Постанова № 30277392, 25.03.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2013 р. Справа № 5027/283/2012

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого - судді Давид Л.Л.

Суддів Данко Л.С.

Юрченка Я.О.

при секретарі судового засідання Карнидал Л.Ю.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроекопротукт", вих. № 1 від 31.01.2013р.

на рішення господарського суду Чернівецької області від 16.01.2013 р.

у справі № 5027/283/2012 (суддя - І.В. Марущак)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Чернівці, м. Чернівці

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційнрго товариства "Арго", с. Шилівці Чернівецької області

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроекопродукт", м. Канів Черкаської області

про стягнення заборгованості - 29583798,46 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Тимощук Р.М. - представник (довіреність №010-01/7622 від 19.09.2011р.);

від відповідача 1: не з'явились; від відповідача 2: не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 16.01.2013 р. у справі № 5027/283/2012 (суддя - І.В. Марущак) позов задоволено, стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного товариства "Арго" (надалі - відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроекопродукт" (надалі - відповідач 2) на користь Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпорний банк України" (надалі - позивач) заборгованість в сумі 18394461,18 грн. та 40031,48 грн. судового збору. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного товариства "Арго" на користь Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпорний банк України" заборгованість по платі за фінансування в сумі 11189337,28 грн. та 24348,52 грн. судового збору.

Рішення місцевого господарського суду в частині солідарного стягнення з відповідача 1 та 2 суми заборгованості в розмірі 18394461,18 грн. на користь Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпорний банк України" мотивовано неналежним виконанням відповідачем 2 своїх грошових зобов'язань згідно договору поставки № 09/0125 від 27.03.2009р., укладеного між ТОВ ВКТ "АРГО" та ЗАТ "АГРОЕКОПРОДУКТ", внаслідок чого за ним утворилась заборгованість, права грошової вимоги по якому відступлено АТ "Укрексімбанк", згідно договору факторингу № 7106Y1 від 18.04.2006 р., що укладений між АТ "Укрексімбанк" та ТОВ ВКТ «АРГО». Щодо стягнення заборгованості з відповідача 1 по платі за фінансування в сумі 11189337,28 грн. така задоволена, оскільки передбачена умовами договору факторингу.

Відповідач 2, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроекопродукт», - не погодившись з рішенням суду першої інстанції, оскаржив його в апеляційному порядку. Апеляційну скаргу мотивує тим, що договір поставки та додаткові угоди до нього зі сторони Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційного товариства «Агро» підписані генеральним директором Гончаром Анатолієм Васильовичем, який не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності для укладення вказаних правочинів, оскільки згідно пунктів 13.14.3 та 13.14.4 Статуту товариства встановлено, що генеральний директор уповноважений без затвердження загальних Зборів Учасників укладати договори та вчиняти інші юридичні дії на суму, що не перевищує 50000000,00 грн. У випадку, якщо сума господарської операції товариства перевищує 50000000,00 грн., то така операція підлягає попередньому затвердженню учасниками товариства, у зв'язку з цим вважає їх недійсними та такими, що не можуть встановлювати прав та обов'язків для сторін з посиланням статтю 215 та статтю 203 Цивільного кодексу України. Крім того, зазначає, що Товариству з обмеженою відповідальністю «Агроекопродукт» не надані докази передачі відповідачем 1 права вимоги позивачу згідно умов договору факторингу, а тому відсутні підстави стверджувати про перехід до позивача права грошової вимоги до відповідача 2.

Дані обставини, на думку скаржника, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого господарського суду в частині солідарного стягнення з відповідачів 1 та 2 суми в розмірі 18394461,18 грн.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу (від 19.02.2013 р. за № 071-02/536) заперечив доводи останньої, вказуючи, що договір поставки №09/0125 від 27.03.2009 р., дійсність якого оспорює апелянт, був предметом розгляду у справі № 5027/350/2012 і згідно якого господарським судом Чернівецької області прийнято рішення від 06.07.2012 р. (залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.08.2012 р.), яким відмовлено у задоволенні позову про визнання договору недійсним. Крім того, виконуючи умови п. 2.1. договору факторингу відповідач 1 відступив позивачу право грошової вимоги до апелянта за договором поставки №09/0125 від 27.03.2009 р., про що останній був повідомлений відповідними листами, наявними в матеріалах справи, а тому просить рішення суду першої інстанції залишити в силі, скаргу - без задоволення.

