Рішення № 30276960, 25.03.2013, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 березня 2013 р. Справа № 902/88/13-г

Провадження № 16/902/3/13

за позовом дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м.Київ

до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м.Вінниця

про стягнення 12484,97 грн. заборгованості згідно договору про постачання та транспортування природного газу

Головуючий суддя Нешик О.С.

Cекретар судового засідання Снігур О.О.

Представники :

позивача : Слюсар М.О. (довіреність №263/10 від 14.12.2012 року, паспорт серії НОМЕР_2);

відповідача : ОСОБА_3 (довіреність №567 від 25.02.2013 року, паспорт серії НОМЕР_3)

ВСТАНОВИВ :

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 12484,97 грн. заборгованості за природний газ, спожитий згідно договору №Вк-09-565 від 01.01.2010 року.

Ухвалою суду від 16.01.2013 року порушено провадження у справі №902/88/13-г, судове засідання призначено на 07.02.2013 року.

Ухвалою суду від 07.02.2013 року, в зв'язку з неявкою представника відповідача та з підстав неподання останнім витребуваних доказів, розгляд справи відкладено на 26.02.2013 року .

На визначену судом дату суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 не з'явився. Про місце, день і час розгляду справи останній повідомлений належним чином, що стверджується наявними в справі матеріалами, зокрема підписом уповноваженої особи на повідомленні про вручення поштового відправлення від 20.02.2013 року №21011 20424945.

26.02.2013 року через канцелярію суду надійшло клопотання відповідача (вх. канц. суду №08-46/2745/13), яким останній просить відкласти розгляд справи, оскільки 26.02.2013 року перебуватиме у відрядженні.

Також 26.02.2013 року на адресу суду надійшов відзив від 25.02.2013 року (вх. канц. суду №08-46/2746/13), яким ОСОБА_1 повідомив, що не визнає нараховану позивачем заборгованість за спожитий газ в грудні 2009 року згідно договору №Вк-09-565, оскільки даний правочин був укладений 01.01.2010 року. Окрім цього, згідно платіжного доручення №3 від 29.12.20109 року відповідач розрахувався за отриманий у грудні 2009 року газ на підставі рахунку-фактури №УГГ-012467 від 25.12.2009 року.

Враховуючи викладене, ухвалою суду від 26.02.2013 року розгляд справи відкладено до 21.03.2013 року та продовжено строк розгляду спору на 15 днів.

В судовому засіданні 21.03.2013 року представник позивача позов підтримав в повному обсязі та пояснив наступне.

01.01.2010 року між відповідачем та дочірнім підприємством "Нафтогазмережі" НАК "Нафтогаз України" в особі Вінницької філії ДП "Нафтогазмережі" укладено договір на постачання та транспортування природного газу №ВК-09-565.

Відповідно до акту подачі-прийому та реалізації газу за січень 2010 року відповідачу згідно договору №ВК-09-565 від 01.01.2010 року поставлено та надано послуг з транспортування природного газу за період з 01.01.2010 року по 31.01.2010 року у об'ємі 3721 м.куб.

Згідно положень п.4.1. договору граничний рівень ціни на природний газ становить 2020,25 грн. за 1000 м.кубічних без урахування податку на додану вартість, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки.

Таким чином, вартість поставленого та протранспортованого відповідачу природного газу відповідно до умов договору №ВК-09-565 від 01.01.2010 року становить за січень 2010 року - 9848,69 грн. Оплата вартості поставленого та протранспортованого природного газу відповідачем не здійснювалась.

На виконання наказу Міністерства палива та енергетики України №141/1 від 13.04.2010 року з 25.01.2011 року припинено діяльність ДП "Нафтогазмережі" шляхом його реорганізації - приєднання до дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

Відповідно до змін внесених до п.1.2 статуту ДК "Газ України", Компанія є правонаступником реорганізованого дочірнього підприємства "Нафтогазмережі" НАК "Нафтогаз України".

Присутній в судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, посилаючись на те, що дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" не поже бути позивачем у даній справі, оскільки вона не є стороною у договорі №ВК-09-565 від 01.01.2010 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

01.01.2010 року між дочірнім підприємством "Нафтогазмережі" НАК "Нафтогаз України" в особі Вінницької філії ДП "Нафтогазмережі" (в договорі "постачальник"), правонаступником усіх прав та обов'язків якого є дочірня компанія "Газ України" НАК "Нафтогаз України", що стверджується статутом і довідкою з ЄДРПОУ позивача, та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 (в договорі "споживач") було укладено договір на постачання та транспортування природного газу №ВК-09-565 (далі договір).

