Постанова № 30275209, 04.03.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

04 березня 2013 р. № 2а-13255/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Севастьяненко К.О.,

при секретарі судового засідання - Романенко Т.С.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Служавого Є.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області Державної

податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень ,

В С Т А НО В И В:

Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення: від 28.08.2012 року № 0000490172 та №0000480172.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив наступне. На підставі акту Харківської ОДПІ Харківської області ДПС № 1134/17-НОМЕР_2 від 14.08.2012 року відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: №0000490172 та №0000480172 від 28.08.2012 року. Позивач вважає необґрунтованими висновки відповідача, зроблені в акті перевірки ФОП ОСОБА_3, у зв'язку з чим просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства. На думку позивача, формування ФОП ОСОБА_3 податкового кредиту та відображення валових витрат у деклараціях про доходи за перевіряємий період підтверджено належним чином складеними первинними документами, які відображають реальність господарських операцій позивача з контрагентами.

Представник відповідача надав письмові заперечення проти позову, в яких послався на обґрунтованість висновків акту Харківської ОДПІ Харківської області ДПС № 1134/17-НОМЕР_2 від 14.08.2012 року та прийнятих на підставі зазначеного акту податкових повідомлень-рішень. Зазначив, що позивач, ФОП ОСОБА_3, безпідставно включив до складу податкового кредиту суму 14 000,00 грн. та зависив показник валових витрат, внаслідок чого податковим органом донараховано податку з доходів фізичних осіб у сумі 364 517,76 грн. Зазначені висновки зроблені відповідачем з огляду на те, що в ході перевірки не підтверджено реальність здійснення господарських відносин позивача з ТОВ «Техно-Асавир», ТОВ «Бізнес-Консалтинг Плюс», ТОВ «Ларус Трейд», ТОВ «Майра» та зв'язок понесених валових витрат по взаємовідносинам з вказаними контрагентами з господарською діяльністю позивача.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних рішень. При цьому послався на те, що в судовому порядку підтверджено нереальність господарських операцій позивача, а саме: постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2013 року в задоволенні позову ФОП ОСОБА_3 про скасування податкового повідомлення-рішення відмовлено.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

За матеріалами справи судом встановлено, що позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_3, пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації - код НОМЕР_2, місцезнаходження: АДРЕСА_1, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та Довідкою Державного комітету статистики України про визначення класифікаційних даних позивача (т.1 а.с. 107, 108-109), перебуває на обліку як платник податків в Харківській ОДПІ Харківської області ДПС та зареєстрований як платник податку на додану вартість (свідоцтво - № НОМЕР_6) (т .1 а.с. 110, 111).

Вказані обставини визнані сторонами по справі в ході судового засідання, у суду не має сумнівів в добровільності визнання перелічених обставин та їх достовірності, стосовно вказаних обставин відсутній спір, а тому перелічені обставини перед судом не доказуються.

Судом встановлено, що Харківською ОДПІ Харківської області ДПС проведено документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_3, код НОМЕР_2, за період з 01.10.2010 р. по 31.12.2011 р.

Результати проведеної перевірки оформлені актом № 1134/17-НОМЕР_2 від 14.08.2012 року (т. 1 а.с. 67-102).

Згідно висновків вказаного акту перевірки відповідачем встановлено наступні порушення ФОП ОСОБА_3:

- ст. 13, п. 4 ст. 14 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 р. № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян», п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ - перекручення даних витрат у деклараціях про доход за перевіряємий період, що призвело до заниження оподаткованого доходу відповідних періодів за 4 квартал 2010 року на суму 342 829,00 грн., за 2011 рік на суму 1 842 833,00 грн. В результаті донараховано податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності у сумі 364 517,76, у тому числі за 4 квартал 2010 року в сумі 51 424,35 грн., за 2011 рік в сумі 313 093,41 грн.;

- ст.ст. 3, 4, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. зі змінами та доповненнями, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ - завищення податкового кредиту на суму 14 000,00 грн., у тому числі за жовтень 2010 р. на суму 2237,00 грн., за листопад 2010 р. на суму 1946,00 грн., за грудень 2010 р. на суму 2775,00 грн., за січень 2011 р. на суму 7042,00 грн.

Зазначені висновки Харківською ОДПІ Харківської області ДПС були зроблені на підставі: акту ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова про результати документальної планової невиїзної перевірки ТОВ «Техно-Асавир» № 547/23-03-5 від 07.04.2011 року; актів ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ «Бізнес-Консалтинг Плюс» № 43/15-02-36/37093546 від 26.01.2012 року за листопад 2011 року, № 97/23-03-05/37093546 від 20.02.2012 року за грудень 2011 року; акту ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Майра» № 905/233/36817495 від 09.03.2012 року; акту ДПІ у Ленінському районі м. Харкова про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Ларус-Трейд» № 441/23-304/37188281 від 28.03.2012 року, за висновками яких встановлено неможливість зазначених контрагентів позивача реально здійснювати господарську діяльність за період з 01.10.2010 р. по 31.12.2011 р.

Крім того, в ході перевірки відповідач використовував акти попередніх перевірок позивача, а саме: акт позапланової перевірки ФОП ОСОБА_3 № 2780/17-НОМЕР_2 від 07.12.2011 р. з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства, щодо правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Техно-Асавир» за період з 01.03.2010 р. по 31.11.2010 р.; акт позапланової перевірки ФОП ОСОБА_3 № 28/17-НОМЕР_2 від 06.04.2011 р. з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства, щодо правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Бізнес-Консалтинг Плюс» за період з 01.11.2011 р. по 31.12.2011 р.; акт позапланової перевірки ФОП ОСОБА_3 № 413/17-НОМЕР_2 від 28.02.2012 р. з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства, щодо правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Бізнес-Консалтинг Плюс» за період з 01.09.2011 р. по 31.10.2011 р.; акт позапланової перевірки ФОП ОСОБА_3 № 2725/17-НОМЕР_2 від 02.12.2011 р. з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства, щодо правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Бізнес-Консалтинг Плюс» за період з 01.12.2010 р. по 30.08.2011 р.

