Постанова № 30275146, 12.03.2013, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2013 р. 12 год.09 хв.Справа № 2а - 5165/12/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючоїо судді: Дубровної В.А.,

при секретарі: Кургузовій Т.М.,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідача - Імшеницького А.В., Коваленко М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_5) звернулась до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 03.12.2012 року -

- № 004371702 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 5443,50 грн., в тому числі - за основним платежем у сумі 4777,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 666,50 грн.;

- № 004381702 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 4548,75 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 3639,300 грн. та за штрафними санкціями у сумі 909,75 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що не погоджується з висновком податкового органу щодо заниження ФОП ОСОБА_5 податку з доходу фізичних осіб від зайняття підприємницької діяльності за 2010-2011 р. на загальну суму 4 777,51 грн., оскільки вважає, що відсутність ТТН не є підставою для зменшення суми валових витрат на суму отриманого товару без ТТН при наявності договорів поставки, видаткових та податкових накладних, розрахункових документів. Позивач зазначає, що відповідно до умов укладених договорів поставки доставка товару здійснювалась транспортом постачальників, тому в даному випадку наявність у ФОП ОСОБА_5 товарно-транспортних накладних не є обов'язковою, оскільки відсутні підстави для відображення вартості доставки у складі валових витрат. Крім того, позивач не погоджується з висновком відповідача щодо зменшення податкового кредиту на загальну суму 3639,00 грн. внаслідок визнання нікчемними угоди ФОП ОСОБА_5 з його контрагентами - постачальниками, зокрема з ПАТ «Енергопостачальна компанія «Херсонобленерго» щодо отримання електроенергії та з ТОВ «КПІ-Трейдінг» щодо отримання комп'ютерного обладнання. Позивач вказує, що в даному випадку податковий орган порушив вимоги Закону України «Про податок на додану вартість», яким визначено підстави на включення до складу податкового кредиту сум ПДВ при підтверджені факту їх сплати у складі вартості отриманого товару \ послуг та отриманні податкової накладної. Позивач стверджує, що до перевірки були надані повний перелік первинних документів, у т.ч. податкові накладні, тому у позивача були відсутні законні підстави для не включення спірних сум ПДВ до податкового кредиту у жовтні 2010 року по постачальнику ПАТ «Енергопостачальна компанія «Херсонобленерго» та у жовтні 2011 року по постачальнику ТОВ «КПІ-Трейдінг». Позивач вважає, що вищевказані обставини підтверджують протиправність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Відповідач надав суду заперечення, в яких зазначає, що матеріалами перевірки ФОП ОСОБА_5 не підтверджено ТТН перевезення товару від постачальника до позивача, що суперечить пункту 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, яким заборонено платникам податків формувати показники податкової звітності на підставі даних, не підтверджених відповідними документами. Вказане порушення стало підставою для збільшення позивачу суми ПДФО від підприємницької діяльності. Відповідач також вказує, що в ході перевірки ФОП ОСОБА_5 було встановлено завищення суми податкового кредиту по контрагентам-постачальникам ПАТ «Енергопостачальна компанія «Херсонобленерго», ТОВ «КПІ-Трейдінг», оскільки внаслідок використання актів перевірок вказаних контрагентів не встановлено реального здійснення господарських операцій, внаслідок чого прийнято оскаржувані податкові-повідомлення рішення.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав заперечення проти адміністративного позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши в сукупності надані докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 зареєстрована фізичною особою-підприємцем Виконавчим комітетом Херсонської міської ради 04.06.2009 року, про що свідчить витяг з ЄДР.

Місцем здійснення діяльності є магазин продовольчих товарів «ІНФОРМАЦІЯ_1», за адресою: АДРЕСА_1 згідно договору оренди приміщення від 01.09.09 р., укладеного ФОП ОСОБА_5 з ТОВ «Юність-Нова».

Як свідчать обставини справи, на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, статті 77 Податкового кодексу України, відповідно до наказу від 11.10.2012 року № 1060 та направлень від 22.10.12 р. № 1277/17-2 та від 22.10.11 № 1276/17-2 фахівцями ДПІ була проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово - господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 за період з 01.01.09 по 31.12.11 відповідно до затвердженого плану перевірки, за результатами якої було складено акт від 16.11.2012 р. № 2608/17-2/НОМЕР_1 (далі - акт перевірки).

