Рішення № 30277224, 27.03.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2220/13 27.03.13

За позовом:Державного підприємства «Брошнівське лісове господарство»до:Товариства з обмеженою відповідальністю «О.П.С.»про: стягнення 23 157 грн. 84 коп. Суддя Івченко А.М.Представники Позивача:не з'явився;Відповідача:не з'явився В судовому засіданні 27.03.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення Обставини справи:

До господарського суду міста Києва звернулося з позовом Державне підприємство «Брошнівське лісове господарство» до Товариства з обмеженою відповідальністю «О.П.С.» про стягнення 23 157 грн. 84 коп.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на наступне.

Контрольно-ревізійним управлінням у Івано-Франківській області з 06.09.2011 по 11.11.2011 (з перервами) проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.01.2009 по 01.10.2011, про що складений акт від 25.11.2011 № 07-21/15. Зазначеною ревізією встановлено, що позивачем було здійснено оплату завищеної вартості державної символіки при закупівлі її у відповідача на суму 23 157 грн. 84 коп., про що зазначено на ст. ст. 34-35 акту ревізії . При цьому контрольно-ревізійне управління в Івано-Франківській області у своєму акті зазначило, що у зв'язку з завищенням ТОВ «О.П.С.» ціни на товар (символіку), позивачу було завдано збитків, шляхом сплати зайвих державних коштів у розмірі 23 157 грн. 84 коп.:

- за фото Президента (24х18) - 4016,20 грн. (43 шт. х 150,00 грн. - 43 шт. х 56,60 грн.);

- за фото Президента (50х37) - 3410,00 грн. (20 шт. х 350,00 грн. - 20 шт. х 179,50 грн.);

- за малий Герб України - 7865,82 грн. (18 шт. х 936,99 грн. - 18 шт. х 500,00 грн.);

за Герб лісу - 7865,82 грн. (18 шт. х 936,99 грн. - 18 шт. х 500,00 грн.).

Підтвердженням завищення ціни визначено висновок комплексного експертного товарознавчо-хімічного дослідження Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 28.09.2011 № 10350/11-16/10366/11-14, що підтверджено висновком аудиторської фірми ТОВ «Хорта» від 18.11.2011 № 29-11, за даними вищезазначеного висновку ринкова вартість продукції станом на вересень 2011 з врахуванням ПДВ складає: сувенір «Фото Президента» (22х29) - 56,60 грн.; сувенір «Фото Президента» (42х56) - 179,50 грн.; сувенір «Герб лісу» - 500,00 грн., сувенір «Герб малий» - 500,00 грн.

Контрольно-ревізійним управлінням в Івано-Франківській області було пред'явлено вимогу по усуненню усіх виявлених у ході ревізії порушень, в тому числі повернення збитків, завданих ТОВ «О.П.С.» у сумі 23 157,84 грн. Дана вимога висунута в акті відповідно ч. 7 ст. 10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу України», за якою Головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2013 порушено провадження у справі № 910/2220/13, розгляд справи було призначено на 04.03.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2013 розгляд справи було відкладено на 27.03.2013.

Відповідач в судові засідання не з'являвся, про причини неявки суд не повідомляв, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Справа відповідно до ст. 75 ГПК України розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши документи справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

18.05.2011 між Державним підприємством «Брошнівське лісове господарство» (покупцем, позивачем) до Товариством з обмеженою відповідальністю «О.П.С.» (постачальником, відповідачем) укладено Договір поставки № 297 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого Постачальник зобов'язується згідно із замовленнями покупця поставити та передати у власність останньому символіку (товар), а покупець - прийняти даний товар та оплатити його вартість.

Зазначений договір відповідно до ст. 11 ЦК України є підставою виникнення у сторін цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до частин 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Умовами зазначеного договору передбачено поставку товару на підставі замовлень від Продавця, які вміщують в себе найменування товару, кількість, артикул або номер товару в каталозі, а Поставщик готує товар та виписує товарні накладні відповідно до зазначеного замовлення (розділ 4 договору).

Відповідно до п. 3.3. договору оплата за товар проводиться шляхом 100% передоплати вартості товару.

Відповідно до п. 5.2. договору товар поставляється протягом трьох місяців з моменту отримання оплати вартості товару на рахунок Поставщика.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем був виставлений позивачу рахунок-фактура № ОПС-004435 від 22.04.2011 на суму 65 922 грн. 00 коп.

Оплата позивачем була здійснена на загальну суму 47 961 грн. 00 коп., а саме 24.05.2011 на суму 32 961 грн.00 коп. та 13.07.2011 на суму 15 000 грн. 00 коп., що підтверджується банківськими виписками (наявні в матеріалах справи).

Відповідачем був поставлений позивачу товар, а саме на загальну суму 47 181 грн. 86 коп., що підтверджується в видатковою накладною № ОПС-008801 від 13.07.2011.

Відповідачем були повернуті зайво сплачені позивачем за товар грошові кошти у розмірі 774 грн. 19 коп., що підтверджується банківською випискою (наявна в матеріалах справи).

В силу ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити грошу тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.

За змістом статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Підставою для відшкодування збитків відповідно до п. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України є порушення зобов'язання.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управне на сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарських відносин.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України.

Умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Тобто збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.

Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком, а невиконання зобов'язань - причиною.

Чинним законодавством України обов'язок доведення факту наявності порушення відповідачем зобов'язання, наявність та розмір понесених збитків, а також причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача.

Оскільки позивачем не доведено порушення відповідачем зобов'язання, підстави для стягнення з відповідача збитків відсутні.

Також ст. 204 ЦК України передбачена презумпція правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів недійсності Договору суду не надано.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Приймаючи рішення, суд зобов'язаний керуватись наданими сторонами доказами.

Оскільки позивачем не доведено порушення відповідачем зобов'язання, підстави для стягнення з відповідача збитків відсутні.

Зазначені вище обставини в сукупності є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення: 29.03.2013

СуддяА.М. Івченко