Відповідно до п.1.1. Договору постачальник зобов'язався поставити споживачу в 2010 році природний газ, а споживач зобов'язався прийняти та оплатити газ, послуги з його постачання та транспортування на умовах даного договору.

Згідно із п.п. 2.1 Договору постачальник передає споживачу газ в 2010р. в об'ємі до 22,00 тис. куб.м.

Відповідно до п.4.1. Договору, граничний рівень ціни на природний газ становить 2020,25 грн. за 1000 куб.м., крім того ПДВ - 441,1310 грн., всього з ПДВ - 2646,7860 грн.

В п.п. 5.1, 5.2 Договору сторони визначили порядок та умови проведення розрахунків, а саме:

- споживач не пізніше, ніж за 10 календарних днів до початку поставки газу здійснює попередню оплату грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок Постачальника 100% вартості газу, який запланований для поставки (згідно з п.2.1. договору) та послуг по постачанню та транспортуванню;

- в разі перебору обсягів газу понад попередньо оплачених, остаточний розрахунок здійснюється до 5-го числа місяця, наступного за звітним.

Під час розгляду справи суд встановив, що на виконання договірних зобов'язань протягом січня 2010 року позивачем передано відповідачу природний газ в об'ємі 3721,0 м.куб. на загальну суму 9848,69 грн., що підтверджується актом подачі-приймання та реалізації природного газу від 27.01.2010р. (а.с.23). Факт отримання споживачем газу в зазначеному об'ємі відповідачем не заперечується.

Відповідач свої договірні зобов'язання щодо оплати за поставлений природний газ не виконав.

Таким чином, основна заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений природний газ складає 9848,69 грн.

Несплата відповідачем боргу в сумі 9848,69 грн. спонукала позивача звернутись з відповідним позовом до суду.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається , якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

У відповідності до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з Договору, між сторонами склались правовідносини щодо постачання та транспортування природного газу, що регулюються параграфом 3 глави 54, главою 63 Цивільного кодексу України "Поставка" та главою 32 Господарського кодексу України.

Частинами 1,2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 306 Господарського кодексу України, транспортування продукції трубопроводами відноситься до господарської діяльності з перевезення вантажів.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноважений на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч. 1 ст. 307 ГК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

В силу ст. ст. 4-3, 33 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки станом на час розгляду справи відповідач не надав доказів погашення заборгованості за спожитий природний газ у повному обсязі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 9848,69 грн. боргу є обґрунтованими, заявленими правомірно та підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу позивачем за неналежне виконання грошових зобов'язань пред'явлено до стягнення з відповідача 742,99 грн. пені за період з 09.07.2012 року по 09.01.2013 року, 689,41 грн. штрафу, 590,92 грн. інфляційних втрат за період з грудня 2010 року по квітень 2012 року, 612,96 грн. - 3% річних за період з 01.12.2010 року по 09.01.2013 року.

Визначаючись щодо штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3% річних, суд виходив із наступного.

Згідно із ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В силу ч.ч.1,2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Приписами ч.6 ст.232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.6.1 Договору у разі неоплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ по постачанню та транспортуванню у строки визначені у п.5.2. даного договору, споживач сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. За прострочення понад 30 календарних днів окрім пені, додатково стягується штраф у розмірі 7% від суми заборгованості. Неустойка нараховується Постачальником протягом 6 місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.

Дослідивши розрахунок заявлених до стягнення з відповідача 689,41 грн. штрафу, 590,92 грн. - інфляційних втрат, 612,96 грн. - 3% річних, суд дійшов висновку, що дані позовні вимоги підлягають задоволенню, як такі, що відповідають законодавству та умовам Договору.

Стосовно позовних вимог Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення з відповідача 742,99 грн. пені за період з 09.07.2012 року по 09.01.2013 року суд дійшов наступного висновку.

Позовні вимоги про стягнення пені ґрунтуються на п. 6.1. Договору постачання та транспортування природного газу №Вк-09-565 від 01.01.2010р., ст. 231 (зокрема п.6 цієї статті) Господарського кодексу України, ст.ст. 258, 549-551 Цивільного кодексу України.

Дослідивши і оцінивши докази по справі, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором.

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня).

Неустойкою (штрафом, пенею) відповідно до положень ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до частини першої статті 223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

Пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Порядок обчислення позовної давності в силу вимог частини другої статті 260 ЦК України не може бути змінений за домовленістю сторін.

