог до змісту та форми таких актів.

Суд також не приймає до уваги посилання відповідача на те, що відсутність у актах наданих послуг інформації про конкретні послуги надані замовником, одиницю виміру позбавляє можливості дійти висновку про фактичне надання послуг, оскільки фактичне виконання контрагентами позивача зобов'язань за спірними договорами підтверджено матеріалами справи та не було підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Єдиною підставою для прийняття оскаржуваного рішення є припущення відповідача про факт відсутності зв'язку між наданими ТОВ «Фора» та ТОВ «Фоззі-Фуд» послугами з господарською діяльністю позивача.

Однак, суд вважає за необхідне вказати, що з огляду на види діяльності позивача за КВЕД, а саме 15.89.9 - виробництво напівфабрикатів (вареники, пельмені та інші заморожені продукти) та макаронів; 51.3 - оптова та роздрібна торгівля напівфабрикатами (варениками, пельменями і та іншими замороженими продукти) та макаронами; 52.1 - роздрібна торгівля алкогольними напоями, придбання вказаних послуг з метою дослідження кон'юнктури ринку, збільшення попиту на вироблені товари, безпосередньо пов'язане з господарською діяльністю позивача, а тому, витрати по оплаті вказаних послуг підлягають включенню до складу його витрат.

Відповідно до підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Суд констатує, що виписані контрагентами позивача ТОВ "Фора" та ТОВ "Фоззі-Фуд" податкові накладні (том 1, а.с. 34-36) відповідають вимогам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, невідповідність зазначених у них даних фактичним обставинам господарських операцій відповідачем не встановлена, а відтак, зазначені податкові накладні є належною підставою для формування позивачем податкового кредиту за результатами відносин із ТОВ "Фора" та ТОВ "Фоззі-Фуд".

За наведених обставин податкове повідомлення - рішення форми «Р» від 14.01.2013 № 62/0000041720/12, відповідно до якого позивачеві збільшено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 126159,36 грн., в тому числі, за основним платежем - 100935,49 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 25233,87 грн. та податкове повідомлення - рішення форми «Р» від 14.01.2013 № 61/0000031720/11, в частині збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 118747,63 грн. (пов'язаною із господарськими операціями з ТОВ "Фора" та ТОВ "Фоззі-Фуд") та відповідно за нарахованими штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинах із Підприємства з іноземними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна», суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та було досліджено перевіряючими у ході проведення перевірки, між продавцем - Підприємством з іноземними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна» та покупцем - ФОП ОСОБА_1 укладений договір від 25.02.2008 №К1215000042 (том ІІ а.с. 216-220), відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар у обсязі, розрахованого виходячи із добового ліміту нафтопродуктів, а покупець прийняти та оплатити товар. Згідно пункту 3.2 договору вартість товару включає в себе податок на додану вартість у розмірі 20 (двадцять) відсотків. Порядок передачі товару зазначений у пункті 5 договору, відповідно до якого продавець передає у власність покупцю товар шляхом заправки на АЗС автотранспорту покупця при умові пред'явлення покупцем пальної картки та штатним прийняттям цієї картки обладнанням.

18 травня 2010 року сторонами підписана додаткова угода до даного договору (том ІІ а.с. 721,722), відповідно до пункту 3 якої, покупець здійснює оплату товару на поточний рахунок продавця. Сума оплати та її періодичність на протязі звітного місяця визначається покупцем самостійно з урахуванням положень, передбачених цим договором.

Крім цього, між сторонами укладений договір купівлі-продажу паливних карток від 25.02.2008 № К1215000042 (том ІІ а.с.224-226), відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю паливні картки «ЛУКОЙЛ» системи «Ликард», а покупець прийняти картки та оплатити їх вартість.

