Постанова № 30274639, 12.03.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 березня 2013 р. (09:59) Справа №801/808/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі судді Москаленка С.А., за участі секретаря судового засідання Магері М.В.,

представника позивача - Карасьової Г.В., довіреність від 11.10.2012 р.,

представника відповідача - Володькина С.А., довіреність від 29.02.2012 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Іст Груп»

до Державної податкової інспекції в м. Ялта Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вест Іст Груп» (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Ялта Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі відповідач) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0006402301 від 24.12.2012 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 6797,00 грн.

Позовні вимоги вмотивовано помилковістю висновків податкового органу стосовно відсутності у позивача права на віднесення до складу податкового кредиту сум податку, сплачених позивачем Фірмі «Капітель плюс», у зв'язку із встановленням під час проведення перевірки, що господарські операції з таким постачальником були здійсненні без наміру створення правових наслідків.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 21.02.2013 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, викладених в позовній заяві.

Відповідач у судовому засіданні проти позову заперечував. Згідно письмових заперечень відповідач зазначив, що відповідно до автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено відхилення між податковими зобов'язаннями Фірми «Капітель плюс» та податковим кредитом ТОВ «Вест Іст Груп» за квітень 2010 року в сумі 6796,80 грн. Крім того, в запереченнях зазначено, що відповідно до висновків, наданих ГВПМ ДПІ у м. Сімферополі в АРК ДПС встановлено ознаки фіктивності, передбачені ст. 55-1 ГК України. Враховуючи даний факт, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно с контрагентам, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру (платник не знаходиться за місцезнаходженням) тому наведені обставини свідчать про відсутність факту реального здійснення господарських опрацій з контрагентами - покупцями та постачальниками. Вказані факти свідчать про укладання договорів без мети настання реальних наслідків.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вест Іст Груп» є юридичною особою (ідентифікаційний код 30973294), перебуває на податковому обліку в ДПІ в м. Ялта АР Крим, є платником податку на додану вартість, про що видане свідоцтво №100094818.

Посадовою особою ДПІ в м. Ялта АР Крим ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Вест Іст Груп» щодо дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з Фірмою «Капітель плюс» за квітень 2010 року.

За результатами перевірки складено акт №2670/22-03/30973294/43 від 10.12.2012 р. (а.с.7-11), у висновках якого зазначено, що перевіркою встановлено порушення ТОВ «Вест Іст Груп» вимог п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997 «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено завищення залишку від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду на загальну суму 6797 грн., у тому числі за серпень 2010року у сумі 6797грн.

В акті перевірки зазначено, що відповідно до Автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено відхилення між податковими зобов'язаннями Фірми «Капітель плюс» та податковим кредитом ТОВ «Вест Іст Груп» за квітень 2010 року в сумі 6796,80 грн. Крім того, відповідно до висновків, наданих ГВПМ ДПІ у м. Сімферополі в АРК ДПС встановлено ознаки фіктивності, передбачені ст. 55-1 ГК України. Враховуючи даний факт, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно с контрагентам, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру (платник не знаходиться за місцезнаходженням) тому наведені обставини свідчать про відсутність факту реального здійснення господарських операцій з контрагентами - покупцями та постачальниками. Вказані факти свідчать про укладання договорів без мети настання реальних наслідків.

За результатами перевірки, на підставі акту №2670/22-03/30973294/43 від 10.12.2012р. відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0006402301 від 24.12.2012 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 6797,00 грн. (а.с.12).

Не погодившись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням відповідача позивач звернувся до суду з позовом про визнання його протиправним і скасування.

Оскільки спірні господарські операції позивача відбулися до 01.01.2011р., тобто до набрання законної сили Податковим кодексом України, спірні правовідносини в той час регулювалися Законом України Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168-97-ВР (далі Закон №168).

Відповідно до преамбули Закону України «Про податок на додану вартість» (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин щодо податкового кредиту) цей Закон визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Пунктом 1.7. статті 1 Закону №168 встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону №168 встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону №168 податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Відповідно п.п. 7.5.1. ст.7 Закону №168 встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п.7.2.1.п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Із системного аналізу вищезазначених норм випливає, що підставою для включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, які сплачені в складі вартості товарів є належним чином оформлена податкова накладна.

Як вбачається з матеріалів справи завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ, відбулося внаслідок включення до складу податкового кредиту в квітні 2010 року ПДВ в сумі 6796,80грн., сплаченого Фірмі «Капітель плюс» в складі ціни за отримані товари (роботи, послуги).

Судом залучено до матеріалів справи податкову накладну №401 від 08.04.2010 р. на загальну суму 40780,80 грн. в тому числі ПДВ 6796,80 грн., на підставі якої сформовано спірний податковий кредит (а.с. 14), яка відповідає вимогам п.п.7.2.1.п. 7.2. ст. 7 Закону №168, ст.201 ПК України, що не заперечується відповідачем, оскільки виявлені порушення відповідач обґрунтовує виключно відсутністю у платника податку права на податковий кредит через відсутність реального товарного характеру угод між позивачем та Фірмою «Капітель плюс», оскільки виявлені розбіжності між податковим кредитом ТОВ «Вест Іст Груп» та податковими зобов'язаннями Фірми «Капітель плюс» та не підтверджено фактичне здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) від зазначеного постачальника.

