Постанова № 30276739, 26.03.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2013 року Справа № 5011-34/10468-2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоПлюшко І.А.,суддівКочерової Н.О. (доповідач), Самусенко С.С.,розглянувши касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 29.01.2013р.у справі№ 5011-34/10468-2012 господарського суду міста Києваза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Овертранс"доприватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія"простягнення 70 041, 68 грн.за участю представників сторін:

від позивача: не з'явилися

від відповідача: Сорочан В.В., дов. від 02.07.2012

ВСТАНОВИВ:

У липні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Овертранс" звернулось до господарського суду з позовом до приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія", в якому з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просило стягнути з відповідача 51 494, 37 грн. шкоди, з яких: 49 000, 00 грн. - вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу автомобіля "Вольво" та в межах ліміту відповідальності відповідача згідно полісу ОСЦПВ, 700, 00 грн. - витрати на проведення експертизи, 100, 80 грн. - витрати за відправлення телеграми, 201, 37 грн. - три відсотки річних, 1006, 85 грн. - пеня та 485, 35 грн. - витрати, пов'язані з явкою представника позивача до суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідач відповідно до умов полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/6732243, як особа відповідальна за шкоду, заподіяну його страхувальником майну потерпілого, та на виконання вимог Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" зобов'язаний в межах ліміту своєї відповідальності відшкодувати позивачу, як особі потерпілій внаслідок ДТП, шкоду - вартість відновлювального ремонту автомобіля, витрати на проведення експертизи та витрати за відправлення телеграми. Крім того за прострочення виконання грошового зобов'язання з виплати страхового відшкодування відповідач зобов'язаний відповідно до ст. 625 ЦК України та п. 36.5. ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" сплатити позивачу три відсотки річних від невиплаченої суми страхового відшкодування та суму пені за кожен день прострочення такої виплати, а також судові витрати.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.11.2012р. (суддя Сташків Р.Б.) позов задоволено повністю. Стягнуто з приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Овертранс" 49 000, 00 грн. заборгованості з відшкодування збитків, 700, 00 грн. витрат за проведення експертизи, 100, 80 грн. витрат за відправлення телеграми, 201, 37 грн. - 3% річних, 1 006, 85 грн. пені, 485, 35 грн. витрат пов'язаних з явкою до суду та 1 029,89 грн. судового збору.

При цьому, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач є особою, на яку договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів покладено обов'язок з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації автомобіля КІА Sportage" на час спірної дорожньо-транспортної пригоди та який відповідно до умов полісу ОСЦПВ № АА/6732243 та вимог Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" зобов'язаний сплатити позивачу в межах ліміту своєї відповідальності страхове відшкодування, а також три відсотки річних та пеню за прострочення виконання грошового зобов'язання з виплати страхового відшкодування. Разом з цим суд визнав обґрунтованою суму вартості відновлювального ремонту автомобіля позивача, визначеної висновком експертного автотоварознавчого дослідження № 3914/12, оскільки її було розраховано з дотриманням вимог Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України Фонду державного майна України № 142/5/2095 від 24.11.2003р. Крім того за висновком суду, відповідач відповідно до п. 34.3. ст. 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати на проведення експертизи та витрати за відправлення телеграми, оскільки представник відповідача не з'явився на місцезнаходження пошкодженого майна ні у визначений позивачем в повідомленні строк, ні протягом 10 днів з дня отримання такого повідомлення, а також відповідно до ст. 44 ГПК України має сплатити судові витрати.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.01.2013р. (колегія суддів у складі: Пашкіна С.А. - головуючий, Баранець О.М., Кондес Л.О.) апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" залишено без задоволено, а рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же підстав.

У касаційній скарзі приватне акціонерне товариство "Українська охоронно-страхова компанія" просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити товариству з обмеженою відповідальністю "Овертранс" у задоволенні позовних вимог повністю. При цьому, скаржник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, судова колегія Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, 27.11.2011р. між приватним акціонерним товариством "Українська охоронно-страхова компанія" (страховик, відповідач) та Величко Олександром Анатолійовичем (страхувальник) укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, посвідчений полісом АА/6732243 № КД-06/109, відповідно до умов якого застраховано цивільно-правову відповідальність будь-яких осіб, які експлуатують автомобіль "КІА Sportage", д.н.з. АА 6017 КН, на законних підставах (тип договору 1). Строк дії полісу - один рік (з 27.11.2011р. до 28.11.2012р.).

07.02.2012р. о 17 год. 15 хв. по проспекту Ватутіна у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "Volvo FH", д.н.з. ВС6631ВІ, під керуванням Шиманського О.А. та забезпеченого за полісом ПАТ "Українська охоронно-страхова компанія" № АА/6732243 автомобіля "КІА Sportage", д.н.з. АА 6017 КН, під керуванням Величко О.А., внаслідок якої було пошкоджено автомобіль "Volvo FH", що належить позивачу.