На підставі акту перевірки ФОП ОСОБА_3 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

№ 0000480172 від 28.08.2012 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 21 000,00 грн., з яких за основним платежем 14 000,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 7 000,00 грн. (т. 1 а.с. 105);

№ 0000490172 від 28.08.2012 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у розмірі 442 791,11 грн., з яких за основним платежем 364 517,76 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 78 273,35 грн. (т. 1 а.с. 103).

Суд, перевіряючи висновки вказаного вище акту перевірки, а відтак і прийняті на їх підставі спірні податкові повідомлення-рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, приходить до наступного.

Відповідно до Довідки Державного комітету статистики України про визначення класифікаційних даних основними видами діяльності за КВЕД ФОП ОСОБА_3 є: 15.82.0 - виробництво сухарів, печива, пирогів і тістечок тривалого зберігання, 51.39.0 - неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами, 52.11.0 - роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту (т. 1 а.с. 108).

Згідно з договором про сумісну діяльність, укладеним між компанією «ОВІН» ТОВ та ФОП ОСОБА_3, від 20.01.2003 року компанія «ОВІН» ТОВ зобов'язується надати ФОП ОСОБА_3 свої виробничі площі, право користування торговою маркою підприємства, проводити сумісні рекламні акції продукції підприємства, проводити загальний контроль за якістю товару, а ФОП ОСОБА_3 в свою чергу зобов'язується надавати для виробництва продукції своє обладнання, брати участь у розробці технічних умов товару, у розширенні асортименту продукції, надавати допомогу у транспортировці та зберіганні сировини та готової продукції (т. 8 а.с. 86).

Судом з матеріалів справи встановлено, що в ході документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_3 були встановлені порушення позивачем податкового законодавства по його взаємовідносинам з ТОВ «Техно-Асавир» (код ЄДРПОУ 36457640), ТОВ «Бізнес-Консалтинг Плюс» (код ЄДРПОУ 37093546), ТОВ «Ларус Трейд» (код ЄДРПОУ 37188281), ТОВ «Майра» (код ЄДРПОУ 36817495) за вказані в акті перевірки періоди.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Техно-Асавир» суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що між ТОВ «Техно-Асавир» (продавець) та ФОП ОСОБА_3 (покупець) був укладений договір купівлі-продажу № 72 від 02.03.2010 року, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар (сільськогосподарську продукцію), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість товару (т. 1 а.с. 159-161).

На виконання умов договору купівлі-продажу ТОВ «Техно-Асавир» у перевіряємому періоді передав у власність позивача товар - журавлину свіжу, ядро соняшника та соняшник кондитерський на загальну суму 232 850,00 грн., що підтверджується видатковими накладними: № ТА00001139 від 15.11.2010 року на загальну суму 112100,00 грн., в т.ч. ПДВ 18683,33 грн., № ТА 00001076 від 15.10.2010 року на загальну суму 120 750,00 грн., в т.ч. ПДВ 20 125,00 грн. (т. 1 а.с. 162, 166) та податковими накладними: № 0001129 від 15.11.2010 року на загальну суму 112 100,00 грн., в т.ч. ПДВ 18 683,33 грн., № 1017 від 15.10.2010 року на загальну суму 120 750,00 грн., в т.ч. ПДВ 20 125,00 грн. (т. 1 а.с. 164, 168).

Вартість придбаного товару була сплачена позивачем на підставі виписаних ТОВ «Техно-Асавир» рахунків-фактур на загальну суму 232 850,00 грн. (т. 1 а.с. 163, 167) шляхом безготівкових розрахунків, а саме шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_3, про що свідчать долучені до матеріалів справи виписки з рахунків позивача (т. 8 а.с. 23-81).

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем та його контрагентом ТОВ «Техно-Асавир» було виконано вищезазначений договір купівлі-продажу.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Бізнес-Консалтинг Плюс» суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що між ТОВ «Бізнес-Консалтинг Плюс» (продавець) та ФОП ОСОБА_3 (покупець) був укладений договір купівлі-продажу № 17 від 20.12.2010 року, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар - сільськогосподарську продукцію, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість товару (т. 1 а.с. 170-172). Строк дії даного договору з 20.12.2010 р. по 31.12.2011 р. Відповідно до додаткової угоди від 26.12.2011 р. до договору купівлі-продажу № 17 від 20.12.2010 року строк дії договору продовжено до 31.12.2012 року (т. 1 а.с. 173).

