Ухвала суду № 30279740, 18.03.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

18 березня 2013 року

м. Київ

№ 826/1483/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келеберди В.І., при секретарі судового засідання Віруцькій О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні питання про закриття провадження у справі

за позовом

Приватного підприємств "Техно-Темп"

до

Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва

Державної податкової служби

про

визнання протиправними дій та висновків

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Техно-Темп» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Державної податкової інспекції у Солом’янському районі міста Києва Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач) в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просить суд:

1) визнати протиправними дії ДПІ у Солом’янському районі міста Києва ДПС при здійсненні планової виїзної перевірки ПП «Техно-Темп» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2007 року по 30 червня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2007 року по 30 червня 2010 року, зокрема:

- визнати необґрунтованим та протиправним спиранням ДПІ у Солом’янському районі міста Києва ДПС на записку Заст. Нач. ГВПМ ДПІ у Солом’янському районі міста Києва від 02 листопада 2010 року, через те що вказана службова записка датована після проведення самої перевірки, що унеможливлює її вплив на саму перевірку та відповідно;

- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Солом’янському районі міста Києва Державної податкової служби щодо визначення правочину, укладеного ПП «Техно-Темп» з контрагентом-постачальником ТОВ «Торговий дім «ВІП ТРЕЙД» таким, що порушує публічний порядок, суперечить інтересам держави та суспільства, та таким, що має ознаки нікчемності та є нікчемним в силу припису закону, через те, що ДПІ у Солом’янському районі міста Києва ДПС наділено законним правом в односторонньому порядку без рішення суду визнавати недійсними та нікчемними угоди та через відсутність доказів самої нікчемності;

- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Солом’янському районі міста Києва Державної податкової служби які полягають у висновках щодо заниження ПП «Техно-Темп» податку на прибуток за період з 01 липня 2007 року по 30 червня 2010 року у сумі 55 655, 00 грн.;

- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Солом’янському районі міста Києва Державної податкової служби які полягають у висновках щодо неправомірного занесення до складу податкового кредиту ПП «Техно-Темп» за період з 01 липня 2007 року по 30 червня 2010 року у сумі 37 104, 00 грн.

2) визнати недійсною службову записку Заст. Нач. ГВПМ ДШ у Солом’янському районі міста Києва від 02 листопада 2010 року, через відсутність доказів та підстав для її складання;

3) визнати правочин укладений ПП «Техно-Темп» з контрагентом-постачальником ТОВ «Торговий дім «ВІП ТРЕЙД», таким, що не порушує публічний порядок, не є нікчемним в силу припису закону, та не є недійсним - тобто є правомірним.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справ до розгляду у судовому засіданні.

У судовому засіданні 18 березня 2013 судом поставлено на обговорення питання щодо закриття провадження у справі.

Представники позивача заперечили проти закриття провадження у справі та просили відмовити у задоволенні та розглянути адміністративну справу по суті заявлених вимог.

Представник відповідача наполягав на закритті провадження у справі.

Враховуючи приписи частини 3 та 7 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, судом після виходу до нарадчої кімнати, у судовому засіданні 11 березня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 березня 2013 року за наслідками розгляду клопотання про закриття провадження у справі.

З матеріалів справи вбачається, що податковим органом проведено планову виїзну перевірку Приватного підприємства «Техно-Темп» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2007 року по 30 червня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2007 року по 30 червня 2010 року, за результатами якої складено акт від 05 листопада 2010 року № 17873/2308/31115637.

Зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач не погоджується із висновками акту перевірки про наявність порушень податкового, валютного та іншого законодавства за перевіряємий період, тому звертається до адміністративного суду із відповідною позовною заявою.

З приводу викладеного суд зазначає наступне.

Як встановлено частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Пунктом 6 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України під поняттям адміністративний позов визначено - звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів або на виконання повноважень у публічно-правових відносинах.

Слід зазначити, що право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантується кожному (в тому числі юридичним особам) статтею 55 Конституції України.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Зазначений принцип полягає у захисті порушеного права від порушення, що вже відбулося, тобто в наявності матеріально – правового інтересу позивача відносно дій (бездіяльності) суб’єкта владних повноважень.

З правового аналізу наведених норм вбачається, що з метою фактичної реалізації права сторін на розгляд справи у судовому порядку, запобігання порушень статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР), чинним законодавством встановлено юрисдикцію судів України щодо вирішення позовних заяв.

Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму (частина 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України).

Пунктом 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України конкретизовано, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Враховуючи особливість викладу позовних вимог, суд зазначає, що за загальним правилом результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки (у разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень – довідка).

