Постанова № 30277044, 27.03.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2013 року Справа № 5023/4682/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. - головуючого, (доповідач) Жукової Л.В., Студенця В.І.,розглянувши матеріали касаційної скаргипублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постанову та на рішенняХарківського апеляційного господарського суду від 30.01.2013 року господарського суду Харківської області від 11.12.2012 рокуу справі господарського судуХарківської областіза позовомпублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доІзюмського комунального підприємства теплових мережпростягненняв засіданні взяли участь представники:

- позивача:Остапенко В.М.,- відповідача:не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2012 року ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Ізюмського комунального підприємства теплових мереж про стягнення 5741517,13 грн. заборгованості за газ, яка виникла за договором купівлі-продажу природного газу та нарахованих на цю заборгованість 44118,17 грн. інфляційних втрат, 557450,17 грн. пені, 110519,29 грн. - 3% річних та 810153,46 грн. -7% штрафу.

Рішенням господарського суду Харківської області від 11.12.2012 року позов задоволено частково. Стягнуто з Ізюмського комунального підприємства теплових мереж на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 5672320,13 грн. основного боргу, 110519,29 грн.-3% річних, 278725,09 грн. пені, 405076,73 грн. штрафу та 63375,66 грн. судових витрат.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.01.2013 року апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 30.01.2013 року та рішення господарського суду Харківської області від 11.12.2012 року скасувати в частині зменшення пені, 7% штрафу, відмови в стягненні інфляційних втрат та прийняти нове рішення про задоволення позову в цих частинах в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 30.09.2011 року між НАК "Нафтогаз України" (продавець) та Ізюмським комунальним підприємством теплових мереж (покупець) укладено договір №35/П купівлі-продажу природного газу.

За умовами договору, позивач зобов'язався передати у власність відповідачу у ІV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а останній - прийняти у власність та оплатити газ на умовах договору.

Згідно п.6.1 договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% оплати вартості обсягів газу в термін до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Взяті на себе зобов'язання позивач виконав повністю, що підтверджується актами передачі-приймання природного газу та сторонами не оспорюється.

Водночас, судами було встановлено, що розрахунок за отриманий природний газ відповідачем проведено з порушенням термінів оплати, зазначені обставини відповідачем не заперечуються.

Відповідно до ч.1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Згідно з приписами статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи зазначене, та приймаючи до уваги, що до подання позову відповідачем було сплачено в рахунок погашення боргу 69197,00 грн., колегія суддів погоджується з висновками судів про наявність підстав для часткового задоволення позову в цій частині та стягнення з відповідача на користь позивача 5672320,13 грн. заборгованості за газ. Зазначені обставини скаржником не оскаржуються.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Як вірно зазначено судами попередніх судових інстанцій, нарахування індексу інфляції згідно вищевказаної статті відбувається за весь час прострочення без обмежень певним вибірковим періодом. Цією нормою передбачено підрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому, за весь період прострочення. І, якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю, і може мати при цьому економічну назву "дефляція", то це не змінює її правову природу. Є цілком неприпустимим при розрахунку пропуску жодного місяця. Державні органи статистики щорічно встановлюють загальний індекс інфляції в цілому за минулий рік з обов'язковим урахуванням інфляції за всі без виключення місяці, в яких індекс інфляції був як більше, так і менше одиниці.

Судами було встановлено, що при нарахуванні 44118,17 грн. інфляційних втрат, позивачем було вибірково обрано період нарахування, а саме, лише ті місяці, в яких була інфляція, водночас, ті місяці, в яких була дефляція, позивачем інфляційні втрати не обраховувались.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновками судів про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат оскільки, відповідно до перерахунку, здійсненого за весь спірний період, розмір інфляційних втрат має від'ємне значення.

Відповідно до п. 7.2 договору, у разі невиконання покупцем умов оплати за фактично спожиті обсяги газу, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

У зв'язку з порушенням відповідачем строків оплати газу, позивачем нараховано 557450,17 грн. пені та 810153,46 грн. - 7% штрафу, розмір яких, судами було зменшено до 278725,09 грн. та 405076,73 грн., відповідно.

Судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для зменшення нарахованих штрафних санкцій з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчисляється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України, встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Аналогічне положення міститься і в ст. 233 ГК України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

За переконанням колегії суддів, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що відповідач, на день звернення позивача із позовом до суду, частково суму боргу погасив. Також, суди встановили, що сплата штрафних санкцій у повному обсязі, в даному випадку, зачіпає не лише майнові інтереси відповідача, а і інші інтереси, зокрема, можливість постачання теплової енергії населенню та релігійним організаціям.

Крім того, судами було встановлено винятковість обставин у даній справи, що пов'язано з тим, що прострочка з оплати газу за спірним договором виникла через значну заборгованість населення, несвоєчасного відшкодування різниці в тарифах за надані відповідачем послуги з теплопостачання, а також, несвоєчасне надходження компенсації за поставлену відповідачем теплову енергію громадянам, яким надаються пільги та субсидії і яка, у разі її надходження, негайно перераховувалась на рахунок позивача в якості оплати за отриманий газ. Зазначене встановлено на підставі довідок про наявну заборгованість перед відповідачем, протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету, довідок щодо заборгованості з компенсації з різниці в тарифах, тощо, які були досліджені судами.

Приймаючи до уваги, що судами обох інстанцій встановлені обставини, за наявності яких, суд скористався своїм правом щодо зменшення розміру штрафних санкцій, колегія суддів погоджується з висновком суду, що пеня та 7% штрафу мають бути стягнуті у зазначеному розмірі.

Відповідно до приписів ст. 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи зазначене, оскаржувані судові рішення є такими, що прийняті на підставі повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому, судова колегія не вбачає підстав для їх зміни чи скасування.

Щодо доводів скаржника, викладених у касаційній скарзі, то вони не приймаються судом касаційної інстанції до уваги, оскільки не спростовують висновків судів, покладених в основу оскаржуваних судових рішень, а лише зводяться до переоцінки досліджених судами доказів та встановлених обставин справи, що не віднесено до компетенції суду касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 30.01.2013 року та рішення господарського суду Харківської області від 11.12.2012 року у справі №5023/4682/12 залишити без змін.

Головуючий М.М. Черкащенко

Судді Л.В. Жукова

В.І. Студенець