У висновках акту перевірки, з урахуванням відповіді ДПІ у м. Херсоні від 27.11.12 р. №14644/10/17-222 щодо результатів розгляду заперечень, зазначено, що перевіркою встановлені наступні порушення:

- п. 6 ст. 128 ГКУ та п.14 Інструкції «Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю», розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», а саме: неналежне ведення обліку доходів та витрат (не заповнені графи «найменування товару», «кількість одиниць», «Ціна за одиницю», «кількість нереалізованого товару» в книзі обліку доходів та витрат);

- п. 178.3 ст.178, п.177.2 ст.177, пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, ч.1-5 ст. 203, ч.1-2 ст. 215, ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, а саме: заниження податку з доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю на загальну суму 4 777,51 грн. (в т.ч. за 2010 рік на суму 2 111,51 грн., за 2011 рік на суму 2 666,00 грн.);

- на порушення п. 185.1 ст.185, п. 188.1 ст.188, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України ФОП ОСОБА_5 завищено суму податкового кредиту на загальну суму 3 639,00 грн., в т.ч. за 2010 рік на суму 1 410,00 грн., за 2011 рік на суму 2 229,00 грн.

На підставі вказаних висновків акту перевірки, ДПІ винесено наступні податкові повідомлення - рішення від 03.12.2012 року -

- № 004371702 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 5443,50 грн., в тому числі - за основним платежем у сумі 4777,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 666,50 грн.;

- № 004381702 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 4548,75 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 3639,300 грн. та за штрафними санкціями у сумі 909,75 грн.

Як вбачається з акту перевірки на встановлення заниження податку з доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю на загальну суму 4777,51 грн. вплинуло відсутність у ФОП ОСОБА_5 товарно-транспортних накладних та інших документів, що свідчать про транспортування товарів від таких постачальників, як ТОВ «Винзавод «Південні Вікна», ТОВ «Універсальні ДК», ТОВ «Ірбіс», ПП «Наталі», ФОП ОСОБА_6, ТОВ «Айсберг», ЛТД, ТОВ «Вікон» ЛТД, ТОВ «Метро Кеш Енд», ПАТ «Нова Лінія», ФОП ОСОБА_9 Щодо висновку про завищення податкового кредиту у жовтні 2010 року на загальну суму 1410,00 грн., то вказане ґрунтується на інформації, викладеної в акті ДПІ у м. Херсоні від 08.06.11 р. № 1932/23-5/05396638 про результати планової виїзної перевірки ПАТ «Енергопостачальна компанія «Херсонобленерго» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.01.10 р. по 31.12.10 р. Зокрема, у відповіді ДПІ у м. Херсоні щодо результатів розгляду заперечень до акту перевірки ФОП ОСОБА_5 податковим органом детальніше вказано щодо визнання нікчемними взаємовідносини між ФОП ОСОБА_5 та ПАТ «ЕК «Херсонобленерго». Так, згідно витягу з акту планової перевірки ПАТ «ЕК «Херсонобленерго» встановлено, що підприємство у липні 2010 року мало взаємовідносини (придбало ТМЦ) з ПП «Стальсервіс», яке не мало трудових ресурсів, які б приймали участь у прийманні продукції від постачальника та відвантаженні її покупцю, внаслідок чого операції з приймання-передачі ТМЦ від ПП «Стальсервіс» не спричиняють реального настання правових наслідків та є нікчемним. Оскільки не можливо підтвердити реальне здійснення господарських операцій по ланцюгу постачання - ПП «Стальсервіс» - ПАТ «ЕК «Херсонобленерго» - ФОП ОСОБА_5, тому вчинені господарські операції по вказаному ланцюгу є нікчемними. Крім того, в ході перевірки ДПІ було використано акт Сокирянської ОДПІ Чернівецької області від 26.03.12 № 131/013/37715853 про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «КПІ-Трейдінг» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.09.11 р. по 31.10.11 р., згідно якому підприємство не надало до перевірки документи, що підтверджують транспортування товару до покупців, що підтверджує відсутність доказів фактичного перевезення товару та як наслідок їх отримання покупцями. На підставі вказаних обставин ДПІ у м. Херсоні зроблено висновок, що взаємовідносини між ФОП ОСОБА_5 та ТОВ «КПІ - Трейдінг » мають ознаки нікчемності, а тому позивачем не правомірно віднесено до податкового кредиту у жовтні 2011 року суму ПДВ 2 229,00 грн.

