Рішення № 30277144, 31.01.2013, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2013 р. Справа № 5027/913/2012.

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислове підприємство "Львівське", с. Зубра Пустомитівського району Львівської області до товариства з додатковою відповідальністю "Трансмост", м. Чернівці про стягнення боргу на загальну суму 667 296,07 грн. Суддя Гурин М.О. Представники:від позивача -Петрова Л.Ю., представник за довіреністю від 01.08.2012 р.від відповідача - Барателі Д.М., представник за довіреністю від 02.12.2011 р.

СУТЬ СПОРУ: товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромислове підприємство "Львівське" звернулось з позовом до товариства з додатковою відповідальністю "Трансмост" про стягнення боргу на загальну суму 667 296,07 грн., в тому числі: 632 960,16 грн. основного боргу, 28 613,26 грн. пені, 5 722,65 грн. три проценти річних.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач, всупереч укладеного між сторонами договору поставки №3ШБЗ від 01.08.2011 р., не виконав свої договірні зобов'язання по оплаті поставленого товару, що призвело до виникнення заборгованості.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 12.12.2012 р. порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 27.12.2012 р.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 27.12.2012 р., у зв'язку з неявкою представників сторін, розгляд справи відкладено на 17.01.2013 р.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 17.01.2013 р., у зв'язку з неявкою представника відповідача, розгляд справи відкладено на 31.01.2013 р.

31.01.2013 р. господарським судом Чернівецької області отримано клопотання представника позивача про зменшення позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 14 306,63 грн. та трьох процентів річних у розмірі 2 861,32 грн. у зв'язку з чим, станом на день розгляду справи представник позивача просить стягнути з товариства з додатковою відповідальністю "Трансмост" 632 960,16 грн. основного боргу 14 306,63 грн. пені та 2861,33 грн. три проценти річних.

У судовому засіданні представник позивача просив прийняти клопотання про зменшення позовних вимог до розгляду, зменшені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, наполягав на задоволенні позову з підстав зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача зменшені позовні вимоги визнав в повному обсязі. Поряд з цим подав клопотання в якому просить, через важкий фінансовий стан підприємства, зумовленого відсутністю фінансування будівництва об'єктів, що будуються за державні кошти, розстрочити виконання рішення на шість місяців у відповідності до графіку який міститься у клопотанні.

Представник позивача підтримав подане представником клопотання про розстрочення виконання рішення та не заперечував проти його задоволення.

Розглянувши клопотання представника позивача про зменшення позовних вимог, суд встановив.

Відповідно до ч.4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, суд приймає клопотання представника позивача про зменшення позовних вимог до розгляду.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини у справі, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив таке.

01.08.2011 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислове підприємство "Львівське" та товариства з додатковою відповідальністю "Трансмост" було укладено договір поставки №3ШБЗ (далі - Договір) за умовами якого Постачальник (позивач по справі) зобов'язується поставити та передати у власність Покупцю на умовах даного договору П-подібні балки згідно ВСК 31-87 та додатковим кресленням, надалі продукція, по кількості та за ціною, що вказуються у специфікаціях до договору, а Покупець (відповідач по справі) зобов'язується прийняти та оплатити її на умовах даного договору (п. 1.1. договору).

Пунктом 1.2. Договору специфікації підписуються уповноваженими представниками Сторін, скріплюються печатками і є невід'ємними частинами даного Договору.

Відповідно до п.п. 3.1.-3.2. Договору Постачальник поставляє продукцію на умовах та у строки вказаних у Специфікаціях (Додатках до цього Договору), які підписуються обома Сторонами. Постачальник повідомляє письмово Покупця по факсу про час і місце відвантаження не пізніше ніж за 5 (п'ять) робочих днів до дати поставки продукції Покупцю.

Згідно п.п. 4.1.-4.4. Договору ціна продукції включає вартість продукції, всі податки і збори, передбачені чинним законодавством і визначається у специфікаціях, підписаних обома сторонами. Ціна продукції може бути змінена в зв'язку зі зміною цін на сировину, матеріали, енергоносії, а також у зв'язку з прийняттям нових нормативних актів чи рішень уряду, що письмово погоджується обома Сторонами, але в будь якому випадку до проведення Покупцем передоплати. Постачальник не має права збільшувати ціну на продукцію після проведення Покупцем попередньої оплати. Загальна сума даного договору складається із сум всіх поставок згідно підписаних специфікацій до даного договору.

В пунктах 5.1.-5.2. Договору сторони визначили, що Оплата за продукцію здійснюється в національній валюті України (гривні), у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника у порядку передбаченому у Специфікаціях (Додатках до даного Договору). Номенклатура та ціна продукції узгоджуються сторонами у специфікаціях (додатках до цього Договору).

В подальшому між сторонами було підписано три специфікації, якими визначались умови поставки, обсяг продукції та порядок розрахунків.

Позивач у відповідності до умов договору свої договірні зобов'язання виконав належним чином, поставив відповідачу продукцію на загальну суму 1 833 361 грн., що підтверджується наявними у справі копіями видаткових накладних та не заперечується представником відповідача.

