Ухвала суду № 30276900, 19.03.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

19.03.13 р. Справа № 5006/17/100/2012

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Шилової О.М.,

суддів Макарової Ю.В., Стукаленко К.І.,

при секретарі судового засідання Табачнікові В.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго», м.Краматорськ

про: стягнення 20105864,93грн. боргу, 91363,11грн. інфляційних нарахувань, 3% річних у розмірі 368057,75грн, 1615143,20грн. пені та 1727248,31грн. штрафу (7%),

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Гусакова Т.Є. - за дов.№08-12 від 07.11.2012р.;

Петровський Є.Л. - за дов. від 05.10.2011р.

Суд перебував у нарадчій кімнаті

19.03.2013р. з 14.05 год. до 14.10 год.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго», м.Краматорськ про стягнення 20105864,93грн. боргу, 91363,11грн. інфляційних нарахувань, 3% річних у розмірі 368057,75грн, 1615143,20грн. пені та 1727248,31грн. штрафу (7%).

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на Договір про купівлю-продаж природного газу №14/2368/11 від 30.09.2011р. з додатковими угодами №1 від 11.10.2011р., №2 від 20.01.2012р., №3 від 01.02.2012р.; акти приймання-передачі природного газу від 31.10.2011р., 30.11.2011р., 31.12.2011р., 31.01.2012р., 29.02.2012р. 31.03.2012р., 30.04.2012р., 31.05.2012р., 30.07.2012р., вимогу №26-4573/1.2-12 від 08.08.2012р.

До позову додає розрахунок сум пені, 3% річних, інфляційних нарахувань та 7% штрафу (т.1, а.с.8-9).

Протягом розгляду справи позивач супровідним листом б/н від 11.12.2012р. надав реєстр прийнятих платежів за період з 29.09.2011 по 03.08.2012 (т.1, а.с.65-67);

Відповідач протягом розгляду справи надав:

1) супровідним листом - відзив на позовну заяву б/н б/д, в якому просив суд припинити провадження у справі; копію Договору №327/217з від 01.12.2012р. про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах; копії правовстановлюючих документів (т.1, а.с.55-63);

2) додатковий відзив б/н б/д з додатками, в якому просив суд припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу у зв'язку з його погашенням та відмовити у стягненні штрафних санкцій (т.1, а.с.77-119);

3) клопотання б/н від 29.01.2013р. про передачу справи на розгляд судової колегії для надання додаткових доказів та обґрунтування своєї правової позиції (т.1, а.с.120);

4) додатковий відзив б/н від 26.02.2013р. з додатками, в якому просив суд: припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу; - стягнути з відповідача 368057,75грн. - 3% річних, 161514,23грн. пені; відмовити в частині стягнення з відповідача 1727248,31грн. штрафу та 91363,11грн. інфляційних (т.1, а.с.127-133);

5) письмові пояснення з доданим контррозрахунком інфляційних нарахувань (т.1, а.с.137-144);

6) клопотання про зменшення штрафних санкцій, відмову у стягненні інфляційних нарахувань та розстрочення виконання рішення з додатками (т.2, а.с.1-93).

Ухвалою суду від 10.01.2013р. за клопотанням відповідача строк розгляду спору продовжувався на 15 днів в порядку ст.69 ГПК України (т.1, а.с.71, 74).

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 29.01.2013р. справу передано на розгляд судової колегії у складі: Шилова О.М. (головуючий), судді Макарова Ю.В., Стукаленко К.І. (т.1, а.с.122).

У відповідності до п.п.2, 3, 4 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, надані в судових засіданнях, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Позивачем заявлено до стягнення 20105864,93грн. заборгованості за спожитий відповідачем природний газ, поставлений позивачем у січні - травні, липні 2012 року за Договором №14/2368/11 від 30.09.2011р.