На виконання умов договору купівлі-продажу ТОВ «Бізнес-Консалтинг Плюс» у перевіряємому періоді передав у власність позивача товар - журавлину свіжу, ядро соняшника, рис шліфований, кунжут, що підтверджується видатковими накладними: № БК00000047 від 13.12.2011 року на загальну суму 182 400,00 грн., в т.ч. ПДВ 30 400,00 грн., № БК00000130 від 29.11.2011 року на загальну суму 150 600,00 грн., в т.ч. ПДВ 25 100,00 грн., № БК00000102 від 20.09.2011 року на загальну суму 205 200,00 грн., в т.ч. ПДВ 34 200,00 грн., № БК00000046 від 07.10.2011 року на загальну суму 129 200,00 грн., в т.ч. ПДВ 21 533,33 грн., № БК00000046 від 07.07.2011 року на загальну суму 150 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 25 000,00 грн., № БК00000142 від 26.08.2011 року на загальну суму 125 400,00 грн., в т.ч. ПДВ 20 900,00 грн., № БК000064 від 09.06.2011 року на загальну суму 57 150,00 грн., в т.ч. ПДВ 9525,00 грн., № БК00000113 від 26.05.2011 року на загальну суму 106 200,00 грн., в т.ч. ПДВ 17 700,00 грн., № БК00000125 від 28.04.2011 року на загальну суму 126 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 21 000,00 грн., № БК00000109 від 30.03.2011 року на загальну суму 546 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 91 000,00 грн., № БК00000169 від 25.02.2011 року на загальну суму 370 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 61 666,67 грн., № БК00000046 від 20.01.2011 року на загальну суму 21 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 3500,00 грн., № БК0000052 від 24.12.2010 року на загальну суму 136 800,00 грн., в т.ч. ПДВ 22 800,00 грн. (т. 1 а.с. 174, 178, 182, 187, 192, 196, 200, 204, 208, 212, 216, 220, 224) та податковими накладними: № 47 від 13.12.2011 року на загальну суму 182 400,00 грн., в т.ч. ПДВ 30 400,00 грн., № 130 від 29.11.2011 року на загальну суму 150 600,00 грн., в т.ч. ПДВ 25 100,00 грн., № 102 від 20.09.2011 року на загальну суму 205 200,00 грн., в т.ч. ПДВ 34 200,00 грн., № 46 від 07.10.2011 року на загальну суму 129 200,00 грн., в т.ч. ПДВ 21 533,33 грн., № 46 від 07.07.2011 року на загальну суму 150 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 25 000,00 грн., № 142 від 26.08.2011 року на загальну суму 125 400,00 грн., в т.ч. ПДВ 20 900,00 грн., № 64 від 09.06.2011 року на загальну суму 57 150,00 грн., в т.ч. ПДВ 9525,00 грн., № 113 від 26.05.2011 року на загальну суму 106 200,00 грн., в т.ч. ПДВ 17 700,00 грн., № 125 від 28.04.2011 року на загальну суму 126 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 21 000,00 грн., № 109 від 30.03.2011 року на загальну суму 546 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 91 000,00 грн., № 169 від 25.02.2011 року на загальну суму 370 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 61 666,67 грн., № 46 від 20.01.2011 року на загальну суму 21 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 3500,00 грн., № 000052 від 24.12.2010 року на загальну суму 136 800,00 грн., в т.ч. ПДВ 22 800,00 грн. (т. 1 а.с. 176, 180, 184, 189, 194, 198, 202, 206, 210, 214, 218, 222, 226).

Вартість придбаного товару була сплачена позивачем на підставі виписаних ТОВ «Бізнес-Консалтинг Плюс» рахунків-фактур (т. 1 а.с. 175, 179, 183, 188, 193, 197, 201, 205, 209, 213, 217, 221, 225) шляхом безготівкових розрахунків, а саме шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_3, про що свідчить долучені до матеріалів справи виписки з рахунків позивача (т. 8 а.с. 23-81).

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем та його контрагентом ТОВ «Бізнес-Консалтинг Плюс» було виконано вищезазначений договір купівлі-продажу.

Навантаження, перевезення та розвантаження придбаного за вищезазначеними договорами товару здійснювалось за рахунок та силами ФОП ОСОБА_3 Вказану продукцію було отримано безпосередньо ОСОБА_3, про що свідчить його підпис у видаткових накладних.

Товар перевозився водієм ОСОБА_4 на автомобілі ГАЗ-3302-14 (держ.НОМЕР_7). Вказаний автомобіль ФОП ОСОБА_3 орендує у гр. ОСОБА_4 за договорами оренди автотранспорту від 03.01.2011 року та від 03.01.2012 року (т. 8 а.с. 85, т. 13 а.с. 219). ОСОБА_4 перебуває з позивачем у трудових відносинах (посада - експедитор) відповідно до трудового договору від 16.07.2010 року (т. 13 а.с. 217-218).

Факт перевезення товару за вищевказаними договорами підтверджується долученими до матеріалів справи товарно-транспортними накладними. Вантажовідправник: відповідний контрагент, вантажоодержувач: ФОП ОСОБА_3, пункт розвантаження - Харківська обл., м. Південне, вул. Ломана, 14 (т. 1 а.с. 165-169). Судом встановлено, що позивач відповідно до договору суборенди нежитлового приміщення з додатком до цього договору ФОП ОСОБА_3 орендує у компанії "ОВІН" ТОВ нежитлові приміщення для виробництва кондитерських виробів та виробниче обладнання, необхідне для виробничого процесу, за адресою: Харківська обл., м. Південне, вул. Ломана,14, за якою і здійснювалось розвантаження придбаної продукції (т. 8 а.с. 87, т. 13 а.с. 229-234). Долучені до матеріалів справи товарно-транспортні накладні скріплені печатками вантажовідправника та вантажоодержувача.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Ларус Трейд» суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що між ТОВ «Ларус Трейд» (продавець) та ФОП ОСОБА_3 (покупець) був укладений договір купівлі-продажу № ЛТ-55 від 20.12.2010 року, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість товару (т. 1 а.с. 113-114). Строк дії даного договору з 20.12.2010 р. по 31.12.2013 р.

На виконання умов договору купівлі-продажу ТОВ «Ларус Трейд» у перевіряємому періоді передав у власність позивача товар - цукор-пісок на загальну суму 58 900,00 грн., що підтверджується видатковими накладними: № ЛТ-0000038 від 24.12.2010 року на загальну суму 8350,00 грн., в т.ч. ПДВ 1391,67 грн., № ЛТ-0000002 від 20.12.2010 року на загальну суму 8300,00 грн., в т.ч. ПДВ 1383,33 грн., № ЛТ-0000143 від 28.01.2011 року на загальну суму 8450,00 грн., в т.ч. ПДВ 1408,33 грн., № ЛТ-0000119 від 25.01.2011 року на загальну суму 8450,00 грн., в т.ч. ПДВ 1408,33 грн., № ЛТ-0000076 від 18.01.2011 року на загальну суму 8450,00 грн., в т.ч. ПДВ 1408,33 грн., № ЛТ-0000047 від 12.01.2011 року на загальну суму 8450,00 грн., в т.ч. ПДВ 1408,33 грн., № ЛТ-0000008 від 05.01.2011 року на загальну суму 8450,00 грн., в т.ч. ПДВ 1408,33 грн. (т. 1 а.с. 116, 119, 122, 125, т. 8 а.с. 235, т. 1 а.с. 130, 133) та податковими накладними: № 38 від 24.12.2010 року на загальну суму 8350,00 грн., в т.ч. ПДВ 1391,67 грн., № 2 від 20.12.2010 року на загальну суму 8300,00 грн., в т.ч. ПДВ 1383,33 грн., № 144 від 28.01.2011 року на загальну суму 8450,00 грн., в т.ч. ПДВ 1408,33 грн., № 120 від 25.01.2011 року на загальну суму 8450,00 грн., в т.ч. ПДВ 1408,33 грн., № 76 від 18.01.2011 року на загальну суму 8450,00 грн., в т.ч. ПДВ 1408,33 грн., № 46 від 12.01.2011 року на загальну суму 8450,00 грн., в т.ч. ПДВ 1408,33 грн., № 8 від 05.01.2011 року на загальну суму 8450,00 грн., в т.ч. ПДВ 1408,33 грн. (т. 1 а.с. 117, 120, 123, 126, 128, 131, 134).

