Рішення № 30277219, 26.03.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1968/13 26.03.13Господарський суд міста Києва, у складі судді Джарти В.В., при секретарі судового засідання Пархоменко Ю.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовомДержавного підприємства «Український науково - дослідний та проектно - розвідувальний інститут промислової технології» доПриватного акціонерного товариства «Трест «Кривбасшахтопроходка»простягнення 202 881,03 грн. Представники сторін: від позивачаТітов М.І. - представник за довіреністю. від відповідачаНе з'явились.

С У Т Ь С П О Р У :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Державного підприємства «Український науково - дослідний та проектно - розвідувальний інститут промислової технології» про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Трест «Кривбасшахтопроходка» заборгованості за виконанні згідно договору субпідряду № 110/20/3985 від 17.12.2010 р. роботи у розмірі 202 881,03 грн., в тому числі: 154 219,42 грн. - основного боргу, 44 077,62 грн. - пені та 4 583,99 грн. - 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2013 р. порушено провадження у справі № 910/1968/13.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконані зобов'язання щодо оплати виконаних позивачем робіт за договором субпідряду № 110/20/3985 від 17.12.2010 р. У зв'язку з наявною заборгованістю відповідача з посиланням на положення Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України позивач просить стягнути вказану суму боргу в судовому порядку, при цьому позивач на суму заборгованості нараховує пеню та 3 % річних.

Відповідач відзив на позов не надав, вимоги ухвал суду у справі не виконав, явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, про поважні причини неявки до суду не повідомив.

Відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвали суду, що надсилались відповідачу на адресу вказану позивачем, були отримані відповідачем, про що свідчать поштові повідомлення повернуті відділенням поштового зв'язку з відміткою про вручення поштової кореспонденції, наявні в матеріалах справи.

За таких обставин, відповідач про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник позивача, у судових засіданнях, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити.

Відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 26.03.2013 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані представником позивача документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В :

17.12.2010 р. між Державним підприємством «Український науково-дослідний та проектно-розвідувальний інститут промислової технології», як субпідрядником (надалі - позивач) та Закритим акціонерним товариством «Трест «Кривбасшахтопроходка» (найменування змінено на Приватне акціонерне товариства «Трест «Кривбасшахтопроходка»), як генеральним підрядником (надалі - відповідач), укладено договір субпідряду № 110/20/3985 на створення (передачу) вишукувальних робіт (науково-технічної продукції), надалі - договір.

Відповідно до п. 1.1. договору субпідрядник бере на себе зобов'язання в межах договірної ціни виконати власними силами роботи з «Буріння та облаштування свердловин» на об'єкті ДП «СхідГЗК». «Підприємство на базі Новокостянтинівського родовища. Система радіоекологічного моніторингу підприємства. Моніторинг водного середовища. Підземні води. Створення мережі спостережних свердловин» (надалі - об'єкт), відповідно до проектно-кошторисної документації, а генпідрядник у встановленому порядку передає субпідряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, обладнання та матеріали, передача яких покладена на генпідрядника, приймає та оплачує виконанні субпідрядником за даним договором роботи.

Згідно п. 2.1. договору договірна ціна вартості робіт, доручених для виконання субпідряднику, складає 1 317 881,00 грн. Крім того, ПДВ 20 % - 263 576,20 грн. Усього - 1 581 457,20 грн.

Ціна є динамічною, та може бути змінена сторонами договору. Зміна ціни робіт обґрунтовується розрахунками та оформлюється підписанням сторонами додаткових угод. (п. 2.2. та п. 2.4. договору).

При цьому, додатковою угодою № 1 до договору субпідряду № 110/20/3985 від 17.12.2010 р. сторони змінили п. 2.1. договору, а саме: договірна ціна вартості робіт, доручених для виконання субпідряднику, складає 1 317 881,00 грн. Крім того, ПДВ 20 % - 263 576,20 грн. Усього - 1 581 457,20 грн. у тому числі на 2011 рік: 326 591,00 грн., крім того, ПДВ 20 % - 65 318,20 грн., всього - 391 909,20 грн.

Додатковою угодою № 2 від 05.12.2011 р. до договору субпідряду № 110/20/3985 від 17.12.2010 р. сторони змінили п. 2.1. договору, а саме: договірна ціна вартості робіт, доручених для виконання субпідряднику, складає 1 317 881,00 грн. Крім того, ПДВ 20 % - 263 576,20 грн. Усього - 1 581 457,20 грн. у тому числі на 2011 рік: 169 460,00 грн., крім того, ПДВ 20 % - 33 892,00 грн., всього - 203 352,00 грн.