На момент подання позову заборгованість відповідача за природний газ становила 20105864,93грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2011р., 30.11.2011р., 31.12.2011р., 31.01.2012р., 29.02.2012р. 31.03.2012р., 30.04.2012р., 31.05.2012р., 30.07.2012р. (т.1, а.с.22-30), реєстром прийнятих позивачем від відповідача платежів за період з 29.09.2011 по 03.08.2012 (т.1, а.с.65-67) та не заперечується відповідачем у відзиві (а.с.56).

Відповідач надав Акт звіряння заборгованості за природний газ, що виникла на 01.12.2012р. і не погашена станом на 27.12.2012р. (т.1, а.с.117) та платіжні доручення:

- №8744 від 07.12.2012р. на суму 4077557,26грн., яким шляхом перерахування субвенції з державного бюджету погашено заборгованість за природний газ 2011 року за Договором №14/2368/11 від 30.09.2011р. (т.1, а.с.80),

- №9167 від 28.12.2012р. на суму 11498057,65грн., яким шляхом перерахування субвенції з державного бюджету погашено заборгованість за природний газ 2012 року за Договором №14/2368/11 від 30.09.2011р. (т.1, а.с.81),

- №8745 від 07.12.2012р. на суму 19764090,02грн., яким шляхом перерахування субвенції з державного бюджету погашено заборгованість за природний газ 2012 року за Договором №14/2368/11 від 30.09.2011р. (т.1, а.с.118),

з яких вбачається, що відповідач у повному обсязі сплатив суму боргу за поставлений у 2011 році -листопаді 2012 року за Договором №14/2368/11 від 30.09.2011р. природний газ, у тому числі суму основного боргу, яку було заявлено до стягнення у даній справі.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що провадження у справі в частині стягнення 20105864,93грн. боргу підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України (у зв'язку з відсутністю предмета спору).

Предметом позовних вимог у даній справі є також стягнення 91363,11грн. інфляційних нарахувань, 3% річних у розмірі 368057,75грн, 1615143,20грн. пені та 1727248,31грн. штрафу (7%).

30.09.2011р. між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» (Продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго», м.Краматорськ (Покупець, відповідач) був укладений Договір на купівлю-продаж природного газу №14/2368/11 (далі - Договір, т.1, а.с.13-18).

Відповідно до п.1.1. Договору Продавець зобов'язався передати у власність Покупцю у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а Покупець зобов'язався приймати та оплачувати газ на умовах Договору.

Відповідно до п.п.6.1., 6.3. Договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. За наявності у Покупця заборгованості за Договором Продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від Покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений за Договором в минулі періоди, в поряду календарної черговості виникнення заборгованості.

Відповідно до п.7.2 у разі невиконання Покупцем умов п.6.1 Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день просочення, а за прострочення понад тридцять днів - додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу. Пеня сплачується протягом трьох банківських днів з моменту отримання Покупцем вимоги Подавця. У разі несплати пені у вказаний строк Покупець вважається таким, що має заборгованість за Договором.

Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженними представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01.10.2011р. до 31.12.2012р., а в частині проведення розрахунків за газ та послуги з його транспортування - до повного погашення заборгованості (п.11.1. Договору).

Додатковими угодами №1 від 11.10.2011р., №2 від 20.01.2012р. (т.1, а.с.19, 20) сторони вносили зміни до Договору щодо ціни на газ.

Додатковою угодою №3 від 01.02.2012р. сторони виклали п.6.3. Договору в наступній редакції: «В платіжних дорученнях Покупець повинен обов'язково зазначити номер договору, дату його підписання та призначення платежу. Кошти, що надійшли від Покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за природний газ, спожитий у 2012 році за цим Договором».

Договір та Додаткові угоди до нього підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

З актів приймання-передачі природного газу від 31.10.2011р., 30.11.2011р., 31.12.2011р., 31.01.2012р., 29.02.2012р. 31.03.2012р., 30.04.2012р., 31.05.2012р., 30.07.2012р. (т.1, а.с.22-30) вбачається, що на підставі Договору відповідач прийняв від позивача у жовтні - грудні 2011 року, січні - травні, липні 2012 року імпортований природний газ в обсязі 73100тис.куб.м. на загальну суму 84300697,20грн.