За домовленістю сторін перевезення придбаного за вищезазначеним договором товару здійснювалось за рахунок та силами продавця. Доказів фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, використання позивачем придбаного товару не за призначенням, несумісності товару з напрямом господарської діяльності відповідач в ході розгляду справи до суду не надав.

Вартість придбаного товару була сплачена позивачем на підставі виписаних ТОВ «Ларус Трейд» рахунків-фактур на загальну суму 58 900,00 грн. (т. 1 а.с. 115, 118, 121, 124, 127, 129, 132) шляхом безготівкових розрахунків, а саме шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_3, про що свідчать долучені до матеріалів справи виписки з рахунків позивача (т. 8 а.с. 23-81).

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем та його контрагентом ТОВ «Ларус Трейд» було виконано вищезазначений договір купівлі-продажу.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Майра» суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що між ТОВ «Майра» (постачальник) та ФОП ОСОБА_3 (покупець) був укладений договір поставки № М-2508-3 від 25.08.2010 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар - цукор, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість товару (т. 1 а.с. 135-137).

На виконання умов договору поставки ТОВ «Майра» у перевіряємому періоді передав у власність позивача товар - цукор-пісок на загальну суму 25 095,00 грн., що підтверджується видатковими накладними: № РН-0001279 від 18.10.2010 року на загальну суму 3675,00 грн., в т.ч. ПДВ 612,50 грн., № РН-0001215 від 11.10.2010 року на загальну суму 3625,00 грн., в т.ч. ПДВ 604,17 грн., № РН-0001083 від 04.10.2010 року на загальну суму 3600,00 грн., в т.ч. ПДВ 600,00 грн., № РН-0001031 від 01.10.2010 року на загальну суму 2520,00 грн., в т.ч. ПДВ 420,00 грн., № РН-0001705 від 29.11.2010 року на загальну суму 3960,00 грн., в т.ч. ПДВ 660,00 грн., № РН-0001695 від 26.11.2010 року на загальну суму 3940,00 грн., в т.ч. ПДВ 656,67 грн., № РН-0001584 від 09.11.2010 року на загальну суму 3775,00 грн., в т.ч. ПДВ 629,17 грн. (т. 1 а.с. 139, 142, 145, 148, 151, 154, 157) та податковими накладними: № 1417 від 18.10.2010 року на загальну суму 3675,00 грн., в т.ч. ПДВ 612,50 грн., № 1349 від 11.10.2010 року на загальну суму 3625,00 грн., в т.ч. ПДВ 604,17 грн., № 1167 від 04.10.2010 року на загальну суму 3600,00 грн., в т.ч. ПДВ 600,00 грн., № 1108 від 01.10.2010 року на загальну суму 2520,00 грн., в т.ч. ПДВ 420,00 грн., № 1856 від 29.11.2010 року на загальну суму 3960,00 грн., в т.ч. ПДВ 660,00 грн., № 1845 від 26.11.2010 року на загальну суму 3940,00 грн., в т.ч. ПДВ 656,67 грн., № 1748 від 09.11.2010 року на загальну суму 3775,00 грн., в т.ч. ПДВ 629,17 грн. (т. 1 а.с. 140, 143, 146, 149, 152, 155, 158).

За домовленістю сторін перевезення придбаного за вищезазначеним договором товару здійснювалось за рахунок та силами продавця. Доказів фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, використання позивачем придбаного товару не за призначенням, несумісності товару з напрямом господарської діяльності відповідач в ході розгляду справи до суду не надав.

Вартість придбаного товару була сплачена позивачем на підставі виписаних ТОВ «Майра» рахунків-фактур на загальну суму 25 095,00 грн. (т. 1 а.с. 138, 141, 144, 147, 150, 153, 156) шляхом безготівкових розрахунків, а саме шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_3, про що свідчать долучені до матеріалів справи виписки з рахунків позивача (т. 8 а.с. 23-81).

Крім того, судом досліджені надані представником позивача висновки державних санітарно-епідеміологічних експертиз поставленого позивачу товару (т. 13 а.с. 210-216).

З долучених до матеріалів справи документів про рух безготівкових коштів судом встановлений факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості робіт за переліченими вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання матеріали справи не містять. За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податків призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, документи про рух безготівкових коштів визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та його контрагентами: ТОВ «Техно-Асавир», ТОВ «Бізнес-Консалтинг Плюс», ТОВ «Ларус Трейд», ТОВ «Майра» господарських операцій.

Також судом встановлено, що на момент укладення спірного правочину та виписування спірних видаткових та податкових накладних ТОВ «Техно-Асавир», ТОВ «Бізнес-Консалтинг Плюс», ТОВ «Ларус Трейд», ТОВ «Майра» були у встановленому законодавцем порядку зареєстровані юридичними особами та платниками податку на додану вартість, що не заперечується відповідачем. Таким чином, вказані контрагенти позивача мали право у перевіряємому періоді на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних.

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та ТОВ «Техно-Асавир», ТОВ «Бізнес-Консалтинг Плюс», ТОВ «Ларус Трейд», ТОВ «Майра» при укладанні і виконанні зазначених вище договорів взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не встановлено.

