Постанова № 30279712, 18.03.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 березня 2013 року № 826/1990/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. при секретарі судового засідання Віруцькій О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ферко" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 24.10.2012 №0008872230 та №0008882230

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ферко» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач) в якому просить суд: скасувати податкові повідомлення - рішення від 24 жовтня 2012 року № 0008872230 про нарахування податку на прибуток в сумі 27394530, 00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 13 697 265,00 грн.; № 0008882230 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 20 069 628, 00 грн.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями й мотивує позовні вимоги тим, що відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження нікчемності правочинів, укладених між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Негоциант-Агро».

Крім цього, на підтвердження необґрунтованості висновків податкового органу, представником позивача зазначено, що відповідачем не надано жодних доказів того, що укладання та виконання договору не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття прав та обов'язків; на момент здійснення спірних операцій вищезазначені контрагенти були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість; сума податку на додану вартість, включена позивачем до складу податкового кредиту, підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, а несплата контрагентом-продавцем податку на додану вартість до бюджету не впливає на формування податкового кредиту покупцем, якщо він має всі документальні підтвердження розміру зазначеного податкового кредиту.

Представник відповідача у судовому засіданні 18 березня 2013 року адміністративний позов не визнав, з посиланням на безпідставність позовних вимог просив суд відмовити у їх задоволенні. Доводи відповідача, викладені в письмових запереченнях проти позову, співпадають з висновками акта від 11 жовтня 2012 року № 1588/22-30/31681342 про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферко» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Негоциант-Агро» (код ЄДРПОУ 34598776) за січень - червень 2012 року.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що на підставі направлення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби від 03 жовтня 2012 року № 5334 та відповідно до наказу ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 03 жовтня 2012 року № 1370/2230, проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферко» (код за ЄДРПОУ 31681342) з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств по взаємовідносинах з ТОВ «Негоциант-Агро» (код за ЄДРПОУ 34598776) за січень - червень 2012 року, за результатами якої складено акт від 11 жовтня 2012 року № 1588/22-30/31681342.

За висновками акту перевірки, податковим органом встановлені наступні порушення:

- пункту 138.2., пункту 138.4., пункту 138.6, пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1. статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 27 394 530 грн., в тому числі за 1 квартал 2012 року на суму 9 252 719 грн., за півріччя року на суму 27 394 530 грн.;

- пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6, статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість в наступних звітних (податкових) періодах (рядок 23.2. Декларації з ПДВ) на загальну суму 20 069 628, 27 грн., у тому числі за червень 2012 року на суму 20 069 628, 27 грн.

Такий висновок податкового органу мотивований тим, що в ході перевірки документального підтвердження господарських відносин, їх реальності та повноти відображення в обліку з ТОВ «Негоциант-Агро», встановлено наступне: ДПІ у приморському районі м. Одеси листом № 28870/7/22-5 від 03 серпня 2012 року на адресу ДПІ у Шевченківському районі м, Києва ДПС направлено акт № 4360/22-/34598776 від 02 серпня 2012 року про результати позапланової виїзної документальної перевірка ТОВ «Негоциант-Агро», код ЄДРПОУ - 34598776 щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період січень - квітень 2012 року за висновком якого не встановлено факту реального здійснення господарських операцій ТОВ «Негоциант-Агро» у періоді січень - квітень 2012 року, оскільки контрагентами - постачальниками ТОВ «Негоциант-Агро» у цьому періоді були ТОВ «Інфостіл 2008», ТОВ «Компанія «Ракурс Плюс» та ПП «Театральне агентство «Колізей», господарська діяльність яких на думку податкового органу є також не підтвердженою.

На підставі висновків акту перевірки, податковим органом згідно з підпунктом 54.3.2. пункту 54.3. статті 54, пункту 123.1. статті 123 Податкового кодексу України винесено наступні податкові повідомлення - рішення:

- за порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6, статті 198 Податкового кодексу України податковим повідомленням - рішенням від 24 жовтня 2012 року № 0008882230 зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 20 069 628, 00 грн.;

- за порушення пункту 138.2., пункту 138.4., пункту 138.6, пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1. статті 139 Податкового кодексу України податковим повідомленням - рішенням від 24 жовтня 2012 року № 0008872230 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 41 091 795, 00 грн., в тому числі: за основним платежем - на суму 27 394 530, 00 грн., за штрафними санкціями - на 13 697 265, 00 грн.

За результатом адміністративного оскарження спірні податкові повідомлення - рішення залишені без змін, а скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферко» від 14 січня 2013 року - без задоволення (копія рішення про результати розгляду скарги Державної податкової служби України від 01 лютого 2013 року № 1612/6/10-1Г міститься в матеріалах справи).

