Рішення № 30276917, 12.03.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/26149 12.03.13

За позовом Національного інституту стратегічних досліджень

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Ніса»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву

про стягнення 9 252,79 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники учасників судового процесу:

Від позивача: Сологуб А.В. представник за довіреністю № 293/427 від 24.04.12.

Від відповідача: Сидоренко І.О. представник за довіреністю № 265 від 16.11.11.

Від третьої особи: Кошман А.С. представник за довіреністю № 33 від 06.06.12.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Національного інституту стратегічних досліджень (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Ніса» (далі - відповідач) про стягнення 9 252,79 грн., а саме: 3 084,26 грн. - основного боргу, 6 168,53 грн. - неустойки.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що відповідачем своїх зобов'язань по сплаті орендної плати в повному обсязі та вчасно не виконано, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Ніса» виникла заборгованість перед позивачем, що зумовило нарахування останнім неустойки та зумовило звернення з даним позовом до суду

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.01.13. порушено провадження у справі № 910/26149, на підставі ст. 27 ГПК України залучено до участі в даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву, розгляд справи призначено на 24.01.13.

23.01.13. від відповідача через відділ діловодства суду надійшов письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Ніса» проти позову заперечує з підстав, викладених в відзиві.

Крім того, в поданому відзиві відповідачем викладено клопотання про виклик на підставі ст. 30 ГПК України в судове засідання посадових осіб відповідача та третьої особи в даній справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.13., в зв'язку з неявкою в судове засідання представника позивача, невиконання позивачем та третьою особою вимог ухвали суду та з огляду на заявлене третьою особою клопотання, розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України відкладено на 12.02.13.

12.02.13. представником третьої особи через відділ діловодства суду подано письмові пояснення у справі.

В судових засіданнях 12.02.13. та 28.02.13. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошувались перерви до 28.02.13. та 12.03.13. відповідно.

При цьому, ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.13. за заявою представника відповідача на підставі ст. 69 ГПК України продовжено строк вирішення спору у справі № 910/26149 на п'ятнадцять днів.

Розглянувши клопотання відповідача про виклик на підставі ст. 30 ГПК України в судове засідання посадових осіб відповідача та третьої особи в даній справі, а саме: директора ТОВ «Торговий дім «Ніса» Безшапочного Віктора Володимировича та заступника начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву Могилевську О.І., суд відмовив в його задоволенні з огляду на наступне.

Клопотання обґрунтовано тим, що Безшапочний В.В. особисто спілкувався з посадовими особоми третьої особи з приводу звільнення орендованих приміщень, а Могилевська О.І. відповідала за питання оренди нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Київ, Чоколівський бульвар, 13.

Так, приписами ст. 30 ГПК України встановлено, що в судовому процесі можуть брати участь посадові особи та інші працівники підприємств, установ, організацій, державних та інших органів, коли їх викликано для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи.

Проте, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Ніса» та Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву є учасниками судового процесу в даній справі і їх представники надали в судових засіданнях як усні так і письмові пояснення щодо обставин, на які відповідач посилався в клопотанні.

В судовому засіданні 12.03.13. представником позивача підтримано свої позовні вимоги, представником третьої особи підтримано позовні вимоги позивача.

Представник відповідача в судовому засіданні 12.03.13. проти позову заперечив.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 910/26149.

В судовому засіданні 12.03.13. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Закону України "Про оренду державного та комунального майна", об'єктом оренди є нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення) (п. 1 ст. 4 Закону), орендодавцями є Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо нерухомого майна, що є державною власністю (ст. 5 Закону).

15.11.06. між Регіональним відділенням фонду державного майна України по місту Києву (далі - Орендодавець) та відповідачем (далі - Орендар) було укладено Договір оренди № 3659 нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1.) Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно (далі - майно), загальною площею 48,50 кв. м., що розміщено за адресою: м. Київ, Чоколівський бульвар, 13 (перший поверх складських приміщень Інституту проблем національної безпеки), що перебуває на балансі позивача (далі - Балансоутримувач).

Пунктом 7.1. Договору встановлено, що Орендодавець зобов'язаний передати Орендарю в оренду майно згідно з цим Договором за актом приймання-передачі майна, який підписується одночасно з цим Договором.

Відповідно до п. 2.1 Договору Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання - передачі майна.

Згідно акту приймання-передачі в оренду нерухомого майна від 15.11.06. Орендодавець передав, а Орендар прийняв в користування нерухоме майно загальною площею 48,50 кв. м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, Чоколівський бульвар, 13, перший поверх складських приміщень Інституту проблем національної безпеки.

Приписами ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що термін, на який укладається договір оренди є істотною умовою договору оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 10.1. Договору сторонами погоджено, що Договір укладено на 11 місяців, що діє з 15.11.06. до 15.10.07.

Згідно з п. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Статтею 764 Цивільного кодексу України визначено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

За відсутності доказів виявлення однією із сторін про небажання продовжувати договірні відносини договір в силу закону був продовжений.

В подальшому договором № 3659/02 від 30.10.09. внесено зміни до Договору та продовжено строк його дії на 2 роки до 15.08.11.

Доказів в підтвердження того, що однією із сторін після 15.08.11. виявлено небажання продовжувати орендні правовідносини не подано.

У разі припинення або розірвання договору орендар зобов'язався повернути Орендодавцю/Балансоутримувачу орендоване майно в належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати Орендодавцеві/Балансоутримувачу збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря (п. 5.7 Договору).