У межах даної господарської операції щодо придбання товару (палива) Підприємством з іноземними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна» були виписані на користь ФОП ОСОБА_1 наступні податкові накладні: від 28.02.2011 № 4003249 на загальну суму 256000,00 грн., у тому числі ПДВ 42666,67 грн., від 31.01.2011 № 4000793 на загальну суму 213000,00 грн., у тому числі ПДВ 35500,00 грн., від 31.03.2011 № 4008466 на загальну суму 305355,21 грн., у тому числі ПДВ 50892,54 грн., від 30.04.2011 № 4012442 на загальну суму 270644,79 грн., у тому числі ПДВ 45107,47 грн., від 31.01.2011 № 4000171 на загальну суму 45,00 грн., у тому числі ПДВ 7,50 грн., від 31.03.2011 № 4007660 на загальну суму 45,00 грн., у тому числі ПДВ 7,50 грн., від 31.05.2011 № 4017990 на загальну суму 280000,00 грн., у тому числі ПДВ 46666,67 грн., від 30.06.2011 № 4022302 на загальну суму 294000,00 грн., у тому числі ПДВ 49000,00 грн., від 31.07.2011 № 4027929 на загальну суму 45,00 грн., у тому числі ПДВ 7,50 грн., від 31.07.2011 № 4028714 на загальну суму 283000,00 грн., у тому числі ПДВ 47166,67 грн., від 31.08.2011 № 4035339 на загальну суму 299794,28 грн., у тому числі ПДВ 49965,71 грн., від 30.09.2011 № 4041681 на загальну суму 312397,36 грн., у тому числі ПДВ 52066,23 грн., від 31.10.2011 № 4048794 на загальну суму 300808,36 грн., у тому числі ПДВ 50134,73 грн., від 30.11.2011 № 4055709 на загальну суму 94918,06 грн., у тому числі ПДВ 15819,68 грн., від 31.12.2011 № 4061813 на загальну суму 176899,46 грн., у тому числі ПДВ 29483,24 грн., (том ІІ а.с.138-152).

У матеріалах справи також наявні рахунки - фактури та банківські виписки, які свідчать про оплату позивачем придбаних пально-мастильних матеріалів.

Суд звертає увагу, що вказані документи були використані податковим органом під час здійснення перевірки, що відображено в Акті перевірки.

Крім цього, у ході розгляду справи позивачем надані акти придбання (інформаційні звіти) пально-мастильних матеріалів у Підприємства з іноземними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна» (том IV а.с.125-136).

Судом встановлено, що факт укладення відповідних договорів, наявність податкових накладних, розрахунків між сторонами, актів приймання - передачі відвантажених товарів, наявність спеціальної податкової правосуб'єктності, відсутність дефектів у правовому статусі контрагента позивача сторонами не заперечувався.

Тобто, таких мотивів як відсутність реальності господарської операції, тощо, суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення не покладено.

Як встановлено у ході з'ясування обставин справи, спір між сторонами у цій частині виник у зв'язку з «ненаданням до перевірки позивачем актів списання бензину та дизельного пального; надання до перевірки товарно-транспортних накладних, у яких не зазначено відстані між пунктами відвантаження товарів, відсутності на них мокрих печаток».

Оскільки позивачем не надано до перевірки документів, що свідчать про фактичне використання (актів списання) придбаних у Підприємства з іноземними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна» пально-мастильних матеріалів у власній господарській діяльності, посадові особи податкового органу дійшли висновку про безпідставне формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям з Підприємством з іноземними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна».

Суд вважає за необхідне вказати, що з огляду на види діяльності позивача за КВЕД до яких, зокрема, відноситься оптова, роздрібна торгівля напівфабрикатами, позивачем укладено ряд договорів оренди транспортних засобів, а саме: від 27.12.2010 № 4719, від 01.02.2010 № 10-012, від 01.02.2010 № 10-013, від 01.02.2010 № 10-014, від 01.02.2010 № 10-015, від 01.02.2010 № 10-025, від 01.02.2010 № 10-001, від 01.02.2010 № 10-002, від 01.02.2010 № 10-003, від 01.02.2010 № 10-004, від 01.02.2010 № 10-005, від 01.02.2010 № 10-006, від 01.02.2010 № 10-007, від 01.02.2010 № 10-008, від 01.02.2010 № 10-009, від 01.02.2010 № 10-010, від 01.02.2010 № 10-011, від 01.02.2010 № 10-016, від 01.02.2010 № 10-017, від 01.02.2010 № 10-018, від 01.02.2010 № 10-019, від 01.02.2010 № 10-020, від 01.02.2010 № 10-021 (том ІV а.с. 21-67), відповідно до яких орендодавець надає, а орендар (позивач) приймає у строкове платне користування об'єкти оренди, а саме:

