Постанова № 30279623, 04.03.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1570/2234/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2013 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Стеценко О.О.

за участю секретаря - Запорощукової Г.Г.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-транспортна фірма «Запчастинагуртторг» до Ізмаїльської об'єднаної Державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №00001422300 від 26 березня 2012 року, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-транспортна фірма «Запчастинагуртторг» (далі - Позивач, або ТОВ «ТТФ «Запчастинагуртторг») з адміністративним позовом (т.1 а.с. 2-4) до Ізмаїльської об'єднаної Державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби (далі - Відповідач, або Ізмаїльська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №00001422300 від 26.03.2012 року, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 232600,00 грн., в тому числі 198202 грн. за основним платежем та 34398 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Свої вимоги Позивач обґрунтував наступними доводами.

За результатами позапланової виїзної перевірки ТОВ «ТТФ «Запчастинагуртторг» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Дельта Плюс Юг» за період травень - червень 2011 року, ТОВ «Флорена-Плюс» за період липень - жовтень 2011 року, ТОВ «Інвесттехнагляд» за грудень 2011 року, ТОВ «Укрхолод» за листопад 2011 року, ПП «Союз Р.О.» за жовтень 2011 року, Відповідачем складено акт № 53/2230/24766037 від 13.03.2012 року (далі - Акт перевірки), у висновках якого зазначено, що перевіркою встановлено порушення Позивачем п.45.2 ст.45, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) в результаті чого Позивачем занижено ПДВ, який належить до сплати в бюджет в сумі 198202 грн. На підставі Акту перевірки Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №00001422300 від 26.03.2012 року, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у загальному розмірі 232600 грн.

Як зазначає Позивач, в Акті перевірки не зазначено в чому саме полягає порушення ним вищевказаних положень ПК України. Відсутність товарно-транспортної накладної при наявності товару та підтвердженні його покупки відповідними розрахунками в безготівковій формі не спростовує факту покупки товару та правомірності віднесення його вартості до складу податкового кредиту.

Також Позивач зазначає, що висновки Акту перевірки про відсутність відповідних повноважень у осіб, які підписали податкові накладні з боку постачальників товарів засновані на припущеннях, так як відповідні повноваження встановлюються на підставі засновницьких документів, рішень засновників, наказів, посадових інструкцій, які під час перевірки не витребувались та не перевірялись. Крім того, як вказує Позивач, ОДПІ не мала права в позасудовому порядку визнавати недійсними правочини, укладені Позивачем з постачальниками ТОВ «Дельта Плюс Юг», ТОВ «Флорена-Плюс», ТОВ «Інвесттехнагляд», ТОВ «Укрхолод», ПП «Союз Р.О.».

В судове засідання представник Позивача не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи відсутності Позивача на підставі наданих до суду письмових доказів.

Відповідач надав до суду письмові заперечення на адміністративний позов (т.1 а.с.100-105), в яких зазначив відсутність підстав для задоволення позову, мотивуючи це тим, що ОДПІ під час проведення виїзної позапланової перевірки Позивача була виявлена відсутність первинних документів бухгалтерського обліку, які підтверджують транспортування товарів від продавця до покупця та його фактичне отримання Позивачем, а саме: товарно-транспортні накладні з відмітками про місце навантаження та розвантаження матеріальних цінностей, їх передачу та отримання, шляхові листи, довіреності на посадових осіб, уповноважених на отримання товарно-матеріальних цінностей. Також перевіркою встановлено, що директорами та головними бухгалтерами постачальників ТОВ «Дельта Плюс Юг», ТОВ «Флорена-Плюс», ТОВ «Інвесттехнагляд», ТОВ «Укрхолод», ПП «Союз Р.О.» є громадяни Російської Федерації. При цьому, згідно отриманої ОДПІ інформації, вищевказані контрагенти Позивача не отримували дозволів на використання праці громадян Російської Федерації. У відповідності до положень ст.8 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну для працевлаштування на визначений термін, можуть займатися трудовою діяльністю відповідно до одержаного у встановленому порядку дозволу на працевлаштування. У зв'язку з тим, що посадові особи контрагентів Позивача не мали необхідної цивільної дієздатності, правочини, укладені ними з Позивачем є недійсними. В зв'язку з викладеним, суми ПДВ, віднесені Позивачем до податкового кредиту по господарським операціям з постачальниками ТОВ «Дельта Плюс Юг», ТОВ «Флорена-Плюс», ТОВ «Інвесттехнагляд», ТОВ «Укрхолод», ПП «Союз Р.О.» є непідтвердженими.

