Постанова № 30275233, 26.03.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

26 березня 2013 року 08:30 справа №826/1650/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомРемонтно-будівельної асоціації "Київрембуд"доДержавної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової службипровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішенняОБСТАВИНИ СПРАВИ:

08 лютого 2013 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Ремонтно-будівельна асоціація "Київрембуд" (далі по тексту - позивач, РБА "Київрембуд") звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Печерському районі м. Києва), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19 жовтня 2012 року №0010602208.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 лютого 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/1650/13-а, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 25 лютого 2013 року.

В судовому засіданні 25 лютого 2013 року оголошено перерву до 04 березня 2013 року у зв'язку з необхідністю надання додаткових доказів.

В судовому засіданні 04 березня 2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив; сторонами заявлено спільне клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи викладене, суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 19 жовтня 2012 року №0010602208 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та пунктом 123.1 пункту 123 Податкового кодексу України, за порушення статті 185, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України РБА "Київрембуд" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 117 084,00 грн., в тому числі за основним платежем - 105 833,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 11 251,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта від 02 жовтня 2012 року №788/22-08/31811546 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Ремонтно-будівельної асоціації "Київрембуд" (код за ЄДРПОУ 31811546) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ "РІП" (код ЄДРПОУ 32163147) за період з 01.01.2010 р. по 31.03.2012 р. (далі по тексту - Акт перевірки).

У висновку Акта перевірки встановлено порушення позивачем статті 185, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 105 833,00 грн., у тому числі: за червень 2011 року - 60 833,00 грн., за липень 2011 року - 45 000,00 грн.

Порушення позивачем норм Податкового кодексу України мотивовані наступним: матеріали перевірки ТОВ "РІП" свідчать про відсутність у нього адміністративно-господарських можливостей на виконання зобов'язань за укладеним договором та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, тобто про відсутність наміру настання правових наслідків через відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність основних фондів, трудових ресурсів тощо; відповідно до пояснень наданих засновником та директором ТОВ "РІП" ОСОБА_1 та на підставі протоколу допиту свідка - головного бухгалтера ОСОБА_2 встановлено, що зазначені особи не мають відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства.

Наведені обставини, на думку відповідача, свідчать, що позивач уклав правочини, що суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, спрямовані на заволодіння майном держави, тобто є нікчемними.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятим на їх підставі податковим повідомленням-рішенням й мотивує позовні вимоги наступним: в момент нарахування податкового кредиту контрагент був юридичною особою та платником податку на додану вартість; податковий кредит по спірним господарським операціям підтверджений первинними документами та податковими накладними; висновки Акта перевірки про нікчемність правочину не підтверджуються доказами.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками Акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується з позовними вимогами РБА "Київрембуд", виходячи з наступних мотивів.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між РБА "Київрембуд" та його контрагентом - ТОВ "РІП", обставини використання придбаного товару (робіт, послуг) у власній господарській діяльності позивача та встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).

Матеріали справи підтверджують, що між РБА "Київрембуд" (замовник) та ТОВ "РІП" (підрядник) укладено договір на виконання будівельно-монтажних робіт від 08 червня 2011 року №8/06/11, відповідно до якого підрядник приймає на себе зобов'язання якісно виконати комплекс будівельно-монтажних робіт на об'єкті: вул. Підгірна, 1, у встановлений договором термін, а замовник зобов'язується прийняти виконані роботи і оплатити їх відповідно до умов договору. Вартість будівельно-монтажних робіт та інших витрат за даним договором складає 841 651,38 грн.

Згідно специфікації до зазначеного договору, локального кошторису та актів здавання - приймання виконаних підрядних робіт, ТОВ "РІП" виконало підрядні роботи, а саме: влаштування сходів, влаштування підлог холів, влаштування підсходів, на об'єкті будівництва по вул. Підгірна, 1, на загальну суму 635 000,00 грн.

ТОВ "РІП" виписало РБА "Київрембуд" податкові накладні, датовані червнем-липнем 2011 року, на загальну суму 635 000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 105 833,33 грн.

В оплату за виконані підрядні роботи РБА "Київрембуд" перерахувало на рахунок ТОВ "РІП" грошові кошти, що підтверджується відповідними виписками банку.

Крім того, позивач зазначив, що у зв'язку із повідомленням про заплановану ліквідацію ТОВ "РІП", за погодженням сторін укладено договір про переведення боргу від 13 вересня 2011 року №1309 між РБА "Київрембуд" (кредитор), ТОВ "Будівельне управління 26" (новий боржник) та ТОВ "РІП" (первісний боржник), який регулює відносини пов'язані із заміною зобов'язаної сторони (первісний боржник) у зобов'язанні, що виникає із договору підряду від 08 червня 2011 року №8/06/11, відповідно до якого первісний боржник переводить на нового боржника борг (грошове зобов'язання) у розмірі 260 000,00 грн., що виник на підставі основного договору.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за липень-серпень 2011 року в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість, та зокрема на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "РІП", у зв'язку з придбанням підрядних робіт для обслуговування об'єкта замовника.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Вирішуючи питання про реальність виконання та отримання позивачем наданих послуг і виконаних робіт та їх придбання з метою використання у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Судом встановлено, що основними напрямками діяльності позивача є: будівництво житлових і нежитлових будівель, електромонтажні роботи, інші будівельно-монтажні роботи, діяльність у сфері архітектури.

Як підтверджують матеріали справи, підрядні роботи, виконані ТОВ "РІП", придбавались позивачем з метою виконання господарських зобов'язань перед Національною академією статистики, обліку та аудиту.

На підтвердження реальності спірних операцій та використання їх у господарській діяльності позивач надав суду копії наступних документів: сертифікату відповідності закінченого будівництвом об'єкта, об'єктного кошторисного розрахунку, локального кошторису, копію проекту влаштування вхідної групи Національної академії статистики, обліку та аудиту, актів приймання виконаних будівельних робіт, а також фотознімки об'єктів після проведення робіт.

Таким чином, на думку суду, господарські операції РБА "Київрембуд" з ТОВ "РІП" здійснювались в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Доказів на підтвердження того, що ТОВ "РІП" не мало адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань чи відсутність можливостей залучення до виконання зобов'язань третіх осіб, відповідачем до суду не надано.

Стосовно висновків Акта перевірки про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ "РІП", суд звертає увагу на наступне.

Частина перша статті 203 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частина третя цієї статті визначає, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування санкцій, передбачених статтею 228 Цивільного кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав для визнання нікчемним правочину, укладеного між позивачем та ТОВ "РІП", а також не надано доказів, які б свідчили, що правочини в межах спірних правовідносин, є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Відповідно до положень частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Слід також враховувати вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на час здійснення спірних господарських операцій підприємство-контрагент - ТОВ "РІП" був зареєстрований як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

На думку суду, позивач, як покупець, не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Враховуючи викладене, беручи до уваги наявність підтверджуючих розрахункових та інших документів, а також придбання підрядних робіт з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, висновки Акта перевірки про порушення позивачем статті 185, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України є помилковими, а збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій є протиправними.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 19 жовтня 2012 року №0010602208 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Печерському районі м. Києва не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов РБА "Київрембуд" підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Ремонтно-будівельної асоціації "Київрембуд" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 19 жовтня 2012 року №0010602208.

3. Зобов'язати орган Державної казначейської служби України стягнути з Державного бюджету України на користь Ремонтно-будівельної асоціації "Київрембуд" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 170,84 грн. (одна тисяча сто сімдесят гривень вісімдесят чотири копійки) шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко