Рішення № 30277072, 21.03.2013, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 березня 2013 р. Справа № 4/121/2011/5003

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк", м.Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Консоль", м.Вінниця

про стягнення заборгованості 2 710 679,62 грн. за кредитним договором

Головуючий суддя Нешик О.С.

Cекретар судового засідання Снігур О.О.

Представники сторін:

позивача - Кривенда М.В. (довіреність 40-ГО/12 від 26.03.2012р., паспорт серії НР №775146);

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ :

Подано позов про стягнення з відповідача на користь позивача 2 710679, 62 грн., з яких: 2155922, 54 грн. - заборгованість за кредитом, в тому числі, 55922, 54 грн. - прострочена заборгованість по тілу кредиту; 18406, 93 грн. - поточна заборгованість за процентами; 523938, 68 грн. - прострочена заборгованість за процентами; 617, 45 грн. - пеня за несвоєчасне погашення простроченого кредиту; 11794,02 грн. - пеня за несвоєчасне погашення прострочених процентів.

Ухвалою суду від 22.09.2011 року суддею Білоусом В.В. порушено провадження у справі №4/121/2011/5003.

Ухвалою від 01.12.2011 р. призначено в справі господарського суду Вінницької області № 4/121/2011/5003 судово - економічну експертизу; провадження у справі № 4/121/2011/5003 зупинено до закінчення проведення судово - бухгалтерської експертизи і отримання висновку цієї експертизи судом або повернення суду даної судової справи; оплату за проведення судової будівельно-технічної експертизи покладено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк"; зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" здійснити оплату проведення експертизи відповідно до рахунку експертної установи.

Ухвалою від 26.03.2012 р. було поновлено провадження у справі та призначено судове засідання на 26.04.2012 р.

26.04.2012 р. провадження у справі було зупинено та призначено судово - економічну експертизу.

04.05.2012 р. до господарського суду надійшов висновок судово - економічної експертизи та повернулися матеріали справи № 4/121/2011/5003.

Враховуючи викладене, ухвалою суду від 07.05.2012 року провадження у вказаній справі було поновлено.

Ухвалою суду від 11.05.2012 року справу №4/121/2011/5003 було прийнято до провадження колегією суддів у складі головуючого судді Білоуса В.В., суддів Мельника П.А., Банаська О.О.

Ухвалою від 18.07.2012 року провадження у справі №4/121/2011/5003 зупинено до вирішення пов'язаної з нею іншої справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Консоль" до товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" в особі Вінницької філії ТОВ "Укрпромбанк" в м.Вінниця про визнання недійсним укладеного між сторонами кредитного договору "на відкриття відновлювальної кредитної лінії (в національній валюті)" №09/К-08 від 16.04.2008 року та додаткового договору №1 від 10.10.2008 року до нього.

29.01.2013 року до господарського суду Вінницької області надійшло клопотання позивача №221 від 25.01.2013 року (вх. канц. суду №08-46/1323/13) про поновлення провадження у справі №4/121/2011/500.

Розпорядженням керівника апарату суду від 29.01.2013 року, відповідно до автоматизованого розподілу справ, справу №4/121/2011/5003 передано на розгляд судді Нешик О.С.

Ухвалою суду від 04.02.2013 року суддею Нешик О.С. справу №4/121/2011/5003 прийнято до свого провадження. З метою вирішення питання щодо поновлення провадження у справі №4/121/2011/5003 призначено судове засідання на 28.02.2013 року.

В судовому засіданні 28.02.2013 року представник позивача Кривенда М.В. підтримав подане клопотання №221 від 25.01.2013 року про поновлення провадження у справі та просив суд його задовольнити, посилаючись на те, що господарським судом м.Києва 21.01.2013 року винесено ухвалу про залишення без розгляду позову товариства з обмеженою відповідальністю "Консоль" до товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" в особі Вінницької філії ТОВ "Укрпромбанк" в м.Вінниця про визнання недійсним укладеного між сторонами кредитного договору "на відкриття відновлювальної кредитної лінії (в національній валюті)" №09/К-08 від 16.04.2008 року та додаткового договору №1 від 10.10.2008 року, який був підставою зупинення провадження у справі №4/121/2011/5003. Також під час судового слухання Кривенда М.В. зазначив, що ухвала господарського суду м.Києва від 21.01.2013 року не оскаржувалась, а отже набрала законної сили.

Представник відповідача на визначену судом дату (28.02.2013 року) в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не відомі. Про дату, місце та час розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявними у справі матеріалами, зокрема підписом уповноваженої особи від 11.02.2013 року на поштовому повідомленні №21034 2074510 0.