В судове засідання 25.03.2013 р. з'явився представник позивача, яка заперечила доводи апеляційної скарги з мотивів, викладених у відзиві. Відповідач 1 та відповідач 2 участі уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, причин неявки не повідомили. Однак, на розгляд колегії суддів від апелянта (відповідача 2) надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, у зв'язку з тим, що на даний час Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроекопродукт» перебуває в процесі реорганізації, шляхом поділу на Товариство з обмеженою відповідальністю «Лан - Плюс» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес - Ліга Плюс».

В даному судовому засіданні представник позивача заперечила проти задоволення такого клопотання.

Судова колегія, порадившись на місці, ухвалила відмовити в задоволенні клопотання відповідача 2 про зупинення провадження у справі, оскільки підстави зупинення, наведені апелянтом, не передбачені ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, яка надає право суду зупинити провадження у справі за клопотанням сторони у конкретно визначених випадках, які розширеному тлумаченню не підлягають і до яких не відноситься реорганізація товариства шляхом поділу. Крім того, зазначені обставини стосуються внутрішньої діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроекопродукт» і які виникнуть в майбутньому та не можуть вплинути на оцінку доказів у даній справі на час прийняття оскаржуваного рішення.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 04.03.2013 р. участь представників сторін в судовому засіданні визначено на власний розсуд та попереджено сторони, що у разі відсутності їх уповноважених представників, справа буде розглянута по суті за наявними в ній матеріалами, а відтак судова колегія, беручи до уваги вимоги ст.101 Господарського процесуального кодексу України ухвалила розглядати справу за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою та оцінивши докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, колегія суддів Львівського апеляційного господарського прийшла до висновку про відповідність рішення місцевого господарського суду нормам матеріального та процесуального права, виходячи з наступного.

18 квітня 2006 року Відкритим акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України", (надалі - Позивач чи Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційним товариством "АРГО" (надалі - ТОВ ВКТ "АРГО", Відповідач 1) укладено договір факторингу №7106Y1 (т.1 а.с. 52-58), який було викладено в новій редакції (додаткова угода №7106Y1-7 від 6 жовтня 2008 року (т.1 а.с. 18-38), (далі - договір факторингу), за яким "клієнт" (відповідач 1) відступає "факторові" (позивач) право грошової вимоги до боржників згідно з переліком, а фактор передає грошові кошти в розпорядження "клієнта" на умовах цього договору в межах лімітів боржника та індивідуального ліміту "клієнта" на строк, визначений у п.2.5 договору, за плату, визначену в п.2.4 договору (пункт 2.1 договору факторингу).

Відповідно до п. 5 змін до статуту (т.4 а.с. 44-46) Відкрите акціонерне товариство "Державний експортно-імпорний банк України" перейменовано в Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпорний банк України".

Пунктами 2.2, 2.3 договору факторингу передбачено, що протягом дії договору кожне право грошової вимоги до боржника вважається придбаним фактором (відступленим клієнтом) з дати підписання сторонами відповідної додаткової угоди з реєстром, але не раніше дати сплати фактором клієнту повної суми за цим правом грошової вимоги. У випадку, якщо відповідно до цього договору клієнт відступає факторові право грошової вимоги до боржника, всі інші права вимоги клієнта, що випливають з відповідного контракту, з боржником переходять до фактора разом з відступленими правами грошової вимоги.

Пунктом 2.5 договору факторингу сторони передбачили, що строк фінансування за договором факторингу -це період, що розпочинається з дати виплати фактором клієнту повної суми за кожним визначеним у реєстрі правом грошової вимоги і закінчується датою виконання зобов'язань за відповідною угодою.

Відповідно до п. 5.2.3. договору факторингу моментом переходу до фактора права власності на відступлені йому клієнтом права грошової вимоги до боржника за угодою, є дата укладення сторонами додаткової угоди з реєстром, але не раніше дати сплати фактором клієнту первісної суми за цим правом грошової вимоги.