Пунктом 2.4 Договору встановлено, що у разі припинення або розірвання цього договору майно повертається Орендарем Орендодавцю/Балансоутримувачу аналогічно порядку, встановленому при передачі майна Орендарю. Майно вважається поверненим з моменту підписання акту приймання-передачі.

Отже, у разі розірвання або припинення дії Договору, умовами Договору обов'язок по поверненню майна шляхом складання акту приймання-передачі покладено на Орендаря. При цьому майно може бути передано за актом приймання-передачі або Орендодавцю або Балансоутримувачу.

Як зазначає відповідач акт приймання-передачі (повернення) майна з оренди був складений і переданий ним на погодження Балансоутримувачу та в подальшому на підписання Орендодавцю без зазначення дати звільнення майна.

Третя особа листом № 30-15/94 від 10.01.12. звернувся до відповідача та Балансоутримувача, в якому просив повідомити дату звільнення Орендарем нерухомого майна за Договором оренди № 3659 від 15.11.2006.

Відповідач листом № 25 від 31.01.2012 повідомив третю особу про дату звільнення майна по Договору оренди № 3659 від 15.11.06. з 11.11.11.

В листі Балансоутримувача № 293/696 від 15.06.12., адресованого третій особі, Балансоутримувач просив вважати дату підписання акту приймання-передачі (повернення) нерухомого майна 31.12.11.

В матеріалах справи наявний акт від 31.12.12. приймання-передачі (повернення) з оренди нерухомого майна за адресою м. Київ, Чоколівський бульвар, 13, загальною площею 48,50 кв. м., який підписаний та скріплений печатками Орендодавця, Орендаря та Балансоутримувача. Отже, акт з боку позивача та третьої особи підписаний 31.12.11.

Відповідно до п. 2 ст. 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Зазначена норма встановлює обов'язок підписання акту приймання-передачі (повернення) майна з оренди сторонами договору.

З огляду на те, що акт приймання-передачі (повернення) майна був підписаний Орендодавцем 31.12.11., то Договір оренди припинився з 31.12.11.

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Далі, приписами п. 3.1. Договору (в редакції Договору № 3659/02 від 30.10.09.) встановлено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - вересень 2009 р. - 1 878,18 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

Згідно п. 3.2. Договору (в редакції Договору № 3659/02 від 30.10.09.), орендна плата за перший місяць оренди листопад 2009 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за жовтень, листопад місяці 2009 року. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Пунктом 3.3. Договору встановлено, що перерахування здійснюється орендарем самостійно до 10 числа місяця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції таким чином: 50% орендної плати перераховуються Орендарем до державного бюджету; 50% орендної плати перераховуються Орендарем на розрахунковий рахунок Балансоутримувача.

Вказане спростовує посилання відповідача на те, що у Балансоутримувача відсутнє право на позов. При цьому, суд звертає увагу відповідача на те, що положеннями ст. 1 ГПК України встановлено право на звернення до Господарського суду, а саме, встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно п. 5.14. Договору в разі закінчення терміну його дії (його розірвання), Орендар зобов'язаний сплатити орендну плату, заборгованість з орендної плати, пені та штрафні санкції за весь період оренди по день фактичної передачі майна Балансоутримувачу (Орендодавцю) на підставі акту передачі-приймання.

Відповідно до п. 5.6. Договору Орендар зобов'язався подавати Регіональному відділенню ФДМ України по м. Києву копії платіжних доручень з відміткою банку про перерахування орендної плати до Державного бюджету України та, на вимогу Орендодавця, на розрахунковий рахунок Балансоутримувача до 12 числа кожного місяця, наступного за звітним.

Стаття 610 Цивільного кодексу України встановлює, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що відповідач в порушення умов Договору не виконав основного обов'язку Орендаря, орендну плату за листопад та грудень 2011 року повністю не вніс, в результаті чого у останнього перед Балансоутримувачем виникла заборгованість, яка за обґрунтованими розрахунками позивача становить 3 084,26 грн.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Орендар зобов'язався своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату (п. 5.2 Договору).

Відповідно до п. 3. ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно п. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказів повної оплати заборгованості, про яку заявлено в позовній заяві, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Національного інституту стратегічних досліджень в частині стягнення з відповідача суми основного боргу по орендній платі в розмірі 3 084,26 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем пред'явлено вимогу про стягнення з відповідача 6 168,53 грн. неустойки в порядку ч. 2 ст. 785 ЦК України.

Приписами ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України визначено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Таким чином, законодавством, що регулює орендні правовідносини, встановлено можливість стягнення неустойки за час прострочення виконання зобов'язання щодо повернення об'єкта оренди після закінчення строку дії договору (постанова Верховного Суду України від 18.04.11. у справі № 30/190), проте, право на таке стягнення приписами ч. 2 ст. 785 ЦК України надано наймодавцеві, яким за спірним Договором є Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву, а не Національному інституту стратегічних досліджень, як Балансоутримувачу переданого відповідачу в оренду за Договором майна.

З огляду на викладене, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 6 168,53 грн. неустойки, задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони.

З урахуванням зазначеного, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, ст. ст. 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Ніса» (03151, м. Київ, вул. Керченська, б. 7/7; ідентифікаційний код 25270048) на користь Національного інституту стратегічних досліджень (01030, м. Київ, вул. Пирогова, б. 7-А, р/р 35225002000096, 31250274210100 в Державній казначейській службі України; ідентифікаційний код 14282798) 3 084 (три тисячі вісімдесят чотири) грн. 26 коп. - основного боргу, 536 (п'ятсот тридцять шість) грн. 50 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.03.13.

Суддя Т.М. Ващенко