Оцінюючи правомірність прийняття оскаржуваного податкового - повідомлення рішення, суд виходить з встановлених в ході розгляду справи фактичних обставин та їх узгодженості з діючими положеннями законодавства, діючого на момент виникнення спірних правовідносин.

Суд відмічає, що оскільки спірні правовідносини щодо правомірності формування позивачем валових витрат та податкового кредиту виникли за наслідками господарських операцій, вчинених у 2010-2011 роках, тому суд застосовує законодавство діюче на момент їх виникнення.

Так, порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або врахування сум ПДВ до податкового кредиту, зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб до 01.01.2011 року регулювались Законом України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 року, Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 року № 889, які діяли до набрання чинності Податковим кодексом України, введеним в дію з 01.01.2011 року Законом України від 02.12.2010 року №2755-VI.

Щодо правомірності податкового повідомлення - рішення від 03.12.2012 року №004371702 щодо збільшення суми грошового зобов'язання за платежем з податку на доходи фізичних осіб у сумі 4 777,00 грн., то суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 22.10. ст. 22 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 року №889 визначено, що Декрет Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 26.12.1992 року №13-92 втратив чинність, крім розділу IV у частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, який застосовується з урахуванням положень пункту 9.12 статті 9 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб» та діє до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.

Відповідно до пп. 9.12. 1 та 9.12.2 пункту 9.12 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб» оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності або фізичною особою, яка сплачує ринковий збір від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

Згідно до вимог ст. 13 Декрету КМУ від 26.12.1992 року № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності без створення юридичної особи, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) згідно із Законом України від 28.12.94 р. №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (зі змінами та доповненнями, далі - Закон N 334/94-ВР), з урахуванням відповідних обмежень і особливостей стосовно фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності. Положення статті 5 Закону №334/94-ВР застосовуються в частині підтвердження первинними документами витрачених сум згідно з операціями (які відповідають переліку статті 5), за результатами або за участю яких у податковому періоді (у звітному кварталі) безпосередньо отримано дохід.

Фізична особа - платник податку не є платником податку на прибуток, веде бухгалтерський облік в обсязі достатньому для визначення оподаткованого доходу та формує витрати згідно з переліком ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Пунктом 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, передбачено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг) (п. 177.3 ст. 177 Податкового кодексу України).

До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу (п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України).

Відповідно до абзаців "а" та "б" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, платники податку зобов'язані:

а) вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку. Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом державної податкової служби;

Суд враховує, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Згідно ч.2 ст. 3 Закону України від 16.07.99 р. № 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" на дані бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Як вбачається з матеріалів справи в перевіряємий період ФОП ОСОБА_5 здійснювала господарську діяльність в магазині продовольчих товарів «ІНФОРМАЦІЯ_1» щодо роздрібної торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

За результатами перевірки правильності визначення у 3-4 кварталі 2010 року суми валового доходу в розмірі 967661,00 грн. та у 2011 року суми валового доходу у розмірі 6199851,00 грн. порушень не встановлено.

Проте, результатами перевірки правильності визначення витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу встановлено розбіжності у 2010 році на суму 22476,75 грн. та у 2011 році на суму 40 279,33 грн.

Як зазначено на стор. 17-20 акту перевірки протягом жовтня - грудня 2010 року ФОП ОСОБА_5 було отримано згідно видаткових накладних ТОВ «Винзавод «Південні Вікна», ТОВ «Універсальні ДК», ТОВ «Ірбіс», ФОП ОСОБА_6 - алкогольні напої в асортименті, ПП «Наталі» - шоколад в асортименті на загальну суму 22476,75 грн. без ПДВ. Протягом січня - березня, липня-серпня, листопада-грудня 2011 року отримано згідно видаткових накладних ТОВ «Винзавод «Південні Вікна» - алкогольні напої в асортименті, ТОВ «Айсберг», ЛТД - морозиво в асортименті, ТОВ «Вікон ЛТД - солодощі в асортименті, ТОВ «Метро Кеш Енд» - кава в асортименті, ПАТ «Нова Лінія» - будівельні матеріали, ФОП ОСОБА_9 - дзюба, гайки, катушки, блок управління, двигун на загальну суму 40 279,33 грн. без ПДВ.