Висновки відповідача про фіктивність угод між ТОВ «Вест Іст Груп» та Фірмою «Капітель плюс» суд вважає необґрунтованими, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи. Згідно до п. 2 ст. 3 цього Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

08.04.2010 року позивач згідно рахунку №480 від 31.03.2010 року здійснив передплату в сумі 40780,80 грн. за скловату на користь Фірми «Капітель плюс».

Згідно видаткової накладної №401 від 12.04.2010 року (а.с.13) позивач отримав від Фірми «Капітель плюс» скловату в кількості 4800 квадратних метрів на загальну суму 40780,80 грн. в тому числі ПДВ 6796,80 грн..

Зазначена скловата була передана позивачем генпідряднику ТОВ «Будрес» для здійснення установки тимчасових (некапітальних) споруд модульного типа, для перебування людей по вул. 1-Травня в районі Піонерського парку в м. Алупка, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000010 від 30.04.2010 року (а.с..17), актами приймання передачі матеріалів в роботу від 30.06.2010 року (а.с.21,22).

Крім того, суд зазначає, що позивачем 03.06.2011 року проведено сертифікацію послуг з тимчасового розміщення (проживання) за адресою надання послуг АР Крим, м. Алупка, вул. Першого травня, 3є і таким чином дійшов висновку, що отримана від Фірми «Капітель плюс» скловата використана у господарській діяльності позивача.

Відтак, матеріалами справи підтверджено виконання сторонами правочинів, встановлено факт сплати позивачем заборгованості постачальнику, в тому числі ПДВ в ціні товару, тому доводи відповідача щодо нікчемності укладених правочинів не мають під собою матеріально-правового і фактичного обґрунтування.

Судом враховано, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідають вимогам Закону №168, Податкового кодексу України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій.

При цьому надані до матеріалів справи документи свідчать, що податковий орган не довів невідповідність відомостей податкових накладних фактичним обставинам та неотримання позивачем від свого контрагента товарів.

Нікчемність угод податковий орган мотивує тим, що не підтверджено фактичне здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) від зазначеного постачальника.

Проте, суд зазначає, що відповідач не надав жодних доказів на підтвердження своїх заперечень.

Слід зазначити, що жодна норма законодавства не ставить у залежність формування податкового кредиту платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. При цьому, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з ПДВ.

Щодо посилання відповідача у акті перевірки фіктивність укладених позивачем із Фірмою «Капітель плюс» правочинів, суд зазначає наступне.

Згідно з абзацом 1 частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є лише правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Слід звернути увагу на припис акта цивільного законодавства України, викладений в частині 1 ст.204 Цивільного кодексу України, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності). Вказані в акті перевірки порушення платником податків діючого законодавства не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Відповідачем не доведено, а судом не встановлено наявності наміру у сторін на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Відповідачем не надано доказів неможливості виконання своїх договірних зобов'язань контрагентом позивача, доказів, які б свідчили про не пов'язаність операцій із господарською діяльністю позивача, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операцій за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що згідно п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» Верховний Суд України звернув увагу судів на таке: «Відповідно до статей 215 та 216 ЦК суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача. Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до суду із позовом про стягнення в дохід держави коштів, отриманих за правочинами, укладеними з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів наявності обвинувального вироку суду відносно посадових осіб позивача або контрагента позивача.

Порушення кримінальної справи, ще не свідчить про вчинення злочину, який інкримінується.

Також суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 1 ст.234 Цивільного кодексу України визначено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Відтак, у разі відсутності господарської операції, але ж оформлення її відповідними документами, такий правочин є фіктивним, тобто таким, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які ним обумовлені.

Однак, ч.2 ст.234 ЦК України встановлено, що фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Таким чином, фіктивні правочини віднесені законодавцем до оспорюваних та визнання їх недійсними може мати місце лише на підставі судового рішення. Тобто, належним доказом фіктивності такого правочину є рішення суду, яким такий правочин визнаний недійсним.

Відповідачем не надано суду доказів наявності відповідного судового рішення про визнання правочинів між позивачем та Фірмою «Капітель Плюс» недійсними.

Оскільки посилання податкового органу на порушення правил оподаткування мотивовані виключно фіктивністю укладеного правочину, суд відхиляє їх, як необґрунтовані.

Судом досліджено документи на підставі яких сформовано спірний податковий кредит позивача, встановлено, що такий кредит сформовано обґрунтовано та відповідно до вимог чинного на момент формування законодавства, а тому податкове повідомлення-рішення №0006402301 від 24.12.2012 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 114,70грн., які сплачені до бюджету згідно квитанції №ПН4728 від 21.01.2013 р. підлягають стягненню на користь позивача з Державного бюджету України.

Під час судового засідання, яке відбулось 12.03.2013 року оголошені вступна і резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову у повному обсязі складено 18.03.2013 року.

Керуючись ст. ст. 94, 122, 160-163,167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Ялта Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №0006402301 від 24.12.2012 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України (шляхом списання з розрахункових рахунків Державної податкової інспекції в м. Ялта Автономної Республіки Крим Державної податкової служби, 98600, м. Ялта, вул. Васильєва, б.16) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Іст Груп» (98600, м. Ялта, вул. Ленінградська, б.15, код ЄДРПОУ 30973294) судові витрати у розмірі 114,70 грн. (сто чотирнадцять гривень 70 копійок).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Москаленко С.А.