Представник Відповідача у судове засідання також не з'явися, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про поважність причини неявки суд не сповістив.

З урахуванням заяви позивача та приписів ч.4 ст.128 КАС України суд ухвалив про розгляд справи за відсутності сторін на підставі наявних у ній доказів.

У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, згідно приписів ч.1 ст.41 КАС України, не здійснювалося.

Дослідивши та проаналізувавши надані докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

ТОВ «ТТФ «Запчастинагуртторг» зареєстровано виконавчим комітетом Ізмаїльської міської ради Одеської області 02.09.1995 року, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 576706 (т.1 а.с.32). На момент виникнення спірних правовідносин, ТОВ «ТТФ «Запчастинагуртторг» знаходилось на податковому обліку в Ізмаїльській ОДПІ та у період, за який проводилась перевірка, було зареєстровано платником ПДВ (т.1 а.с.33).

На підставі рішення голови комісії з проведення реорганізації Ізмаїльської ОДПІ Одеської області, оформленого наказом Ізмаїльської ОДПІ № 350 від 24.02.2012 року (т.1 а.с.87з/б) та відповідно до пп.78.1.1. п.78.1 ст.78 ПК України була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «ТТФ «Запчастинагуртторг» з питань взаємовідносин з ТОВ «Дельта Плюс Юг» за період травень - червень 2011 року, ТОВ «Флорена-Плюс» за період липень - жовтень 2011 року, ТОВ «Інвесттехнагляд» за грудень 2011 року, ТОВ «Укрхолод» за листопад 2011 року, ПП «Союз Р.О.» за жовтень 2011 року.

За результатами вказаної перевірки Відповідачем складено акт перевірки № 53/2230/24766037 від 13.03.2012 року «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «ТТФ «Запчастинагуртторг» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Дельта Плюс Юг» за період травень - червень 2011 року, ТОВ «Флорена- Плюс» за період липень - жовтень 2011 року, ТОВ «Інвесттехнагляд» за грудень 2011 року, ТОВ «Укрхолод» за листопад 2011 року, ПП «Союз Р.О.» за жовтень 2011 року, у висновках якого зазначено, що перевіркою встановлено порушення Позивачем п.45.2 ст.45, п.198.6 ст.198 ПК України, що призвело до заниження Позивачем ПДВ, який належить до сплати в бюджет, в сумі 198202 грн. (т.1 а.с. 54).

На підставі Акту перевірки Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 00001422300 від 26.03.2012 року, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 232600 грн., у тому числі 198202 грн. за основним платежем та 34398 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т.1 а.с.88).

Не погодившись з винесеним податковим повідомленням-рішенням, Позивач оскаржив його в судовому порядку.

Вирішуючи питання щодо правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд виходить з наступного.

Згідно Акту перевірки під час її проведення Позивачем не надано первісні документи по господарським операціям з ТОВ «Дельта Плюс Юг», ТОВ «Флорена-Плюс», ТОВ «Інвесттехнагляд», ТОВ «Укрхолод», ПП «Союз Р.О.», які підтверджують транспортування товарів від продавця до покупця, та їх фактичне отримання, а саме: товарно-транспортні накладні з відмітками про місце навантаження та розвантаження матеріальних цінностей, їх передачу та отримання, шляхові листи, довіреності на посадових осіб продавця, уповноважених доставити товар покупцеві - ТОВ «ТТФ «Запчастинагуртторг». Відповідно до наявних на час проведення перевірки документів немає можливості встановити вид транспорту, розмір витрат, особу, яка понесла дані витрати, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного.