На думку позивача, висновок акту перевірки спростовуються первинною документацією, наявною в матеріалах справи, а спірні податкові повідомлення - рішення є неправомірними ат підлягають скасуванню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши встановлені обставини справи, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

При цьому, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку є передумовою для висновків про наявність порушень податкового законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ферко» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Негоциант-Агро» укладено наступні договори:

- Договір № 17/04/12/к від 01 квітня 2012 року про поставку сільськогосподарської продукції, за умовами якого Продавець (ТОВ «Негоциант-Агро») зобов'язується передати у власність, а Покупець (ТОВ «Ферко») прийняти кукурудзу.

Пунктом 1.2. цього Договору визначено, що кількість товару, ціна товару та загальна вартість визначаються видатковими накладними.

- Договір купівлі - продажу № 27/02-12 від 27 лютого 2012 року, за умовами якого Продавець (ТОВ «Негоциант-Агро») продає, а Покупець (ТОВ «Ферко») покупає товар, згідно специфікації Додаток № 1 (запчастини).

Згідно пункту 3.1. ціна Договору є договірною та складає 198140,00 грн., не підлягає зміни. Покупець оплачує 100% вартості товару при підписанні договору.

- Договір № 07/01/11/УА від 01 січня 2012 року про надання організації транспортних послуг, за умовами якого Замовник (ТОВ «Ферко») доручає, а Виконавець (ТОВ «Негоциант-Агро») приймає на себе обов'язок по наданню послуг з адміністрування будь-яких автомобілів, що належать Замовнику та які перебувають у користуванні та володінні третіх осіб на підставі лізингових договорів укладених між Замовником та Користувачами/Лізингоотримувачами та які перебувають на території Одеської, Миколаївської, Кіровоградської, Херсонської, Запорізької областей України та АР Крим.

Пунктом 1.2. цього Договору визначено, що Вказані Послуги Виконавець надає згідно з інструкціями Замовника щодо проведення заходів з адміністрування парку Автомобілів в регіоні, технічними рекомендаціями, вимогами виробників Автомобілів, нормативними документами виробників Автомобілів, зокрема Умовами технічного супроводження та письмовими приписами Замовника, а також, у випадку звернень Користувачів/Лізингоотримувачів з приводу виконання ремонтних робіт - згідно з інструктажем, отриманим відповідальною особою Виконавця від відповідальної ї особи Замовника (п. 10.4. цього Договору), який може бути наданий усно по телефону чи у письмовому у вигляді по факсу чи електронній пошті в адресу особи, вказаної в п. 10.3. цього Договору.

Пунктом 3.1. Договору цього ж Договору визначено, що вартість послуг за адміністрування однієї одиниці парку (транспортного засобу), що знаходиться в регіоні обслуговування протягом місяця встановлюється за домовленістю сторін та визначається в акті виконаних робіт.

- Договір № 27АРМ від 24 лютого 2012 року, за умовами якого Продавець (ТОВ «Негоциант-Агро») зобов'язується передати у власність арматуру, а Покупець (ТОВ «Ферко») прийняти та оплатити товар. Пунктом 1.2. цього Договору визначено, що кількість товару, ціна товару та загальна вартість визначаються видатковими накладними.

- Договір № 26/02/12 від 09 лютого 2012 року про надання організації транспортних послуг, за умовами якого Виконавець (ТОВ «Негоциант-Агро») зобов'язується за плату та за рахунок Замовнику (ТОВ «Ферко») організувати виконання транспортних послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу залізничним або автомобільним транспортом.

Відповідно до пункту 1.2. згідно з письмовою заявою Замовника Виконавець може також надавати додаткові послуги: вивантаження вантажу та здавання вантажоодержувачу; перевірка кількості та стану вантажу, зважуванню вантажів, визначення якості товару (за результатами досліджень спеціалізованих лабораторій), підбір зразків товару; сплата мита, зборів та витрат, покладених на Замовника, виконання митних формальностей, одержання інших необхідних документів.

- Договір купівлі - продажу № 189/05/12/МП від 20 травня 2012 року за умовами якого Продавець (ТОВ «Негоциант-Агро») зобов'язується передати у власність, а Покупець (ТОВ «Ферко») оплатити масло соняшникове нерафіноване першого сорту, наливом.

- Агентський договір № 16/02/12АГ за умовами якого Замовник (ТОВ «Ферко») доручає, а Виконавець (ТОВ «Негоциант-Агро») приймає на себе зобов'язання щодо пошуку продавців зернових культур на експорт - кукурудзи, рапса, пшениці, а також укладання договорів на транспортне обслуговування з урахуванням перевалки вищевказаних товарів через Одеський морський порт з використанням причалів, техніки та технології Замовника; здійснення дослідження ринків та виявлення потенціальних продавців зернових культур, тощо. За змістом пункту 2 цього Договору, результати виконаних робіт оформлюються актами прийому.

