Постанова № 30274690, 19.03.2013, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

19 березня 2013 р. Справа № 2а/0270/5754/12

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Воробйової І.А.,

за участю:

секретаря судового засідання: Панченка Т.Д.

представника позивача: Арустамян А.Е.

представника відповідача: Лесика В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: приватного підприємства "НВВ"

до: Вінницької об"єднаної Державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов позов Приватного підприємства «НВВ» до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000792330 від 7.11.2012 р.

На обґрунтування позову зазначено, що податковим органом проведено позапланову виїзну документальну перевірку підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаєморозрахункам з ТОВ «Вінінвестсервіс» за період з 1.06.2012 р. по 30.06.12р., за результатом якої складено акт та в подальшому прийнято податкове повідомлення-рішення за №0000792330 від 7.11.2012 р., яким визначено суму грошового зобов'язання у розмірі 218172 грн. - по основному платежу, 54543 грн. - штрафні санкції.

Підставою для прийняття вказаного рішення стали висновки акта перевірки щодо безпідставності віднесення позивачем коштів до складу податкового кредиту внаслідок укладання ним правочинів з ознаками безтоварних операцій, не спрямованих на реальне настання правових наслідків. З такою позицією податкового органу підприємство не погоджується та вважає прийняте на їх підставі рішення протиправним. На обґрунтування зазначає, що податкова накладна є документом, який підтверджує включення покупцем податку на додану вартість в ціну товару/послуг та сплату або обов'язок сплатити його продавцю/виконавцю. Отже, єдиною підставою для нарахування податкового кредиту є лише податкова накладна, яка і надана для перевірки.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні не погодився із заявленими позовними вимогами, посилаючись на наявність підстав для прийняття податкового повідомлення - рішення та, відповідно, на його правомірність.

За клопотанням представника позивача в судове засідання викликано свідка - директора ТОВ «Вінінвестсервіс» ОСОБА_3, який засвідчив про укладання з ПП «НВВ» договору зберігання, на виконання умов якого товариством здійснювалось зберігання придбаного у нього ж приватним підприємством «НВВ» цементу. При цьому, акти приймання передачі складались лише в одному примірнику та зберігаються у ТОВ «Вінінвестсервіс».

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, вислухавши думку осіб, що беруть участь у справі суд встановив наступне.

На підставі наказу Вінницької ОДПІ Вінницької області Державної податкової служби № 2505/22 від 10.10.12 р. та відповідно до направлення № 2443/22 від 10.10.12 р. державним податковим ревізором - інспектором проведено позапланову виїзну перевірку приватного підприємства «НВВ» з питань достовірності нарахування суми податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Вінінвестсервіс» за червень 2012 р., за результатом якої складено акт № 2601/22/31041906 від 23.10.2012р. (акт перевірки), в якому зафіксовані виявлені перевіркою порушення.

Зокрема, у висновку акту вказано про встановлення перевіркою порушення пунктів 198.1, 198.6 статті 198 та пунктів 200.1, 200.2 статті 200 ПК України, в результаті чого підприємством завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість у податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2012 року (вх. № 9041995301 від 20.07.2012р.) на 218172 грн. та занижено суму, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету за червень 2012 року на 218172 грн.

За наслідком проведеної перевірки та складеного акта податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0000792330 від 07.11.2012 р., яким збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 218172 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 54543 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням позивач звернувся з даним позовом до суду.

Визначаючись щодо позовних вимог суд виходить з наступного.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначений статтею 198 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 198.1 вказаної статті, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, за змістом положень статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку на додану вартість виникає в разі придбання товару, що підтверджене податковими накладними, які в свою чергу, оформлені належним чином.

Як вбачається зі змісту акта перевірки, позиція податкового органу щодо безтоварності операцій з придбання товарів позивачем у ТОВ «Вінінвестсервіс» у червні 2012 року та визнання процесу придбання товару (цементу) таким що в реальності не відбувся полягає в тому, що: в ході перевірки не надано документів, щодо фактичного транспортування ТМЦ; відсутності документів щодо фактичної передачі придбаного товару на відповідальне зберігання; наявність по контрагенту ТОВ «Вінінвестсервіс» заборгованості у розмірі 1309,03 тис. грн.; відсутності сплати за послуги зберігання; відсутність у ПП «НВВ» власних основних фондів. В зв'язку з чим, податковий орган, посилаючись на положення статей 202, 203, 215 ЦК України в частині недодержання їх вимог в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, а також пункт 198.6 статті 198 ПК України згідно якого не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, вказує на завищення суми податкового кредиту за червень 2012 року.

Вирішуючи даний спір суд враховує, що перевіряємим періодом став червень 2012 р., об'єктом перевірки - взаємовідносини з ТОВ «Вінінвестсервіс»

Як встановлено, віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 218172 грн. за червень 2012 року, які сплачені внаслідок придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Вінінвестсервіс», відбувалось відповідно до договору поставки №25 від 01 червня 2012 року (Договір).