Відтак, частиною шостою статті 232 ГК України визначено строк та порядок нарахування штрафних санкцій, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

Відповідно до п. 6.1. Договору від 01.01.2010р., в разі неоплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ, послуги з постачання та транспортування у строки, зазначені у п. 5.2. даного договору, Споживач сплачує на користь Постачальника, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. За прострочення понад тридцять календарних днів окрім пені, додатково стягується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від суми заборгованості. Абзацом другим цього пункту Договору визначено, що неустойка нараховується Постачальником протягом 6 (шести) місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 259 ЦК України надає сторонам право за взаємною домовленістю збільшувати позовну давність, яка встановлена законом. Разом з тим, сторонам не надано право змінювати початок перебігу позовної давності, що врегульовано ст. 261 ЦК України.

Статтею 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому, ч. 2 ст. 260 Цивільного кодексу України закріплено імперативну норму, відповідно до якої порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Зі змісту зазначених норм слідує, що сторонам за договором надається право змінити лише строк, протягом якого управнена сторона може нараховувати штрафні санкції, тоді як момент виникнення права на нарахування відповідних штрафних санкцій є незмінним та пов'язується законом з днем, коли зобов'язання мало бути виконане, що, відповідно, кореспондується з положеннями ст.ст. 260, 261 ЦК України щодо початку перебігу позовної давності за вказаними вимогами з урахуванням імперативу встановленого ч. 2 ст. 260 ЦК України щодо заборони зміни порядку обчислення позовної давності.

Отже, положення договорів, що змінюють початок перебігу, тобто порядок обчислення позовної давності, суперечать ст.ст. 260, 261 ЦК України та ч. 6. ст. 232 ГК України.

Такої думки притримується Верховний Суд України зокрема у постанові від 04.12.2012 р. у справі № 17/034-11, якою (постановою) за наслідками перегляду з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права залишено без змін постанову Вищого господарського суду України від 02.11.2011 р. у цій справі.

Відповідно до статті 111-28 ГПК України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України. Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

З матеріалів справи, зокрема наданого до справи розрахунку пені, вбачається, що до стягнення заявлено пеню, що нарахована протягом шести місяців, що передують зверненню до суду з даним позовом, з посиланням на п. 6.1. договору на постачання та транспортування природного газу №Вк-09-565 від 01.01.2010р.

Виходячи зі змісту пунктів 5.1, 5.2 Договору від 01.01.2010р., остаточний розрахунок за отриманий газ Споживач здійснює до 5 числа, наступного за звітним місяця.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що другим абзацом пункту 6.1. договору на постачання та транспортування природного газу №Вк-09-565 від 01.01.2010р. сторони фактично змінили порядок обчислення позовної давності за вимогами про стягнення неустойки (штрафу, пені) на прострочену суму, оскільки, застосовуючи вказаний пункт договору у спірних правовідносинах, сторони визначили, що строк позовної давності за вимогами про стягнення неустойки починає свій перебіг не з моменту прострочення платежу, а з дати, що визначається шляхом зворотнього відрахунку шести місяців від дати звернення виконавця з позовом, що не відповідає положенням ч. 2 ст. 260 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 217 ЦК України встановлено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Відповідно до п. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

З огляду на те, що другий абзац пункту 6.1 Договору на постачання та транспортування природного газу №Вк-09-565 від 01.01.2010 року суперечить вимогам ст.ст. 260, 261 ЦК України та ч. 6. ст. 232 ГК України, цей пункт в частині другого абзацу підлягає визнанню судом недійсним на підставі ст.ст. 203 (ч.1), 215 (ч.1) ЦК України.

З урахуванням вищенаведеного, позовні вимоги Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення з суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 742,99 грн. пені за період з 09.07.2012 року по 09.01.2013 року задоволенню не підлягають.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись п.1 ч.1 ст.83, ст.ст. 4-3, 33, 43, 49, 82, 84, 115, 116 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

1. Визнати недійсним абзац другий п.6.1 Договору на постачання та транспортування природного газу №Вк-09-565від 01.01.2010р., укладеного між Дочірнім підприємством "НАФТОГАЗМЕРЕЖІ" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827) 9848 грн. 69 коп. основного боргу; 689 грн. 41 коп. штрафу; 590 грн. 92 коп. інфляційних втрат; 612 грн. 96 коп. - 3% річних та 1618,11 грн. судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Відмовити в позові в частині стягнення 742 грн. 99 коп. пені.

6. Копії рішення направити сторонам у справі рекомендованими листами.

Повне рішення складено 28 березня 2013 р.

Суддя Нешик О.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу - дочірній компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м.Київ, вул.Шолуденка, 1);

3 - відповідачу - СПД ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)