Відповідно до пункту 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 22 грудня 2010 року № 984, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за № 34/18772 визначено, що акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Довідка - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про невстановлення фактів порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків.

За змістом листа Вищого адміністративного суду України від 30 листопада 2009 року № 1619/10/13-09, акти перевірки не є рішеннями суб’єкта владних повноважень, не спричиняють виникнення будь-яких прав і обов’язків осіб чи суб’єктів владних повноважень, а отже, не породжують правовідносин, що можуть бути предметом спору. Відповідно до частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Отже, суди розглядають виключно спори, які виникають між учасниками певних правовідносин. Виходячи з наведеного, відсутність правовідносин виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту».

Верховний Суд України у постанові від 01 грудня 2009 року у справі № 21-1946во09 посилається на те, що нормативно-правові акти – це правові акти управління, які встановлюють, змінюють, припиняють (скасовують) правові норми. Нормативно-правові акти містять адміністративно-правові норми, які встановлюють загальні правила регулювання однотипних відносин у сфері виконавчої влади, розраховані на тривале застосування. Вони встановлюють загальні правила поведінки, норми права, регламентують однотипні суспільні (відносини у певних галузях і, як правило, розраховані на довгострокове та багаторазове їх застосування).

Другу групу актів за критерієм юридичної природи складають індивідуальні акти. Останні стосуються конкретних осіб та їхніх відносин. Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозастосовчий характер. Головною рисою таких актів є їхня конкретність, а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб’єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв’язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата – конкретної особи або осіб; зникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами.

Нормативно-правові акти можуть бути оскаржені широким колом осіб (фізичних та юридичних), яких вони стосуються. Індивідуальні акти можуть бути оскаржені іншими особами, які в них зазначені, тобто безпосередні права, свободи чи хоронювані законом інтереси яких такими актами порушені.

З системного аналізу вищезазначених норм права та судової практики вбачається, що акти перевірки податкового органу не є рішеннями суб’єкта владних повноважень, не спричиняють виникнення будь-яких прав і обов’язків осіб чи суб’єктів владних повноважень, а отже, не породжують правовідносин, що можуть бути предметом спору в адміністративних справах.

Досліджуючи адміністративний позов, суд звертає увагу, що хоч і позивачем заявлено вимоги про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Солом’янському районі міста Києва Державної податкової служби при здійсненні планової виїзної перевірки та складання акту, при цьому, останнім самостійно розмежовано коло оскаржуваних дій, зокрема, позивач не погоджується саме із висновками акту перевірки щодо визначення правочину, укладеного ПП «Техно-Темп» з контрагентом-постачальником ТОВ «Торговий дім «ВІП ТРЕЙД» таким, що порушує публічний порядок; щодо заниження позивачем податку на прибуток та неправомірного визначення податкового кредиту у перевіряємому періоді.

Спірні висновки, що викладені в акті Державної податкової інспекції у Солом’янському районі міста Києва Державної податкової інспекції від 05 листопада 2010 року № 17873/2308/31115637 не містять жодних вимог чи приписів. Їх змістом є лише висновки перевіряючих щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2007 року по 30 червня 2010 року, тому такі вимоги позивача не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Аналогічних висновків суд дійшов досліджуючи позовну вимогу про визнання недійсною службову записку Заст. Нач. ГВПМ ДПІ у Солом’янському районі міста Києва від 02 листопада 2010 року, оскільки зазначена службова записка є внутрішнім документом, не породжує правовідносин, не порушує права та інтереси позивача, тому не може бути предметом спору в адміністративних справах.

Щодо позовної вимоги про визнання правочину укладеного між ПП «Техно-Темп» з контрагентом-постачальником та ТОВ «Торговий дім «ВІП ТРЕЙД», таким, що не порушує публічний порядок, не є нікчемним в силу припису закону, та не є недійсним - тобто є правомірним суд зазначає наступне.

Статтею 228 Цивільного кодексу України визначено правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства.

З урахуванням викладеного та на підставі статті 15 Цивільного процесуального кодексу України, суд зазначає, що визнання недійсним правочину, встановлення недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам віднесена до компетенції судів щодо розгляду цивільних справ, а тому не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

З урахуванням викладеного, керуючись положеннями статтей 2, 3, 17, 157 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

У Х В А Л И В:

1. Закрити провадження в адміністративній справі № 826/1483/13-а за позовом приватного підприємства “Техно-Темп” до Державної податкової інспекції у Солом’янському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними дій та висновків.

2. Попередити позивача, що повторне звернення з тією самою заявою не допускається.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Келеберда

Повний текст ухвали виготовлено 27.03.2013.