Однак, відповідач, в порушення умов договорів товар прийняв, але оплатив його вартість тільки частково, а саме на суму 1 200 400,00 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень які містяться в матеріалах справи. Це призвело до виникнення заборгованості на загальну суму 632 960,16 грн.

Згідно статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти цей товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не передбачено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом з достовірністю встановлено, що позивач виконав умови договору в повному обсязі, відповідач же в порушення умов договору за товар розрахувався частково, а відтак суд прийшов до висновку, що вимога позивача щодо стягнення основного боргу в сумі 632 960,16 грн. заснована на договірних відносинах між сторонами і є обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення 2861,33 грн. трьох процентів річних та 14 306,63 грн. пені, суд зазначає наступне.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України неустойкою (пенею, штрафом) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 4 вказаної норми).

Згідно ч. 1 ст. 231 Господарського кодексу України Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Сторони в п. 9.2. Договору передбачили, що у випадку несвоєчасного виконання зобов'язань щодо оплати продукції, покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення виконання зобов'язання по оплаті продукції.

За прострочення строків оплати вартості поставленого товару, позивачем нарахована пеня у відповідності до пункту 9.2. Договору у сумі 14 306,63 грн. за період з 10.08.2012 р. по 27.11.2012 р., яка є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, стягнення сум згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України є заходом цивільно-правової відповідальності за порушення грошового зобов'язання та способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунки 3% річних з простроченої суми по договору за період з 10.08.2012 р. по 27.11.2012 р. у розмірі 2 861,33 грн., суд вважає дану вимогу правомірною у зв'язку з чим задовольняє позовні вимоги у цій частині.

Щодо клопотання представника відповідача про розстрочення виконання судового рішення на шість місяців згідно графіку погашення, суд встановив.

Відповідно до ч. 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні та виключні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Із наданого представником відповідача клопотання вбачається, що єдиним джерелом надходження коштів є отримання доходів від господарської діяльності відповідача. Поряд з цим, представник відповідача у своєму клопотанні та усних поясненнях зазначає, що арешт та вилучення грошових коштів, в тому числі тих, які знаходяться або надходитимуть на рахунки відповідача в установах банків, арешт та вилучення іншого майна, позбавить можливості забезпечувати діяльність відповідача, оплачувати поточні витрати на утримання майна, здійснювати розрахунки за комунальні послуги та електроенергію, сплачувати податки і збори, виплачувати заробітну плату працівникам та персоналу, що унеможливить здійснення відповідачем діяльності та забезпечувати виплату боргу за рішенням суду. При накладенні арешту та вилученні майна підприємницька діяльність відповідача фактично зупиниться, оскільки відповідач буде позбавлений засобів її ведення. Відсутність доходів у відповідача, поряд з зупинкою господарської діяльності у зв'язку з арештом коштів і майна відповідача, унеможливлять здійснення поточних виплат та сплату податків і зборів до бюджет, що спричинить виникнення нової заборгованості перед іншими особами та державними органами та застосування з їх боку штрафних санкцій. Такі обставини фактично призведуть відповідача до банкрутства і значно ускладнять або взагалі зроблять неможливим виконання рішення суду про стягнення коштів на користь позивача.

З огляду на вищезазначене, враховуючи фінансовий стан відповідача, враховуючи доводи представника відповідача, які викладенні у клопотанні про розстрочення виконання судового рішення, з метою недопущення погіршення соціально-економічної ситуації тощо, суд вважає надання розстрочки виконання рішення за таких виняткових обставин обґрунтованим та розстрочує виконання судового рішення в частині стягнення основного боргу, пені та 3 процентів річних на шість місяців згідно графіка погашення, який значиться у клопотанні представника відповідача.

Судові витрати слід віднести на відповідача, з вини якого спір безпідставно доведено до розгляду судом

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути товариства з додатковою відповідальністю "Трансмост" (вул. Гагаріна, 4, м. Чернівці, код 14262749) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислове підприємство "Львівське" (вул. Б.Хмельницького, 144, с. Зубра, Пустомитівський район, Львівська область, код 20789952) 632 960,16 грн. основного боргу, 14 306,63 грн. пені та 2 861,33 грн. три проценти річних.

3. Стягнути товариства з додатковою відповідальністю "Трансмост" (вул. Гагаріна, 4, м. Чернівці, код 14262749) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислове підприємство "Львівське" (вул. Б.Хмельницького, 144, с. Зубра, Пустомитівський район, Львівська область, код 20789952) 13 345,93 грн. судового збору.

4. Розстрочити виконання судового рішення в частині стягнення основного боргу, пені та 3 процентів річних відповідно до наступного графіка погашення заборгованості:

- до 28.02.2013 p. - 1 296,07 грн.;

- до 31.03.2013 р. - 3 000,00 грн.;

- до 30.04.2013 р. - 3 000,00 грн.;

- до 31.05.2013 р. - 202 832,05 грн.;

- до 30.06.2013 p. - 220 000,00 грн.;

- до 31.07.2013 p. - 220 000,00 грн.

Повне рішення складено 04.02.2013 р.

Суддя М.О. Гурин