За таких умов, суд приходить до висновку, що ФОП ОСОБА_3 та його контрагентами ТОВ «Техно-Асавир», ТОВ «Бізнес-Консалтинг Плюс», ТОВ «Ларус Трейд», ТОВ «Майра» вищевказані договори були виконані у повному обсязі, як результат їх реального виконання, отриманий товар був використаний позивачем відповідно до основного виду діяльності.

Так, судом встановлено, що придбаний позивачем у зазначених контрагентів товар за вказаними вище договорами, був необхідний позивачу для виконання умов наступних договорів:

- між ФОП ОСОБА_3 (постачальник) та ТОВ «Ларєв» (покупець) було укладено договір поставки від 01.01.2010 року та договір поставки № 22 від 01.01.2011 року, відповідно до умов яких постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар (продукти харчування), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість товару (т. 1 а.с. 228-232, 233-237). Позивачем на адресу ТОВ «Ларєв» було виписано видаткові та податкові накладні, копії яких долучено до матеріалів справи (т. 1 а.с. 238-250а, т.2 а.с. 1-66, т. 9 а.с. 28-31);

- між ФОП ОСОБА_3 (постачальник) та ТОВ «Восторг» (покупець) було укладено договір поставки № 867 від 01.01.2009 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар (продукти харчування), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість товару (т. 10 а.с. 191-195). Позивачем на адресу ТОВ «Восторг» було виписано видаткові та податкові накладні, копії яких долучено до матеріалів справи (т. 2 а.с. 67-92, т.3 а.с. 14-250, т. 4 а.с. 1-14, т. 10 а.с. 196-250, т. 11 а.с. 1-30);

- між ФОП ОСОБА_3 (продавець) та ТОВ «Укр-Трейд» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу від 17.12.2010 року, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість товару (т. 5 а.с. 164-169). Позивачем на адресу ТОВ «Укр-Трейд» було виписано видаткові та податкові накладні, копії яких долучено до матеріалів справи (т. 4 а.с. 15-210, т.5 а.с. 170-250, т. 6 а.с. 1-250, т. 7 а.с. 1-18, 176-179);

- між ФОП ОСОБА_3 (постачальник) та НВПП «Стінг» (покупець) було укладено договір поставки № 229 від 01.01.2011 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість товару (т. 4 а.с. 211-214). Позивачем на адресу НВПП «Стінг» було виписано видаткові та податкові накладні, копії яких долучено до матеріалів справи. Факт перевезення товару за вищевказаними договорами підтверджується долученими до матеріалів справи товарно-транспортними накладними (т. 4 а.с. 217-250, т. 1-17, т. 11 а.с. 31-138);

- між ФОП ОСОБА_3 (продавець) та ТОВ «Віал-Маркет» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу від 07.12.2010 року, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість товару (т. 8 а.с. 146-151). Позивачем на адресу ТОВ «Віал-Маркет» було виписано видаткові та податкові накладні, копії яких долучено до матеріалів справи (т. 5 а.с. 18-163, т.7 а.с. 19-175, а.с. 180-250, т. 8 а.с. 1-22, 152-250, т. 9 а.с. 109-110);

- між ФОП ОСОБА_3 (постачальник) та ПП «Технопродукт» (покупець) було укладено договір поставки № 2/02 від 04.01.2010 року та договір поставки № 221 від 01.01.2011 року, відповідно до умов яких постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар (продукти харчування), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість товару (т. 8 а.с. 113-117, а.с. 118-123). Позивачем на адресу ПП «Технопродукт» було виписано видаткові та податкові накладні, копії яких долучено до матеріалів справи (т. 8 а.с. 89-112);

- між ФОП ОСОБА_3 (постачальник) та ПП «Міраж» (покупець) було укладено договір поставки № 24 від 01.01.2011 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар (продукти харчування), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість товару (т. 8 а.с. 140-145). Позивачем на адресу ПП «Міраж» було виписано видаткові та податкові накладні, копії яких долучено до матеріалів справи (т. 8 а.с.124-139);

- між ФОП ОСОБА_3 (постачальник) та ПП «Виробничо-Торговельна Фірма «ЛЕГІОН ЦЕНТР» (покупець) було укладено договір поставки № 28 від 01.01.2011 року та договір поставки від 31.12.2009 року, відповідно до умов яких постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар (продукти харчування), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість товару (т. 9 а.с. 32-37, а.с. 38-42). Позивачем на адресу ПП «Виробничо-Торговельна Фірма «ЛЕГІОН ЦЕНТР» було виписано видаткові та податкові накладні, копії яких долучено до матеріалів справи (т. 9 а.с. 43-104, 107-108, 111-116);

- між ФОП ОСОБА_3 (постачальник) та ТОВ «Таймтрейд» (покупець) було укладено договір поставки № 25 від 01.01.2011 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар (продукти харчування), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість товару (т. 11 а.с. 139-142). Позивачем на адресу ТОВ «Таймтрейд» було виписано видаткові та податкові накладні, копії яких долучено до матеріалів справи (т. 9 а.с.105-106, т. 11 а.с. 143-224);

- між ФОП ОСОБА_3 (постачальник) та ПП «Орхідея-Суми» (покупець) було укладено договір поставки № 27 від 08.02.2011 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар (продукти харчування), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість товару (т. 9 а.с. 118-123). Позивачем на адресу ПП «Орхідея-Суми» було виписано видаткові та податкові накладні, копії яких долучено до матеріалів справи (т. 9 а.с.124-183);

- між ФОП ОСОБА_3 (постачальник) та ТОВ «Український рітейл» (покупець) було укладено договір поставки № СТМ/14 від 29.04.2011 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість товару (т. 9 а.с. 184-189). Позивачем на адресу ТОВ «Український рітейл» було виписано видаткові та податкові накладні, копії яких долучено до матеріалів справи. Факт перевезення товару за вищевказаними договорами підтверджується долученими до матеріалів справи товарно-транспортними накладними (т. 9 а.с.190-250, т. 10 а.с. 1-20);