На підтвердження договірних відносин між ФОП ОСОБА_5 та постачальниками продовольчих та будівельних матеріалів, позивачем надано до суду по контрагенту-постачальнику TOB «Метро Кеш енд Кері Украна» - податкові накладні, фіскальні чеки, авансові звіти, картка рахунку 63.1; по ПАТ «Нова Лінія» - товарні чеки, податкові накладні, авансові звіти, фіскальні чеки, акти на списання ТМЦ; по ФОП ОСОБА_9 - рахунки, видаткові накладні, податкові накладні, акти на списання ТМЦ, платіжні доручення; по TOB «Універсальні Дистриб'юторські Системи» - видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення, картка рахунку 63.1; по TOB «Винзавод «Південні Вікна» - договір, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення, картки рахунку63.1; по TOB «Ирбис» - договір, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення, картка рахунку 63.1; по ПФ «Наталі» - договір, видаткові накладні, податкові накладні, авансові звіти, фіскальні чеки, картка рахунку 63.1; по ФОП ОСОБА_6 - договір, видаткові накладні, податкові накладні, авансові звіти, фіскальні чеки, платіжні доручення, картка рахунку 63.1; по TOB Фірма «Айсберг, ЛТД» договір, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення, картки рахунку, акт звіряння розрахунків; по TOB «Вікон ЛТД» - договір, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення, картки рахунку 63.1.

Крім того, на стор. 17-20 акту перевірки відповідачем наведено перелік постачальників, дата та номер видаткової накладної, загальна сума, у т.ч. ПДВ, номенклатура товару.

Суд зазначає, що між сторонами відсутній спір про наявність у позивача вищевикладених первинних документів: договорів, видаткових накладних, податкових накладних, розрахункових документів про сплату коштів за отриманий товар. Проте, спір полягає у не підтвердженні на думку податкового органу реальності здійснення господарської діяльності по договорам з означеними контрагентами внаслідок відсутності товарно-транспортних накладних на підтвердження факту реального транспортування товару від постачальника до покупця, тобто ФОП ОСОБА_5

Представниками позивача в судовому засіданні було надано додаткові пояснення, що оформлення взаємовідносини ФОП ОСОБА_5 з ТОВ «Метро Кеш Енд Кері Україна», ПАТ «Нова Лінія», ФОП ОСОБА_9 Так, щодо ТОВ «Метро Кеш Енд Кері Україна» було зазначено, що вказане підприємство володіє мережею продуктових супермаркетів по всій Україні, серед яких є ТЦ «Метро Кеш Енд Кері», який знаходиться у м. Миколаєві за адресою пр. Героїв Сталінграду, 9-д. В даному випадку працівник ФОП ОСОБА_5 здійснював закупівлю продуктів для реалізації в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1», доставка здійснювалась власним транспортом працівника, на підтвердження придбання товарів та розрахунків за них наявні фіскальні чеки, податкові накладні та авансові звіти працівника. Щодо ПАТ «Нова Лінія», то було вказано, що вказане підприємство також володіє мережею будівельних супермаркетів по всій Україні, у т.ч. і в м. Херсоні. З січні 2011 року виникла необхідність в здійсненні поточного ремонту в орендованому приміщенні магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», у зв'язку з чим в ТЦ «Нова Лінія», який знаходиться в м. Херсоні по вул. Нафтовиків, 37, працівником ФОП ОСОБА_5 були придбані будівельні матеріали, доставка здійснювалась власним транспортом працівника. На підтвердження придбання матеріалів та розрахунків наявні фіскальні чеки, податкові накладні та авансові звіти. Використання будівельних матеріалів в господарській діяльності ФОП ОСОБА_5 підтверджується актом на списання ТМЦ від 31.01.2011 року. Щодо придбання у ФОП ОСОБА_9 в лютому 2011 року запчастини для ремонту холодильного обладнання, то на підтвердження придбання запчастин та розрахунків наявні податкові накладні, платіжне доручення, при цьому використання запчастин в господарській діяльності ФОП ОСОБА_5 підтверджується актом на списання ТМЦ від 28.02.2011 року.

Щодо інших постачальників, то в ході дослідження умов договорів поставки продовольчих товарів, укладених позивачем з постачальниками таких товарів, судом було встановлено наступне.

Згідно пункту п. 2 договору № 59 від 27.07.2010 року продавець - TOB «Винзавод «Південні Вікна» доставляє покупцю алкогольну продукцію своїм транспортом.