- Договір № 09/02/12ЗЧ від 09 лютого 2012 року, за умовами якого Постачальник (ТОВ «Негоциант-Агро») зобов'язується поставити та передати у власність запасні частині по замовленню Покупця (ТОВ «Ферко»), який зобов'язується прийняти та оплатити отриманий товар. Згідно пункту 2.1. ціна товару визначається шляхом укладання Додаткових угод, які є невід'ємною частиною даного Договору.

- Договір № 01/01/12/С від 04 січня 2012 року, за умовами якого Продавець (ТОВ «Негоциант-Агро») зобов'язується передати у власність, а Покупець (ТОВ «Ферко») прийняти продукцію сільськогосподарського виробництва (сою та горох) та оплатити отриманий Товар. Пунктом 2.1. цього Договору визначено, що кількість товару, ціна товару та загальна вартість визначаються видатковими накладними.

На підтвердження реальності виконання умов вищезазначених договорів надано суду копії податкових та видаткових накладних виписаних ТОВ «Негоциант-Агро» протягом 2012 року із визначенням вартості наданих послуг, прийнятих товарів та актів виконаних робіт за 2012 рік.

Також, грошові кошти по вищевказаним Договорам перераховано ТОВ «Франко» на розрахункові рахунки ТОВ «Негоциант-Агро», що встановлено додатково у акті перевірки від 11 жовтня 2012 року № 1588/22-30/31681342 та не спростовується представником позивача.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ «Негоциант-Агро» був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Слід зазначити, що податковий орган не посилається на відсутність реєстрації податкових накладних у встановленому порядку, що виписані Товариством з обмеженою відповідальністю «Негоциант-Агро», на підставі яких позивачем нараховано податок на додану вартість.

Суд звертає увагу, що надана суду первинна документація належним чином оформлена, використана податковим органом під час проведення перевірки, що свідчить про правомірність формування позивачем податкового кредиту платником податку на додану вартість.

Відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав для визнання нікчемним правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Негоциант-Агро», а також не надано доказів, які б свідчили, що правочини в межах спірних правовідносин, є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Крім того, в силу положень частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

Податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

На думку суду, позивач, як Замовник послуг, не може нести відповідальність ні за несплату податків виконавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови необізнаності щодо неї.

Аналогічні за змістом висновки містяться в постановах Верховного Суду України від 31 грудня 2011 року у справі № 21-47а10, від 09 вересня 2008 року у справі № 21-500во08, які, в свою чергу, узгоджуються із практикою Європейського Суду з прав людини, згідно якої у справі «Булвес» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права.

У відповідності до частини 2 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі по тексту - Закон № 996-XIV) питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до частини 1, 2 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В свою чергу, стаття 135 Податкового кодексу України встановлює порядок визначення доходів та їх склад, який є основою класифікації доходів платника податку, відображається у розрахунках до декларації з податку на прибуток підприємства і є уніфікованим переліком, яким керуються як платники податку, так і податкові органи.

До числа доходів, що враховуються для визначення об'єкта оподаткування, відносяться доходи від операційної діяльності та інші доходи. Вони визначаються на основі первинних документів, що підтверджують отримання платником доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, визначених Податковим кодексом у розділі II.

Пунктом 135.2. статті 135 Податкового кодексу України встановлено, що доходи платника податків визначаються на основі первинних документів, завданням яких у податкових відносинах є підтвердження факту отримання доходів. Порядок ведення та зберігання таких документів визначається правилами ведення бухгалтерського обліку. Головними документами при цьому виступають рахунки-фактури, накладні, товарно-транспортні накладні, акти виконання робіт, виписки із банківських рахунків, прибуткові касові ордери та ін. Ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 17 червня 1999 р. N 996 встановлює, що первинним документом є "документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення". Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та звітність несе власник або уповноважений орган (посадова особа), що здійснює керівництво підприємством.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статті 9 Закону № 996-XIV.

Судом вже детально зазначалось, що матеріали справи містять копії укладених Договорів позивача із ТОВ «Негоциант-Агро», копії податкових накладних, актів виконаних робіт на підтвердження реальності виконання умов вищезазначених договорів.

В свою чергу, суд не приймає посилання податкового органу на висновки викладені в акті Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси від 02 серпня 2012 року № 4360/22-5/34598776 про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Негоциант-Агро» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період січень - квітень 2012 року, в якому зазначено, що перевіркою не встановлено факту реального здійснення господарських операцій ТОВ «Негоциант-Агро» у період січень - квітень 2012 року, оскільки висновки зазначеної перевірки не поширюються на діяльність позивача, як самостійного платника податків та не встановлюють юридичних наслідків для останнього.