1М-914НОМЕР_3ОСОБА_4Оренда2М-1824НОМЕР_4ОСОБА_5Оренда3М-1820НОМЕР_5ОСОБА_6Оренда4М-1523НОМЕР_6ОСОБА_7Оренда5ДАФ95НОМЕР_7ОСОБА_8Оренда6М-1523НОМЕР_8ОСОБА_9Оренда7М-812НОМЕР_9ОСОБА_10Оренда8М-811НОМЕР_10ОСОБА_11Оренда9М-210НОМЕР_11ОСОБА_12Оренда10ФордНОМЕР_12ОСОБА_13Оренда11ФордНОМЕР_13ОСОБА_14Оренда12Деу ланосНОМЕР_14ОСОБА_15Оренда13М-1824НОМЕР_15ОСОБА_16Оренда14М-1523НОМЕР_16ОСОБА_17Оренда15ГАЗ-53НОМЕР_17ОСОБА_18Оренда16М-814НОМЕР_18ОСОБА_19Оренда17М-814НОМЕР_19ОСОБА_20Оренда18М-814НОМЕР_20ОСОБА_21Оренда19М-612НОМЕР_21ОСОБА_22Оренда20М-814НОМЕР_22ОСОБА_23Оренда21М-814НОМЕР_23ОСОБА_24Оренда22 Фольксваген НОМЕР_26 ОСОБА_25 Оренда ФольксвагенНОМЕР_24ОСОБА_25Оренда23М-814НОМЕР_25ОСОБА_26ОрендаВідповідно до умов зазначених договорів, орендар зобов'язується здійснювати за власний рахунок заправлення автомобілів пально-мастильними матеріалами у період використання автомобіля.

Також до матеріалів справи приєднано трудові договори, які укладені між позивачем та фізичними особами від 11.02.2008, від 14.02.2006, від 03.05.2005, від 08.10.2009, від 25.01.2007, від 01.03.2006, від 22.12.2009, від 03.05.2005, від 01.09.2004, від 20.09.2006 від 14.02.2006 (том ІV а.с. 68-78) про виконання останніми роботи водія.

Крім цього, ФОП ОСОБА_1 укладено ряд дилерських договорів з ФОП ОСОБА_27 від 25.05.2010 № 68, з ФОП ОСОБА_28 від 01.01.2010 № 24, з ТОВ «Святогор» від 01.01.2010 № 41, з ТОВ «Тер-Пінгвін» від 01.01.2010 № 50, з ТОВ «Андрощук» від 01.02.2011 № 1, з ФОП ОСОБА_29 від 01.01.2010, з ТОВ «Еліс» від 01.01.2010 № 11, з ТОВ Мале підприємство «Данк» від 01.01.2011 № 9 (том І а.с.135-246, том ІІ а.с.1-39), відповідно до яких підприємець доручає, а дилер бере на себе обов'язки по розповсюдженню продукції торгівельної марки «ОСОБА_1» на території України.

Таким чином, у суду не виникає сумніву щодо використання орендованих транспортних засобів у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Суд констатує, що виписані контрагентом позивача Підприємством з іноземними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна» податкові накладні, які також досліджені перевіряючими у ході проведення перевірки, відповідають вимогам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, невідповідність зазначених у них даних фактичним обставинам господарських операцій відповідачем не встановлена, а відтак, зазначені податкові накладні є належною підставою для формування позивачем податкового кредиту за результатами відносин із Підприємством з іноземними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна».