Відповідно до Постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 23.03.2012р. у справі № 3/2604/1421/12-2604/4898/2012 дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення Величко О.А. пунктів 12.1, 12.3 ПДР України. Величка О.А. визнано винним у вчинені правопорушення передбаченого статтею 124 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

14.02.2012р. позивач направив відповідачу телеграму № 58/8004 з повідомленням про настання дорожньо-транспортної пригоди, місцезнаходження пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля "Volvo FH", д.н.з. ВС6631ВІ, та про дату проведення автотоварознавчої експертизи вказаного тз.

17.02.2012р. судовим експертом-автотоварознавцем Холодцовим Д.В. на замовлення позивача, за відсутності представника відповідача, проведено огляд пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля "Volvo FH", д.н.з. ВС6631ВІ, за результатами якого складено висновок № 3914/12 від 11.03.2012р. експертного автотоварознавчого дослідження, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту зазначеного автомобіля з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу склала 67 575, 59 грн.

Разом з цим судами попередніх інстанцій встановлено, що відновлення пошкодженого автомобіля "Volvo FH", д.н.з. ВС6631ВІ позивач здійснював на власній станції технічного обслуговування та відповідно до калькуляції витрат на відновлення пошкодженого транспортного засобу сума таких витрат склала 72 326,77 грн.

19.05.2012р. позивач звернувся до відповідача із заявою № 847 від 17.05.2012р. про відшкодування шкоди, заподіяної ДТП, в якій просив виплатити страхове відшкодування згідно полісу № АА/6732243 у сумі 67 575, 59 грн. та 700,00 грн. за проведення автотоварознавчої експертизи. Вказану заяву було отримано відповідачем 22.05.2012р., що підтверджується наявною у матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення

Відповідач в листі № 1651 від 25.05.2012р. просив позивача надати можливість оглянути пошкоджений внаслідок ДТП автомобіль, письмово повідомити про його місцезнаходження та про причини ненадання його для огляду страховику, а також навів перелік документів, які позивач має надати для прийняття рішення щодо відшкодування шкоди.

З метою досудового врегулювання спору, позивач надіслав відповідачу Заперечення № 980 від 11.06.2012р. на лист відповідача № 1651 від 25.05.2012р., до якого додав витребувані відповідачем документи. Однак, відповідач листом № 2064 від 26.06.2012р. повторно просив відповідача надати можливість оглянути пошкоджений внаслідок ДТП автомобіль, повідомити про його місцезнаходження та проінформувати, чи проведено відновлювальний ремонт транспортного засобу.

Позивач, вважаючи вимоги відповідача, викладені в листах № 1651 від 25.05.2012р. та № 2064 від 26.06.2012р. протиправними та безпідставними, що мають на меті затягування у здійсненні виплати страхового відшкодування, звернувся до господарського суду з позовом у даній справі.

Відповідно до ч.1 ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Такі ж положення містить і ст. 16 Закону України "Про страхування".

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів врегульовано Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до п. 22.1. ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 07.02.2012р. мав місце страховий випадок - ДТП за участю забезпеченого за полісом ПАТ "Українська охоронно-страхова компанія" № АА/6732243 транспортного засобу "КІА Sportage", д.н.з. АА 6017 КН, внаслідок якого автомобілю позивача "Volvo FH", д.н.з. ВС6631ВІ заподіяно шкоду.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Отже, як вірно визначено судами попередніх інстанцій, у випадку заподіяння шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, питання про її відшкодування вирішується за принципом вини.

В даному випадку, як встановлено судами, особою винною у скоєнні ДТП, є відповідно до постанови Дніпровського районного суду від 23.03.2012р. водій автомобіля "КІА Sportage", д.н.з. АА 6017 КН, - Величко О.А.

Разом з цим судами також встановлено, що на момент виникнення ДТП 07.02.2012р. цивільно-правова відповідальність будь-яких осіб, які експлуатували автомобіль "КІА Sportage", д.н.з. АА 6017 КН на законних підставах, була застрахована відповідачем відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АА/6732243. З огляду на викладене саме відповідач в межах ліміту відповідальності страховика є особою, відповідальною за шкоду, заподіяну автомобілю "Volvo FH", д.н.з. ВС6631ВІ, внаслідок ДТП, оскільки відповідно до укладеного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу (поліс № АА6732243) відповідач здійснив страхування такого страхового ризику, як відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки та взяв на себе обов'язок з відшкодування шкоди завданої під час експлуатації автомобіля "КІА Sportage", д.н.з. АА 6017 КН, про що цілком вірно зазначили суди попередніх інстанцій.

