Постанова № 30273123, 14.03.2013, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2013 р. м. Вінниця

Справа № 802/552/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Заброцької Людмили Олександрівни,

за участю

секретаря судового засідання Щербатюк Любов Євгеніївна,

представника позивача Желіховського В.М.,

представника відповідача Цимбал В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Лабораторія будівельного консалтингу" до Вінницької об'єднаної Державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Лабораторія будівельного консалтингу" ( далі - ТОВ "Лабораторія будівельного консалтингу", позивач ) з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області ДПС України (далі - Вінницька ОДПІ, відповідач ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки акту перевірки, на підставі якого прийнято оскаржувані податкові повідомлення - рішення, суперечать законодавству з питань оподаткування та фактичним обставинам справи.

Позивачем зазначено, що, на підставі акта перевірки № 13/2204/33074928 від 04.01.2013 року, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0000042300 від 25.01.2013 року, відповідно до якого позивачу визначено зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 367753,00 грн., в тому числі за основним платежем - 319816,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 47937,00 грн. та податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0000052300 від 25.01.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в загальній сумі 367475,00 грн., в тому числі за основним платежем - 293980,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 73495,00 грн.

В акті перевірки Вінницькою ОДПІ зазначено, що відповідно до ст. ст. 203, 228 Цивільного кодексу України угоди позивача з ТОВ "Інвестиційно-будівельна компанія "Югстрой"", за якими ТОВ "Лабораторія будівельного консалтингу" були надані будівельно-монтажні послуги, здійснені без мети настання реальних наслідків, є нереальними. Тож відображення даних правочинів є неправомірним та призвело до заниження податку на прибуток та податку на додану вартість.

Позивач вважає, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, не відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства, були зроблені з перевищенням повноважень, в той час, як позивачем під час здійснення господарської діяльності додержано всіх норм чинного законодавства, а укладені позивачем правочини є дійсними, виконані сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, ніким не оскаржені та у судовому порядку не визнані недійсними. Виконання умов договорів підтверджено належною первинною бухгалтерською документацією. Відтак, позивач вважає, що висновки, викладені податковим органом в акті перевірки № 13/2204/33074928 від 04.01.2013 року, є необґрунтованими, не відповідають фактичним обставинам справи, а тому податкові повідомлення-рішення форми "Р" № 0000042300 та № 0000052300 від 25.01.2013 року, прийняті на підставі зазначених висновків, є протиправними та підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на доводи, викладені в позовній заяві, та просив адміністративний позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечувала, посилаючись на доводи, викладені в письмових запереченнях на адміністративний позов ( а.с. 230 - 234 т.1 ), зазначила, що висновки, викладені в акті перевірки, є обґрунтованими, а прийнятті податкові повідомлення - рішення - правомірними.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Лабораторія будівельного консалтингу" зареєстровано як юридичну особу 24.08.2004 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00 № 148034 (том 1, а.с. 28), та являється платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 01330799 від 27.10.2004 року (том 1, а.с. 225).

Основним видом діяльності підприємства є діяльність у сфері інжинірингу; технічні випробування та дослідження; розбирання та знесення будівель; земляні роботи; будівництво будівель (том 1, а.с. 29).

В період з 07.12.2012 року по 27.12.2012 року Вінницькою ОДПІ, відповідно до наказу від 26.11.2012 року № 3086/22, проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Лабораторія будівельного консалтингу" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.09.2012 року.

Результати перевірки оформлено актом від 04.01.2013 року № 13/2204/33074928 (том 1, а.с.34-73).

Відповідно до висновків зазначеного акту, в ході перевірки встановлено порушення позивачем:

- п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме - заниження позивачем податку на додану вартість на загальну суму 293 980 грн., в тому числі за листопад 2011 року в сумі 55697 грн., за грудень 2011 року в сумі 55667 грн., за січень 2012 року в сумі 8333 грн., за лютий 2012 року в сумі 137200 грн., за березень 2012 року в сумі 37083 грн.;

-п. 14.1.27 п. 14.1.36 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 138.1 п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, ст. 203, 228 Господарського кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток всього у сумі 319816 грн., у тому числі за 4 квартал 2011 року в сумі 128 068 грн. та за 1 квартал 2012 року в сумі 191 748 грн.