- між ФОП ОСОБА_3 (продавець) та ТОВ «ВКГ«Лісова казка» (покупець) було укладено договір № ЛС-361 від 31.05.2011 року, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість товару (т. 10 а.с. 21-23). Позивачем на адресу ТОВ «ВКГ«Лісова казка» було виписано видаткові та податкові накладні, копії яких долучено до матеріалів справи. Факт перевезення товару за вищевказаними договорами підтверджується долученими до матеріалів справи товарно-транспортними накладними (т. 10 а.с. 24-28, т. 11 а.с. 226-250, т. 12 а.с. 1-31);

- між ФОП ОСОБА_3 (постачальник) та ТОВ «Союз супермаркетів Харкова» (далі ТОВ «ССХА») (покупець) було укладено договір поставки № 493 від 01.01.2011 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість товару (т. 12 а.с. 218-221). Позивачем на адресу ТОВ «ССХА» було виписано видаткові та податкові накладні, копії яких долучено до матеріалів справи. Факт перевезення товару за вищевказаними договорами підтверджується долученими до матеріалів справи товарно-транспортними накладними (т. 10 а.с. 29-190, т. 12 а.с. 222-224);

- між ФОП ОСОБА_3 (продавець) та ТОВ «АЛЬФА-РІТЕЙЛ» (покупець) було укладено договір № 1102-0340 від 10.06.2010 року та договір № 111 К 194 від 29.06.2011 року, відповідно до умов яких продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість товару (т. 12 а.с. 32-37, 38-45). Позивачем на адресу ТОВ «АЛЬФА-РІТЕЙЛ» було виписано видаткові та податкові накладні, копії яких долучено до матеріалів справи (т. 12 а.с. 46-242);

- між ФОП ОСОБА_3 (постачальник) та СУАП «Європоль» ТОВ (покупець) було укладено договір поставки від 02.01.2010 року та договір поставки № 18 від 01.01.2011 року, відповідно до умов яких постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість товару (т. 2 а.с. 93-96, 97-100). Позивачем на адресу СУАП «Європоль» ТОВ було виписано видаткові та податкові накладні, копії яких долучено до матеріалів справи. Факт перевезення товару за вищевказаними договорами підтверджується долученими до матеріалів справи товарно-транспортними накладними (т. 2 а.с. 101-250а, т.3 а.с. 1-13).

Товар перевозився водієм ОСОБА_5 на автомобілі ЗАЗ 110557-42 (держ.НОМЕР_8). Вказаний автомобіль ФОП ОСОБА_3 орендує у гр. ОСОБА_5 за договором оренди автотранспорту від 03.01.2012 року (т. 13 а.с. 222). ОСОБА_5 перебуває з позивачем у трудових відносинах (посада - водій-експедитор) відповідно до трудового договору від 01.11.2011 року (т. 13 а.с. 220-221).

Таким чином, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що усі витрати позивача з оплати вартості придбаних товарів були об'єктивно необхідні позивачу для забезпечення власної господарської діяльності, що підтверджено відповідними документами.

Суд зазначає, що згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч.1, 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.1 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704, визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Пунктом 2.4 вказаного положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оцінивши зазначені вище первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми або змісту, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань по податку з доходів з фізичних осіб від підприємницької діяльності, визначених у податковому повідомленні-рішенні № 0000490172 від 28.08.2012 року, суду зазначає наступне.

Згідно п.22.10 ст.22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» №889-4 від 22.05.2003 р. (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності у частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю діють положення розділу 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992р. №13-92 «Про прибутковий податок з громадян», який застосовується з урахуванням положень пункту 9.12 статті 9 цього Закону.

Відповідно до ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України №13-92 "Про прибутковий податок з громадян" (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин), оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.

Згідно з п. 4 ст. 14 ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України №13-92 "Про прибутковий податок з громадян" громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю, надають податковому органу декларації за наслідками кожного звітного кварталу, а також звітного року у строки, визначені законом. В декларації зазначаються загальні суми одержаного доходу, витрат і сплаченого податку за звітний рік або інший період, за який здійснюється оподаткування (оподатковуваний період).

Громадяни, які одержують інші доходи, подають декларації у строки, визначені законом для місячного звітного періоду, на який припадає дата виникнення джерела доходу. У ній вказується розмір фактичного доходу за перший місяць та розмір очікуваного (оціночного) доходу до кінця поточного року. У разі припинення існування джерела доходу протягом року сума одержаних доходів включається до складу декларації за наслідками такого календарного року, яка подається податковому органу у строки, визначені законом.

Правовідносини щодо визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, складу валового доходу та валових витрат платника податку з 01.04.2011 року врегульовані Податковим кодексом України, зокрема, розділом III "Податок на прибуток підприємств".

Пунктом 14.1.27 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п.138.2 ст.138 Податкового Кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Приписами абз.1 пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України передбачено, що до витрат не включаються витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до абз.1 п.44.2. статті 44 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням цього Кодексу.

Пунктом 177.2 статті 177 Податкового кодексу України встановлено, що об'єктом оподаткування є чистий дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, встановлено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до абзаців "а" та "б" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, платники податку зобов'язані:

а) вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку. Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом державної податкової служби;

б) отримувати та зберігати протягом строку давності, встановленого цим Кодексом, документи первинного обліку, в тому числі на підставі яких визначаються витрати при розрахунку інвестиційного прибутку та формується податкова знижка платника податку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, мають були фактично здійснені і підтверджуватися належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій.

Крім того, оскільки висновки відповідача про завищення валових витрат ґрунтуються, зокрема, на висновках акту ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова про результати документальної планової невиїзної перевірки ТОВ «Техно-Асавир» № 547/23-03-5 від 07.04.2011 року; актів ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ «Бізнес-Консалтинг Плюс» № 43/15-02-36/37093546 від 26.01.2012 року за листопад 2011 року, № 97/23-03-05/37093546 від 20.02.2012 року за грудень 2011 року; акту ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Майра» № 905/233/36817495 від 09.03.2012 року та акту ДПІ у Ленінському районі м. Харкова про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Ларус-Трейд» № 441/23-304/37188281 від 28.03.2012 року, то суд зазначає, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.