При цьому судами також встановлено, що вказаним полісом передбачено ліміт відповідальності відповідача за шкоду заподіяну майну третіх осіб (на одну особу) в розмірі 50 000 грн. та франшизу в розмірі 1000 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач шкоду, заподіяну в результаті ДТП автомобілю позивача, не відшкодував та, посилаючись на положення ст. 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" наполягав на проведенні власного огляду пошкодженого автомобіля. Однак, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо безпідставності таких вимог з огляду на наступне.

Згідно з пп. 33.1.1. п. 33.1. ст. 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу.

Відповідно до ст. 34 вказаного Закону страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування. Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик зобов'язаний направити свого представника на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

У зв'язку з цим судами попередніх інстанцій встановлено, що 14.02.2012р. позивач направив, а відповідач отримав телеграму № 58/8004 з повідомленням про настання 07.02.2012р. дорожньо-транспортної пригоди, про місцезнаходження пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля "Volvo FH", д.н.з. ВС6631ВІ, та про дату проведення автотоварознавчої експертизи вказаного тз. Однак, представник відповідача на місцезнаходження пошкодженого майна для участі в його огляді не з'явився ні у визначений позивачем в повідомленні строк (17.02.2012р.), ні протягом 10 днів з дня отримання такого повідомлення, як того вимагає ст. 34 вказаного Закону.

Відповідно до п. 33.3. ст. 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов'язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком представник (працівник, аварійний комісар або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів). Особи, зазначені в цьому пункті, звільняються від обов'язку збереження пошкодженого майна (транспортних засобів) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, у разі якщо не з їхньої вини протягом десяти робочих днів після одержання страховиком повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду його уповноважений представник не прибув до місцезнаходження такого пошкодженого майна.

Згідно п. 34.3. ст. 34 вказаного Закону якщо представник страховика не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Врахувавши наведені норми закону, суди попередніх інстанцій обґрунтовано прийшли до висновку, що позивач, самостійно обравши експерта для визначення розміру шкоди, діяв правомірно, оскільки огляд пошкодженого транспортного засобу був проведений 17.02.2012р. за відсутності повідомленого належним чином представника відповідача (що в свою чергу не позбавило відповідача можливості провести власний огляд тз протягом 10 робочих днів), а Висновок 3914/12 був складений обраним позивачем експертом лише 11.03.2012р. Відтак, відповідач після отримання повідомлення про ДТП пропустив встановлений Законом строк для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків (10 робочих днів), у зв'язку з чим його вимоги провести власний огляд тз, направлені позивачу листами від 25.05.2012р. та 19.06.2012р. з посиланням на ст. 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є безпідставними.

З огляду на викладене суди попередніх інстанцій обґрунтовано прийшли до висновку, що відповідач відповідно до вимог ст. 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" зобов'язаний відшкодувати позивачу 700, 00 грн. витрат на проведення експертизи та 100,80 грн. за відправлення телеграми щодо повідомлення про обставини ДТП про час та місце проведення вказаної експертизи та правильно задовольнили позовні вимоги в цій частині.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи те, що судами попередніх інстанцій були встановлені факти настання 07.02.2012р. страхового випадку (ДТП) із забезпеченим за полісом № АА/6732243 автомобілем, повідомлення позивачем відповідача про настання ДТП та надання у зв'язку з цим всіх необхідних документів для прийняття відповідачем рішення щодо відшкодування шкоди, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди правильно задовольнили позовні вимоги в частині стягнення 49 000, 00 грн. збитків, заявлених позивачем в межах ліміту відповідальності відповідача.

При цьому судами встановлено, що сума вартості відновлювального ремонту автомобіля позивача була визначена експертом-автотоварознавцем Холодцовим Д.В. у висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 3914/12 з дотриманням вимог Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України Фонду державного майна України № 142/5/2095 від 24.11.2003р. Посилання відповідача у касаційній скарзі на те, що вказаний висновок є неналежним доказом розміру збитків по справі, а визначена ним вартість відновлювального ремонту автомобіля є необґрунтованою зводяться до переоцінки доказів та обставин справи, що відповідно до ст.ст. 111-5, 111-7 ГПК України не є компетенцією суду касаційної інстанції. Разом з цим слід зазначити, що висновок експертного автотоварознавчого дослідження № 3914/12 є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що має бути витрачена на відновлення транспортного засобу. Як встановлено судами попередніх інстанцій, відновлення пошкодженого автомобіля "Volvo FH" позивач здійснив на власній станції технічного обслуговування, а відтак, доказом, що підтверджує у даній справи розмір витрат позивача на відновлення пошкодженого тз є саме калькуляція ТОВ "Овертранс" від 21.09.2012р., згідно якої сума таких витрат склала 72 326,77 грн.

