Постанова № 30284261, 24.10.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 жовтня 2012 р. (15:29) Справа №2а-8351/12/0170/29

Колегія суддів Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Пакет Т.В.,

суддів - Ольшанської Т.С., Александрова О.Ю.,

при секретарі судового засідання - Мельниковій А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримжитлобуд» до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби, Державної податкової служби України в Автономній Республіці Крим, Державної податкової служби України про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення та рішень.

Суть спору: ТОВ "Кримжитлобуд" звернулося до суду з адміністративним позовом до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби, Державної податкової служби в Автономній Республіці Крим, Державної податкової служби України про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби від 08 травня 2012 №0000052203, рішення Державної податкової служби України в Автономній Республіці Крим про результати розгляду первинної скарги від 06 червня 2012 року №1555/10/10-0223, рішення Державної податкової служби України про результати розгляду скарги від 16 липня 2012 року №12726/6/10-2115.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю висновків податкового органу про те, що на період перевірки позивач не був платником податку на додану вартість.

У судовому засіданні представник позивача Савельєв Р.О. підтримав позовні вимоги та просив задовольнити їх у повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідачів - Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби, Державної податкової служби України в Автономній Республіці Крим, Державної податкової служби України Бостаніді З.О. проти позову заперечував та просив у його задоволенні відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд -

ВСТАНОВИВ:

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України на законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 67 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Судом встановлено, що ТОВ «Кримжитлобуд» зареєстровано, як юридична особа, виконавчим комітетом Феодосійської міської ради АР Крим 24 квітня 2007 року, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №646931 (а.с.14).

18 травня 2007 року ТОВ Кримжитлобуд» зареєстровано як платник податку на додану вартість, про що видано свідоцтво № 100041587 (а.с.15).

27 травня 2010 року Феодосійською міжрайонною державною податковою інспекцією АР Крим було прийнято рішення про анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість на підставі приписів п.п. "ґ" п. 9.8 ст. 9 Закону України № 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року "Про податок на додану вартість", про що складено акт №5.

Не погодившись з зазначеним рішенням позивач оскаржив його у судовому порядку та постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 08 вересня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2011 року, у задоволенні адміністративного позову ТОВ «Кримжитлобуд» до Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим про визнання протиправними дій по винесенню акта з анулювання реєстрації як платника податку на додану вартість №5 від 27 травня 2010 року, визнання недійсним вказаного акту, зобов'язання відновити у якості платника податку на додану вартість з 27.05.2010 року та поновлення дії свідоцтва платника податку на додану вартість відмовлено у повному обсязі (а.с.25-27,30-31).

У разі набрання законної сили судовим рішенням про задоволення зазначених позовних вимог та визнання протиправним рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість відповідне рішення податкового органу вважається протиправним з моменту його прийняття, як про те вказано в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.08.10р. № 1172/11/13-10.

У даному випадку судами не було встановлено протиправності рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, а тому з 27 травня 2010 року, тобто з моменту прийняття відповідного рішення позивач не був платником податку на додану вартість.

З 18 квітня 2012 року по 24 квітня 2012 року посадовими особами Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби було проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Кримжитлобуд з питань правових відносин із ДП «Будівельне-монтажне управління державного управління справами» за період з 01.06.2010 року по 30.06.2010 року та 01.09.2010 року по 30.09.2010 року, за результатами якої складено акт №345/22-03/35034782 від 27 квітня 2012 року (а.с.7-11).

Зазначеною перевіркою були встановлені порушення п.п.7.3.1 п. 7.3 ст. 7, п. 9.4 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податкових зобов'язань з ПДВ всього в сумі 660714,65 грн., у т.ч. за червень 2010 року - 207544,88 грн., за вересень 2010 року - 453169,77 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки Феодосійською об'єднаною державною податковою інспекцією Автономної Республіки Крим Державної податкової служби було прийнято податкове повідомлення-рішення від 08 травня 2012 року №0000052203, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 991071,98 грн, з яких: 660714,65 грн. - за основним платежем та 330357,33 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.13).

