Постанова № 30277383, 26.03.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" березня 2013 р. Справа№ 5011-35/18309-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Руденко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі Дроновій А.О.

За участю представників:

від позивача -Хіцевич О.Ю. - представник за довіреністю від 16.01.2013 року;

від відповідача - Ускова О.І. - представник за довіреністю від 11.03.2013 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Ерде Банк»

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.02.2013 року

у справі № 5011-35/18309-2012 (суддя Літвінова М.Є.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Ерде Банк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПВК «Будівельник»

про стягнення 46 340 987, 96 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Ерде Банк» звернулося до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПВК «Будівельник» про стягнення 46 340 987, 69 грн. заборгованості за «Договором зростання» кредитний договір № 180/11-КЛ від 12.10.2011 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2013 року, на підставі п.5 ч. 1 ст. 80 ГПК України, припинено провадження у справі № 5011-35/18309-2012.

Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просив ухвалу місцевого господарського суду скасувати та направити справу № 5011-35/18309-2012 на розгляд Господарського суду міста Києва.

Апеляційна скарга мотивована тим, що діюче законодавство не передбачає право осіб укладати третейську угоду про передачу на вирішення третейському суду невизначеної або необмеженої кількості спорів, які можуть виникнути між сторонами договору у майбутньому. Крім того, на підставі ст. 6 ЗУ «Про третейські суди», третейські суди не можуть розглядати спори у яких однією із сторін є державна установа.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.02.2013 року, в складі колегії суддів: головуючий суддя - Дідиченко М. А., судді - Сітайло Л. Г., Пономаренко Є. Ю., прийнято апеляційну скаргу до свого провадження та призначено до розгляду 12.03.2013 року.

У судове засідання 12.03.2013 року, представник позивача, через відділ документального забезпечення суду подав клопотання про залучення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб для участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, оскільки рішення по справі може вплинути на його права та обов'язки.

Згідно із ч. 1 ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду.

Так, позивач необґрунтував, яким чином рішення по справ може вплинути на права чи обов'язки Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. До того ж, ліквідація позивача здійснюється уповноваженою особою Фонду, яка і представляє інтереси банку в судовому процесі.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

Крім того, представник позивача подав клопотання про продовження строку розгляду спору.

Відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України, у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

У зв'язку із зазначеним, колегія суддів задовольнила клопотання позивача про продовження строку розгляду спору.

У судовому засіданні 12.03.2013 року оголошено перерву до 26.03.2013 року.

Представник позивача у судовому засіданні 26.03.2013 року підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив суд її задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 26.03.2013 року заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити ухвалу суду першої інстанції без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.5 ст.106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 12.10.2011 року між Публічним акціонерним товариством «Ерде банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПВК «Будівельник» був укладений «Договір зростання» кредитний договір №180/11-КЛ (кредитна лінія), відповідно до умов якого позивач надає відповідачеві у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у формі кредитної лінії з максимальним лімітом кредитування в сумі 43 000 000,00 грн. на строк до 11.10.2013 включно зі сплатою за користування кредитом 17 процентів річних, а відповідач зобов'язався повернути кредит зі сплатою процентів за фактичний строк користування та сплатою штрафних санкцій при порушенні умов договору (п.п. 1.1., 3.3.3. кредитного договору).

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги до суду першої інстанції, позивач посилався на те, що в порушення умов кредитного договору відповідач не виконує належним чином свої зобов'язання в частині повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом та пені, що призвело до виникнення у відповідача заборгованості перед позивачем у розмірі 46 340 987, 96 грн.

Водночас, припиняючи провадження у справі суд першої інстанції виходив із того, що на підставі п. 5 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду, у випадку якщо відповідач з посиланням на згадану угоду, наполягає на вирішення спору саме третейським судом.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції, відповідач заявив клопотання про припинення провадження у справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Так, пунктами 7.3, 7.4.1 кредитного договору встановлено, що усі спори, які виникають з цього договору або пов'язані із ним, вирішуються шляхом переговорів між сторонами протягом 15 робочих днів.

У разі недосягнення сторонами згоди усі спори, розбіжності, вимоги або претензії, що виникають з цього договору або у зв'язку із ним, або витікають з нього, у тому числі, що стосуються його виконання, порушення, припинення або недійсності, підлягають остаточному вирішенню виключно у постійно діючому Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації "Захисту прав споживачів фінансових послуг" (свідоцтво про реєстрацію постійно діючого третейського суду № 066-т.с. від 09.08.2010), розташованого за адресою: 01024, м. Київ, вул.. Шовковична, 21, оф. 2 у відповідності з його регламентом.

Однак, колегія суддів не погоджується із даними висновками суду першої інстанції враховуючи наступне.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про третейські суди» передбачено, що третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком, зокрема, справ, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт під час здійснення ним владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, державна установа чи організація, казенне підприємство.

Так, постановою Правління Національного банку України від 09.01.2013 року № 4 відкликано ліцензію та розпочато ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Ерде Банк», а рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 10.01.2013 року № 3 уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «Ерде Банк» призначено Куреного О.В.

У відповідності до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку (крім ліквідації банку за рішенням власників) є Фонд гарантування вкладів фізичних осіб. Здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків Фонд здійснює через призначену виконавчою дирекцією уповноважену особу Фонду.

Таким чином, на момент звернення позивача до Господарського суду міста Києва, ПАТ «Ерде Банк» діяв не як самостійна установа, а безпосередньо як організація в особі уповноваженої особи Фонду на ліквідацію.

Водночас, як вбачається із довідки з ЄДРПОУ, наявної в матеріалах справи, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є державною організацією, а отже на підставі п. 6 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про третейські суди» даний спір не може бути переданий на вирішення третейського суду.

Крім того, відповідно до ст. 5 Закону України «Про третейські суди» юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

За змістом ст. 2 Закону України «Про третейські суди», третейська угода це угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом, тобто передумовою укладення третейської угоди та однією з підстав звернення до третейського суду є наявність спору.

Такої ж позиції притримується Верховний Суд України в ухвалі від 09.12.2009 року.

Колегією суддів встановлено, що на момент укладення кредитного договору, між сторонами не існувало ніякого спору, а тому сторони не мали права укладати третейське застереження.

Таким чином, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження матеріалами справи. Натомість, оскаржувана ухвала суду прийнята з порушенням норм процесуального права, що є підставою для її скасування відповідно до вимог п. 4 ч. 4 ст. 104 ГПК України.

Згідно із ч. 4 ст. 49 ГПК України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Ерде Банк» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.02.2013 року задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.02.2013 року у справі № 5011-35/18309-2012 скасувати.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПВК «Будівельник» (04074, м. Київ, вул. Вишгородська, 28/1, код ЄДРПОУ 31466963) на користь Державного бюджету України 573 (п'ятсот сімдесят три) грн. 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

5. Матеріали справи № 5011-35/18309-2012 повернути до Господарського суду міста Києва для подальшого розгляду по суті.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Дідиченко М.А.

Судді Руденко М.А.

Пономаренко Є.Ю.