Згідно пункту 6.4 договору у випадку, якщо боржник у судовому порядку оспорює свої зобов'язання за контрактом чи за окремою угодою та рішенням суду встановлюється відповідальність клієнта за дійсність відступленого права грошової вимоги, а саме: факт невиконання чи неналежного виконання клієнтом своїх зобов'язань за контрактом чи за окремою угодою, а також у випадках розірвання контракту чи окремої угоди з боку боржника, клієнт зобов'язаний повернути факторові сплачену останнім первісну суму у її невиконаній боржником частині, та у разі, якщо таку угоду (такі угоди) не було виконано в строк, сплатити факторові за весь період прострочення виконання угоди плату за фінансування що діє в період після дати виконання зобов'язань за угодою протягом трьох банківських днів з дня виявлення обставин, зазначених у цьому пункті.

Згідно ст. 1077 Цивільного кодексу України : "За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає".

Статтею 1078 Цивільного кодексу України передбачено: "Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається".

Відповідно до ч.3 ст.1079 Цивільного кодексу України фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Стаття 34 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" визначає перелік послуг, які підлягають ліцензуванню. Факторинг відсутній у цьому списку. Таким чином, ліцензія не потрібна для здійснення банком факторингових операцій. Право банку здійснювати такі операції визначена ч. 3 ст. 1079 Цивільного кодексу України.

У відповідності до додаткової угоди 1/16 від 2 жовтня 2009 р. одним з боржників відповідача 1 по договору факторингу є Закрите акціонерне товариство "Агроекопродукт" згідно договору поставки № 09/0125 від 27.03.2009р. із змінами та доповненнями, укладеному між ТОВ ВКТ "АРГО" та ЗАТ "Агроекопродукт".

За період з 27 березня 2009 року по момент звернення позивача із позовом за договором поставки № 09/0125 від 27.03.2009р. відповідачем 1 відвантажено відповідачу 2 продукції на загальну суму 81 741 126,20 грн.

На виконання умов п. 2.1. договору факторингу, відповідач 1 відступив позивачу (банку) право грошової вимоги до відповідача 2 за договором поставки № 09/0125 від 27.03.2009р. із змінами та доповненнями. Так, відповідачем 1 за договором поставки відступлено банку грошових вимог на загальну суму 81 741 126,20 грн.

Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" здійснено фактичну оплату на користь TOB ВКТ "АРГО" за переданим AT "Укрексімбанк" в рамках договору факторингу №7106Y1 від 18.04.2006 року з додатковими угодами до нього правом грошової вимоги до TOB "Агроекопродукт" за договором поставки № 09/0125 від 27.03.2009 року на загальну суму 81 741 126,20 грн., а саме: 58 094 007,23 грн. - основне фінансування, 23 647 118,97 грн. - надання залишкових сум. Дані обставини підтверджуються виписками по банківських рахунках (т.2 а.с.75,76) та довідками позивача (т.4 а.с.91-96).

30 березня 2009 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо - комерційного товариства «Арго» на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроекопродукт» скерувало повідомлення № 433, в якому проінформовало про укладення з Відкритим акціонерним товариством «Державний експортно - імпортний банк України» договору факторингу №7106YI, на умовах якого буде відбуватися відступлення права грошової вимоги щодо платежів за відвантажену продукцію згідно договору поставки від 27 березня 2009 р. №09/0125, і вказано реквізити на рахунок яких слід здійснити проплату (т.2 а.с. 13).

Відповідач 2 (апелянт) ознайомлений з повідомленням та підтверджує наступне: КФ ЗАТ "Агроекопродукт" визнає грошові зобов'язання перед банком за будь-якими поставками, що відбулися за договором поставки від 27 березня 2009 року № 09/0125 з 27 березня 2009 року; КФ ЗАТ "Агроекопродукт" зобов'язується, не вимагаючи надання ВАТ "Укрексімбанк" будь-яких інших доказів того, що відступлення прав грошової вимоги до нього за договором поставки від 27 березня 2009 року № 09/0125 та будь-якою поставкою товару (виконанням робіт, наданням послуг), що було здійснено за цим контрактом, мало місце, крім цього повідомлення, виконувати свої платіжні зобов'язання за договором поставки від 27 березня 2009 року № 09/0125 на користь ВАТ "Укрексімбанк" та перераховувати грошові кошти за реквізитами, зазначеними у цьому повідомленні; КФ ЗАТ "Агроекопродукт" зобов'язується не вимагати від ВАТ "Укрексімбанк" надання податкових накладних та будь-яких інших документів для отримання податкового кредиту за договором факторингу та за поставлену продукцію (товари) (виконані роботи, надані послуги) за контрактом. На час цього підтвердження не існує будь-яких взаємних однорідних вимог до ТОВ ВКТ "Арго", строк виконання яких настав до чи настає в день надання цього підтвердження.

