Постанова № 30276731, 26.03.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2013 року Справа № 5023/4409/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого Овечкіна В.Е.,суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,за участю представників:позивача -не з'явились,відповідача -не з'явились,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуГоловного управління Пенсійного фонду України в Харківській областіна постановуХарківського апеляційного господарського суду від 21.01.2013у справі№5023/4409/12 за позовомГоловного управління Пенсійного фонду України в Харківській областідоХарківського обласного військового комісаріатупро відшкодування 2011,76 грн. шкоди, завданої внаслідок переплати пенсії ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 05.12.2012 (суддя Задорожна І.М.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.01.2013 (судді: Могилєвкін Ю.О., Пушай В.І., Плужник О.В.), в позові відмовлено повністю у зв'язку з необґрунтованістю та недоведеністю позовних вимог.

Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області в поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме ст.101 Закону України "Про пенсійне забезпечення", ст.ст.30,65 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", ст.99 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", п.п.12,16 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1 та зареєстрованого в Мінюсті України 15 лютого 2007р. за №135/13402 (далі - Порядок), та ст.ст.33,43,84 ГПК України. Зокрема, скаржник вважає, що при призначенні з 01.10.2004 року Харківським обласним військовим комісаріатом пенсії Теттер О.І. по втраті годувальника було неправильно зазначено дату народження одержувача пенсії (02.10.1984р. замість дійсної дати - 10.02.1984р.) та розрахунками від 26.10.2005 і від 29.12.2006, складеними відповідачем, обмежено пенсійний лист по 30.06.2007р. (днем закінчення навчання), а не по 28.02.2007р., в зв'язку з чим за період з 01.03.2007р. по 30.06.2007р., тобто вже після втрати права на пенсію у зв'язку з досягненням Теттер О.І. 23 років, було переплачено одержувачу пенсії 2011 грн. 76 коп., внаслідок чого головному управлінню Пенсійного фонду України в Харківській області було заподіяно шкоду в спірній сумі. Заявник також вказує на безпідставність посилань апеляційного суду на п.п.12,16 Порядку, які регулюють питання призначення та перерахунку пенсій, що здійснюються органами Пенсійного фонду України після делегування цих функцій від структурних підрозділів силових структур, тобто після 01.01.2007 року, оскільки пенсія Теттер О.І. була призначена відповідачем з 01.10.2004 року та пенсійна справа ФХ-113180 (Теттер О.І.) 02.02.2007 року була передана позивачу вже сформованою. До 01.01.2007 року органами, що призначають пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", були також структурні підрозділи Міноборони України, зокрема, Харківський обласний військовий комісаріат. Таким чином, саме Харківському обласному військовому комісаріату слід було провести інвентаризацію пенсійних справ, виплатних та інших документів, необхідних для виконання функцій з призначення і виплати пенсій Головним управлінням ПФУ в Харківській області. Тому, на думку скаржника, відповідність даним паспорта відомостей про особу Теттер О.І., викладених у заяві та поданні (розрахунках) про призначення пенсії, повинен був перевірити Харківський обласний військовий комісаріат.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані рішення та постанова - скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду Харківської області з наступних підстав.

Залишаючи без змін первісне рішення про відмову в позові, апеляційний господарський суд виходив з того, що відповідно до п.п.12,16 Порядку перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган при прийнятті документів для призначення пенсії. Станом на 02.02.2007 року пенсійна справа ФХ-113180, згідно якої громадянці Теттер О.І. була призначена пенсія по втраті годувальника, за актом приймання-передачі №2 вже була передана позивачу і прийнята останнім без жодних зауважень. Необґрунтованим є посилання апелянта на те, що пенсійна справа Теттер О.І. була передана до головного управління вже сформованою, тому відповідність даним паспорта відомостей про особу, викладених у заяві та поданні (розрахунках) про призначення пенсії, повинен був перевірити Харківський обласний військовий комісаріат.

Місцевий господарський суд правомірно дійшов до висновку про відсутність таких обов'язкових елементів деліктного зобов'язання, як протиправної поведінки та причинного зв'язку між діями відповідача і завданою шкодою, оскільки первинні документи (паспорт та свідоцтво про народження Теттер О.І.), які є підставою для нарахування пенсії внаслідок втрати годувальника, знаходились в матеріалах пенсійної справи в Управлінні Пенсійного Фонду України в Харківській області. Зазначене свідчить про те, що позивач при здійсненні своїх повноважень при призначенні відповідної пенсії, як уповноважений орган, у встановленому порядку мав право та обов'язок перевірити матеріали справи і своєчасно припинити виплату пенсії.

Проте, колегія не може погодитися з передчасними висновками апеляційного суду з огляду на таке.

Згідно зі ст.99 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу, які мають право на пенсійне забезпечення на умовах Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", пенсії призначаються (перераховуються) органами Пенсійного фонду України.

Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області згідно пп.5 п.2.2 розділу 2 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №11-2 від 27.06.2002 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.07.2002р. за № 581/6869 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України №5-5 від 25.02.2008, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.03.2008р. за №208/14899), здійснює призначення (перерахунок) пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Відповідно до ст.ст.8,10 та ч.6 ст.30 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (в редакції від 08.06.2007р.) виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України. Призначення і виплата пенсій особам, зазначеним у статті 1-2 цього Закону, здійснюються органами Пенсійного фонду України. Вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі (крім курсантів і слухачів військово-навчальних закладів та навчальних закладів органів внутрішніх справ і державної пожежної охорони), стажисти мають право на пенсію в разі втрати годувальника до закінчення навчальних закладів, але не довше, ніж до досягнення ними 23-річного віку.

Відповідно до постанови КМ України №1522 від 02.11.2006 "Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян" доручено Міністерству оборони, Міністерству внутрішніх справ, Міністерству з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Службі безпеки, Державній податковій адміністрації, Державному департаменту з питань виконання покарань та іншим органам, що здійснюють призначення пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", забезпечити проведення інвентаризації пенсійних справ, виплатних та інших документів, необхідних для виконання функцій з призначення і виплати пенсій особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - призначення і виплата пенсій), передачу їх до 1 січня 2007р. органам Пенсійного фонду України згідно з актами, складеними за формою, що затверджується органами, зазначеними у цьому пункті, за погодженням з Пенсійним фондом України, та виплату пенсій до визначеного строку. Органи Пенсійного фонду України приймають згідно із затвердженими графіками від органів, що здійснюють призначення пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", пенсійні справи, виплатні та інші документи, необхідні для виконання функцій з призначення і виплати пенсій.

Таким чином, органам Пенсійного фонду України з 1 січня 2007 року належать функції з призначення і виплати пенсій військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу, на умовах Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб".

Стаття 11 ЦК України встановлює, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст.101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів і відшкодовують її.

Відшкодування шкоди є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи; шкідливого результату такої поведінки - збитків, їх наявності та розміру; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Дійшовши помилкового висновку про те, що позивач при здійсненні своїх повноважень при призначенні відповідної пенсії, як уповноважений орган, у встановленому порядку мав право і обов'язок перевірити матеріали пенсійної справи Теттер О.І., переданої відповідачем 02.02.2007 року, та своєчасно припинити неправомірну виплату пенсії за період з 01.03.2007р. по 30.06.2007р., судами попередніх інстанцій безпідставно залишено поза увагою наступне.

Як вбачається зі змісту постанови КМ України №1522 від 02.11.2006 "Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян", на позивача не покладено обов'язок у визначений термін перевіряти обґрунтованість та правильність нарахування і виплати пенсій, призначених до 01.01.2007 року уповноваженими структурними підрозділами Міністерства оборони, Міністерства внутрішніх справ, Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Служби безпеки, Державної податкової адміністрації, Державного департаменту з питань виконання покарань та інших органів, що здійснюють призначення пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та по яких (призначених пенсіях) вже сформовані пенсійні справи підлягали передачі позивачу до 01.01.2007 року. Не встановлено такого обов'язку і нормою ст.10 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (в редакції від 08.06.2007р.)

Більше того, вказаною постановою КМ України обов'язок щодо забезпечення проведення інвентаризації пенсійних справ, виплатних та інших документів, необхідних для виконання функцій з призначення і виплати пенсій, покладено на відповідача, а не позивача.

Водночас, всупереч вимог ст.ст.43,84,105 ГПК України судами першої та апеляційної інстанцій не відхилено та не спростовано твердження позивача про те, що при призначенні з 01.10.2004 року Харківським обласним військовим комісаріатом пенсії Теттер О.І. по втраті годувальника було неправильно зазначено дату народження одержувача пенсії (02.10.1984р. замість дійсної дати - 10.02.1984р.) та розрахунками на перерахунок пенсії від 26.10.2005 і від 29.12.2006, також складеними відповідачем та наявними у матеріалах справи, обмежено пенсійний лист по 30.06.2007р. (днем закінчення навчання), а не по 28.02.2007р., що є порушенням приписів ч.6 ст.30 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". В зв'язку з цим, за період з 01.03.2007р. по 30.06.2007р., тобто вже після втрати права на пенсію у зв'язку з досягненням Теттер О.І. 23 років, було переплачено одержувачу пенсії 2011 грн. 76 коп., внаслідок чого позивачу було заподіяно шкоду в спірній сумі.

Відтак, касаційна інстанція погоджується з доводами скаржника про те, що відповідність даним паспорта відомостей про особу Теттер О.І., викладених у заяві та поданні (розрахунках) про призначення пенсії, повинен був перевірити Харківський обласний військовий комісаріат при проведенні інвентаризації пенсійної справи Теттер О.І. перед її передачею позивачу за актом №2 від 02.02.2007, оскільки саме працівниками відповідача складалися розрахунки від 26.10.2005 та від 29.12.2006 (а.с.123-124 том 1).