Розглянувши клопотання позивача про поновлення провадження у справі №4/121/2011/5003, суд дійшов висновку про його задоволення з огляду на те, що обставини, що зумовили зупинення провадження, відпали.

Ухвалою суду від 28.02.2013 року провадження у справі №4/121/2011/5003 поновлено з призначенням судового засідання на 21.03.2013 року.

20.03.2013 року до суду надійшла заява від 20.03.2013 року (вх.канц. №08-463776/13), в якій відповідач просив розгляд справи відкласти в зв'язку з тим, що на всіх попередніх представників ТОВ "Консоль" довіреності скасовано, а представник, якому надано довіреність, 21.03.2013 року приймає участь у розгляді іншої справи у Вищому адміністративному суді України.

В судовому засіданні 21.03.2013 року представник позивача підтримав подану 26.04.2012 року заяву (т.3, а.с. 26), якою просив включити до судових витрат суму коштів в розмірі 9774,48 грн., понесених позивачем у зв'язку із проведенням оплати за послуги експертної установи, які підтверджуються доданим платіжним дорученням №9389/08 від 06.02.2012 року на вказану суму. Також позивач підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов з урахуванням висновку судово-економічної експертизи, складеного 23.04.2012 року. Крім того, в поданому в судовому засіданні клопотанні від 21.03.2013 року (вх.канц. №08-46/3839/13) позивач просив суд відхилити клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та прийняти рішення в даному судовому засіданні, оскільки вказане клопотання, на думку позивача, спрямоване на затягування розгляду справи.

Суд, розглянувши вищевказане клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, відхиляє його як безпідставне виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Тобто, юридична особа не обмежена у виборі особи та наданні такій особі повноважень на представництво її інтересів в господарському суді.

п. 3.9.2. ППВГСУ №18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні. Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.

Представник відповідача на визначену судом дату (21.03.2013 року) в судове засідання не з'явився. Про дату, місце та час розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявними у справі матеріалами, зокрема підписом уповноваженої особи від 11.03.2013 року на поштовому повідомленні №21034 2077004 0.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки представника останнього в судове засідання для реалізації права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Разом з цим, відсутність представників сторін в судовому засіданні не перешкоджає розгляду справи по суті.

З урахуванням наведеного справа слухається за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

16 квітня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (далі по тексту - "Позивач", "Банк") та товариством з обмеженою відповідальністю "Консоль" (далі по тексту - "Позичальник") укладено кредитний договір №09/К-08 на відкриття відновлювальної кредитної лінії (в національній валюті), згідно якого позичальнику було надано кредит в сумі 3000000,00 грн., а позичальник зобов'язався в порядку, передбаченому кредитним договором, повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 19% річних з кінцевим терміном погашення 15 квітня 2013 року.

Відповідно до п. 4.6. Кредитного договору в разі несвоєчасного повернення заборгованості по кредиту позичальник сплачує проценти з розрахунку 29% річних, що нараховуються на суму простроченої заборгованості з дати її виникнення до дати її повного погашення.

10 жовтня 2008 року між Банком та Позичальником було укладено Додатковий договір № 1 про внесення змін і доповнень до Кредитного договору № 09/К-08 від 16 квітня 2008 року (далі -Договір №1). Згідно з п. 1 Договору № 1 процентна ставка за Кредитним договором становить 22 (двадцять два) % річних. Згідно з п. 2 Договору № 1 відповідно до п. 4.6. Кредитного договору в разі несвоєчасного повернення заборгованості по Кредиту, Позичальник сплачує проценти з розрахунку 32 (тридцять два) % річних, що нараховуються на суму простроченої заборгованості з дати її виникнення до дати її повного погашення.

28 травня 2009 року між Банком та Позичальником було укладено Додатковий договір № 2 про внесення змін і доповнень до Кредитного договору № 09/К-08 від 16 квітня 2008 року (далі - Договір №2). Згідно з п. 1 Договору № 2 виконання зобов'язань за Кредитним договором забезпечується іпотекою нежитлових будівель загальною площею 1 395,7 кв. м., розташованих за адресою: м. Вінниця, вул. Чехова, 12А, що належать ТОВ "Консоль" на праві власності.

13 жовтня 2009 року між Банком та Позичальником було укладено Додатковий договір № З до Кредитного договору № 09/К-08 від 16 квітня 2008 року (далі - Договір №3). Згідно з п. 1 Договору № 3 процентна ставка на період з 01.11.2009 до 31.01.2010 р. становить 21,5 (двадцяту одна цілих п'ять десятих) % річних, на період з 01.02.2010 по 15.04.2013 р. становить 22 (двадцяті два) % річних.

Відповідно до п. 2 Договору № 3 даний договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами за умови погашення простроченої заборгованості %-ів по кредиту до кінця жовтня 2009 року в розмірі не менше 33 000,00 (тридцять три тисячі) грн.

Повернення кредиту здійснюється Позичальником шляхом перерахування коштів із свого поточного рахунку на позичковий рахунок (п. 4.1. Кредитного договору).

Проценти за користування кредитом нараховуються за період з дня надання кредиту до дня його повернення на суму фактичної заборгованості за кредитом виходячи з фактичної кількості днів у місяці та році. Нарахування та сплата процентів по кредиту здійснюється у валюті кредиту (п. 4.2. Кредитного договору).

Для надання кредиту та обліку нарахування відсотків були відкриті відповідні рахунки.

На виконання умов Кредитного договору Позивач надав Позичальнику кредитні кошти, що підтверджується випискою з особового рахунку Позичальника та меморіальними ордерами, наявними в матеріалах справи.

05.08.2009 року відповідачем перераховано 544077,50 грн. в рахунок погашення заборгованості по кредиту, що підтверджується платіжним дорученням №99 від 05.08.2009 року.

Відповідно до п. 3.3 Кредитного договору виконання Позичальником зобов'язань за цим Договором забезпечується також всім належним Позичальнику майном та коштами, на які може бути звернено стягнення.

Відповідно до п. 8.1. Кредитного договору в разі порушення строків повернення Кредиту та/або сплати нарахованих процентів за користування ним та/або комісій Позичальник сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення відневчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення.

Згідно з п. 6.1.3. Кредитного договору Позичальник зобов'язаний достроково повернути всю заборгованість за цим Договором: повернути всю суму Кредиту, сплатити усі нараховані проценти, комісії, штрафні санкції, а також всі інші платежі, передбачені п. 9.2. Кредитного договору. Невиконання Позичальником зобов'язань, передбачених цим пунктом є підставою для примусового стягнення (в тому числі шляхом звернення стягнення на заставлене майно) заборгованості за цим Договором.

Згідно з п. 9.2. Кредитного договору Банк має право зупинити подальше кредитування Позичальника та/або вимагати дострокового повернення Кредиту, сплати процентів, комісій та штрафних санкцій, що передбачені цим Договором, а Позичальник зобов'язаний в 10-ти денний термін з моменту надіслання Банком відповідної вимоги, повернути суму заборгованості Кредиту, сплатити проценти, комісії, інші платежі та штрафні санкції.

Відповідно до вищезазначеного пункту Кредитного договору Банком на адресу Позичальника було направлено лист №2740 від 21.12.2009р. з вимогою повернути кредитні кошти та сплатити відсотки, штрафні санкції, який відповідачем залишено без реагування та відповіді.

За результатами проведення судово-економічної експертизи зазначеною вище експертною установою надано суду висновок судово-економічної експертизи № 3140 від 23.04.2012 року по справі № 4/121/2011/5003, який надійшов до суду 04.05.2012 року супровідним листом № 21/3140 від 23.04.2012 року (а.с. 102-123, т.3). В даному експертному висновку викладені таблиці щодо порядку утворення заборгованості позичальника.

За результатами досліджень матеріалів справи №4/121/2011/5003 та додатково наданих документів по першому питанню надано відповідь, що заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором документально підтверджується в сумі 2155922,54 грн., в т.ч. 55922,54 грн. - прострочена заборгованість по тілу кредиту; 523754,84 грн. - прострочена заборгованість по процентах; 18192,44 грн. - поточна заборгованість по відсотках за користування кредитом (а.с. 114, т.3).

По питанню щодо правильності нарахування пені та встановлення її фактичної суми експертом вказано, що дана обставина не потребує застосування спеціальних знань та не відноситься до завдань судово-економічної експертизи (т. 3, а.с. 116).

З врахуванням встановленим обставин, суд дійшов наступних висновків.

В силу ст. 11 ч.2 п.1 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виникли правовідносини щодо надання кредитних коштів та їх повернення.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, cуб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 629 ЦК України, вказує, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.2 ст. 4-3 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Приписами ч.1 ст. 32 ГПК України, визначається, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

В силу п. 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26 грудня 2011 року, будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Наприклад, чинним законодавством, що регулює відносини за договором перевезення вантажу, встановлено перелік документів-доказів, які є підставою для покладення на перевізника відповідальності за втрату, псування, пошкодження або недостачу вантажу. Отже, ніякі інші документи не можуть підтверджувати обставини, що є підставою для покладення на перевізника відповідальності за незбереження вантажу. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Подані докази не можуть бути відхилені судом з тих мотивів, що вони не передбачені процесуальним законом.