Акти підписані обома сторонами без зауважень та скріплені печатками підприємств.

Отже, позивач свої зобов'язання за Договором у жовтні - грудні 2011 року, січні - травні, липні 2012 року виконав належним чином, що відповідачем не заперечується. Вартість поставленого газу відповідач на момент подачі позову сплатив частково та з порушенням встановлених Договором термінів.

На підставі наявних у справі документів (т.1, а.с.22-30, 65-67) суд приходить до висновку, що у відповідача в періодах, за які здійснене нарахування пені, штрафу (7%), річних та інфляційних, була наявна заборгованість перед позивачем.

Згідно з ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог цих кодексів та інших правових актів.

Відповідно до ст.ст.216-218 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

Згідно зі ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до приписів ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними у визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем взятих на себе за п.п.6.1, 7.2 Договору зобов'язань, а також на вимогу №26-4573/1.2-12 від 08.08.2012р. (т.1, а.с.10-11, 12), позивач просить суд стягнути з відповідача: 1615143,20грн. пені та 1727248,31грн. штрафу (7%) за несвоєчасне виконання зобов'язань.

Для нарахування пені позивач застосовує подвійну облікову ставку НБУ, що не суперечить приписам Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" №543-96ВР від 22.11.1996р.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені (т.1, а.с.8-9), суд встановив, що порядок її нарахування відповідає умовам Договору, приписам ч.6 ст.232 ГК України та п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, але містить арифметичні помилки, зумовлені застосуванням невірного розміру облікової ставки НБУ, що діяла 23.03.2012р.

Таким чином, стягненню на користь позивача підлягає пеня у розмірі 1614986,66грн., нарахована на заборгованість:

- за жовтень 2011 року - у сумі 1663,40грн. за період 15.11.2011р. - 18.11.2011р.;

- за грудень 2011 року - у сумі 328261,43грн. за період 15.01.2012р. - 14.07.2012р.;

- за січень 2012 року - у сумі 16424,52грн. за період 15.02.2012р. - 27.02.2012р.;

- за лютий 2012 року - у сумі 64815,47грн. за період 15.03.2012р. - 18.04.2012р.;

- за березень 2012 року - у сумі 404482,80грн. за період 15.04.2012р. - 14.10.2012р.;

- за квітень 2012 року - у сумі 543090,50грн. за період 15.05.2012р. - 06.11.2012р.;

- за травень 2012 року - у сумі 254175,28грн. за період 15.06.2012р. - 06.11.2012р.;

- за липень 2012 року - у сумі 2073,26грн. за період 15.08.2012р. - 06.11.2012р.

Стягненню на користь позивача також підлягає вірно розрахована сума штрафу (7%) у розмірі 1727248,31грн., нарахованого на прострочену понад тридцять днів заборгованість за поставлений природний газ за період грудень 2011 року, січень - травень, липень 2012 року.

Відповідачем надане клопотання про зменшення пені та штрафу на 95% (т.2, а.с.1-4). В обґрунтування клопотання відповідач зазначає, що основним предметом діяльності ТОВ «Краматорськтеплоенерго» є виробництво, транспортування та постачання теплової і електричної енергії (т.2, а.с.9-10). Основним споживачем послуг підприємства є населення, яке складає 88% від загальної кількості споживачів. Дебіторська заборгованість населення перед ТОВ «Краматорськтеплоенерго» станом на 01.10.2012р. склала 40262495,62грн. (т.2, а.с.49, 50). Дебіторська заборгованість підприємств перед ТОВ «Краматорськтеплоенерго» станом на 01.10.2012р. склала 3643578,11грн., у тому числі бюджетних організацій - 1356047,08грн. (т.2, а.с.51). Бюджетна заборгованість з різниці в тарифах на послуги теплопостачання у ІV кварталі 2011 року склала 11166865грн., за 9 місяців 2012 року - 44211427,07грн., що разом складає 55378292,07грн.; загальна сума заборгованості з різниці в тарифах перед ТОВ «Краматорськтеплоенерго» станом на 01.10.2012р. становила 143972486грн. (т.2, а.с.36, 38).