Згідно пункту 3.5. договору № 04/64 від 17.08.2010 року продавець - Херсонська філія ТОВ «Ирбис» передає товар на умовах EXW склад продавця або з доставкою по м. Херсону автотранспортом продавця.

Згідно пункту 2.1. договору № 138 від 01.08.2010 року постачальник - ПФ «Натали» здійснює доставку товару згідно заявки, транспортні витрати по доставці товару приймає на себе постачальник.

Згідно пункту 2.1. договору № 175 від 07.03.2011 року постачальник ТОВ «Айсберг ЛТД» поставку товару здійснює спеціалізованим транспортом у строки попередньої погоджені.

Згідно пункту 2.4. договору № 411 від 01.01.2011 року постачальник ТОВ «Викон ЛТД» поставляє товар покупцю протягом 2-х днів з дня отримання заявки.

Таким чином, судом встановлено, що перевезення товару від постачальників до позивача здійснювалось їх транспортом та їх рахунок, а у разі придбання товару за готівку у роздрібній мережі продавців доставка товару здійснювалась транспортом працівників позивача.

Відповідно до п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363, на який посилається відповідач в акті перевірки, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29.12.1995 р. № 488/346 затверджені типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля, зокрема "Товарно-транспортна накладна", ф. № 1-ТН.

Пунктом 1 Указу Президента України від 03.10.1992 р. № 493/92 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" встановлено, що з 1 січня 1993 року нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації.

В свою чергу, наведений наказ не було у встановленому порядку зареєстровано в Міністерстві юстиції України.

Інструкція про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи, затверджена наказом Міністерства статистики України, Міністерства транспорту України від 07.08.1996 року №228/253, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 28.08.1996 р. за № 483/15, якою було передбачено, що товарно-транспортна накладна - типова форма №1-ТН є документом суворої звітності, згідно з висновком Міністерства юстиції України від 15.05.2006 р. №10/68 рішення про державну реєстрацію вказаного наказу скасовано та 31.05.2006 року наказ виключено з Державного реєстру нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади.

Також, наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 22.05.2006 р. №493 були внесені зміни до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 і зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568, а саме п. 11.2 Правил виключено, яким було передбачено, що товарно-транспортні накладні і дорожні листи вантажного автомобіля належать до документів суворої звітності, які виготовляються друкарським способом з обліковою серією та номером. Форма і порядок заповнення цих документів Замовником і Перевізником визначаються відповідними нормативними актами.

Отже, товарно-транспортні накладні є обов'язковими лишу у випадку, коли вантажні перевезення здійснюються на договірних умовах, що встановлено п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 р. №207, якою затверджено Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні.

Оскільки позивач формував спірну суму валових витрат виключно за рахунок вартості отриманого товару, тому на думку суду підтвердженням таких витрат є первинні документи, до складу яких входять видаткові, податкові накладні, платіжні документи. Щодо товарно-транспортної накладної, то її наявність серед вказаних первинних документів є обов'язковою у разі формування позивачем валових витрат внаслідок здійснення перевезення такого товару власним або найманим с транспортом.

З огляду на реальний характер вищеописаних господарських операцій, відсутність товарно-транспортних накладних не може бути підставою для позбавлення позивача права на віднесення до складу валових витрат у 2010-2011 роках витрат, пов'язаних з веденням підприємницької діяльності, зокрема внаслідок отримання та сплати вартості продовольчих товарів, які в подальшому були реалізовані через продовольчий магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1», який знаходиться у позивача в оренді.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що на підставі наявних належно оформлених первинних документів податкового обліку ФОП ОСОБА_5 правомірно включив до складу валових витрат у перевіряємому періоді витрати по взаємовідносинам з ТОВ «Винзавод «Південні Вікна», ТОВ «Універсальні ДК», ТОВ «Ірбіс», ФОП ОСОБА_6, ПП «Наталі» ТОВ «Айсберг», ЛТД, ТОВ «Вікон» ЛТД, ТОВ «Метро Кеш Енд», ПАТ «Нова Лінія», ФОП ОСОБА_9, у зв'язку з чим висновки акту перевірки про порушення позивачем пп.177.2 ст. 177, пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України є необґрунтованими та безпідставними.

Отже, суд вважає неправомірним зменшення позивачу валових витрат та як наслідок збільшення за оскаржуваним податковим повідомленням рішенням від 03.12.2012 року №004371702 суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 4 777,00 грн.

Суд також вважає, що висновки відповідача щодо неправомірного завищення позивачем податкового кредиту на загальну суму 3639,00 грн., у т.ч. у 2010 році на суму 1410,00 грн., за 2011 рік на суму 2 229,00 грн. та відповідно заниження грошового зобов'язання з податку на додану вартість на вказану суму по взаємовідносинам з ПАТ «ЕК «Херсонобленерго», ТОВ «КПІ-Трейдінг» ґрунтуються на невірному тлумаченні законодавства, діючого на момент виникнення спірних правовідносин, що підтверджується наступним.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Згідно з п.7.5.1 п.7.5. ст.7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку і оплати товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків:

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналогічна норма міститься у Податковому кодексу України, зокрема у п. 198.2 ст. 198, яка встановлює дату виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту по даті тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пп. 7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону та п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не дозволяється включення до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

За змістом наведених норм право платника податку на включення сум податку до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією, іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу України, суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Таким чином, для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ витрати платника щодо сплати (нарахування) відповідної суми податку у складі ціни товару мають бути підтверджені належним чином складеними податковими накладними та первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Ці обставини відповідно до частини 1 статті 138 КАС України входять до предмета доказування при розгляді судом адміністративного позову стосовно правомірності рішення контролюючого органу про донарахування сум податкових зобов'язань з ПДВ.

Як вбачається з акту перевірки, що у жовтні 2010 року ФОП ОСОБА_5 задокументовано оплату спожитої електричної енергії у ПАТ «ЕК «Херсонобленерго» на загальну суму 8 458,8 грн., в т.ч. ПДВ 1 409,8 грн.

При цьому, ДПІ вказує, що в ході перевірки ФОП ОСОБА_5 було використано акт ДПІ у м. Херсоні від 08.06.11 №1932/23-5/05396638 про результати планової виїзної перевірки ПАТ « Енергопостачальна компанія «Херсонобленерго» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.10 р. по 31.12.10 р., що стало підставою для визнання угод, укладених між ФОП ОСОБА_5 та ПАТ «ЕК «Херсонобленерго», нікчемними. Таким чином, фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 за перевіряємий період встановлено заниження податку на додану вартість на суму 1409,8 грн.

На підтвердження товарності вказаної операції позивачем надано до матеріалів справи договір на постачання електроенергії № НОМЕР_2 від 02.11.2009 року, укладений між ФОП ОСОБА_5 та ВАТ «ЕК «Херсонобленерго».

Згідно умов вказаного договору у жовтні 2010 року ФОП ОСОБА_5 отримала (спожиту) електроенергію на суму 8 458,86 грн., у т.ч. ПДВ - 1 409,80 грн., про що сторонами складено акт №10а від 15.10.2010 р. прийому-передачі активної електроенергії від 15.10.2011 року.

Вартість спожитої електроенергії була сплачена ФОП ОСОБА_5 згідно рахунку НОМЕР_2 від 15.10.2010 р., що підтверджується платіжними дорученнями № 307, № 308 17.10.2010 року.

ПАТ «ЕК «Херсонобленерго» було надано ФОП ОСОБА_5 податкові накладні №1289/4546/5651 від 15.10.2010 на суму 2 318,95 грн., №1290/4546/5651 від 15.10.2010 р. на суму 212,87 грн. та № 2058/4546/5651 на суму 5 927,04 грн.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що за даними "Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" та декларації з ПДВ за жовтень 2011 року встановлено, що ФОП ОСОБА_5 задокументовано придбання у ТОВ «КПІ-Трейдінг" товару на суму ПДВ 2 229,55 грн.

При цьому, ДПІ вказує, що в ході перевірки ФОП ОСОБА_5 було використано акт Сокирянської ОДПІ Чернівецької області від 26.03.12 №131/013/37715853 про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ « КПІ-Трейдінг» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.09.11 р. по 31.10.11 р., що стало підставою для визнання угод, укладених між ФОП ОСОБА_5 та ТОВ «КПІ-Трейдінг», нікчемними.

Таким чином, фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 за перевіряємий період встановлено заниження податку на додану вартість на суму 2 229,55 грн.