Даний факт підтверджується, наявним в матеріалах справи повідомленням, що підписано уповноваженою особою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроекопродукт» та скріплений відтиском печатки товариства (а.с. 14, т.2).

Крім того, про відступлення прав грошової вимоги банк повідомив відповідача 2 листами, зокрема: від 09.12.2009 р. за № 071-15/4209, від 10.12.2009 р. за № 071-15/4216, від 11.12.2009 р. за № 071-15/4239, від 11.12.2009 р. за № 071-15/4232, від 14.12.2009 р. за № 071-06/4256, від 22.12.2009 р. за № 071-06/4336, від 28.12.2009 р. за № 071-15/4396, від 29.12.2009 р. за № 071-15/4408, від 30.12.2009 р. за № 071-15/4419 (т.4, .с. 33-42).

Отже, як свідчать матеріали справи, про відступлення прав грошової вимоги по договору поставки № 09/0125 від 27.03.2009 р. банк повідомляв відповідача 2 неодноразово та сплатив усю суму за цим правом грошової вимоги, а відтак безпідставними та документально не обгрунтованими є покликання апелянта на те, що строк платежу по даним вимогам не настав.

Відповідно до п. 5.3 договору поставки покупець (відповідач 2) зобов'язується здійснити оплату за поставлений товар шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок постачальника (відповідач 1) на умовах: протягом 90 (дев'яносто) календарних днів з дати поставки. Проте, в зазначений строк відповідач 2 не розрахувався за своїми зобов'язаннями перед позивачем, чим було порушено умови п.5.3. договору поставки, права вимоги по якому було відступлено банку.

Слід зазначити, що згідно листа Закритого акціонерного товариства "Агроекопродукт" від 11.02.2010 р., відповідач 2 визнає свою заборгованість, та повідомляє, що заборгованість буде погашена згідно графіка, який вказаний у листі, однак в матеріалах справи відсутні докази дотримання даного графіка погашення заборгованості (т.2 а.с.15).

Безпосередньо в судовому засіданні представник позивача вказала, що за договором поставки відповідачем 1 відступлено банку грошових вимог на загальну суму 81741126,20 грн., з яких оплачено 63346665,02 грн. та проінформувала суд, що станом на 01.10.2010 року заборгованість відповідача 2 перед банком становить суму 18 616 461, 18 грн., про що свідчить акт звірки розрахунків(т.2 а.с.27,28), оскільки направлено на погашення 222000,00 грн. Даний акт підписано та скріплено відтисками печаток позивача та відповідача 2. Проте, на даний час відповідачем 2 жодних заходів стосовно виконання взятих на себе зобов'язань вжито не було.