Як з'ясовано судом, фактичною підставою для вищенаведених висновків та для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень слугувало відображене в акті перевірки № 13/2204/33074928 від 04.01.2013 року судження ревізорів - інспекторів про те, що господарські операції між ТОВ "Лабораторія будівельного консалтингу" та ТОВ "Інвестиційно-будівельна компанія "Югстрой" не спричиняють реального настання правових наслідків, у зв'язку з чим позивачем, на думку податкового органу, порушені вищенаведені вимоги чинного законодавства України.

Як вбачається з акту перевірки, до такого висновку ревізори-інспектори дійшли, оскільки, відповідно до баз даних ДПС, податкової звітності та інших документів наданих до перевірки, ТОВ "Інвестиційно-будівельна компанія "Югстрой" не мало матеріальних, технічних ресурсів для виконання своїх зобов'язань перед ТОВ "Лабораторія будівельного консалтингу".

Крім того, ще однією підставою вважати операції між ТОВ "Лабораторія будівельного консалтингу" та ТОВ "Інвестиційно-будівельна компанія "Югстрой" такими, що не спричиняють реального настання правових наслідків, як зазначено у акті, є невідповідність актів приймання - передачі виконаних робіт, наданих субпідрядником ТОВ "Інвестиційно-будівельна компанія "Югстрой", типовій формі, затвердженій наказом Мінрегіонбуду України від 04.12.2009 року №554 "Про затвердження форм первинних документів з обліку в будівництві ".

Що стосується такого твердження, то суд вважає, що воно є необґрунтованим та спростовується листом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України №12/19-2-9-21-2368 від 09.03.2010 року "Про застосування типових форм первинних облікових документів у будівництві " в якому зазначено, що типові форми № КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт " та № КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати " підлягають обов'язковому застосуванню при введенні взаєморозрахунків за виконані роботи між замовниками та виконавцями робіт з будівництва, що здійснюється за рахунок бюджетних коштів та кошти підприємств, установ і організацій державної власності. По об'єктах, будівництво яких здійснюється за рахунок інших джерел фінансування, типові форми застосовуються відповідно до умов договору підряду.

Як встановлено судом, ні ТОВ "Лабораторія будівельного консалтингу", ні ТОВ "Інвестиційно-будівельна компанія "Югстрой" не належать до державного сектору економіки, бюджетні кошти під час будівництва не використовували, а в договорах підряду не встановлювали обов'язку застосування типових форм.

Виходячи з висновку податкового органу щодо фіктивності господарських операцій, судом досліджено підстави та порядок здійснення позивачем спірних господарських операцій та встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Лабораторія будівельного консалтингу" - генпідрядник та ТОВ "Інвестиційно-будівельна компанія "Югстрой" - субпідрядник здійснювалась господарська діяльність на підставі договорів на виконання субпідрядних робіт №09/11 від 14.11.2011 року, №14/11 від 14.11.2011 року, №23/11 від 23.11.2011 року, №07/12 від 07.12.2011 року, №19/01-12 від 19.01.2012 року, №27/01-12 від 27.01.2012 року, №27/01-2 від 27.01.2012 року, №02/02-12 від 02.02.2012 року, відповідно до яких, генпідрядник доручає, а субпідрядник приймає на себе виконання комплексу будівельно-монтажніх робіт (том 1, а.с. 116-147).

Факт виконання робіт за вищезазначеними договорами, а саме будівельно-монтажних робіт відображених в акті перевірки (том.1 а.с. 59-60), підтверджується наступними первинними документами, дослідженими судом:

- актами приймання - передачі виконаних робіт по вищевказаним договорам (том 1, а.с. 148-169);

- актами приймання виконаних будівельних робіт №ОУ-291101 за листопад 2011 року, №ОУ-301101 за листопад 2011 року, №ОУ-290201/1 за лютий 2012 року, №ОУ-290201/2 за лютий 2012 року, №ОУ-290201/3 за лютий 2012 року (том 1, а.с. 170-191);

- податковими накладними № 71 від 29.11.2011 року, №72 від 29.11.2011 року, №82 від 30.11.2011 року, №18 від 16.11.2011 року, №23 від 08.12.2011 року, №37 від 13.12.2011 року, №44 від 15.12.2011 року, №75 від 23.12.2011 року, №76 від 29.12.2011 року, №147 від 31.01.2012 року, №13 від 02.02.2012 року, №62 від 08.02.2012 року, №141 від 08.02.2012 року, №71 від 09.02.2012 року, №241 від 29.02.2012 року, №62 від 03.03.2012 року, №63 від 04.03.2012 року, №248 від 23.03.2012 року, №266 від 27.03.2012 року, №251 від 28.03.2012 року (том 1, а.с. 192-211);

- реєстрами отриманих та виданих податкових накладних за грудень 2011 року та січень, лютий, березень 2012 року (том 1, а.с. 212-224);

- копіями банківських виписок (том 1, а.с. 226-227).