Згідно ч.5 ст. 42 ГПК України, висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

При досліджені висновку експерта №3140 від 23.04.2012 року, судом встановлено, що у ньому в повному обсязі відображені усі наявні платіжні документи та зазначено документи, надані сторонами для проведення експертизи, які містяться у справі.

Відповідач доказів щодо проведення розрахунків у повному обсязі з позивачем суду не надав.

Отже позовні вимоги позивача про стягнення 2155922,54 грн. - основної заборгованості по кредиту підлягають задоволенню. Обґрунтованість та правомірність заявлених позивачем вимог підтверджуються наданими та дослідженими судом вищевказаними письмовими доказами, зокрема : кредитним договором, правочинами та договорами до кредитного договору, розрахунками заборгованості, банківськими виписками, платіжними дорученнями, меморіальними ордерами, квитанціями, експертним висновком.

Також, як вбачається з позову та розрахунку, позивачем нараховано до стягнення з відповідача 18406,93 грн. - поточної заборгованості по процентам; 523938,68 грн. - прострочена заборгованість по процентам; 617,45 грн. - пені за несвоєчасне погашення простроченого кредиту та 11794,02 грн. - пені за несвоєчасне погашення прострочених процентів.

Пунктом 8.1 кредитного договору, сторони визначили, що у випадку порушення термінів повернення кредиту та/або сплати нарахованих процентів за користування ним позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення від невчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст.231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Позивачем проведено нарахування із застосуванням подвійної облікової ставки Національного банку України. Обмеження максимального розміру пені за порушення грошових зобов'язань встановлено Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", відповідно до якого: платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст.1); розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст.3). Отже, при визначені розміру пені за невиконання грошових зобов'язань пріоритет мають норми Закону, а не положення договору.

Відповідно до ч.1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Відповідно до ч.2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного судочинства.

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В силу ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Експертним висновком в результаті дослідження встановлено та документально підтверджено наступну заборгованість відповідача перед позивачем, а саме : 18192,44 грн. - поточна заборгованість по процентам; 523754,84 грн. - прострочена заборгованість по процентам. Оскільки відповідач не провів розрахунок за договором у встановленому п. п. 4.1, 4.4 договору порядку та термін, то він відповідно з вимогами цивільного та господарського кодексів є боржником, що прострочив, а тому наявні підстави для задоволення вимог про стягнення з нього на користь позивача, згідно висновку експерта 18192,44 грн. - поточної заборгованості по процентам; 523754,84 грн. - простроченої заборгованості по процентам; а також 617,45 грн. - пені за несвоєчасне погашення простроченого кредиту та 11794,02 грн. - пені за несвоєчасне погашення прострочених процентів.

В п.23 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" №4 від 23.03.2012 року зазначається, що після закінчення розгляду справи витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, підлягають розподілу господарським судом на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Судом встановлено, що згідно платіжного доручення № 9389/08 від 06.02.2012 року перераховано Київському науково-дослідному інституту судових експертиз кошти у сумі 9774,48 грн. за судово-економічну експертизу згідно рахунку № 12/12/3140/21 від 10.01.2012 року.

Таким чином, судові витрати зі сплати судових витрат, в тому числі витрати позивача за проведення вказаної вище експертизи, покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-2 - 4-4, 32 - 34, 43, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства "Консоль" (21000, м.Вінниця, вул.Чехова, буд.12а; код ЄДРПОУ 20086083) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (01133, м.Київ, бул.Лесі Українки, 26; код ЄДРПОУ 19357325) 2155922,54 грн. - основної заборгованості по кредиту; 18192,44 грн. - поточної заборгованості по відсотках; 523754,84 грн. - простроченої заборгованості по відсотках; 617,45 грн. - пені за несвоєчасне погашення простроченого кредиту, 11794,02 грн. - пені за несвоєчасне погашення прострочених процентів, 9773,04 грн. - витрат по оплаті експертних послуг; 25496,25 грн. - відшкодування витрат на державне мито і 235,97 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В стягненні 214,49 грн. - поточної заборгованості по процентам та 183,84 грн. - простроченої заборгованості по процентам відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення направити відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 27 березня 2013 р.

Суддя Нешик О.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу - ТОВ "Український промисловий банк" (01133 м.Київ, вул.Лесі Українки, 26);

3 - відповідачу - ТОВ "Консоль"(21000 м.Вінниця, вул.Чехова, буд.12а)