Таким чином , непогашеною залишилась заборгованість відступлена банку згідно наступних додаткових угод до договору факторингу та видаткових накладних, зокрема: додаткової угоди № 2/144 від 08.12.2009 р. по видатковій накладній №РНФ/3269 від 24.11.2009 р. на суму 253377,18 грн.; згідно додаткової угоди № 2/145 від 09.12.2009 р. по видатковій накладній №РНФ/3292 від 25.11.2009 р. на суму 274677,00 грн., по видатковій накладній №РНФ/3293 від 25.11.2009 р. на суму 272961,00 грн., по видатковій накладній №РНФ/3294 від 25.11.2009 р. на суму 266916,00 грн., по видатковій накладній №РНФ/3295 від 25.11.2009 р. на суму 272961,00 грн., по видатковій накладній №РНФ/3296 від 25.11.2009 р. на суму 247416,00 грн., по видатковій накладній №РНФ/3289 від 25.11.2009 р. на суму 275496,00 грн., по видатковій накладній №РНФ/3290 від 25.11.2009 р. на суму 254046,00 грн.; згідно додаткової угоди № 2/146 від 09.12.2009 р. по видатковій накладній №РНФ/3291 від 25.11.2009 р. на суму 260871,00 грн., по видатковій накладній №РНФ/3299 від 26.11.2009 р. на суму 266916,00 грн., по видатковій накладній №РНФ/3300 від 26.11.2009 р. на суму 247221,00 грн., по видатковій накладній №РНФ/3301 від 26.11.2009 р. на суму 260871,00 грн., по видатковій накладній №РНФ/3302 від 26.11.2009 р. на суму 275496,00 грн.; згідно додаткової угоди №2/147 від10.12.2009 р. по видатковій накладній №РНФ/3303 від 26.11.2009 р. на суму 274677,00 грн., по видатковій накладній №РНФ/3304 від 26.11.2009 р. на суму 272961,00 грн., по видатковій накладній №РНФ/3305 від 26.11.2009 р. на суму 252681,00 грн., по видатковій накладній №РНФ/3333від 28.11.2009 р. на суму 261027,00 грн., по видатковій накладній №РНФ/3335 від 28.11.2009 р. на суму 244920,00 грн.; згідно додаткової угоди № 2/148 від 10.12.2009 р. по видатковій накладній №РНФ/3306 від 26.11.2009 р. на суму 274248,00 грн., по видатковій накладній №РНФ/3326 від 27.11.2009 р. на суму 276159,00 грн., по видатковій накладній №РНФ/3336 від 28.11.2009 р. на суму 252681,00 грн.; згідно додаткової угоди № 2/149 від 11.12.2009 р. по видатковій накладній №РНФ/3325 від 27.11.2009 р. на суму 273702,00 грн., по видатковій накладній №РНФ/3327 від 27.11.2009 р. на суму 276198,00 грн., по видатковій накладній №РНФ/3345 від 30.11.2009 р. на суму 254046,00 грн.; згідно додаткової угоди № 2/150 від 11.12.2009 р. по видатковій накладній №РНФ/3328 від 27.11.2009 р. на суму 272961,00 грн., по видатковій накладній №РНФ/3329від 27.11.2009 р. на суму 275496,00 грн., по видатковій накладній №РНФ/3330 від 27.11.2009 р. на суму 274638,00 грн. ; згідно додаткової угоди № 2/151 від 11.12.20109 р. по видатковій накладній №РНФ/3334 від 28.11.2009 р. на суму 266916,00 грн., по видатковій накладній №РНФ/3337 від 28.11.2009 р. на суму 272961,00 грн.; згідно додаткової угоди № 2/152 від 14.12.2009 р. по видатковій накладній №РНФ/3338 від 28.11.2009 р. на суму 275496,00 грн., по видатковій накладній №РНФ/3347 від 30.11.2009 р. на суму 274677,00 грн.; згідно додаткової угоди № 2/153 від 21.12.2009 р. по видатковій накладній №РНФ/3346 від 30.11.2009 р. на суму 260871,00 грн.; згідно додаткової угоди №2/154 від 25.12.2009 р. по