Постанова № 30274544, 15.01.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 січня 2013 р. (13:16) Справа №2а-12856/12/0170/26

Суддя Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим Петренко В.В., за участю секретаря Асєєвої Л.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,

за участю сторін:

позивач - ОСОБА_1, паспорт серії:НОМЕР_3;

представник відповідача - Гришин Роман Юрійович, довіреність №84 від 24.10.2012 року, посвідчення серії: УКР №103304.

Суть спору: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративнім позовом до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення Феодосійської ОДПІ від 01.11.2012 року №0001901702.

Позовні вимоги мотивовані тим, що зазначене податкове повідомлення-рішення винесено з порушенням норм податкового законодавства, в зв'язку з чим, воно є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалами Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.11.2012 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 18.12.2012 року витребувані докази у сторін.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 18.12.2012 року зупинено провадження у справі до 15.01.2013 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 15.01.2013 року поновлено провадження у справі.

У судовому засіданні позивач наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував.

Вислухавши пояснення позивача та представника відповідача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована у якості фізичної-особи підприємця 12.12.2005 року виконавчим комітетом Феодосійської міської ради АР Крим, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця (а.с.39).

Згідно свідоцтва НОМЕР_2 позивач перебуває на обліку в Феодосійській об'єднаній державній податковій інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби з 10.01.2006 року як платник податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер НОМЕР_1 (а.с.40).

Матеріали справи свідчать про те, що на підставі наказу №305 від 29.02.2012 року, згідно п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1) з питань перевірки господарських взаємовідносин з платником податків - ПП «М'ясо Херсонщини» (ЄДРПОУ 35469147) за період лютий 2012 року .

За результатами перевірки відповідачем складений акт від 23.10.2012 року №1485/17-02/НОМЕР_1 (далі - акт перевірки) (а.с.7-10).

Відповідно до висновків акту перевірки відповідачем були встановлені наступні порушення:

- п.185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.201.1, п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України в наслідок чого занижено податок на додану вартість в лютому 2012 року на суму 5595,42грн (а.с.10).

На підставі виявлених порушень Феодосійською ОДПІ АР Крим ДПС було винесено податкове повідомлення-рішення від 01.11.2012 року №0001901702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 5595,42грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 1398,85грн (а.с.5).

Висновки Феодосійської ОДПІ АР Крим ДПС обґрунтовуються в акті тим, що одним з основних постачальників ФОП ОСОБА_1 було ПП «М'ясо Херсонщини». Згідно даним акту про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «М'ясо Херсонщини» за лютий 2012 року встановлено, що управлінням податкового контролю ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС отримано від ГВПМ ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС висновок щодо наявності ознак фіктивності та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ПП «М'ясо Херсонщини» за лютий 2012 року. Згідно з даним висновком господарська діяльність ПП «М'ясо Херсонщини» має ознаки нереальності здійснення, а саме відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій, а саме відсутній кваліфікований персонал, незначний штат працюючих осіб при тому, що статутна діяльність потребує участі більшої кількості людей, в т.ч. за спеціальною освітою, наявність в штаті тільки керівних посад, відсутні основні фонди (за умови, що вони необхідні для здійснення операцій), у тому числі транспортні засоби, приміщення для зберігання товарів, неможливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку. У зв'язку з не підтвердженням податкового кредиту та податкових зобов'язань за лютий 2012 року правочини мають ознаки нікчемності, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «М'ясо Херсонщини» при придбанні товарів у постачальників та подальшої реалізації за лютий 2012 року (а.с.9).

Вирішуючи питання про правомірність винесеного оскаржуваного податкового повідомлення - рішення та перевіряючи обґрунтованість висновків, викладених в акті перевірки, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України, який набрав чинності 01.01.2011 року.

Статтею 86 ПК України встановлено, що за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а у разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі -Закон № 996) бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Частиною 2 ст. 3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п. 1.2 п. 1, п.п. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704 (далі -Положення № 88) де зазначено, що первинні документи -це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону № 996 встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.4 Положення № 88 первинні документи (на паперових і машино зчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Таким чином, реальність здійснення будь-яких господарських операцій має бути підтверджена відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, а встановлені у акті перевірки порушення податкового законодавства мають містити посилання на них.

Судом досліджені документи, надані позивачем в обґрунтування позовних вимог та встановлено наступне.

13.01.2011 року ФОП ОСОБА_1 було укладено з ПП «М'ясо Херсонщини» договір про довгострокову співпрацю щодо продажу-купівлі продукції, що належить продавцю на праві власності як така, що закуплена, або виготовлена продавцем у обумовленому додатково обсязі (а.с.43-45).

Отримання продукції від ПП «М'ясо Херсонщини» підтверджується видатковими накладними на загальну суму 33 572,50грн, у т.ч. ПДВ 5 595,42грн, а саме №300 від 22.02.2012 року на загальну суму 6 870,00, у т.ч. ПДВ 1 145,00грн (а.с.95), №336 від 28.02.2012 року на загальну суму 11 347,50грн, у т.ч. ПДВ 1 891,25грн (а.с.98), №252 від 14.02.2012 року на загальну суму 15 355,00грн, у т.ч. ПДВ 2 559,17грн (а.с.101).

Згідно п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України ПП «М'ясо Херсонщини» на адресу ФОП ОСОБА_1 виписало податкові накладні на загальну суму 33 572,50грн, у т.ч. ПДВ 5 595,42грн, а саме № 309 від 22.02.2012 року на загальну суму 6 870,00, у т.ч. ПДВ 1 145,00грн (а.с.96); №346 від 28.02.2012 року на загальну суму 11 347,50грн, у т.ч. ПДВ 1 891,25грн (а.с.99); №259 від 4.02.2012 року на загальну суму 15 355,00грн, у т.ч. ПДВ 2 559,17грн (а.с.102).