Не погодившись з зазначеним рішенням позивач оскаржив його в адміністративному порядку та 06 червня 2012 року за вих. №1555/10/10-0223 Державною податковою службою в АР Крим на адресу позивача було направлено рішення про результати розгляду первинної скарги, яким податкове-повідомлення рішення Феодосійської ОДПІ АР Крим ДПС від 08 травня 2012 року №0000052203 скасовано в частині застосування штрафних санкцій в сумі 165178,66 грн., в іншій частині задоволення скарги відмовлено (а.с.34-36).

16 липня 2012 року за вих. №12726/6/10-2115 Державною податковою службою України на адресу позивача було направлено рішення про результати розгляду скарги, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення Феодосійської ОДПІ АР Крим ДПС від 08 травня 2012 року №0000052203 з урахуванням рішення ДПС України в АР Крим від 06 червня 2012 року №1555/10/10-0223 (а.с.39-40).

Закон України «Про податок на додану вартість» визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Феодосійською ОДПІ АР Крим ДПС зазначено в акті перевірки, що протягом періоду, що перевірявся, позивач не був зареєстрованим платником податку на додану вартість.

У зв'язку з тим, що позивач не зареєструвався платником податку на додану вартість до кінця червня 2010 року, відповідачі зробили висновок про те, що позивачем занижено податкові зобов'язання з ПДВ всього в сумі 660714,65 грн, у т.ч. за червень 2010 року у сумі 207544,88 грн. та за вересень 2010 року у сумі 453169,77 грн.

Згідно з п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі анулювання реєстрації платник податку позбавляється права на нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування, але у строки, визначені законом, є зобов'язаним погасити суму податкових зобов'язань або податкового боргу з цього податку, що виникли до такого анулювання, за їх наявності, незалежно від того, чи буде така особа залишатися зареєстрованою як платник цього податку на дату сплати такої суми податку, чи ні.

При анулюванні реєстрації останнім податковим періодом вважається період, який розпочинається від дня, наступного за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем такого анулювання.

Платник податку, в обліку якого на день анулювання реєстрації знаходяться товарні залишки або основні фонди, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах, зобов'язаний визнати умовний продаж таких товарів за звичайними цінами та відповідно збільшити суму своїх податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого відбувається таке анулювання.

Згідно з п.п. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість» особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Згідно з п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до п. 9.4 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо особа укладає одну чи більше цивільно-правових угод (договорів), унаслідок виконання яких планується здійснення оподатковуваних операцій, обсяг яких перевищуватиме протягом звітного податкового періоду у два чи більше разів суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, то така особа зобов'язана зареєструватися як платник цього податку до кінця такого звітного податкового періоду.

Перевіркою було встановлено, що в червні 2010 року ТОВ «Кримжитлобуд» було реалізовано ДП «БМУДУС» будівельні матеріали на загальну суму 1605269,10 грн., у вересні 2010 року виконало роботти на суму 2734824,06 грн.

Згідно наданих до перевірки документів обсяг постачання товарів ТОВ «Кримжитлобуд» для ДП «БМУДУС» в червні 2010 року склав 1377724 грн. (без ПДВ), отже з кінця червня 2010 року позивач повинен був зареєструватися як платник ПДВ.

З матеріалів справи вбачається, що позивач зареєструвався як платник податків на додану вартість тільки 16 червня 2011 року, про що йому було видано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №100341170 (а.с.16).

Таким чином, висновок відповідача щодо обов'язку позивача сплачувати ПДВ по операціям, які позивач здійснив у червні 2010 року та вересні 2010 року у сумі 660714,65 грн. є обґрунтованим.