У п. 4.1. договору сторони погодили, що за домовленістю сторін, генпідрядник на підставі письмової заявки субпідрядника може перерахувати на розрахунковий рахунок субпідрядника авансові платежі. Субпідрядник зобов'язаний використати суму попередньої оплати на виконання робіт, закупівлю матеріалів, конструкцій відповідно до умов договору, протягом 3 (трьох) місяців з моменту їх отримання. У випадку порушення цієї вимоги - субпідрядник повинен повернути кошти на розрахунковий рахунок генпідрядника, який до моменту повернення цих сум має право притримування оплати інших коштів, належних за цим договором субпідряднику.

Додатковою угодою № 1 до договору субпідряду № 110/20/3985 від 17.12.2010 р. сторони доповнили п. 4.1. договору наступним: попередня оплата 30 % від вартості робіт на 2011 рік у сумі - 97 975,00 грн., крім того ПДВ 20 % - 19 595,00 грн., всього - 117 570,00 грн.

Додатковою угодою № 2 від 05.12.2011 р. до договору субпідряду № 110/20/3985 від 17.12.2010 р. сторони змінили розмір попередньої оплати, а саме: авансовий платіж у сумі - 169 460,00 грн., крім того, ПДВ 20 % - 33 892,00 грн., всього - 203 352,00 грн.

Відповідно до п. 4.2. договору генпідрядник здійснює щомісяця проміжні платежі за фактично виконанні роботи на підставі акту (форма КБ-2в) та довідки (форма КБ-3), засвідченої підписами уповноважених представників сторін.

Акт виконаних робіт (форма - КБ-2в) субпідрядник передає для підпису уповноваженому представнику генпідрядника не пізніше 26 числа звітного місяця. Податкова накладна, рахунок надається протягом 3-х днів з моменту підписання актів форми КБ-2в. Остаточний термін передачі повного пакета документів (інформація з виконання заходів щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці, попередженню нещасних випадків виробничого травматизму, профзахворювань; звіт про контроль якості виконаних робіт, звіт про вартість виконаних підрядних робіт та суми оплати за звітний місяць; звіт про термін виконання підрядних робіт за звітний місяць) - до 15 числа наступного за звітним місяцем (п. 4.3. договору).

В пункті 4.4. договору сторони передбачили, що оплата виконаних робіт здійснюється протягом 15 банківських днів з моменту підписання (погодження) генпідрядником документів, визначених пунктами 4.2. - 4.3., які є підставою для оплати, але в будь-якому разі не раніше перерахування генпідряднику замовником за договором генерального підряду в капітальному будівництві № 24/2009 від 24.03.2009 р. оплати за виконанні субпідрядником роботи.

Згідно п. 4.5. договору генпідрядник вправі затримати платежі за визначені графіком етапи робіт, виконаних субпідрядником з порушенням умов даного договору.

Відповідно до довідки про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року вартість виконаних будівельних робіт складає 174 219,42 грн.

30.12.2011 р. між сторонами було підписано акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт на загальну суму 174 219,42 грн.

Також, 30.12.2011 р. позивачем було виставлено відповідачу рахунок-фактуру № СФ0000156 на загальну суму 174 219,42 грн. за виконанні роботи згідно договору № 110/20/3985 від 17.12.2010 р. та додаткової угоди № 2 від 05.12.2011 р., акту № 1 від 30.12.2011 р.

03.08.2012 р. відповідачем було сплачено на користь позивача 20 000,00 грн., в якості оплати заборгованості за договором № 110/20/3985 від 17.12.2010 р., що підтверджується банківською випискою, належним чином засвідчена копія якої, наявна матеріалах справи.

Відповідно до листа вих. № 33/648 від 20.06.2012 р. відповідач визнав суму заборгованості, наявну перед позивачем за договором № 110/20/3985 від 17.12.2010 р., у розмірі 174 219,42 грн.

Станом на момент вирішення справи судом заборгованість відповідача перед позивачем за договором № 110/20/3985 від 17.12.2010 р. складає 174 219,42 грн., та підтверджується матеріалами справи.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За правою природою договір, який уклали позивач та відповідач є договором підряду.

Частина 1 статті 837 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку. Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 838 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк, або за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно частини першої статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідач доказів повного виконання договору щодо оплати вартості виконаних робіт не надав. Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов'язань на загальну суму 174 219,42 грн. підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення основної заборгованості у розмірі 174 219,42 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 44 077,62 грн. - пені та 4 583,99 грн. - 3 % річних.

Відповідно до статті 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3 % річних наданий позивачем суд визнає його арифметично не вірним, так як, позивачем при здійсненні розрахунку не враховано що 2012 рік був високосним, в зв'язку з чим кількість днів у 2012 році становить 366, а не 365.

За розрахунком суду, проведеним з урахуванням кількості днів у 2012 році та 2013 році, за періоди вказані позивачем у своєму розрахунку (з 27.01.2012 р. по 03.08.2012 р. та з 04.09.2012 р. по 28.01.2013 р. включно), так як, суд не має можливості виходу за межі позовних вимог, розмір 3 % річних складає 4 572,44 грн.

Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних підлягають частковому задоволенню на суму 4 572,44 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 44 077,62 грн. - пені (яка, згідно позовної заяви складається із 31 882,26 грн. - пені у розмірі 0,1 % вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення та 12 195,36 грн. - 7 % штрафу за прострочення понад тридцять днів), то вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, виходячи з наступного:

Дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), тому відповідач вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України).

За правилами ст. 208 Цивільного кодексу України правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма, належить вчиняти у письмовій формі.

Згідно ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно ст. 546 Цивільного кодексу України неустойка є одним з видів забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Виходячи з зазначених норм закону, згоди щодо застосування такого виду відповідальності, як штраф та пеня, сторони мають досягти у письмовій формі.

Як вбачається з тексту договору, письмової згоди про застосування відповідальності у вигляді штрафу та пені за порушення відповідачем зобов'язання в частині розрахунків за виконанні позивачем роботи сторони не досягли, а тому, вимога позивача стягнути з відповідача штраф та пеню за прострочення виконання зобов'язання визнається судом необґрунтованою.

При цьому, посилання позивача на норми ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, з урахуванням якої він вимагає стягнути з відповідача зазначені пеню та штраф, суд визнає помилковими з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Зі змісту наведеної норми випливає, що зазначені штрафні санкції (пеня, штраф) можуть бути застосовані за наявності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо скоєно господарське правопорушення у відносинах, в яких хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту; якщо було допущено прострочення виконання не грошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу чи пені.

Для застосування до спірних правовідносин частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, господарський суд повинен встановити наявність усіх обставин, з якими законодавець пов`язує можливість стягнення зазначеного виду штрафних санкцій.

Зазначеною нормою врегульований лише розмір неустойки, проте вона не відміняє дію норм закону, якими встановлена обов'язкова письмова форма для згоди сторін щодо застосування такого виду відповідальності як неустойка (штраф, пеня).

Розмір неустойки має бути встановлений або договором або актом цивільного законодавства, і лише у випадку, коли у договорі сторін або в акті цивільного законодавства передбачено застосування такого виду відповідальності за порушення зобов'язання як неустойка, а її розмір при цьому не встановлений, буде правомірним застосувати розміри неустойки, встановлені ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, за наявності обставин, якими в цій статті обумовлено їх застосування.

Враховуючи, що у тексті договору сторони такої згоди не досягли, а акт цивільного законодавства, в якому б йшлося про можливість застосування до відповідача у спірному випадку відповідальності у вигляді стягнення неустойки за порушення грошових зобов'язань, позивачем не вказаний, вимоги позивача про стягнення з відповідача 44 077,62 грн. - пені (31 882,26 грн. - пені та 12 195,36 грн. - 7 % штрафу) задоволенню не підлягають як такі, що не ґрунтується на вимогах закону.

Крім того, передбачені ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України пеня та штраф є видом відповідальності за порушення зобов'язань з передачі товарів, виконання робіт, надання послуг, які закуповуються за кошти державного бюджету, але не за порушення грошового зобов'язання щодо оплати виконаних робіт (товару, послуг). Аналогічний висновок щодо застосування ст. 231 Господарського кодексу України міститься у Постанові Вищого господарського суду України від 18.08.2010 р. № 42/562, Постанові Верховного суду України від 20.12.2010 р. № 06/113-38, Постанові Верховного суду України від 28.02.2011 р. № 23/225.

Судовими доказами, за визначенням ст. ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного рішення справи. Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується і відповідача, який повинен був довести належними засобами доказування факт відсутності порушення зобов'язання.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме: 154 219,42 грн. - основної заборгованості та 4 572,44 грн. - 3 % річних. В задоволенні іншої частини позову судом відмовляється.

Згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати з оплати судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Трест «Кривбасшахтопроходка» (01042, місто Київ, вулиця Патріса Лумумби, будинок 4/6, корпус А; ідентифікаційний код 33355963) на користь Державного підприємства «Український науково-дослідний та проектно-розвідувальний інститут промислової технології» (52204, Дніпропетровська область, місто Жовті води, вулиця Петровського, будинок 37; ідентифікаційний код 14310483) суму основної заборгованості у розмірі 154 219,42 (сто п'ятдесят чотири тисячі двісті дев'ятнадцять) грн. 42 коп., 3 % річних у розмірі 4 572,44 (чотири тисячі п'ятсот сімдесят дві) грн. 44 коп. та витрати з оплати судового збору у розмірі 3 175,84 (три тисячі сто сімдесят п'ять) грн. 84 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Дата складення повного рішення 28.03.2013 р.

Суддя В.В. Джарти