Постанова № 30276849, 18.03.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 березня 2013 року 10:44 № 826/1027/13-а

За позовомПриватного підприємства «Альфа-Тент»доДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової службипро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.09.2012 №0001102220 та №0001112220

Суддя: Кротюк О.В.

Секретар судового засідання: Корніюк А.В.

Обставини справи:

Приватне підприємство «Альфа-Тент» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач) та просить суд визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.09.2012 №0001102220 та №0001112220.

Відповідач заперечив проти позовних вимог з підстав, викладених у письмових запереченнях, долучених до матеріалів справи.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

встановив:

Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі міста Києва ДПС було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Альфа-Тент» з питань правильності нарахування і повноти сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «НВЦ Електропромторг» за період з 01.01.2009 по 01.07.2012. За наслідком перевірки було складено акт від 31.08.2012 № 2682/22-222-31485469 (далі - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення позивачем пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за другий квартал 2011 року на суму 68082 грн., а також порушення п.п. 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за червень 2011 року на суму 59202 грн.

Крім того, у висновках Акту перевірки зафіксовано встановлене порушення позивачем норм Цивільного кодексу України в частині недодержання його вимог в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені правочинами між ПП «Альфа-Тент» та ТОВ «НВЦ Електропромторг» за період з 01.06.2011 по 30.06.2011.

На підставі Акту перевірки податковим органом винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

- від 19.09.2012 №0001102220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 59 203 грн.(59 202 грн. за основним платежем та 1 грн. за штрафними санкціями);

- від 19.09.2012 №0001112220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 68 082 грн. (за основним платежем).

Стаття 161 КАС України встановлює, що під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

У відповідності до положень частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно положень статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Вирішуючи спір по суті, та зважаючи на твердження позивача про реальний характер операцій з ТОВ «НВЦ Електропромторг», суд приймає до уваги наступне.

На підтвердження своєї правової позиції позивачем надано копії первинних документів, а саме:

- договір купівлі-продажу №06061 від 06.06.2011, укладений між ТОВ «НВЦ Електропромторг» як продавцем та ПП «Альфа-Тент» як покупцем, згідно з умовам якого продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти і оплатити парасолю діаметром 1,8м, з нанесенням графічного зображення, згідно затвердженого макету, в кількості 1 265 шт. за цінами і термінами, узгодженими сторонами і вказаними у відповідній накладній на поставку товару, що є невід'ємною частиною даного договору. Доставка товару здійснюється партіями, при чому перша партія в кількості 300 шт. - до 06.06.2011, друга партія - 965 шт. в строк до 10.06.2011;

- рахунок, видаткові та податкові накладні;

На підтвердження здійснення розрахунків між сторонами позивач надав суду виписки банку.

На підтвердження використання у господарській діяльності придбаного за договором №06061 від 06.06.2011 позивачем надано копію договору №АS10USU2874 від 08.09.2010, укладеного між замовником - ТОВ «Астеліт» та постачальником - ПП «Альфа-Тент», предметом якого є постачання товарів в асортименті та за ціною, що обумовлені в замовленнях-специфікаціях на придбання до цього договору.

Також до матеріалів справи долучено графічні зразки парасоль, гарантійний лист, роздруківку листування електронною поштою, договір зберігання.

Проте, суд не приймає вищевказані первинні та інші документи як підтвердження товарності операцій з купівлі-продажу парасоль за договором №06061 від 06.06.2011 з огляду на наступне.

Згідно з ч. 4 ст.72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

У протоколі додаткового допиту обвинуваченого ОСОБА_2 від 25.06.2012, проведеного старшим слідчим з ОВС ВРКС СУ ДПС у м.Києві, зафіксовано повідомлені обвинуваченим обставини:

«ТОВ «Ізумруд», ТОВ «НВП «Арт Пром», ТОВ «НВЦ «Електропромторг», ТОВ «Телерадіокомпанія «Реклама-Дизайн» , ТОВ «НВО «Мета», ТОВ «ТК «Поділля-Інвест», створено мною на прохання ОСОБА_1 та за допомогою осіб, які називали себе юристами.

На момент заснування вказаних товариств я розумів, що вони створюються для осіб (яких саме мені невідомо) з метою здійснення від мого імені незаконних фінансових операцій - маскуючи їх під дійсну господарську діяльність. В цьому я достеменно переконався після їх реєстрації, адже я лише підписував господарські документи, не здійснюючи такої господарської діяльності, а інші особи від мого імені цим займались.»

Постановою Печерського районного суду у м.Києві від 21.09.2012 у справі №1-555/12 по обвинуваченню ОСОБА_2 у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.28, ч.2 ст.205, ч.1, 2, 3 ст.358 КК України зазначену особу на підставі Закону України «Про амністію» звільнено від кримінальної відповідальності за зазначеними статтями КК України, а порушену справу відносно нього закрито.

Згідно із статтями 1, 3 Закону України «Про застосування амністії в Україні», амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання певної категорії осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили.

Установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.

Тобто, законом передбачена можливість застосування акта амністії лише у випадку доведеності вини особи у вчиненні злочину.

Таким чином, приймаючи до уваги те, що до обвинуваченого у вчиненні фіктивного підприємництва та підробленні документів ОСОБА_2 було застосовано акт амністії, суд вважає доведеною його вину у вчиненні злочинів за ч.2 ст.205, ч.1, 2, 3 ст.358 КК України, а також доведеним факт щодо того, що насправді директор ТОВ «НВЦ Електропромторг» не займався господарською діяльністю товариства, а лише підписував документи, тобто був номінальним директором.

Разом з тим, суд приймає до уваги те, що парасолі із нанесенням графічного зображення в кількості 300 шт. були поставлені позивачу ТОВ «НВЦ Електропромторг» у той самий день (06.06.2011), коли було укладено договір (про що свідчать видаткова та податкова накладні), що в умовах нормальної господарської діяльності, на думку суду, є неможливим.

Вказане у сукупності, за внутрішнім переконанням суду, яке ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні матеріалів справи, свідчить про відсутність реального характеру операцій між позивачем та ТОВ «НВЦ Електропромторг» за спірний період.

При цьому, в частині покликань Акту перевірки на норми Цивільного кодексу України, суд вважає, що податковий орган має на увазі відсутність реального та товарного характеру операцій.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755- VI витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Підтвердженням даних податкового обліку можуть бути лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. (зазначена позиція висловлювалася неодноразово Верховним Судом України, зокрема в Постанові ВСУ від 17 лютого 2009 року, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 7046232 та додатково відображена у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11).

Зважаючи на те, що судом встановлена безтоварність операцій між позивачем та ТОВ «НВЦ Електропромторг» за спірний період, підстави для скасування оскаржуваних повідомлень-рішень відсутні.

Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивач, всупереч положенням ч.1 ст.71 КАС України, не довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги та набирає законної сили в порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Кротюк

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі - 26.03.2013.