Судом не приймається до уваги твердження відповідача про те, що факт відсутності у ході проведення перевірки актів списання придбаного позивачем у Підприємства з іноземними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна» пально-мастильних матеріалів є підставою для позбавлений його права на формування податкового кредиту, оскільки податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України).

На підтвердження сплати у складі ціни придбаних у Підприємства з іноземними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна» пально - мастильних матеріалів суду надані належним чином оформлені податкові накладні, платіжні доручення, а також відповідні виписки з банку. Використання пально - мастильних матеріалів з метою та у межах господарської діяльності позивача підтверджуються фактом експлуатації як власних так і орендованих автотранспортних засобів. Доказів придбання без мети використання у власній господарській діяльності пально - мастильних матеріалів відповідачем суду не надано.

Окрім зазначеного, а ні Акт перевірки, а ні докази, надані відповідачем у ході розгляду справи, не містять в собі інформації, що сума витрат позивача, пов'язана із придбанням у Підприємства з іноземними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна» пально - мастильних матеріалів, за рішенням податкового органу, або з інших причин, виключена із складу витрат позивача, як таких, що не пов'язані з провадженням ним господарської діяльності.

За наведених обставин податкове повідомлення - рішення форми «Р» від 14.01.2013 № 61/0000031720/11 в частині збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 514469,60 грн. та відповідно за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (за господарськими операціями з Підприємством з іноземними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна») є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо оцінки правовідносин позивача з ТОВ «Джілд», суд зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів справи, у ході проведення перевірки позивачем було надано договір постачання товару від 01.09.2011 № 01/09, укладеного між ТОВ «Джілд» та ФОП ОСОБА_1, відповідно до умов якого продавець зобов'язується по заявці покупця постачати та передавати у власність (повне господарське відання) покупцю певний товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату. Відповідно до пункту 1.2 договору предметом постачання є продукти харчування, товари народного вжитку та інше. Згідно пункту 5.1 договору завантаження продукції здійснюється постачальником, розвантаження покупцем з віднесенням витрат навантажувально-розвантажувальних робіт на кожну із сторін.

На підтвердження виконання сторонами умов договору поставки позивачем надані до перевірки виписані ТОВ «Джілд» на користь ФОП ОСОБА_1 наступні податкові накладні: від 01.09.2011 № 2 на загальну суму 204144,00 грн., у тому числі ПДВ 34024,00 грн., від 02.09.2011 № 4 на загальну суму 90000,00 грн., у тому числі ПДВ 15000,00 грн., від 05.09.2011 № 8 на загальну суму 35880,00 грн., у тому числі ПДВ 5980,00 грн., від 06.09.2011 № 9 на загальну суму 30000,00 грн., у тому числі ПДВ 5000,00 грн., від 03.10.2011 № 5 на загальну суму 227760,00 грн., у тому числі ПДВ 37960,00 грн., від 04.10.2011 № 9 на загальну суму 75000,00 грн., у тому числі ПДВ 12500,00 грн., від 05.10.2011 № 11 на загальну суму 18840,00 грн., у тому числі ПДВ 3140,00 грн., від 06.10.2011 № 17 на загальну суму 38400,00 грн., у тому числі ПДВ 6400,00 грн., від 01.11.2011 № 4 на загальну суму 257760,00 грн., у тому числі ПДВ 42960,00 грн., від 02.11.2011 № 10 на загальну суму 67200,00 грн., у тому числі ПДВ 11200,00 грн., від 29.11.2011 № 69 на загальну суму 72000,00 грн., у тому числі ПДВ 12000,00 грн., від 30.11.2011 № 74 на загальну суму 24000,00 грн., у тому числі ПДВ 4000,00 грн., від 01.12.2011 № 3 на загальну суму 48720,00 грн., у тому числі ПДВ 8120,00 грн., від 02.12.2011 № 10 на загальну суму 24600,00 грн., у тому числі ПДВ 4100,00 грн., від 03.12.2011 № 14 на загальну суму 51360,00 грн., у тому числі ПДВ 8560,00 грн., від 04.12.2011 № 16 на загальну суму 51840,00 грн., у тому числі ПДВ 8640,00 грн., від 05.12.2011 № 21 на загальну суму 22800,00 грн., у тому числі ПДВ 3800,00 грн. (том І а.с.61-77).