Також, посилання на те, що правочини, укладені між ТОВ «Негоциант-Агро» із ТОВ «Інфостиль 2008» (код ЄДРПОУ 35678045), ТОВ «Компанія «Ракурс Плюс» (код ЄДРПОУ 36342386) та ПП «Театральне агентство «Колізей» (код ЄДРПОУ 36798169) порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб, суд вважає необґрунтованим, оскільки податковим органом не надано суду доказів не сплати позивачем ПДВ та доказів наявності господарських відносин позивача із зазначеними контрагентами.

Тому, суд ставить під сумнів правомірність дій податкового органу в частині включення висновків зазначених актів щодо взаємовідносин ТОВ «Негоциант-Агро» із ТОВ «Інфостиль 2008» (код ЄДРПОУ 35678045), ТОВ «Компанія «Ракурс Плюс» (код ЄДРПОУ 36342386) та ПП «Театральне агентство «Колізей» (код ЄДРПОУ 36798169) під час складання акту від 11 жовтня 2012 року № 1588/22-30/31681342 про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферко» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Негоциант-Агро» (код ЄДРПОУ 34598776) за січень - червень 2012 року із одночасним визнанням правочинів, вчинених контрагентами, нікчемними, оскільки відсутність у податкових органів повноважень на визнання правочинів нікчемними за результатами перевірок, вбачається із приписів Податкового кодексу України, а отже, суд не може взяти до уваги докази, яких взагалі не передбачено податковим законодавством.

Суд звертає увагу, що дані податкової звітності контрагентів (ТОВ «Негоциант-Агро», ТОВ «Інфостиль 2008» (код ЄДРПОУ 35678045), ТОВ «Компанія «Ракурс Плюс» (код ЄДРПОУ 36342386) та ПП «Театральне агентство «Колізей» (код ЄДРПОУ 36798169) про відсутність основних засобів не можуть бути підставою для обмеження права покупця на податковий кредит за умови реальності господарської операції.

Крім цього посилання податкового органу на відсутність інформації про орган управління та організаційно - правову форму ТОВ «Ферко», ТОВ «Негоциант-Агро», ТОВ «Інфостіл 2008», ТОВ «Компанія «Ракурс Плюс» та ПП «Театральне агентство «Колізей» в Розширених відомостях про платника (копії додані до матеріалів справи) на думку суду є також необґрунтованими, оскільки зазначені документи не свідчать про те, що укладання та виконання договору не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття прав та обов'язків; що на момент здійснення спірних операцій вищезазначені контрагенти не були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем правомірно сформований податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «Негоциант-Агро», а висновки відповідача, що викладені в Акті перевірки про порушення позивачем пункту 138.2., пункту 138.4., пункту 138.6, пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1. статті 139 Податкового кодексу України в результаті чого збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 41 091 795, 00 грн., в тому числі: за основним платежем - на суму27 394 530, 00 грн., за штрафними санкціями - на 13 697 265, 00 грн. є помилковими, відтак аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про скасування податкового повідомлення - рішення від 24 жовтня 2012 року № 0008872230.

Щодо встановлення порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6, статті 198 Податкового кодексу України, за яке податковим повідомленням - рішенням від 24 жовтня 2012 року № 0008882230 зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 20 069 628, 00 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 200.1. статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2. статті 200 Податкового кодексу України).

Пунктом 200.3. статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4. статті 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Сума податку, що заявлена позивачем до бюджетного відшкодування фактично сплачена позивачем, який є отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах, постачальникам таких товарів/послуг.

З наведених норм вбачається, що право на отримання бюджетного відшкодування виникає не раніш виникнення від'ємного значення податку за результатами обрахування різниці між значеннями податкових зобов'язань та податкового кредиту звітного податкового періоду.

Як вже зазначалось, судом встановлено факт здійснення позивачем господарських операцій з настанням відповідних правових наслідків та дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, а тому спірне податкове повідомлення - рішення від 24 жовтня 2012 року № 0008882230 також підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферко» підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фекро» задовольнити.

2. Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби від 24 жовтня 2012 року № 0008882230, яким за порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6, статті 198 Податкового кодексу України Товариству з обмеженою відповідальністю «Фекро» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 20 069 628, 00 грн.;

3. Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби від 24 жовтня 2012 року № 0008872230, яким за порушення пункту 138.2., пункту 138.4., пункту 138.6, пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1. статті 139 Податкового кодексу України Товариству з обмеженою відповідальністю «Фекро» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 41 091 795, 00 грн., в тому числі: за основним платежем - на суму 27 394 530, 00 грн., за штрафними санкціями - на 13 697 265, 00 грн.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Келеберда

Повний текст постанови виготовлено 27.03.2013