Крім того ПП «М'ясо Херсонщини» на адресу ФОП ОСОБА_1 виписало товарно-транспортні накладні:

- №Р300 від 22.02.2012 року на суму 6 870,00грн (а.с.97);

- №Р336 від 28.02.2012 року на суму 11 347,50грн (а.с.100);

- №Р252 від 14.02.2012 року на суму 15 355,00грн (а.с.103).

Матеріали справи свідчать про те, що на виконання умов договору ФОП ОСОБА_1 перерахувала на користь ПП «М'ясо Херсонщини» в безготівковій формі грошові кошти у сумі 15 374,13грн у т.ч. ПДВ у сумі 2 562,36грн, що підтверджується платіжним дорученням від 15.02.2012року (призначення платежу накладна №252 від 14.02.2012 року), 6 870,00грн у т.ч. ПДВ у сумі 1 145,00грн, що підтверджується платіжним дорученням від 22.02.2012 року (призначення платежу накладна №300 від 22.02.2012 року), 11 347,50грн, у т.ч. ПДВ у сумі 1891,25грн, що підтверджується платіжним дорученням від 01.03.2012 року (призначення платежу накладна №0000093 від 29.02.2012 року) (а.с.104-106).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ при його формуванні у податковій звітності за досліджений період віднесені суми ПДВ, підтверджені податковими, видатковими накладними ПП «М'ясо Херсонщини» (ЄДРПОУ 35469147) в загальному розмірі 33 572,50грн, у т.ч. ПДВ 5 595,42грн.

Таким чином, використання у господарській діяльності ФОП ОСОБА_1 продукції, яка отримана за договором від 13.01.2011 року «Про довгострокову співпрацю щодо продажу-купівлі продукції» від ПП «М'ясо Херсонщини» (ЄДРПОУ 35469147) за лютий 2012 року підтверджується первинними документами, оформленими у відповідності до п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-XV, п.2.4 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. під №168/704, які відповідають вимогам первинного документа, що містить відомості про господарську операцію й підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.185.1 ст.185 Податкового Кодексу об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до статті 186 Податкового Кодексу:

п.186.1. Місцем постачання товарів є:

а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту);

б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою;

в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

п.186.4. Місцем постачання послуг є місце реєстрації постачальника.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.

Згідно із абзацом а) п.198.1 ст.198 розділу V Податкового Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до п.198.2 ст.198 розділу V Податкового Кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 розділу V Податкового Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 розділу І цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього розділу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст.198 розділу V Податкового Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього розділу).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність, установлену законодавством.

У разі коли платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Вимоги до оформлення податкової накладної перелічені у п.201.1 ст.201 розділу V Податкового Кодексу, за змістом якого платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору.

Відповідно до п.201.4 ст.201 розділу V Податкового Кодексу податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна відповідно до п.201.6 ст.201 розділу V Податкового Кодексу України є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з п.201.8 ст.201 розділу V Податкового Кодексу право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу.

Відомостей про те, що ПП «М'ясо Херсонщини» (ЄДРПОУ 35469147) на час виписки податкових накладних не було зареєстровано платником ПДВ та не мало права оформлювати ці документи Феодосійською ОДПІ АР Крим ДПС не надано.

Таким чином податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 наявні всі первинні документи, які підтверджують правомірність формування податкового кредиту за лютий 2012 року в сумі 33572,50грн, у тому числі ПДВ у сумі 5 595,42грн, отже висновки Феодосійької ОДПІ АР Крим ДПС, щодо донарахування податкових зобов'язань з ПДВ у сумі 5 595,42грн, у тому числі штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1398,85грн є протиправним.

Суд зауважує, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Суд також зазначає, що чинним законодавством не передбачений обов'язок покупця перевіряти у продавця місцезнаходження майна, наявність трудових ресурсів, виробничо -складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів та іншого майна, економічно необхідного для здійснення господарської операції. Відтак, позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх податкових зобов'язань, оскільки чинним законодавством така відповідальність не передбачена.

Зазначені висновки суду узгоджуються із правовими позиціями Верховного Суду України при вирішенні спорів цієї категорії.

Так, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі № 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

У зв'язку з чим, суд зауважує, що невиконання зобов'язань перед бюджетом постачальниками у ланцюгу постачання є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до таких постачальників, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем. Суб'єкти господарювання згідно з частиною першою статті 19 ГК України мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Всупереч вимогам вказаної норми, відповідачем належних доказів на підтвердження доводів правомірності висновків про порушення позивачем норм Податкового кодексу України, викладених в акті перевірки, які покладено в основу податкового повідомлення-рішення, на вимогу статті 71 КАС України, суду не надано, як і не надано інших доказів, на підтвердження правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, якими позивачу збільшено суму грошових зобов'язань.

Враховуючи що висновки акту перевірки, на підставі яких прийнято спірне повідомлення-рішення є необґрунтованими, тобто відсутні і підставі для застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 01.11.2012 року №0001901702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 5 595,42 та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 1398,85грн не може бути визнано таким, що прийнято на підставі та відповідно до діючого законодавства, тому позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 КАС України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунка суб'єкта владних повноважень -відповідача.

Під час судового засідання, яке відбулось 15.01.2013 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 160 КАС України постанову складено у повному обсязі 17.01.2013 року.

Керуючись ст.ст. 11, 71, 94, 158, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.11.2012 року №0001901702.

3.Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 107,30грн з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.В.Петренко