Постанова № 30276815, 28.03.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Справа № 820/1888/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2013 р. м. Харків

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бідонька А.В.,

при секретарі судового засідання - Загребельному В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби в якому просив суд визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС від 16.10.2012 року №0005581702, яким збільшено суму грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем: податок на додану вартість, 14010100 на суму 34556,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 8639,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкове повідомлення - рішення, прийняте відповідачем за результатами проведення перевірки слід скасувати, оскільки акт перевірки, на підставі якого було прийнято податкове повідомлення - рішення, ґрунтується на висновках, які суперечать діючому законодавству України, оскільки доводи відповідача щодо порушення вимог п.198.2, п.198.3, п.198.4 п.198.6, ст..198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України є необґрунтованими та безпідставними.

Відповідач надав до суду письмові заперечення, в яких зазначив, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на законних підставах та відповідає чинному законодавству. Відповідач наголошує, що діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, а тому позовні вимоги є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Позивач в судове засідання не прибув, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідач в судове засідання не прибув, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи викладене, беручи до уваги, що позивач та відповідач в судове засідання не прибули, причин неприбуття суду не повідомили, є належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній доказами.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрований Виконавчим комітетом Харківської міської ради Харківської області 24.11.2008 р., що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця (а.с.12)

Згідно Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, ФОП ОСОБА_1 має код НОМЕР_1. Основним видом діяльності за КВЕД є: 25.62 механічне оброблення металевих виробів;47.42 роздрібна торгівля телекомунікаційним устаткуванням у спеціалізованих магазинах; 28.51.0 оброблення та нанесення покриттів на метали; 51.19.0 посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту та інше.

Позивач знаходиться на податковому обліку, як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) у ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС з 18.01.2011 р. та має індивідуальний податковий номер НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №100319021 ( а.с. 13).

Статтями 75, 76 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Пунктом 75.1.2 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що фахівцями ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС на підставі направлення №1701 від 03.09.2012 р. виданого ДПІ у Дзержинському районім. Харкова, наказу №1236 від 16.08.2012 р., направлення від 17.09.2012 №1832, наказу про продовження строків виїзної планової перевірки від 17.09.2012 р. № 1425 проведено планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 р. по 31.12.2011 р.

Результати перевірки оформлені актом № 3987/17-217/НОМЕР_1 від 28.09.2012 р. (а.с. 14-32).

Згідно висновків вказаного акту перевірки за твердженням перевіряючих в діяльності ФОП ОСОБА_1 встановлено порушення вимог:

- п.167.1 ст. 167, п. 177.2 ст.177 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб у 2011 році на суму 27294,86 грн.

- п. 198.2, п.198.3, п.198.4, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість у 2011 році на суму 34556,00 грн. а саме: за листопад 2011 року на суму 9018,00 грн та за грудень 2011 року на суму 25538,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки № 3987/17-217/НОМЕР_1 від 28.09.2012 р. ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС винесено податкове повідомлення - рішення №0005581702 від 16.10.2012 р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 34556,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 8639,00 грн.

ФОП ОСОБА_1 23.10.2012 р. в порядку адміністративного оскарження була подана скарга до ДПС в Харківської області про скасування вказаного податкового повідомлення-рішення. Рішенням ДПС у Харківській області №2430/10/10.2-17 від 13.12.2012 р. було залишено без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС №0005581702 від 16.10.2012 р., а скаргу директора ФОП ОСОБА_1 без задоволення.

Процедуру адміністративного оскарження завершено з отриманням позивачем рішення ДПС України №1078/К/10-2315 від 25.02.2013 р. про результати розгляду скарги, яким податкове повідомлення - рішення №0005581702 від 16.10.2012 р. та рішення ДПС у Харківській області, прийняте за розглядом первинної скарги залишені без змін, скарга - без задоволення.

Як свідчать матеріали справи, фактичною підставою для відображення в акті п. 198.2, п.198.3, п.198.4, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України і винесення спірного податкового повідомлення - рішення виявився викладений в акті висновок відповідача про недійсність данних наведених в деклараціях з податку на додану вартість за 2011 рік про обсяги придбання та податковий кредит за перевіряємий період. Також з вищезазначеного акту вбачається, що висновки відповідача про заниження позивачем податку на додану вартість ґрунтуються лише на складеному ДПІ, в якій знаходиться на обліку ТОВ "Металург-2010", акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Металург-2010".