Згідно пунктів 1.1, 1.2, 2.1, 3.2, 3.3, 4.1 Договору предметом поставки є товар, представлений окремими рахунками-фактурами. Постачальник (ТОВ «Вінінвестсервіс») зобов'язується постачати товар партіями, які визначаються у накладній, а покупець (ПП «НВВ») прийняти та сплатити за нього на умовах Договору. Перехід права власності відбувається в момент поставки відповідної партії товару, що оформляється видатковою накладною. Вартість кожної партії товару визначається згідно рахунків-фактур. Постачання здійснюється на умовах усної домовленості.

Придбання товарно-матеріальних цінностей та перехід права власності підтверджується первинними документами та документами бухгалтерського обліку, а саме:

- договором поставки №25 від 01 червня 2012 року;

- видатковими накладними за червень 2012 р.;

- податковими накладними за червень 2012 р.;

- актами приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей на відповідальне зберігання №22 за червень 2012 р.;

- актом здачі-прийняття робіт (надання послуг);

- рахунками-фактурами за червень 2012 року.

Крім того, між ТОВ «Вінінвестсервіс» та ПП «НВВ» укладено договір відповідального зберігання № 3/05 від 1.05.12р., згідно пункту 1.1 якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, Товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий ПП «НВВ» до закінчення строку дії договору і повернути цей товар у схоронності за вимогою підприємства.

Отже, транспортування товару від ТОВ «Вінінвестсервіс» до ПП «НВВ» не відбувалось, оскільки придбаний останнім товар залишався на зберіганні у товариства до моменту його реалізації позивачем іншим особам. Таке транспортування не передбачено також і договором поставки.

При цьому, слід зауважити, що згідно пункту 1.3 Договору № 3/05 від 1.05.12р., оплата за зберігання проводиться по закінченню строку дії договору, який, відповідно до п.6.2 цієї ж угоди спливає 31.12.12р. Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) за вказаним договором сторони підписали лише 7.03.13 р.

Слід зауважити, що Договір № 3/05 від 1.05.12р. не зобов'язує ПП «НВВ» проводити щомісячні розрахунки за зберігання товару та складати щомісячні акти приймання передачі. А тому цілком логічною є відсутність актів здачі - прийняття послуг за зберігання, а також доказів розрахунків за таке зберігання саме за червень 2012 року.

Крім того, у червні 2012 року приватним підприємством «НВВ» не відбувалась реалізація придбаного у ТОВ «Вінінвестсервіс» товару іншими особами. Така реалізація в подальших періодах не була також і предметом перевірки.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.

Відповідно до вимог пункту 3.2 статті 3 вищезазначеного Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з вимогами Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операцій, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно із пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року за №168/704 (Положення), первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Також необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена і пунктами 1.2, 2.1 наведеного Положення.

Крім того, відповідно до пункту 2.1 Положення, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Понесені витрати на послуги повинні оформлятись відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тієї чи іншої послуги.

Відповідачем не доведено та не вказано у акті перевірки про те, що первинні документи, зокрема, видаткові накладні, податкові накладні, не відповідають вимогам чинного законодавства, а тому останні є належними, допустимими та достовірними доказами, які документально підтверджують факт здійснення господарської операції.

Окремо слід зазначити, що податковим органом у жовтні 2012 року проведено також документальну позапланову перевірку ТОВ «Вінінвестсервіс» з дотримання вимог податкового законодавства з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування суми з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «Меганом» та ПП «НВВ» за червень 2012 р. за наслідком якої складно довідку № 2411/22-05/34788117 від 9.10.12р., у висновку якої вказано, що вказаною перевіркою порушень не встановлено.

При прийнятті рішення суд також враховує позицію Вищого адміністративного суду, викладену в інформаційному листі № 742/11/13-11 від 06.05.2011 року, в якому зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первині документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що обов'язковою підставою для визначення податкового кредиту по податку на додану вартість є наявність податкових та видаткових накладних, оформлених із дотриманням чинного законодавства.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують у підставності позовних вимог.

Таким чином, здійснивши системний аналіз чинного законодавства та наданих у справу доказів, суд дійшов висновку, що висновки відповідача щодо завищення суми податкового кредиту є необґрунтованими та безпідставними, як наслідок прийняте податкового повідомлення-рішення за платежем податку на додану вартість 272715 грн. з них: основного платежу в сумі 218172 грн., штрафних (фінансові) санкцій - 54543 грн. - протиправним.

Суд також бере до уваги, що згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У частині 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не було надано суду достатньо належних доказів, які б свідчили про наявність виявлених та зафіксованих у відповідному акті порушень чинного законодавства України та, як наслідок, про правомірність збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на підставі акту та застосування штрафних санкцій.

Суд вважає, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам, встановленим у справі, підтверджуються належними, достовірними та допустимими доказами, дослідженими у судовому засіданні за участю присутніх учасників процесу, а тому підлягають задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000792330 від 07.11.2012 року з розподілом судових витрат відповідно до статті 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби № 0000792330 від 7.11.2012 р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства "НВВ" (вул. Коцюбинського, 78, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 31041906) судові витрати в розмірі 2146 грн. (дві тисячі сто сорок шість грн.) згідно платіжного доручення №к25/В/249 від 11.12.2012 року, шляхом їх безспірного стягнення органом Державної казначейської служби України із рахунку Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Воробйова Інна Анатоліївна