видатковій накладній №РНФ/3356 від 01.12.2009 р. на суму 273702,00 грн., по видатковій накладній №РНФ/3357 від 01.12.2009 р. на суму 276159,00 грн., по видатковій накладній №РНФ/33589 від 01.12.2009 р. на суму 276168,00 грн., по видатковій накладній №РНФ/3367 від 02.12.2009 р. на суму 272961,00 грн., по видатковій накладній №РНФ/3368 від 02.12.2009 р. на суму 275496,00 грн., по видатковій накладній №РНФ/3369 від 02.12.2009 р. на суму 274638,00 грн., по видатковій накладній №РНФ/3383 від 03.12.2009 р. на суму 274677,00 грн., по видатковій накладній №РНФ/3384 від 03.12.2009 р. на суму 272961,00 грн., по видатковій накладній №РНФ/3385 від 03.12.2009 р. на суму 266916,00 грн., по видатковій накладній №РНФ/3394 від 04.12.2009 р. на суму 275496,00 грн., по видатковій накладній №РНФ/3395 від 04.12.2009 р. на суму 254046,00 грн.; згідно додаткової угоди № 2/155 від 25.12.2009 р. по видатковій накладній №РНФ/3396 від 04.12.2009 р. на суму 260871,00 грн., по видатковій накладній №РНФ/3404 від 05.12.2009 р. на суму 273702,00 грн., по видатковій накладній №РНФ/3405 від 05.12.2009 р. на суму 254046,00 грн., по видатковій накладній №РНФ/3413 від 07.12.2009 р. на суму 260871,00 грн., по видатковій накладній №РНФ/3414від 07.12.2009 р. на суму 275496,00 грн., по видатковій накладній №РНФ/3415 від 07.12.2009 р. на суму 2746776,00 грн., по видатковій накладній №РНФ/3435 від 09.12.2009 р. на суму 247221,00 грн.4 згідно додаткової угоди № 2/156 від 28.12.2009 р. по видатковій накладній №РНФ/3416 від 07.12.2009 р. на суму 272961,00 грн., по видатковій накладній №РНФ/3424 від 0812.2009 р. на суму 276159,00 грн., по видатковій накладній №РНФ/3425 від 08.12.2009 р. на суму 276198,00 грн., по видатковій накладній №РНФ/3436 від 09.12.2009 р. на суму 259681,00 грн., по видатковій накладній №РНФ/3530 від 18,12.2009 р. на суму 261027,00 грн., по видатковій накладній №РНФ/3531 від 18.12.2009 р. на суму 266916,00 грн., по видатковій накладній №РНФ/3533 від 19.12.2009 р. на суму 244920,00 грн., по видатковій накладній №РНФ/3534 від 19.12.2009 р. на суму 252681,00 грн., по видатковій накладній №РНФ/3536 від 20.12.2009 р. на суму 272961,00 грн.; згідно додаткової угоди № 2/157 від 29.12.2009 р. по видатковій накладній №РНФ/3537 від 20.12.2009 р. на суму 275496,00 грн., по видатковій накладній №РНФ/3538 від 20.12.2009 р. на суму 254046,00 грн., по видатковій накладній №РНФ/3539 від 20.12.2009 р. на суму 260871,00 грн., по видатковій накладній №РНФ/3541 від 21.12.2009 р. на суму 273702,00 грн., по видатковій накладній №РНФ/3542 від 21.12.2009 р. на суму 276159,00 грн.; згідно додаткової угоди № 2/158 від 29.12.2009 р. по видатковій накладній №РНФ/3543 від 21.12.2009 р. на суму 276198,00 грн., по видатковій накладній №РНФ/3545 від 21.12.2009 р. на суму 275496,00 грн., по видатковій накладній №РНФ/3546 від 21.12.2009 р. на суму 274638,00 грн.; згідно додаткової угоди № 2/159 від 29.12.2009 р. по видатковій накладній №РНФ/3544 від 21.12.2009 р. на суму 247260,00 грн., по видатковій накладній №РНФ/3547 від 21.12.2009 р. на суму 247416,00 грн. (Копії додаткових угод та накладних містяться в матеріалах справи, т.1 а.с.62-171).

