Рішення № 30275587, 26.03.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.03.13 Справа№ 914/501/13-г

За позовом: Приватного акціонерного товариства «Індустріальні та дистрибуційні системи», м. Київ до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Гал-Леобуд», м. Львівпро: стягнення 33 323,53 грн.,Суддя О. Долінська При секретарі Н. Вашкевич За участю представників:позивача: Романко Н.О. - дов. №7 від 30.01.2013 р.,відповідача:не з'явився. На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Приватним акціонерним товариством «Індустріальні та дистрибуційні системи» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гал-Леобуд» про стягнення 33 323,53 грн. Ухвалою від 05.02.2013 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 21.02.2013р.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач у порушення умов Договору дистриб,юції № 0046-10Ц від 04.01.2010 р. не повернув торгове обладнання в кількості 9 одиниць, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 33 323,53 грн.

В судовому засіданні 21.02.2013 р. представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 25 468,53 грн. заборгованості та судовий збір 1 720,50 грн., так як відповідач частину товару в кількості 2 одиниці на загальну суму 7 855,00 грн. повернув в процесі розгляду справи в суді.

Розгляд справи відкладався з підстав, наведених у наявних матеріалах справи ухвалах суду.

В судове засідання 26.03.2013 р. представник позивача з'явився, позов підтримав з підстав викладених у позовній заяві, вимоги ухвали суду виконав. Просить задоволити позов із врахуванням поданої заяви про уточнення позовних вимог.

В судове засідання 26.03.2013 р. відповідач не з'явився, причин неприбуття в судове засідання не повідомив, незважаючи на те, що належним чином та завчасно був повідомлений про час та місце розгляду справи судом.

Ухвали суду надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців наявна в матеріалах справи.

В разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце наступного судового засідання. (Постанова пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р.).

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, Відповідача зобов'язувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч. 1 та 2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Враховуючи вищенаведене, слід зазначити, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 26.03.2013 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини.

Вислухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши матеріали справи в їх сукупності, суд встановив таке.

Між сторонами у справі укладено Договір дистриб,юції № 0046-10Ц від 04.01.2010 р. (надалі - Договір). За умовами цього договору Компанія (позивач у справі) зобов'язується відповідно до умов цього Договору передавати Дистриб'ютору (відповідач у справі) товар у власність для цього подальшого розповсюдження та території та на умовах визначених у цьому Договорі, а Дистриб'ютор зобов'язується приймати такий Товар у кількості та асортименті відповідно до супровідних документів та на умовах цього Договору, сплатити його вартість та здійснювати його продаж, розповсюдження і надання відповідних послуг на території відповідно до умов, що визначені цим Договором.

Відповідно до п. 2.5. даного Договору, Компанія може на свій власний розсуд за згодою Дистриб'ютора передати Дистриб'ютору Торгове обладнання у тимчасове користування (оренду), у тому числі з правом передачі в суборенду у Роздрібні торгівельні точки, для презентації, охолодження і експозиції Товару.

Згідно п.3.2. вказаного Договору, умови передачі Торгового обладнання у тимчасове користування (оренду) визначені в Додатку №5, що є невід'ємною частиною зазначеного вище Договору. Кількість і вартість Торгового обладнання, переданого у користування Дистриб'ютору вказано у Додатку №6 до Договору та в актах передачі необоротних активів.

Згідно з Додатком №6 до Договору, відповідачем отримано Торгове обладнання в кількості 113 одиниць загальною вартістю 319 636,00 грн. що підписаний та завірений печатками сторін.

Крім того, відповідачем було отримано в оренду Торгове обладнання в кількості 68 одиниць загальною заставною вартістю 218 022,31 грн., що підтверджується актами передачі необоротних активів №№ХД-АА-000002882 від 08.10.2009 р., ХД-АА-000003233 від 22.03.2010 р., ХД-АА-000003268 від 26.03.2010 р., ХД-АА-000003519 від 14.06.2010 р., ХД-АА-000003580 від 25.06.2010 р., ХД-АА-000003593 від 05.07.2010 р., ХД-АА-000003796 від 04.10.2010 р.

Пунктом 4.1. Додатку №5 до даного Договору вказано, що Дистриб'ютор зобов'язаний повернути Торгове обладнання після закінчення терміну дії Договору або згідно письмової заяви Компанії в термін сім календарних днів. Термін дії Договору закінчився 31 грудня 2010 року.

Відповідно до актів передачі необоротних активів №№ ХД-АА-000003312 від 01.04.2010 р., ХД-АА-000000003 від 20.01.2011 р., ХД-АА-000000115 від 21.02.2011 р., ХД-АА-000000182 від 23.03.2011 р., ХД-АА-000000244 від 11.04.2011 р., ХД-АА-000000337 від 10.05.2011 р., ХД-АА-000000053 від 02.02.2012 р., відповідачем було повернуто 172 одинці Торгового обладнання на суму 504 334,78 грн.

Актом приймання необоротних активів № ХД-АА-000000165 від 13.02.2013 р. позивачу було повернуто відповідачем 2 одинці Торгового обладнання на загальну суму 7 855,00 грн.

Станом на час прийняття рішення судом загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за неповернене Торгове обладнання в кількості 7 одиниць складає 25 468,53 грн. Доказів оплати даної заборгованості відповідачем, суду не подано. Відповідач відзиву на позов не подав і не заперечив у визначеним Законом порядку проти заявленого позову.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.1. Додатку №5 до Договору вказано, що Дистриб'ютор зобов'язаний повернути Торгове обладнання після закінчення терміну дії Договору або згідно письмової заяви Компанії в термін сім календарних днів. Термін дії Договору закінчився 31 грудня 2010 року, проте відповідачем Торгове обладнання в повному обсязі не повернуто позивачу.

Як встановлено в судовому засіданні, відповідач Торгове обладнання в кількості 7 одиниць на загальну суму 25 468,53 грн. позивачу не повернув.

Суд бере до уваги те, що на час прийняття рішення у даній справі відповідач заборгованість у сумі 25 468,53 грн. позивачу не погасив, доказів оплати заборгованості відповідачем суду не подано. Відповідач у визначеному законом порядку не заперечив проти заявленого позову.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 25 468,53 грн. заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Що стосується стягнення судового збору то слід зазначити таке. Пункт 4.7. розділу 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р.№7 «Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України» вказує на наступне. Частиною 2.ст. 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Так, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача. Або у разі коли в позові відмовлено, але з обставин справи вбачається, що спір доведено до судового розгляду внаслідок ухилення відповідача від розгляду претензії позивача, якщо вона пред'являлася (статті 6 - 8 ГПК), то судовий збір також покладається на відповідача. При цьому якщо у відповідних випадках позивача звільнено від сплати судового збору, то останній стягується в доход Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України судовий збір слід покладається на відповідача, так як спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст. 193 ГК України, ст. 526, 530, 655, 692, 712 ЦК України, ст. ст. 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити повністю. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гал-Леобуд» (адреса: вул. Дорошенка, 19, м. Львів, 79000; ідентифікаційний код 22336350) на користь Приватного акціонерного товариства «Індустріальні та дистрибуційні системи» (адреса: Московський проспект, 9, корпус 5, офіс 501, м. Київ, 04073; ідентифікаційний код 24364528) 25 468,53 грн. заборгованості та 1 720,50 грн. витрат понесених на сплату судового збору. 3. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 27.03.2013 р.

Суддя Долінська О.З.