Щодо нарахування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій в сумі 42992,00 грн. суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що після адміністративного оскарження позивачем податкового повідомлення рішення Феодосійської ОДПІ АР Крим ДПС від 08 травня 2012 року №0000052203, яке було скасовано рішенням Державної податкової служби в АР Крим від 06 червня 2012 року №1555/10/10-0223 в частині застосування штрафних санкцій в сумі 165178,66 грн. та яке було залишено без змін з урахуванням рішення ДПС в АР Крим від 06 червня 2012 року №1555/10/10-0223 рішенням Державної податкової служби України від 16 липня 2012 року №12726/6/10-2115, Феодосійською ОДПІ АР Крим ДПС було винесено податкове повідомлення-рішення №0000122203 від 20 червня 2012 року, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 660714,65 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 165178,67 (а.с.87), яке 20 червня 2012 року було вручено директору ТОВ «Кримжитлобуд», про що свідчить його підпис у зазначеному податковому повідомленні-рішенні.

Відповідно п.123.1. ст. 123 Податкового Кодексу України, що діє з 01.01.2011, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

До 06 серпня 2011 року, тобто до набрання чинності Закону України від 7 липня 2011 року № 3609-VI "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" (надалі - Закон 3609-VI), Податковий кодекс України не містив положень, які б регулювали порядок застосування штрафних санкцій, передбачених Податковим кодексом України, до правопорушень, вчинених до 1 січня 2011 року.

З 06 серпня 2011 року підрозділ 10 розділу XX "Перехідні положення" доповнено, зокрема, пунктом 11. Відповідно до зазначеної норми штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

З 01 січня 2011 року, тобто від дати набрання чинності Податковим кодексом України, і до 06 серпня 2011 року, тобто до дати набрання чинності пунктом 11 підрозділу 10 розділу XIX Податкового кодексу України, слід виходити із загальних норм Конституції України та Податкового кодексу України.

Таким чином, за порушення, допущені до набрання чинності Податковим Кодексом України, але виявлені після 06.08.2011 року податковим органом повинні застосовуватись санкції, передбачені Податковим Кодексом України.

Судом встановлено, що з урахуванням рішення ДПС в АР Крим від 06 червня 2012 року №1555/10/10-0223 Феодосійською ОДПІ АР Крим ДПС до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у зв'язку з донарахуванням податку на додану вартість за червень 2010 року в сумі 51886,22 грн. (25% від суми донарахування податкового зобов'язання в розмірі 207544,88 грн.), за вересень 2010 року - 113292,45 грн. (25% від суми донарахованого податкового зобов'язання в розмірі 453169,77 грн.).

Таким чином, враховуючи, що суд дійшов висновку про обґрунтованість збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість за червень та вересень 2010 року в загальній сумі 660714,65 грн., суд вважає обґрунтованим нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 165178,67 грн.

Крім цього, суд вважає за необхідне зазначити, що ст. 56 Податкового кодексу України урегульовано порядок оскарження рішень контролюючих органів. Так, згідно п. 6.1 ст. 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення (п.56.2 ст. 56 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Оскаржувані позивачем рішення ДПС в АР Крим від 06 червня 2012 року №1555/10/10-0223 та рішення Державної податкової служби України від 16 липня 2012 року №12726/6/10-2115 не створюють юридичних наслідків для позивача у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення, а тому в цій частині позивачем не вірно вибрано спосіб захисту своїх прав та інтересів.

Як зазначалося судом вище, за наслідками адміністративного оскарження позивачем податкового повідомлення рішення Феодосійської ОДПІ АР Крим ДПС від 08 травня 2012 року №0000052203, Феодосійською ОДПІ АР Крим ДПС було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000122203 від 20 червня 2012 року, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 660714,65 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 165178,67 грн., та саме це рішення буде створювати юридичні наслідки для позивача, однак воно не було оскаржено позивачем у даному позові.

Відповідно до ч.ч.1 та 2 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

На підставі вищевикладеного, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позову та відмову у його задоволенні у повному обсязі.

В судовому засіданні 24 жовтня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до ст.ст. 160, 163 КАС України повний текст постанови виготовлено та підписано 29 жовтня 2012 року.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 158, 159, 161-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення постанови. У разі оголошення в судовому засіданні вступної і резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий суддя Т.В.Пакет

Судді Т.С.Ольшанська

О.Ю.Александров