Через наведені чинники, які не залежать від волі відповідача та виникли не з його вини, підприємство відповідача знаходиться у важкому фінансовому становищі, а сплата штрафних санкцій може значним чином вплинути на можливість подальшого нормального функціонування підприємства.

Ситуація ускладнюється також тим, що з метою підтримання зношеного на понад 50% обладнання Краматорської ТЕЦ, на базі якої працює відповідач, і мереж у робочому стані для безперебійного надання послуг з теплопостачання відповідач змушений звертатися до банків для отримання кредитних коштів (т.2, а.с.3). На час розгляду справи всі ліквідні активи підприємства та майнові права на отримання коштів від реалізації теплової і електричної енергії великим промисловим споживачам знаходяться у заставі, що підтверджується відповідними договорами застави (т.2, а.с.53-93).

В матеріалах справи наявні докази вжиття відповідачем заходів, направлених на вирішення проблеми компенсації державою різниці в тарифах на теплову енергію (т.2, а.с.18-33, 36-42), а також докази постійного збільшення розміру збитків, які несе підприємство відповідача (т.2, а.с.43-48).

За приписом п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи рішення, господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Частина 3 ст.551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз наведених норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Оскільки пеня та штраф є різновидами неустойки, яка в свою чергу має подвійну правову природу - одночасно є засобом забезпечення договірних зобов'язань (стимулює їх виконання) і мірою відповідальності за неналежне виконання зобов'язання (санкцією), то пеня і штраф мають компенсаційний характер та їх розмір повинен бути відповідним розміру понесених позивачем збитків.

Суд вважає, що в даному випадку розмір заявлених до стягнення пені (1614986,66грн.) та штрафу (1727248,31грн.) не відповідають наслідкам порушення відповідачем своїх зобов'язань та є неспіврозмірно великими порівняно з розміром суми основного боргу (20105864,93грн.), оскільки загальний розмір неустойки складає 1/6 від суми боргу.

Суд також бере до уваги наступне:

- споживачами теплової енергії ТОВ «Краматорськтеплоенерго» відповідно до п.п.1.1., 1.2. Договору, на підставі якого заявлено позов, є релігійні організації та населення, яке у зв'язку з низьким матеріальним становищем своєчасно не розраховується за тепло, а виконавчі листі у своїй більшості повертаються без виконання;

- сума заборгованості з різниці в тарифах, що виникла за період, що є предметом розгляду у даній справі, вдвічі перевищує суму заборгованості за отриманий відповідачем газ. При цьому самостійне погашення відповідачем суми заборгованості, яка дорівнює різниці в тарифах, згідно з чинним законодавством України тягне втрату відповідачем права на отримання відповідної суми компенсації з державного бюджету.

У зв'язку з зазначеним, враховуючи: мету діяльності відповідача; повне погашення станом на момент винесення рішення основного боргу, який у повному обсязі складався з сум субвенцій, що підлягали перерахуванню з Державного бюджету; об'єктивність причин виникнення заборгованості; суспільний інтерес; надмірно великий розмір штрафних санкцій порівняно з боргом; ненадання позивачем доказів настання для нього негативних наслідків, спричинених саме невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором, а також беручи до уваги те, що позивачем нараховано 3% річних, що частково компенсує можливі збитки, суд вважає за можливе скористатися своїм правом та зменшити розмір штрафних санкцій на 95%.