Жодних інших документів у ході проведення перевірки позивачем відповідачеві надано не було.

Законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У силу вимог пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України, для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності. У разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та митний орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації (пункти 44.3, 44.5 статті 44 Податкового кодексу України).

Пунктом 85.4 статті 85 Податкового кодексу України передбачено, що при проведенні перевірок посадові особи органу державної податкової служби мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов'язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

У силу вимог підпункту 16.1.5 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.

Суд звертає увагу на те, що предметом спору є законність прийнятого відповідачем рішення.

Тому, суд враховує докази та обставини які були або мали були взяті до уваги відповідачем у день прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, з урахуванням покладених на податковий орган обов'язків.

Як встановлено судом, з метою проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 відповідачем направлено на адресу позивача запити про надання інформацій та її документального підтвердження щодо фінансово-господарських відносин із ТОВ «Джілд» від 28.08.2012 № 760/323/17, від 31.08.2012 № 3258/337/17-4, від 05.09.2012 № 3360/337/17-4, від 14.12.2012 № 6869/337/17-4, які отримані особисто позивачем ,про що свідчить його підпис на копіях таких запитів (том І а.с.115, 121, 123, 126).

Жодних доказів щодо надання витребуваних відповідачем документів або неможливості їх надання суду не надано.

З наведеного слідує, що позивач без достатніх на те підстав не надав документів, які підтверджують товарність господарських операцій з ТОВ «Джілд».

Крім цього, суд зазначає, що в силу положень пункту 44.7 статті 44 Податкового кодексу України, у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

Разом з цим, суду не надано жодних доказів направлення витребуваних відповідачем та не врахованих ним під час проведення перевірки документів первинного бухгалтерського та податкового обліку по взаємовідносинам з ТОВ «Джілд».

Слід також зазначити, що відповідно до абзацу 2 пункту 44.7 статті 44 Податкового кодексу України, протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні.

Проте, суду не надано жодних доказів щодо надання позивачем заперечень на акт перевірки та первинних документів за фінансово-господарськими відносинами із ТОВ «Джілд».

Відповідно до пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

А відтак, на підставі системного аналізу зазначених норм законодавства, суд дійшов висновку, що не подання податковому органу на його запит документів первинного бухгалтерського та податкового обліку, не надання таких документів під час проведення перевірки та заперечень на Акт перевірки в силу приписів підпункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, є достатньою підставою для висновку про відсутність таких документів у позивача на момент проведення перевірки та не підтвердження на момент перевірки правомірності формування ним податкових зобов'язань.

Отже, на момент прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідачем законно зроблено висновок про порушення позивачем вимог статті 198 Податкового кодексу України.

Надані у судовому засіданні позивачем документи за господарськими операціями з ТОВ «Джілд», зокрема, накладні, оборотно-сальдової відомості по рахунку 201, акти списання придбаних у ТОВ «Джілд» товарів, висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 25.01.2011, посвідчення про якість, технологічні карти фірмової страви або кулінарного виробу не можуть свідчити про неповноту дослідження обставин відповідачем та помилковість висновків, на підставі яких прийняте оскаржуване рішення.

Разом з цим, суд зазначає, що надані у судовому засіданні документи не спростовують висновків відповідача про безтоварність господарської операції по взаємовідносинам із ТОВ «Джілд», оскільки позивачем не надано жодних документів, які підтверджують факт транспортування від ТОВ «Джілд» товару, доказів його прийняття, зважування, зберігання на складах позивача, доказів здійснення його оплати, наявність довіреностей, оскільки всі надані від імені ТОВ «Джілд» документи підписані різними особами, в той час як прізвище особи, яка вчиняла такі підписи є однаковими.