Однак, суд не погоджується з позицією відповідача щодо недійсності даних наведених в деклараціях з податку на додану вартість за 2011 рік про обсяги придбання та податковий кредит за перевіряємий період з огляду на таке.

Матеріалами справи підтверджено, що між ФОП ОСОБА_1 та його контрагентом ТОВ «Металург-2010» був укладений договір №151106 від 15.11.2011 р. (а.с. 34-35).

Відповідно до умов вказаного договору продавець, ТОВ «Металург-2010» зобов'язується відповідно до умов договору продати товар, а ФОП ОСОБА_1 прийняти та оплатити поставлений товар.

На виконання умов договору в листопаді 2011 р. ТОВ «Металург-2010» було передано у власність позивача товар, що підтверджується видатковими накладними, всього на суму 196739,11 грн., у тому числі ПДВ - 32789,85 грн., а саме: №3011-1 від 30.11.2011 року, №3011-3 від 30.11.2011 р., №1612-1 від 16.12.2011 р., №2312-4 від 23.12.2011 р. (а.с. 36-39)

Від ТОВ «Металург-2010» позивачем отримано податкові накладні № 98 від 30.11.2011 р. (сума ПДВ -6001,67 грн.), №101 від 30.11.2011 р. (сума ПДВ -3016,66 грн.), №89 від 16.12.2011 р. (сума ПДВ -12887,12 грн.), №119 від 23.12.2011 р. (сума ПДВ -10884,40 грн.) (а.с. 40-43).

За придбаний товар позивачем була здійснена оплата ФОП ОСОБА_1 у безготівковій формі на поточний рахунок, що підтверджується платіжними дорученнями №31 від 16.12.2011 р. на суму 54110,00 грн., №4 від 21.02.2012 року на суму 23322,71 грн., №5 від 23.02.2012 р. на суму 46000 грн., №6 від 28.02.2012 року на суму 8000 грн, №2 від 14.02.2012 р. на суму 43600 грн., №3 від 17.02.2012 року на суму 21706,40 грн.(а.с.44-47).

Окрім того, як слідує з матеріалів справи на сторінці 14 акту перевірки зазначається податкова накладна №240 від 16.12.2011 р. на підставі, якої сформовано податковий кредит яка нібито виписана ТОВ "Металург-2010".

З приводу цього суд зауважує, що податкова накладна №240 від 16.12.2011 року та відповідно видаткова накладна №РН-1612-03 від 16.12.2011 року були виписані зовсім іншим постачальником ФОП ОСОБА_1, а саме ПП «БАВАРІЯ-Ф» та господарська діяльність даних суб'єктів господарювання взагалі не була предметом перевірки та не досліджувалась.

На підтвердження даного факту представником позивача в судовому засіданні також був наданий реєстр отриманих податкових накладних, з якого вбачається, що податкова накладна №240 була виписана іншим постачальником ФОП ОСОБА_1, а саме ПП «БАВАРІЯ-Ф». Окрім цього, представником позивача також були надані Договір №011208 від 01.12.2011, укладений між ПП «БАВАРІЯ-Ф» та ФО-П ОСОБА_1, податкова накладна №240 від 16.12.2011 року, видаткова накладна №РН-1612-03 від 16.12.2011 до вказаного договору, а також рахунок - фактура №СФ-151224 від 15.12.2011, платіжне доручення №33.

Матеріалами справи встановлено, що між ПП «Ремонтно-технічний сервіс» та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір про надання транспортних послуг №10 від 02.03.2011 р., щодо перевезення отриманого товару на підставі договору №151106 від 15.11.2011 р.

Виконання зазначено договору підтверджується актами виконаних робіт ( надання послуг ) №56 від 14.12.2011 р.,№12 від 21.11.2011 р. та платіжними дорученнями №29 та№26.( а.с.129-131).

Також на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з товарів за договором, укладеним між ТОВ «Металург-2010» та ФОП ОСОБА_1, представником позивача в судовому засіданні було надано копію договору нежитлового приміщення №3/164-А від 01.08.2011 р., де зберігався придбаний товар (а.с.95-97).

У подальшому товари , придбані ФОП ОСОБА_1, у ТОВ «Металург-2010» протягом періоду, який перевірявся, в подальшому були використані ФОП ОСОБА_1 для виконання робіт.