Колегія враховує, що в обґрунтування своїх висновків суд першої інстанції безпідставно послався на п.п.12,16 Порядку, оскільки, цей Порядок набрав чинності значно пізніше (з 26.02.2007р.) та в силу приписів ч.2 ст.5 ЦК України не має зворотної дії до спірних правовідносин, які виникли у зв'язку з призначенням відповідачем пенсії Теттер О.І. з 01.10.2004 року та неправильним зазначенням дати народження одержувача пенсії. Адже, пунктами 12 та 16 Порядку регулюються питання призначення та перерахунку пенсій, що здійснюються органами Пенсійного фонду України після делегування цих функцій від структурних підрозділів силових структур, тобто після 01.01.2007 року, а пенсія Теттер О.І. була призначена відповідачем з 01.10.2004 року та пенсійна справа ФХ-113180 (Теттер О.І.) 02.02.2007 року була передана позивачу вже сформованою. До 01.01.2007 року органами, що призначають пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", були також структурні підрозділи Міноборони України, зокрема, Харківський обласний військовий комісаріат.

За таких обставин, не відповідає чинному законодавству та фактичним обставинам справи передчасний висновок апеляційного суду про те, що перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган при прийнятті документів для призначення пенсії.

Таким чином, апеляційний господарський суд дійшов помилкового висновку про недоведеність завдання позивачу шкоди у заявленому розмірі внаслідок помилок при призначенні та перерахунку пенсії, допущених відповідачем.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, вміщені в пенсійній справі ФХ-113180 (Теттер О.І.) розрахунки пенсії (а.с.6123-124 том 1), надані відповідачем до Головного управління ПФУ в Харківській області, містили недостовірні дані щодо дати народження одержувача пенсії (02.10.1984р. замість дійсної дати - 10.02.1984р.), внаслідок чого головним Управлінням ПФУ в Харківській області протягом березня-червня 2007р. помилково здійснено виплату пенсійних коштів одержувачу пенсії, який в цей період вже втратив право на її отримання.

Таким чином, судами встановлено, що мав місце факт переплати пенсії зазначеній особі на суму 2011,76 грн. Викладене не виключає наявність достатніх підстав вважати, що протиправність дій Харківського обласного військового комісаріату полягає у збільшенні періоду пенсійного забезпечення особи, що призвело до здійснення пенсійних виплат всупереч чинному законодавству України. При цьому, факт заподіяння шкоди може визначатися наявним в матеріалах справи розрахунком надмірної виплати коштів ГУПФУ в Харківській області за неправильними даними, наданими відповідачем, що також не виключає знаходження вказаних обставин в причинному зв'язку між протиправністю дій та результатом таких дій - настанням для держбюджету негативного наслідку у вигляді переплати по пенсії.

Аналогічної правової позиції дотримується також Вищий господарський суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах зі спорів про відшкодування шкоди, завданої внаслідок неправомірної переплати пенсій (постанови ВГСУ від 15.12.2010 у справі №18/94-10, від 13.08.2012 у справі №5023/401/12 та від 12.03.2013 у справі №5023/4139/12 (5023/2695/12).

Разом з тим, слід зазначити, що згідно імперативних приписів п.1 ст.1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

З матеріалів справи не вбачається, судами не встановлено та сторонами не доведено, що спірна сума пенсійних коштів перерахована позивачем на особовий рахунок одержувача пенсії не на добровільних засадах, за наявності рахункової помилки з боку позивача або недобросовісності з боку набувача, в зв'язку з чим, ця сума в якості безпідставно набутої не підлягає поверненню набувачем.

Отже, наведене вище вимагає від суду касаційної інстанції встановлювати фактичні обставини справи, зокрема, щодо наявності чи відсутності протиправної поведінки відповідача, причинно-наслідкового зв'язку між такою поведінкою та завданням шкоди, дійсного розміру збитків позивача, що безумовно виходить за межі перегляду справи в порядку касації (ч.2 ст.1117 ГПК України) та є підставою для скасування рішення і постанови з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції у зв'язку з неповним встановленням та з'ясуванням судами обставин справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до п.3 ст.1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вказані вище процесуальні порушення, які були допущені судами першої та апеляційної інстанцій, неможливо усунути на стадії касаційного перегляду справи в силу недопустимості виходу касаційної інстанції за межі перегляду справи в порядку касації, оскільки відповідно до імперативних приписів ч.ч.1,2 ст.1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Зважаючи на вищенаведене, колегія вбачає підстави для часткового задоволення скарги.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 05.12.2012 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.01.2013 у справі №5023/4409/12 скасувати з передачею справи на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Головуючий, суддя В.Овечкін

Судді: Є.Чернов

В.Цвігун