Також, згідно Акту перевірки, директорами та головними бухгалтерами контрагентів Позивача - ТОВ «Дельта Плюс Юг», ТОВ «Флорена-Плюс», ТОВ «Інвесттехнагляд», ТОВ «Укрхолод», ПП «Союз Р.О.» є громадяни Російської Федерації, дозволи на використання праці яких на території України, всупереч вимогам ст.8 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», не оформлювались. В зв'язку з цим в Акті перевірки зроблено висновок, що вищевказані посадові особи контрагентів Позивача не наділені необхідним обсягом цивільної дієздатності.

Крім того, згідно Акту перевірки контрагент Позивача - ТОВ «Дельта плюс юг» у виданих ним податкових накладних вказав адресу: м. Одеса, вул. Белінського, буд. 6Б, кв. 69, яка не співпадає з місцезнаходженням даної юридичної особи: м. Київ, вул. Коноплянська, 12.

Під час складення Акту перевірки Ізмаїльською ОДПІ були використані відомості наступних актів перевірок та звірок контрагентів Позивача: акт «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Укрхолод» №107/23-80-35791438 від 14.02.2012 року, складений ДПІ У Голосіївському районі м. Києва, акт «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Дельта плюс Юг», складений ДПІ у Приморському районі міста Одеси, акт «Про неможливість проведення ПП «Союз Р.О.» з питань підтвердження отриманих від платника податків ТОВ «ТТФ «Запчастинагуртторг» відомостей, інформацію, надану ДПІ у Печерському районі міста Києва щодо ТОВ «Інвесттехнагляд» (т.1 а.с. 90 - 98).

Суд, досліджуючи фактичність проведених господарських операцій, їх зв'язок з господарською діяльністю Позивача, формування податкового кредиту з ПДВ, а також, правомірність висновків Відповідача щодо нікчемності угод, зазначає наступне.

Як встановлено судом, ТОВ «ТТФ «Запчастинагуртторг» (діючи в якості покупця) уклало договори купівлі-продажу з наступними продавцями: 03.10.2011 року договір купівлі-продажу №11 з ПП «Союз Р.О.» (т.1 а.с. 127-129); 08.07.2011 року договір купівлі-продажу з ТОВ «Флорена-плюс» (т.1 а.с. 150-151); 16.05.2011 року договір купівлі-продажу №1 з ТОВ «Дельта плюс юг» (т.1 а.с. 195-197); 02.12.2011 року договір купівлі-продажу №124/01 з ТОВ «Інвесттехнагляд» (т.1 а.с.230-231); 01.11.2011 року договір купівлі-продажу №112 з ТОВ «Укрхолод» (т.1 а.с. 242-243).

Згідно п.1.1 вказаних договорів продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар у кількості та за якістю, яка визначається заявкою. За кожним фактом поставки складається специфікація, яка додається до відповідного договору і є його невід'ємною частиною. У специфікації визначаються порядок проведення розрахунків за кожну партію товару та строки його поставки. Відповідно до п.2.2. вказаних договорів продавець зобов'язується здійснити поставку в строк не пізніше ніж 10 днів після оплати, датою поставки вважається день надходження товару покупцю на умовах DDU. Згідно п.2.7 вказаних договорів покупець здійснює прийом товару за кількістю, згідно відомостей, які містяться в накладних.

На підтвердження факту покупки та оплати товарів у контрагентів ТОВ «Дельта Плюс Юг», ТОВ «Флорена-Плюс», ТОВ «Інвесттехнагляд», ТОВ «Укрхолод», ПП «Союз Р.О.» Позивачем надано до суду специфікації до вищевказаних договорів купівлі-продажу, виписки з банківських рахунків та копії податкових накладних (т.1 а.с. 130-133, 136-149, 152-194, 198-229, 232-241, 244, 250-252).

Однак, Позивачем не надано до суду видаткові накладні на підставі яких відповідно до вимог п.2.7. договорів з вищевказаними контрагентами до Позивача перейшло право власності на відповідний товар.

