Рішення № 30276986, 20.03.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2190/13 20.03.13

За позовом Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Технік Енерджі»

про стягнення суми боргу в розмірі 156 298,37 Євро та 7 950,91 грн.

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: Донченко Т.Г., довіреність № 507 від 21.12.2012 р.

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Технік Енерджі» (далі - відповідач) про стягнення суми боргу в розмірі 156 298,37 Євро та 7 950,91 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем були порушені умови Кредитного договору про надання невідновлювальної кредитної лінії № 20105 від 25.05.2011 р. в частині повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.02.2013 р. порушено провадження у справі № 910/2190/13, розгляд справи призначено на 27.02.2013 р.

22.02.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано документи на виконання вимог ухвали від 07.02.2013 р. про порушення провадження у справі № 910/2190/13.

У судове засідання 27.02.2013 р. представник позивача з'явився. Вимоги ухвали від 07.02.2013 р. про порушення провадження у справі № 910/2190/13 позивач виконав.

Представник відповідача у судове засідання 27.02.2013 р. не з'явився. Вимоги ухвали від 07.02.2013 р. про порушення провадження у справі № 910/2190/13 відповідач не виконав.

Враховуючи те, що представник відповідача у судове засідання 27.02.2013 р. не з'явився, а також у зв'язку з невиконанням відповідачем вимог ухвали господарського суду міста Києва від 07.02.2013 р. про порушення провадження у справі № 910/2190/13 розгляд справи відкладено на 20.03.2013 р.

У судове засідання 20.03.2013 р. представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 20.03.2013 р. не з'явився.

Відповідно до п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист містить посилання на пункт 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» (із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997 р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.05.2011 р. між Публічним акціонерним товариством «Український інноваційний банк» (далі - позивач, банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Технік Енерджі» (далі - відповідач, позичальник) було укладено Кредитний договір про надання невідновлювальної кредитної лінії № 20105 (далі - Договір), відповідно до якого банк надає позичальнику кредит на умовах невідновлювальної кредитної лінії із загальним лімітом заборгованості в розмірі 244 000,00 Євро на термін по 29.07.2011 р. включно (п. 3.1. Договору).

Відповідно до п. 3.4.1. Договору позичальник сплачує банку проценти в розмірі 12 % річних.

Крім того, між сторонами було укладено низку Додаткових угод, якими, зокрема, сторони домовились про те, що проценти, нараховані за користування кредитом за червень 2011 р., підлягають сплаті в термін до 29.07.2011 р.; банк надає позичальнику кредит на умовах невідновлювальної кредитної лінії із загальним лімітом заборгованості в розмірі 244 000,00 Євро на термін по 31.12.2012 р. включно.

Позивач у свої позовній заяві стверджує, що свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит в розмірі 135 366,40 Євро, в свою чергу, відповідач порушив вищезазначені положення Договору в частині повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом та сплати комісійних платежів.

Видача позивачем кредиту в розмірі 135 366,40 Євро підтверджується наявною у матеріалах справи копією платіжного доручення № 2348895 від 26.05.2011 р.

З наявних у матеріалах справи банківських виписок по особовому рахунку відповідача також вбачається, що позивач (банк) свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, а саме надав відповідачу кредит у належному розмірі.

Відповідно до Узагальнюючої податкової консультації щодо використання банківських виписок як первинних документів, затвердженої наказом Державної податкової служби України 05.07.2012 N 583, первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В свою чергу господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Виписки з особових рахунків клієнтів, що є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій чи електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що додані позивачем до позовної заяви банківські виписки по особовому рахунку відповідача є первинними документами, а відповідно і належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 33-34 ГПК України, тому приймаються до уваги судом.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З огляду на вищенаведене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості по поверненню кредиту в розмірі 135 366,40 Євро підлягають задоволенню.

Позивач у своєму позові зазначає, що у відповідача крім заборгованості по поверненню кредитних коштів також існує заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 18 869,72 Євро (202 604,13 грн.).

Судом встановлено, що в матеріалах справи містяться виписки по особовому рахунку відповідача, з яких вбачається, що вказана заборгованість у відповідача перед позивачем існує.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Як вбачається з ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 18 869,72 Євро, що в гривневому еквіваленті становить 202 604,13 грн., підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути на свою користь з відповідача комісійні платежі, передбачені Додатковими угодами, в розмірі 7 950,91 грн.

Судом встановлено, що відповідно до Додаткових угод № 1 від 11.07.2011 р., № 7 від 10.02.2012р. та № 8 від 16.03.2012 р. відповідач був зобов'язаний сплатити позивачу комісійні платежі на загальну суму 7 950,91 грн.

Оскільки в матеріалах справи не містяться докази того, що відповідачем було сплачено вищезазначену суму комісійних платежів, суд дійшов висновку про те, що вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім основної суми заборгованості позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню за прострочену заборгованість по поверненню кредиту в розмірі 1 390,75 Євро (14 932,48 грн.) та пеню за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 671,50 Євро (7 209,89 грн.).

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як вбачається з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом здійснено перерахунок заявлених розмірів пені за прострочення повернення кредиту та несвоєчасної сплати відсотків за користування кредитними коштами та встановлено, що позивачем вірно розраховані вищезазначені показники.

З огляду на вищенаведене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня за прострочення повернення кредиту в розмірі 1 390,75 Євро (14 932,48 грн.) та пеня за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 671,50 Євро (7 209,89 грн.).

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за Договором в розмірі 156 298,37 Євро, що в гривневому еквіваленті становить 1 678 175,13 грн., відповідно до офіційного курсу валют, встановленого Національним банком України на 30.01.2013 р., та 7 950,91 грн. комісійних платежів підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Технік Енерджі» (03038, м. Київ, вул. Ямська, будинок 28-А, ідентифікаційний код: 35076670) на користь Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк» (04053, м. Київ, вул. Смирнова-Ласточкіна, будинок 10-А; ідентифікаційний код: 05839888) заборгованість за кредитним договором в розмірі 154 236,12 Євро, що в гривневому еквіваленті складає 1 656 032 (один мільйон шістсот п'ятдесят шість тисяч тридцять дві) грн. 76 коп., пеню за прострочення повернення кредиту в розмірі 1 390,75 Євро, що в гривневому еквіваленті складає 14 932 (чотирнадцять тисяч дев'ятсот тридцять дві) грн. 48 коп., пеню за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 671,50 Євро, що в гривневому еквіваленті складає 7 209 (сім тисяч двісті дев'ять) грн. 89 коп., заборгованість по сплаті комісій в розмірі 7 950 (сім тисяч дев'ятсот п'ятдесят) грн. 91 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 33 722 (тридцять три тисячі сімсот двадцять дві) грн. 52 коп.

Повне рішення складено 26.03.2013 р.

Суддя О.В. Нечай