Із наданих позивачем первинних документів (договорів, видаткових та податкових накладних, а також документів, що підтверджують подальше використання та реалізацію придбаної продукції) вбачається, що господарські операції між ФОП ОСОБА_3 та його контрагентами: ТОВ «Техно-Асавир», ТОВ «Бізнес-Консалтинг Плюс», ТОВ «Ларус Трейд», ТОВ «Майра» мали реальний характер, у зв'язку з чим у відповідача не було підстав для неприйняття до заліку зазначених документів при визначенні валових витрат у звітному податковому періоді.

Крім того, як встановлено судом, висновки відповідача, викладені в акті перевірки ФОП ОСОБА_3, ґрунтуються на висновках актів попередніх перевірок позивача, зокрема: акту позапланової перевірки ФОП ОСОБА_3 № 2780/17-НОМЕР_2 від 07.12.2011 р. з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства, щодо правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Техно-Асавир» за період з 01.03.2010 р. по 31.11.2010 р.; акту позапланової перевірки ФОП ОСОБА_3 № 28/17-НОМЕР_2 від 06.04.2011 р. з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства, щодо правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Бізнес-Консалтинг Плюс» за період з 01.11.2011 р. по 31.12.2011 р.; акту позапланової перевірки ФОП ОСОБА_3 № 413/17-НОМЕР_2 від 28.02.2012 р. з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства, щодо правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Бізнес-Консалтинг Плюс» за період з 01.09.2011 р. по 31.10.2011 р.; акту позапланової перевірки ФОП ОСОБА_3 № 2725/17-НОМЕР_2 від 02.12.2011 р. з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства, щодо правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Бізнес-Консалтинг Плюс» за період з 01.12.2010 р. по 30.08.2011 р.

Так, судом встановлено, що на підставі висновків акту документальної позапланової перевірки ФОП ОСОБА_3 № 413/17-НОМЕР_2 від 28.02.2012 р. з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства, щодо правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Бізнес-Консалтинг Плюс» за період з 01.09.2011 р. по 31.10.2011 р. Харківською ОДПІ Харківської області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000341720 від 14.03.2012 року, яке було оскаржено позивачем в судовому порядку.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.07.2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2012 року позов ФОП ОСОБА_3 задоволено - скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000341720 від 14.03.2012 року (т. 13 а.с. 241-243).

Відповідно до ч. 5 ст. 254 КАС України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Згідно ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

На момент розгляду справи вказані вище судові рішення є чинними.

Частиною 2 ст. 14 КАС України встановлено, що постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, судом з досліджених в судовому засіданні вказаних судових рішень, які набрали законної сили, встановлено, що в судовому порядку підтверджено реальність господарських операцій за період з 01.09.2011 р. по 31.10.2011 р. між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Бізнес-Консалтинг Плюс» за договором купівлі - продажу № 17 від 20.12.2010 р. та правомірність формування позивачем валових витрат за вказаний період (податкові накладні: № 102 від 20.09.2011 року на загальну суму 205 200,00 грн., в т.ч. ПДВ 34 200,00 грн., № 46 від 07.10.2011 року на загальну суму 129 200,00 грн., в т.ч. ПДВ 21 533,33 грн.)

Крім того, судом встановлено, що на підставі висновків акту документальної позапланової перевірки ФОП ОСОБА_3 № 28/17-НОМЕР_2 від 06.04.2011 р. з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства, щодо правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Бізнес-Консалтинг Плюс» за період з 01.11.2011 р. по 31.12.2011 р. Харківською ОДПІ Харківської області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000531720 від 20.04.2012 року, яке було оскаржено позивачем в судовому порядку.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2013 року в задоволенні позову ФОП ОСОБА_3 відмовлено (т. 13 а.с. 160-167, 244-246).

Відповідно до ч. 5 ст. 254 КАС України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Згідно ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

На момент розгляду справи вказані вище судові рішення є чинними.

Частиною 2 ст. 14 КАС України встановлено, що постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Судом з досліджених в судовому засіданні вказаних судових рішень, які набрали законної сили, встановлено, що в судовому порядку підтверджена відсутність реальності господарських операцій між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Бізнес-Консалтинг Плюс» за період з 01.11.2011 року по 31.12.2011 року за договором купівлі - продажу № 17 від 20.12.2010 р. (податкові накладні, виписані ТОВ «Бізнес-Консалтинг Плюс», № 130 від 29.11.2011 р. на суму 125 500,00 грн., ПДВ - 25 100,00 грн. та № 47 від 13.12.2011 р. на суму 152 000,00 грн., ПДВ - 30 400,00 грн.).

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Суд зазначає, що відповідно до розрахунку податкового зобов'язання та штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням з податку на доходи фізичних осіб № 0000490172 від 28.08.2012 року відповідачем в ході перевірки від 14.08.2012 року встановлено завищення валових витрат позивача по взаємовідносинам ФОП ОСОБА_3 з ТОВ «Бізнес-Консалтинг Плюс» на суму 114 000,00 грн. за 4 квартал 2010 року та на суму 1 807 625,03 грн. за 2011 рік (т. 13 а.с. 249).

Враховуючи викладене, суд вважає висновки акту перевірки № 1134/17-НОМЕР_2 від 14.08.2012 щодо порушення ФОП ОСОБА_3 положень податкового законодавства при визначенні об'єкту оподаткування з податку на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності, формуванні валових витрат необґрунтованими в частині, а саме: з урахуванням встановленої в судовому порядку відсутності реальності господарських операцій за період з 01.11.2011 року по 31.12.2011 року між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Бізнес-Консалтинг Плюс» за договором купівлі - продажу № 17 від 20.12.2010 р., тобто без заліку витрат згідно податкових накладних, виписаних ТОВ «Бізнес-Консалтинг Плюс», № 130 від 29.11.2011 р. на суму 125 500,00 грн., ПДВ - 25 100,00 грн. та № 47 від 13.12.2011 р. на суму 152 000,00 грн., ПДВ - 30 400,00 грн. Отже, судом встановлено завищення позивачем валових витрат на суму 277 500,00 грн. за 2011 рік.