Також судом встановлено, що Позивач (замовник) 04.10.2011 року уклав з ПП «Союз Р.О.» (виконавець) договір №12 про надання транспортних послуг згідно якого ПП «Союз Р.О.» взяло на себе зобов'язання здійснити доставку залізобетонних виробів, блоків фундаментних ФБС 24.4.6 у кількості 66 штук по Одеській області з міста Ізмаїл до міста Рені. Кількість необхідних рейсів - 7. На підтвердження виконання зобов'язань за даним договором Позивачем надано до суду акт виконаних робіт №ОУ-21210 від 12.10.2011 року згідно якого ПП «Союз Р.О.» здійснило 7 рейсів по перевезенню вантажу, а Позивач оплатив виконані роботи в сумі 8400 грн., в тому числі 1400 грн. ПДВ (т. 1 а.с. 134-135).

Крім того, 02.11.2011 року Позивачем було укладено з ТОВ «Укрхолод» договір №14 АВ про надання транспортних послуг згідно якого ТОВ «Укрхолод» взяло на себе зобов'язання здійснити доставку залізобетонних виробів: 2п60*1830ат5 - 37 штук, пкн80*20 - 54 штуки, СОГ-2,7 - 55 штук по Одеській області з міста Арциз до міста Рені. Кількість необхідних рейсів не більше 15. На підтвердження виконання зобов'язань за даним договором Позивачем надано до суду акти виконаних робіт №ОУ-111102 від 11.11.2011 року та №ОУ 301147 від 30.11.2011 року, згідно якого ТОВ «Укрхолод» здійснило 15 рейсів по перевезенню вантажу, а Позивач оплатив виконані роботи в сумі 57240 грн., в тому числі 9540 грн. ПДВ (т. 1 а.с. 247-249).

Як вбачається з матеріалів перевірки та матеріалів справи у Позивача відсутні документи, що підтверджують фактичне перевезення та отримання товару, а саме: товарно-транспортні накладні та дорожні листи.

Відповідно до п. 11.1. наказу Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 року «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» (далі - Правила перевезень), основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Дорожній лист - це документ установленого законодавством зразка для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Відповідно до п.11.7 вказаних Правил перевезень, перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику. Форма товарно-транспортної накладної затверджена наказом Міністерства транспорту та Міністерства Статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» № 488/346 від 29.12.1995 року, п.2 якого передбачено, що товарно-транспортні накладні у формі первинного обліку повинні застосовувати всі суб'єкти господарювання незалежно від форми власності.

Отже, товарно-транспортна накладна і дорожні листи відноситься до первинної транспортної документації, ведення форм якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Відповідно до пунктів 2 і 3 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих, і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України №99 від 16.05.1996 року сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Бланки довіреностей видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей, який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства. Нумерація виданих протягом року довіреностей є наскрізною.

Позивачем не надано до суду доказів видачі уповноваженим особам довіреностей на право отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Дельта Плюс Юг», ТОВ «Флорена-Плюс», ТОВ «Інвесттехнагляд», ТОВ «Укрхолод», ПП «Союз Р.О.» в зв'язку з чим неможливо встановити факт отримання Позивачем товарів від вищевказаних контрагентів та посадових осіб Позивача, уповноважених на отримання вказаних товарів.

Відповідно до п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року , первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Також, ст.1 Закону України № 996-XIV від 16.07.1999 року «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон України №996) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, а також враховуватись повнота складання всіх підтверджуючих господарські операції документів.

Згідно зі статтею 1 Закону України № 996 господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З огляду на викладене, суд вважає, що ТОВ «ТТФ «Запчастинагуртторг» не надано вичерпних, оформлених належним чином згідно з вимогами діючого законодавства документів, на підставі яких можливо достовірно визначити факт придбання товарів і транспортних послуг у контрагентів ТОВ «Дельта Плюс Юг», ТОВ «Флорена-Плюс», ТОВ «Інвесттехнагляд», ТОВ «Укрхолод», ПП «Союз Р.О.».