Таким чином, стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 80749,33грн. та штраф в розмірі 86362,42грн.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. На підставі вказаної норми позивач просить стягнути з відповідача 91363,11грн. інфляційних нарахувань, 3% річних у розмірі 368057,75грн.

Судом перевірено розрахунки вказаних сум та встановлено:

1) розрахунок 3 % річних (т.1, а.с.8-9) є арифметично вірним.

З огляду на викладене стягненню на користь позивача підлягає сума 3% річних у розмірі 368057,75грн., нарахована на заборгованість:

- за жовтень 2011 року - у сумі 321,95грн. за період 15.11.2011р. - 18.11.2011р.;

- за грудень 2011 року - у сумі 103199,55грн. за період 15.01.2012р. - 06.11.2012р.;

- за січень 2012 року - у сумі 3178,94грн. за період 15.02.2012р. - 27.02.2012р.;

- за лютий 2012 року - у сумі 12747,08грн. за період 15.03.2012р. - 18.04.2012р.;

- за березень 2012 року - у сумі 88742,42грн. за період 15.04.2012р. - 06.11.2012р.;

- за квітень 2012 року - у сумі 108618,10грн. за період 15.05.2012р. - 06.11.2012р.;

- за травень 2012 року - у сумі 50835,06грн. за період 15.06.2012р. - 06.11.2012р.;

- за липень 2012 року - у сумі 414,65грн. за період 15.08.2012р. - 06.11.2012р.

2) у позовній заяві позивач не зазначив, за який період ним здійснені інфляційні нарахування на заборгованість за газ, заявивши до стягнення суму 91363,11грн. До позовної заяви додано документ з назвою «Розрахунок штрафних санкцій ТОВ «Краматорськтеплоенерго» по договору №14/2368/11 від 30.09.2011р., станом на 06.11.2012», який серед іншого містить розрахунок інфляційних нарахувань в загальній сумі 91363,11грн. із зазначенням періодів з листопада 2011 року по серпень 2012 року включно, наведенням сум боргу та індексів інфляції за всі вказані періоди (т.1, а.с.9). На підставі викладеного суд доходить висновку, що розрахунок інфляційних нарахувань здійснювався позивачем за період листопад 2011 року - серпень 2012 року.

Судом встановлено, що розрахунок інфляційних нарахувань є арифметично невірним з огляду на таке.

По-перше, позивач нарахував інфляційні на заборгованість за жовтень 2011 року (яка проіснувала лише 4 дні) та на заборгованість за січень 2012 року (яка проіснувала 13 днів), що є неправомірним, оскільки суперечить самій суті та призначенню інституту індексації простроченої заборгованості з огляду на таке.

Згідно з п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» (далі - Інформаційний лист від 17.07.2012р.) сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення. Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р. «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» (далі - лист від 03.04.1997р.) якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, якщо з 16 по 31 день місяця, інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Таким чином, підставою для нарахування на заборгованість втрат від інфляції є існування такої заборгованості щонайменше протягом 16-ти днів.

З огляду на викладене суд відмовляє в стягненні інфляційних нарахувань на заборгованість за жовтень 2011 року в сумі 979,26грн. (нарахування здійснене за період листопад 2011 року) та на заборгованість за січень 2012 року в сумі 18537,52грн. (нарахування здійснене за період лютий 2012 року).

По-друге, в розрахунку інфляційних за період лютий 2011 року - квітень 2012 року позивачем суму інфляційних за кожний попередній період неправомірно включено до суми основного боргу, на який нараховуються інфляційні за кожний наступний період, що фактично є застосуванням індексу споживчих цін у відносинах між юридичними особами. Крім того, в розрахунку інфляційних взагалі не враховано дефляцію за період травень - серпень 2012 року.

Так, за повідомленнями Державної служби статистики України індекс інфляції склав: у травні 2012р. - 99,7%, червні 2012р. - 99,7%, липні 2012р. - 99,8%, серпні - 99,7%, а отже, у зазначених періодах мала місце дефляція.