Таким чином, відповідно до розрахунку грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, судом підтверджено правомірність формування позивачем вказаного податку на суму 317 342,82 грн., яка розрахована наступним чином:

1) 1 807 625,03 грн. - 277 500,00 грн. = 1 530 125,03 грн.

2) 1 530 125,03 грн. + 35 208,35 = 1 565 333,38 грн.

3) 1 565 333,38 грн. - 9410 грн. = 1 555 923,38 грн.

4) 1 555 923,38 грн.*17% = 264 506,97 грн.

5) 9410 грн.*15% = 1411,50 грн.

6) 264 506,97 грн. + 1411,50 грн. = 265 918,47 грн.

7) 265 918,47 грн. + 51 424,35 грн. = 317 342,82 грн.

Розрахунок штрафної санкції - 265 918,47*25% = 66 479,62 грн.

На підставі викладеного, суд зазначає, що позивачем в судовому засіданні підтверджено належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій ФОП ОСОБА_3 по взаємовідносинам з контрагентами: ТОВ «Техно-Асавир», ТОВ «Бізнес-Консалтинг Плюс», ТОВ «Ларус Трейд», ТОВ «Майра», та правомірність формування валових витрат за перевіряємий період, що відповідно до розрахунку грошового зобов'язання та штрафних санкцій з податку на доходи фізичних осіб становить за основним платежем - 317 342,82 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 66 479,62 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0000490172 від 28.08.2012 року підлягає скасуванню в частині грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, а саме: у загальній сумі 383 822,44 грн., з яких за основним платежем на суму 317 342,82 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 66 479,62 грн.

Щодо встановлених в акті перевірки порушень ст.ст. 3, 4, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. зі змінами та доповненнями, п.198.3 ст.198 Податкового Кодексу України, на підставі яких прийнято податкове повідомлення -рішення № 0000480172 від 28.08.2012 року, суд зазначає наступне.

Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97ВР (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон України № 168/97ВР) визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних і звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету. Тому при визначенні податкового кредиту з податку на додану вартість слід керуватися нормами цього Закону, враховуючи також положення інших законодавчих актів з питань оподаткування, які регулюють порядок та підстави виникнення податкового кредиту з податків і не суперечать спеціальному Закону.

Відповідно пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України № 168/97ВР датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку.

Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України № 168/97ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України № 168/97ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п. 7.2.6 цього пункту).

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит визначається виходячи з договірної вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджені податковими накладними або оформлені із порушенням вимог або не підтверджені митними деклараціями.

Пункт 201.8 ст.201 Податкового кодексу України, передбачає, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим в якості платників податку у порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З акту перевірки № 1134/17-НОМЕР_2 від 14.08.2012 року вбачається, що ФОП ОСОБА_3, на думку податкового органу, безпідставно включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість в результаті придбання товару у контрагентів: ТОВ «Майра» та ТОВ «Ларус-Трейд» за перевіряємий період.

Оскільки висновки відповідача про формування позивачем податкового кредиту з ПДВ без дотримання вимог Податкового кодексу України ґрунтуються лише на висновках акту ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Майра» № 905/233/36817495 від 09.03.2012 року та акту ДПІ у Ленінському районі м. Харкова про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Ларус-Трейд» № 441/23-304/37188281 від 28.03.2012 року, то суд зазначає, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.

Відповідачем по справі не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми за якими позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надано.

Таким чином, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем факту вчинення позивачем податкового правопорушення.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права, а таким чином за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Судом встановлено та відображено в актах перевірки, що позивач та його контрагенти на момент здійснення господарських операцій перебували зареєстрованими у встановленому порядку як юридичні особи. Разом з тим, податковий орган протиправно не взяв до уваги наявність належним чином оформлених первинних та податкових документів, на підтвердження належного укладення та виконання договорів.

З огляду на наведене вище, оцінивши наявні в справі докази, суд приходить до висновку, що позивачем з контрагентами за вище вказаними договорами погоджені всі істотні умови і досягнута домовленість щодо виконання. Виконання договорів підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, тобто договори між позивачем і зазначеними контрагентами мали реальний характер, що свідчить про те, що ФОП ОСОБА_3 правомірно було віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ суму податку на додану вартість, що підтверджена податковими накладними, складеними контрагентами, у зв'язку з придбанням позивачем товарів, які в свою чергу були використані останнім з метою належного та своєчасного виконання своїх зобов'язань перед іншим суб'єктами господарювання.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що під час розгляду відповідачем за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими , прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню: податкове повідомлення-рішення №0000480172 від 28.08.2012 року підлягає скасуванню в повному обсязі, податкове повідомлення-рішення № 0000490172 від 28.08.2012 року підлягає скасуванню в частині грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, а саме: у загальній сумі 383 822,44 грн., з яких за основним платежем на суму 317 342,82 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 66 479,62 грн., а в задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Харківської ОДПІ у Харківській області ДПС №0000480172 від 28.08.2012 року.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Харківської ОДПІ у Харківській області ДПС № 0000490172 від 28.08.2012 року в частині грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у загальній сумі 376 340,68 грн. (триста вісімдесят три тисячі вісімсот двадцять дві грн. 44 коп.), з яких за основним платежем на суму 311 357,41 грн. (триста сімнадцять тисяч триста сорок дві грн. 82 коп.) та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 64 983,27 грн. (шістдесят шість тисяч чотириста сімдесят дев'ять грн. 62 коп.).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (юридична адреса: АДРЕСА_1, код: НОМЕР_2) витрати по сплаті судового збору в сумі 1845,56 грн. (одна тисяча вісімсот сорок п'ять грн. 56 коп.) грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 11.03.2013 року.

Суддя К.О. Севастьяненко