Так, між ТОВ «Харківський вагонобудівний завод» та ФОП ОСОБА_1 було укладено Договір №06/03 від 01.03.2011 р. щодо абразивного чищення зовнішньої поверхні кузова та вузлів вагонів. До матеріалів справи також долучено відповідну первинну документацію по взаємовідносинам ФОП ОСОБА_1 з ТОВ «Харківський вагонобудівний завод» стосовно подальшого використання товарів.

Враховуючи вище наведене, суд дійшов до висновку , що проведення господарських операцій підприємства підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно ч.2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Матеріали справи свідчать, що на момент укладення договору №151106 від 15.11.2011 р., виписування відповідних податкових накладних контрагент позивача - ТОВ «Металург-2010» пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, перебував на обліку в ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова.

Відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала учать у здійсненні господарської операції.

Водночас, ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Більш детально поняття зміст господарської операції надає "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затверджене наказом Міністерства Фінансів України від 24.05.1995 р. № 88.

Так, відповідно до пункту 2.1 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Пункт 2.4 зазначеного Положення зазначає, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до ст.3 Господарського кодексу України господарська діяльність -це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результаті та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва -підприємцями.

Згідно з ст. 14.1.181 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до ст. 14.1.156 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з ст. 198.3. Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

В даному випадку виконання угод між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Металург-2010» підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, платіжними дорученнями, актами виконаних робіт тощо.

Відповідно до ст. 198.2 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до ст.201.1 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Водночас, ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, виходячи із приписів вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

З огляду на встановлені обставини у справі, враховуючи індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, встановлений статтею 61 Конституції України, суд зазначає, що у разі порушення контрагентами платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків права на віднесення сум до складу податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови його отримання (сплатив ПДВ у ціні замовлених та фактично виконаних робіт) та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

З наведених норм законодавства та досліджених матеріалів справи, суд зазначає; що ФОП ОСОБА_1 виконав вимоги законодавства, сплативши податок на додану вартість в ціні товару контрагента ТОВ «Металург-2010», який, в свою чергу, виконав вимоги діючого законодавства, видавши ФОП ОСОБА_1 належним чином оформлені податкові накладні на сплачені суми податку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що досліджені первинні документи в сукупності свідчать про реальність виконання укладених між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Металург-2010» угод, та, як наслідок, правомірність віднесення позивачем сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Сторонами за договорами погоджені всі істотні умови і досягнута домовленість щодо їх виконання. Виконання договору підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, тобто договір між позивачем і контрагентом мав реальний характер.

Судом не встановлені факти, які свідчили б про те, що зміст договору не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Під час укладання спірних договорів та у момент їх виконання, сторони за спірними договорами є зареєстрованими, у встановленому законом порядку, платниками податку на додану вартість, що підтверджується матеріалами даної адміністративної справи

Отримані позивачем від контрагента зазначені податкові, видаткові накладні не мають недоліків, відповідно ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88), що спричиняють втрату ними статусу первинного документа.

Крім того, суд при розгляді справи, керуючись приписами ст. 8 КАС України, бере до уваги, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес"АД проти Болгарії від 22.01.09 р. судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи наявні податкові накладні, видаткові накладні та інші первинні документи, які оформлені належним чином, містять усі необхідні реквізити, підписи уповноважених осіб ТОВ «Металург-2010», а також те, що видані позивачу податкові накладні належно оформлені контрагентом, який знаходився в Єдиному державному реєстрі, був зареєстрованим платником податку на додану вартість, судом встановлено, що спірні правовідносини були здійснені позивачем з дотриманням вимог чинного податкового законодавства та не потягли за собою заниження зобов'язань платника податків за відповідні звітні періоди в цілому.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки, і не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення. За таких обставин, оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0005581702 від 16.10.2012 р. не може вважатися законним і обґрунтованим, тому, на думку суду, є правові підстави для задоволення адміністративного позову.

Враховуючи зазначене суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення сплаченого судового збору з держбюджету на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 11, 71, 94,159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби №0005581702 від 16.10.2012 р.

Стягнути з Державного бюджету (р/р 31217206784011, отримувач: УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області, код 37999628, МФО 851011, банк: ГУДКСУ у Харківській області ) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( код ЄДРПОУ НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 431,95 грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили

Суддя Бідонько А.В.

Повний текст постанови виготовлений 29.03.2013 року.