На підтвердження товарності вказаної операції позивачем надано до матеріалів справи видаткову накладну №РН-0001514 від 07.10.2011 року, податкову накладну №457 від 07.10.2011 року, згідно яким ФОП ОСОБА_5 придбала у ТОВ «КПІ-Трейдінг» комп'ютерне обладнання: 3 комп'ютери з комплектуючими на суму 13 377,28 грн., у т.ч. ПДВ 2 229,55 грн.

Оплата обладнання була здійснена на підставі рахунку - фактури №ТСФ- 0610/118 від 06.10.2011 року та підтверджується платіжним дорученням №3171 від 07.10.2011 року.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що в силу малогабаритності придбаного обладнання доставка здійснювалась транспортом працівника ФОП ОСОБА_5

Вказане обладнання було включено ФОП ОСОБА_5 до складу основних засобів та використовується для здійснення господарської діяльності (ведення бухгалтерського, податкового, складського обліку тощо), про що свідчать акти про введення в експлуатацію основних засобів № 31/1 від 07.10.2011 року, за № 31/2 від 07.10.2011 р., за № 31/3 від 07.10.2011 р.

Отже, позивачем доведено документально спрямованість спірних правочинів на реальне настання правових наслідків.

При цьому, суд відмічає, що в описові частині акту відсутні посилання будь-які первинні документи щодо взаємовідносин позивача з вказаними контрагентами та підстави їх не надання до перевірки з боку позивача, що є порушенням Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України №984 від 22.12.2010р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за №34/18772, яким визначено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для висновку відповідача про нікчемність договорів поставки товару, укладених ПАТ «ЕК «Херсонобленерго », ТОВ «КПІ-Трейдінг» слугували висновки перевірок вказаних контрагентів, в яких викладені твердження відповідача про те, що господарська діяльність позивача із його контрагентами містить ознаки нікчемності.

Між тим, враховуючи вимоги Цивільного кодексу України, суд зазначає, що основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки, на підставі якого відповідач дійшов висновку про нікчемність правочину.

Спірні договори не визнані у встановленому законом порядку недійсними.

В силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діюче законодавство висуває лише одну умову - вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг. Факт отримання позивачем товару підтверджується вище зазначеними податковими, видатковими накладними, платіжними дорученнями, що приєднані до матеріалів справи, іншими доказами по справі. Доказів які б спростовували наведене не надано.

Відповідач також не подав жодних доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагенти є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними правочинами, вчинені правочини об'єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності платників податків.

Таким чином, судження відповідача про нікчемність укладених позивачем правочинів є помилковими, оскільки базуються лише на особистих припущеннях податкового органу, без урахування всіх обставин та документів, наданих до перевірки, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що дослідженні в судовому засіданні копії первинних документів позивача (договір, податкові та видаткові накладні, платіжні доручення на оплату товарів (послуг) з урахуванням ПДВ), не дають підстав для встановлення з боку позивача порушень Податкового кодексу України при декларуванні податкового кредиту по операціям з придбання товару у вищезазначеного переліку постачальників, зокрема не встановлено формування податкового кредиту за відсутності податкової накладної або на підставі податкової накладної, яка складена особою, не зареєстрованою платником податку на додану вартість, а також не використання придбаного товару позивачем у його підприємницькій діяльності, що дає підстави вважати про дотримання позивачем вимог законодавства щодо формування податкового кредиту.

Враховуючи, що обґрунтованість та правомірність судження суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочину та не реальність господарської операції між позивачем і його контрагентом не знайшла свого підтвердження здобутими по справі доказами, а інших фактичних мотивів в основу спірного податкового повідомлення-рішення не покладено, а також наявність у позивача належним чином оформлених первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, то суд приходить до висновку про недоведеність факту порушення ФОП ОСОБА_5 вимог п.177.2 ст. 177, пп.14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що у податкового органу не було законних підстав для визначення в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток фізичних осіб, а тому не має підстав і для застосування відповідно до ст. 123 Податкового кодексу України штрафних санкції у розмірі 25% від суми нарахованого податкового зобов'язання.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень від 03.12.2012 року №004371702 та №004381702, а тому суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_5

Керуючись ст.ст. 2-14, 71, 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 03.12.2012 року №004371702 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 5443,50 грн., в тому числі - за основним платежем у сумі 4777,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 666,50 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 03.12.2012 року №004381702 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 4548,75 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 3639,300 грн. та за штрафними санкціями у сумі 909,75 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 27 березня 2013 р.

Суддя Дубровна В.А.

кат. 8.2.8