З урахуванням вищевикладеного суд констатує відсутність належного документального підтвердження виконання господарських зобов'язань за договорами із ТОВ «Джілд», а також доказів використання придбаного товару у господарській діяльності позивача.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Ураховуючи вищезазначене суд вважає висновок відповідача про порушення позивачем вимог пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України при формуванні показників податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Джілд» законним та обґрунтованим.

Тому, податкове повідомлення-рішення Білоцерківської ОДПІ від 14.01.2013 №61/0000031720/11 в частині збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 120004,00 грн. та відповідно за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (за господарськими операціями з ТОВ «Джілд») у розмірі 30001,00 грн. (25%) є правомірним.

Щодо висновків про порушення позивачем положень пункту 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР суд зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів справи, у ході проведення перевірки перевіряючими встановлено порушення позивачем вимог пункту 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995, що виявилось у не проведенні розрахункових операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій грошових коштів у розмірі 4395,00 грн. згідно прибуткового касового ордеру №3 від 03.01.2011, який прийнято від приватного підприємця ОСОБА_30; торгової виручки у розмірі 26000,00 грн. згідно виписки банку АТ „Райффайзен банк Аваль" у м. Києві по поточному рахунку НОМЕР_28 за 31.10.2011 (в 11 годин 58 хвилин) (документ №OSM555001); торгової виручки у розмірі 16000,00 грн. згідно виписки банку АТ „Райффайзен банк Аваль" у м. Києві по поточному рахунку НОМЕР_28 за 31.10.2011 (в 13 годин 03 хвилини) (документ №OSM558804).

У силу положень пункту 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995 у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції за правопорушення, яке вчинене вперше у розмірі 1,00 грн.; вчинене вдруге - 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг); за кожне наступне вчинене порушення - у п'ятикратному розмірі вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг).

З урахуванням зазначених вище приписів до позивача були застосовані фінансові санкції за правопорушення: вчинене 03.01.2011 у розмірі 1,00 грн.; вчинене 31.10.2011 у розмірі 26000,00 грн. (26000 грн.х100%); вчинене 31.10.2011 у розмірі 80000,00 грн. (16000 грн.х5).

Відповідно до пояснень представника позивача він не заперечує факту порушення ним положень Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в частині прийняття готівки згідно прибуткового касового ордеру №3 від 03.01.2011р. в касу СПД ОСОБА_1 від приватного підприємця ОСОБА_30 у сумі 4395,00 грн.

Разом з цим, позивач вважає висновок відповідача про непроведення ним розрахункових операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій грошових коштів у розмірі 26000,00 грн. та 16000,00 грн. безпідставним, оскільки до банку здавалися власні заощадження ФОП ОСОБА_1 Однак, при оформленні платіжних доручень позивачем помилково було зазначено «товарна виручка».

Проте, як у ході проведення перевірки так і розгляду справи по суті заявлених позовних вимог суду не надано жодних доказів, щодо внесення виправлень у такі платежі, доказів звернення у ході проведення перевірки до відділення відповідного банку про сторнування такого платежу, тощо.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що рішення відповідача форми «С» від 14.01.2013 № 60/0000032240/10, відповідно до якого до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 106001,00 грн. є правомірним.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є частково обґрунтованими, у зв'язку з чим адміністративний позов є таким, що підлягає задоволенню частково.

Відповідно до положень статті 97 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за клопотанням однієї із сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані. Жодних заяв з приводу відшкодування судових витрат сторонами суду не заявлено, у зв'язку з чим, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби форми "Р" від 14.01.2013 № 62/0000041720.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби форми "Р" від 14.01.2013 № 61/0000031720/11 в частині нарахування грошового зобов'язання у загальному розмірі 708777 (сімсот вісім тисяч сімсот сімдесят сім) грн. 00 коп., у тому числі 633215 (шістсот тридцять три тисячі двісті п'ятнадцять) грн. 00 коп. за основним платежем та 75562 (сімдесят п'ять тисяч п'ятсот шістдесят дві) грн. 00 коп. штрафні санкції.

У задоволенні решти позовних вимог,- відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 15 березня 2013 р.