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Згідно з п.2 Інформаційного листа від 17.07.2012р. сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Відповідно до листа від 03.04.1997р. при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

За результатами здійсненої за наведеними правилами перевірки заявлених до стягнення сум інфляційних, нарахованих на борг за грудень 2011 року, січень - травень, липень 2012 року, судом встановлено, що з урахуванням дефляції сума інфляційних нарахувань на борг складає (- 128465,23), а саме інфляційні, нараховані на заборгованість:

- за грудень 2011 року - у сумі 14157,07грн. за період січень 2012 року;

- за грудень 2011 року - у сумі 8155,11грн. за період лютий 2012 року;

- за лютий 2012 року (з наростаючим підсумком) - у сумі 49383,21грн. за період березень 2012 року;

- за березень 2012 року (з наростаючим підсумком) - у сумі 00,00грн. за період квітень 2012 року;

- за квітень 2012 року (з наростаючим підсумком) - у сумі (- 57621,29грн.) за період травень 2012 року;

- за травень 2012 року (з наростаючим підсумком) - у сумі (- 62232,40грн.) за період червень 2012 року;

- за травень 2012 року - у сумі (- 40093,24грн.) за період липень 2012 року;

- за липень 2012 року (з наростаючим підсумком) - у сумі (-40213,69грн.) за період серпень 2012 року.

Таким чином, у періоді існування заборгованості за поставлений природний газ в окремих місяцях мала місце дефляція, з огляду на що в рамках всього часу прострочення відповідача знецінення коштів позивача не відбулось.

З огляду на викладене не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення інфляційних нарахувань в сумі 91363,11грн.

Відповідач звернувся до суду з клопотанням про розстрочення виконання рішення суду на 12 місяців з метою його добровільного виконання, посилаючись на тяжке фінансове становище (т.2, а.с.1-4).

Статтею 83 ГПК України господарському суду надане право під час прийняття рішення відстрочити або розстрочити його виконання.

Відповідачем не надано суду доказів того, що протягом періоду розстрочення виконання рішення у відповідача з'явиться відсутня на день прийняття рішення реальна можливість добровільно виконувати рішення суду відповідно до графіку розстрочки. З огляду на викладене та приймаючи до уваги матеріальні інтереси обох сторін, наявність інфляційних процесів в економіці держави, зменшення судом сум пені та штрафу, що підлягають стягненню у даній справі, суд відмовляє відповідачу у задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення на 12 місяців.

Судові витрати розподіляються відповідно до приписів абз.3 ч.1 ст.49 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст.ст.6, 258, 525, 526, 530, 546, 549, 551, 625, 627 Цивільного кодексу України; ст.193, 216-218, 230, 232, 233 Господарського кодексу України; Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" №543-96ВР від 22.11.1996р.; керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 80 (п.1-1), 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго», м.Краматорськ про стягнення 20105864,93грн. боргу, 91363,11грн. інфляційних нарахувань, 3% річних у розмірі 368057,75грн, 1615143,20грн. пені та 1727248,31грн. штрафу (7%) - задовольнити частково.

Провадження у справі в частині стягнення 20105864,93грн. боргу припинити у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Розмір стягуваної суми пені зменшити до 80749,33грн.

Розмір стягуваної суми штрафу зменшити до 86362,42грн

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» (84305, Донецька обл., м.Краматорськ, вул.Орджонікідзе, 5; ЄДРПОУ 34657789) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м.Київ, вул. Б.Хмельницького, 6; ЄДРПОУ 20077720, п/р 260053012609 в ГОУ ПАТ «Промінвестбанк України», МФО 300012) 80749,33грн. пені, 86362,42грн. штрафу, 368057,75грн. - 3% річних, 64135,36грн. - судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 19.03.2013р. оголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 25.03.2013р.

Головуючий суддя Шилова О.М.

Суддя Макарова Ю.В.

Суддя Стукаленко К.І.