В матеріалах справи міститься лист №341 від 16.03.2010 р., яким Товариство з обмеженою відповідальністю ВКТ "Арго" підтвердило банку факт не отримання коштів на власні розрахункові рахунки, а також не отримання оплати у будь-якій іншій формі шляхом взаємозаліків, зустрічних поставок чи іншим способом (т.2 а.с.17,18).

30 березня 2010 р. відповідачам було направлено претензії з вимогою сплати заборгованості станом на 30.03.2010 р., (копії претензій від 30.03.2010 р. з доказами про їх вручення відповідачам додаються т.2.а.с.19-23).

В подальшому банк 28.02.2012 р. на адресу ТзОВ ВКТ «АРГО» скерував претензію, в якій повідомив про невиконання зобов'язань перед АТ «Укрексімбанк» з боку ТзОВ «Агроекопродукт» та вказавши, що просрочена заборгованість складає 18394461,18 грн. Крім того, зазначив, що станом на 27.02.2012 р. сума нарахованої та несплаченої з боку ТзОВ ВКТ «АРГО» плати за фінансування, що діє в період після дати виконання зобов'язання за угодою складає 111878885,26 грн., а тому просить погасити заборгованість у розмірі 29582346, 44 грн. (а.с. 24,т. 2). Також, 28.02.2012 р. банк надіслав і на адресу ТзОВ «Агроекопродукт» претензію, в якій просив погасити заборгованість у розмірі 18394461,18 грн., яка виникла внаслідок неналежного виконання грошового зобов'язання по договору поставки від 27.03.2009 р. № 09/0125, право вимоги по якому перейшло до АТ «Укрексімбанк».

Як вбачається з матеріалів справи дані претензії залишені без відповідного реагування з боку відповідача 2.

Слід зазначити, що 18.04.2006 р. ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" та Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне товариства "Арго" уклали договір фінансової поруки №7106Р1 (т.1.а.с. 60,61).

Пунктами 3.1 та 3.2 договору фінансової поруки передбачено: "Поручитель зобов'язується перед Банком солідарно відповідати за своєчасне та повне виконання Боржниками Основного зобов'язання, а також відшкодовувати витрати, що будуть визначатися на момент фактичного задоволення, в т.ч. прострочену заборгованість Боржника згідно Договору факторингу, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання Основного зобов'язання, інші понесені витрати внаслідок невиконання або несвоєчасного (неповного) виконання Основного зобов'язання. У випадку невиконання Боржниками (Боржником) Основного зобов'язання, передбаченого відповідними положеннями Договору факторингу, Банк має право вимагати виконання цього зобов'язання у Поручителя, як у солідарного боржника".

Згідно ч.1 ст.553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Частина 1 ст.543 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Пунктом 7.1. договору факторингу сторони визначили порядок застосування норм інституту поручительства згідно зі ст.ст.553-559 ЦК України, відповідно до якого сторони домовились , що клієнт (відповідач 1) виступає поручителем перед фактором щодо виконання боржником клієнта (відповідач 2) зобов'язань по сплаті коштів за угодами, право вимоги яких відступлено "клієнтом" "факторові" відповідно до умов цього договору. Клієнт несе солідарну відповідальність перед фактором за виконання боржником зобов'язань , які виникли на підставі контракту та кожної окремої угоди.

Відповідно до вищевикладеного сума заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроекопродукт» та Товариства з обмеженою відповідальністю ВКТ "Арго" (як поручителя) перед Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпорний банк України" за договором поставки № 09/0125 від 27.03.2009р., укладеним між відповідачем 1 та відповідачем 2, права грошової вимоги по якому відступлено АТ "Укрексімбанк", згідно договору факторингу № 7106Y1 від 18.04.2006 р., що укладений між АТ "Укрексімбанк" та ТзОВ ВКТ "АРГО складає 18394461,18грн. (розрахунок суми заборгованості т.2 а.с.31), доказів сплати якої, ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду відповідач 1 та відповідач 2 не подали, а тому вона підлягає стягненню в примусовому порядку.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроекопродукт» в апеляційній скарзі як на підставу для скасування рішення суду першої інстанції вказує, що договір поставки та додаткові угоди до нього зі сторони Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційного товариства «Арго» підписані генеральним директором Гончаром Анатолієм Васильовичем, який не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності для укладення вказаних правочинів, оскільки згідно пунктів 13.14.3 та 13.14.4 Статуту товариства встановлено, що генеральний директор уповноважений без затвердження загальних Зборів Учасників укладати договори та вчиняти інші юридичні дії на суму, що не перевищує 50000000,00 грн. У випадку, якщо сума господарської операції товариства перевищує 50000000,00 грн., то така операція підлягає попередньому затвердженню учасниками товариства, у зв'язку з цим, вважає їх недійсними з посиланням на статтю 215 та статтю 203 Цивільного кодексу України.