Крім того, обґрунтованим є також висновок судів щодо необхідності стягнення з відповідача 485,35 грн. витрат, пов'язаних з явкою до суду з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Склад судових витрат, наведений в ст. 44 ГПК України, не є вичерпним. Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2012р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи. При цьому в Постанові також вказано, що до інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема, витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою. Зазначені витрати не є збитками в розумінні ст. 224 ГК України та ст. 22 ЦК України, не входять до складу ціни позову і не можуть стягуватися під виглядом збитків.

Як вбачається з матеріалів справи, господарський суд ухвалою від 03.08.2012р. порушив провадження у даній справі, призначив розгляд справи на 27.08.2012р. та зобов'язав сторін направити для участі в розгляді справи своїх повноважних представників. 27.08.2012р. При цьому розмір витрат позивача, пов'язаних з явкою його представника у засідання господарського суду 27.08.2012р. підтверджено наявними в матеріалах справи копіями проїзних документів (том 1, а.с. 121). З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій правильно задовольнили позовні вимоги, стягнувши з відповідача 485, 35 грн. витрат, пов'язаних з явкою до суду.

Разом з тим колегія суддів касаційної інстанції не може погодитись з висновками судів щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення за період з 07.06.2012р. по 26.07.2012р. трьох відсотків річних та пені за прострочення виконання грошового зобов'язання з виплати страхового відшкодування з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 36.5 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Відповідно до п. 35.1. ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування.

Статтею 36 вказаного Закону встановлено, що страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). У разі якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), подані з порушенням строку, встановленого цим Законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплату збільшується на кількість днів такого прострочення.

Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик (МТСБУ) зобов'язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.

Як встановлено судами попередніх інстанцій заява про здійснення страхового відшкодування була подана позивачем лише 19.05.2012р. та отримана відповідачем 22.05.2012р., тобто позивачем не було дотримано визначеного п. 35.1. ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" строку для подання такої заяви.

Таким чином, враховуючи вимоги ст. 36 вказаного Закону та обставини справи щодо строків подання позивачем заяви на виплату страхового відшкодування, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що відповідач не прострочив виконання свого зобов'язання з виплати позивачу страхового відшкодування, чим спростовується висновок судів попередніх інстанцій щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення трьох відсотків та пені.

Зважаючи на вищенаведене, судами попередніх інстанцій допущено порушення норм матеріального права, що призвело до помилкового задоволення позовних вимог в частині стягнення 201, 37 грн. трьох відсотків річних та 1 006, 85 грн. пені, у зв'язку з чим оскаржувані рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів підлягають скасуванню в цій частині. Разом з цим, з огляду на вищевикладене відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових актів в частині задоволення позовних вимог про стягнення 49 000, 00 грн. заборгованості з відшкодування збитків, 700, 00 грн. витрат за проведення експертизи, 100, 80 грн. витрат за відправлення телеграми та 485, 35 грн. витрат пов'язаних з явкою до суду, оскільки при розгляді вказаних вимог судами попередніх інстанцій всебічно, повно і об'єктивно було досліджено матеріали справи в їх сукупності, дано вірну юридичну оцінку обставинам справи та правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 19.11.2012р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.01.2013р. у справі № 5011-34/10468-2012 скасувати в частині стягнення з приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" 201, 37 грн. трьох відсотків річних, 1 006, 85 грн. пені та 1 029, 89 грн. судового збору. Прийняти в цій частині нове рішення.

В позові про стягнення 201, 37 грн. трьох відсотків річних та 1 006, 85 грн. пені відмовити. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 145, ідентифікаційний код 23734213) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Овертранс" (81130, Львівська область, Пустомитівський район, с. Сокільники, вул. Львівська Бічна, 6, ідентифікаційний код 30626867) 1 571, 74 грн. (одна тисяча п'ятсот сімдесят одна гривня сімдесят чотири копійки) судового збору за подання позовної заяви.

В решті рішення господарського суду міста Києва від 19.11.2012р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.01.2013р. у справі № 5011-34/10468-2012 залишити без змін.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Овертранс" (81130, Львівська область, Пустомитівський район, с. Сокільники, вул. Львівська Бічна, 6, ідентифікаційний код 30626867) на користь приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 145, ідентифікаційний код 23734213) 18, 28 (вісімнадцять гривен двадцять вісім копійок) судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Овертранс" (81130, Львівська область, Пустомитівський район, с. Сокільники, вул. Львівська Бічна, 6, ідентифікаційний код 30626867) на користь приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 145, ідентифікаційний код 23734213) 20, 15 грн. (двадцять гривен п'ятнадцять копійок) судового збору за подання касаційної скарги.

Доручити господарському суду першої інстанції видати відповідні накази.

Головуючий І. Плюшко

Судді Н. Кочерова

С. Самусенко