Статтею 9 Закону України №996 встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до ст. 1 Закону України №996, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Пункт 2 ст.9 того ж Закону встановлює вичерпний перелік обов'язкових реквізитів, які повинні мати первинні облікові документи. Так, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд не приймає до уваги надані Позивачем в якості доказів реалізації товарів, придбаних у ТОВ «Дельта Плюс Юг», ТОВ «Флорена-Плюс», ТОВ «Інвесттехнагляд», ТОВ «Укрхолод», ПП «Союз Р.О.» видаткові накладні (т.2 а.с. 15-51), оскільки вони не відповідають вимогам до первинних документів, а саме: не містять підписів, прізвищ та печаток осіб, уповноважених на одержання товару від ТОВ «ТТФ «Запчастинагуртторг».

В зв'язку з викладеним, суд вважає, що Позивач не довів, що він фактично отримав зазначений у договорах товар і транспортні послуги від ТОВ «Дельта Плюс Юг», ТОВ «Флорена-Плюс», ТОВ «Інвесттехнагляд», ТОВ «Укрхолод», ПП «Союз Р.О.».

Порядок формування податкового кредиту визначено ПК України.

Так, п.198.3. ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України, вважається дата здійснення першої з подій: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підпунктом 198.6 п.198 ст.198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу)

Відповідно до п.п. 201.6 та 201.8 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу. Проте, податкова накладна не є документом, на підставі якого можливо дійти висновку про використання придбаних послуг у межах господарської діяльності платника податку та отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Відповідно до п.п.14.1.191 ст.14 ПК України, постачання товарів - будь-яка передача права на розпорядження товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Дії з перерахування постачальнику коштів за товар без фактичного отримання останнього та переходу права власності на нього не підпадають під поняття «продаж товарів», при цьому доказів фактичного отримання придбаних товарів Позивачем суду не надано.

Суд відхиляє доводи Позивача щодо того, що податкові накладні та виписки з банківських рахунків, є безспірними доказами обґрунтованого віднесення Позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ сплачених у ціні придбання товару. Так, вказані документи, за відсутності інших доказів, які б підтверджували фактичне отримання товару, на підставі яких сформований податковий кредит, за умови недодержання встановленої чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством форми для обліку, самі по собі не можуть беззаперечно підтверджувати право платника на його формування, та не можуть бути взяти судом до уваги, оскільки б це призвело до формального вирішення справи.

Отже, суд дійшов до висновку, що за вищевказаними господарськими операціями у Позивача не виникло право на віднесення сум податку до податкового кредиту, передбаченого п.198.2. ст.198 ПК України.

В той же час суд вважає безпідставними посилання в акті перевірки на відсутність у посадових осіб ТОВ «Дельта Плюс Юг», ТОВ «Флорена-Плюс», ТОВ «Інвесттехнагляд», ТОВ «Укрхолод», ПП «Союз Р.О.» необхідного обсягу цивільної дієздатності при укладенні правочинів з Позивачем, оскільки повноваження фізичної особи на укладення правочинів від імені юридичної особи визначаються установчими документами, рішеннями загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю, довіреностями і т.д. Згідно Акту перевірки вказані документи не досліджувались.

При таких обставинах суд вважає обґрунтованим висновки Акту перевірки щодо заниження Позивачем податку на додану вартість в сумі 232600 грн. в зв'язку з чим суд вважає, що Відповідачем правомірно винесено податкове повідомлення-рішення №000014223000 від 26.03.2012 року.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, суд прийшов до висновку, що Позивач не довів суду ті обставини, на які посилався в обґрунтування позовних вимог і вони задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 117, 118, 159-163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-транспортна фірма «Запчастинагуртторг» до Ізмаїльської об'єднаної Державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №00001422300 від 26 березня 2012 року - відмовити в повному обсязі.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання в десятиденний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Стеценко О.О.

Повний текст постанови складено 04 березня 2013 року.