З даного приводу судова колегія зазначає про необґрунтованість даних покликань апелянта, оскільки договір поставки № 09/0125 від 27.03.2009 р. та додаткові угоди до нього, дійсність яких оспорює апелянт були предметом розгляду у господарськиій справі № 5027/350/2012 і щодо якого прийнято рішення господарським судом Чернівецької області від 06.07.2012 р. залишеного в силі постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.08.2012 р., згідно яких відмовлено в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроекопродукт» про визнання договору № 09/0125 від 27.03.2009 р. недійсним.

Відповідно ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Щодо стягнення заборгованості з ТзОВ ВКТ "АРГО" по платі за фінансування в розмірі 11189337,28, судова колегія зазначає, що така є обгрунтованою та підлягає стягненню, виходячи з наступного.

Згідно пункту 2.4. Статті 2 "Предмет договору" договору факторингу (в редакції пункту 2.4, яка діяла на момент придбання прав вимоги згідно Додаткової угоди №7106Y1-9 від 24 липня 2009 р., а.с. 40,т.1) передбачено обов'язок ТзОВ ВКТ "АРГО" сплачувати банку плату за фінансування, яка складається - винагорода банку за надані послуги, яка дорівнює розміру відсотку плати за кожен день порушення терміну виконання угоди залежно від встановлених у відповідному реєстрі розміру первісної суми та періоду, на який припадає відповідний день порушення терміну виконання зобов'язання за угодою, а саме: розмір первісної суми, % від суми права грошової вимоги, що відступається клієнтом фактору за цим договором складає 65-85%; порушення терміну виконання боржником зобов'язання за угодою, днів 1-7 складає 0,063%, 8-21 складає 0,080%, понад 21 складає 0,095%.

Відповідно до додаткової угоди №7106Y1-11 від 01.02.2012 р. до умов факторингового обслуговування були внесені зміни та згідно п. 2.4.2. договору факторингу розмір плати за фінансування починаючи з 01.01.2012 р. встановлений на рівні 0,0001% за кожен день прострочення боржником виконання положень відповідної угоди.

Відповідно до п.5.3.5. договору факторингу "у разі невиконання боржником зобов'язання по сплаті грошових коштів фактору за будь-яким правом грошової вимоги до дати виконання зобов'язань за угодою включно плата за фінансування, що діє в період після дати виконання зобов'язань за угодою, нараховується за ставкою, яка визначена в п.2.4.2 цього договору, щомісяця, починаючи з дня виникнення такого порушення терміну виконання угоди, до повного погашення заборгованості перед фактором за відповідним правом грошової вимоги і сплачується клієнтом на рахунок фактора № 2038003717544 у філії ВАТ "Укрексімбанк" в м.Чернівці, МФО 356271 щомісяця до 7 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, за який вона була нарахована, а за місяць, в якому відбулось погашення такої заборгованості в повному розмірі (останній період нарахування), за який вона нараховується, - у день повного погашення заборгованості перед фактором за відповідним правом грошової вимоги".

Таким чином, сума заборгованості ТзОВ ВКТ "Арго" перед Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпорний" банк України по платі за фінансування, що діє в період після дати виконання зобов'язань за угодою відповідно до договору факторингу № 7106Y1 від 18.04.2006р. складає 11 189 337,28 грн. (Розрахунок заборгованості відповідача 1 по платі за фінансування т.2 а.с.34).

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Відповідно до приписів ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Виходячи з наведеного та враховуючи, що доводами апеляційної скарги правомірності висновків суду першої інстанції не спростовано, обставини, які відповідно до до статті 104 ГПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції, в порядку статтей 33,34 ГПК України, апелянтом не доведено, а оскаржуване судове рішення прийняте у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та матеріалами справи, апеляційний господарський суд підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого господарського суду не вбачає.

Зважаючи на те, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроекопродукт» залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору, в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України відносяться на скаржника.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Чернівецької області від 16.01.2013 р. у справі № 5027/283/2012 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроекопротукт", вих. № 1 від 31.01.2013р. - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

3. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України в порядку та строки, передбачені статтями 109-110 Господарського процесуального кодексу України.

4. Справу № 5027/283/2012 повернути господарському суду Чернівецької області.

повний текст постанови складено та підписано 27.03.2013р.

Головуючий суддя Давид Л.Л.

Суддя Данко Л.С.

Суддя Юрченко Я.О.