Також, всі первинні бухгалтерські документи були досліджені ревізором - інспектором під час перевірки та відображені у додатку 4 до акту перевірки ( а.с. 80-81 ).

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07. 1999 р., підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 138.1 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України передбачено, що не включаються до складу витрат - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, зокрема, встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Статтею 201 Податкового кодексу України визначені основні положення щодо податкової накладної, зокрема, вказані обов'язкові вимоги до змісту податкової накладної. У п.201.8 вказаної норми встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Зі змісту наведених норм законодавства, вбачається, що необхідною умовою для включення витрат платником податків, до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та до складу податкового кредиту з податку на додану вартість є, фактична наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), їх зв'язок з господарською діяльністю платника податків та підтвердження відповідними первинними документами, у тому числі податковими накладними. При цьому, наслідки у податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто дії, які викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Судом встановлено, що суми витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість, сформованого позивачем за господарськими операціями з ТОВ "Інвестиційно-будівельна компанія "Югстрой", підтверджуються актами приймання - передачі виконаних робіт, актами приймання виконаних будівельних робіт, банківськими виписками, податковими накладними, реєстрами отриманих та виданих податкових накладних. При цьому, зазначені податкові накладні складені відповідно до вимог ст. 201 Податкового кодексу України, містять усі обов'язкові реквізити та видані особою, зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент видачі таких податкових накладних.

В даному випадку господарські угоди між позивачем та ТОВ " Інвестиційно-будівельна компанія "Югстрой" були реально виконані сторонами, кожна оподаткована господарська операція належним чином оформлена, а податкові накладні відповідають встановленим вимогам.

Отже, наявність підтверджуючих первинних документів та належним чином оформлених податкових накладних свідчать про правомірність включення ТОВ "Лабораторія будівельного консалтингу" сум витрат до складу валових витрат та сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Щодо встановлених відповідачем порушень ТОВ "Лабораторія будівельного консалтингу" вимог п. 14.1.27 п. 14.1.36 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 138.1, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, ст. 203, 228 Господарського кодексу України, в результаті чого, на думку відповідача, підприємством занижено податок на прибуток всього у сумі 319816 грн., у тому числі за 4 квартал 2011 року в сумі 128 068 грн. та за 1 квартал 2012 року в сумі 191 748 грн. , суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів п.14.1.27 ст.14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Поняття господарської діяльності визначено в п.14.1.36 ст.14 Податкового кодексу України, відповідно до якого господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до ст.134 Податкового кодексу України, об"єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу (134.1.1); дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Згідно пункту 138.1 стаття 138 Податкового Кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконанихвиконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п.138.2 ст.138 Податкового Кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Приписами абз.1 пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України передбачено, що до витрат не включаються витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як встановлено судом, акти приймання - передачі виконаних робіт, акти приймання виконаних будівельних робіт, податкові накладні, які були складені ТОВ "Інвестиційно-будівельна компанія "Югстрой"", відповідають вимогам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", тобто містять такі обов'язкові реквізити, як: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис.

Всі витрати, які були включені позивачем до складу валових витрат по операціях між позивачем та ТОВ "Інвестиційно-будівельна компанія "Югстрой", підтверджено документально належним чином та були здійсненні позивачем в процесі господарської діяльності.

Проте, з акту перевірки вбачається припущення податкових ревізорів-інспекторів, що господарські операції позивача із ТОВ "Івестиційно-будівельна компанія "Югстрой"" не підпадають під визначення ст. 185, ст. 187, ст. 188, ст. 198, ст. 200 Податкового кодексу та ст. 202, 203, 216, 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України), внаслідок чого, на думку перевіряючих, операції по формуванню податкового кредиту та податкові накладні, які не відповідають вищезазначеним вимогами, не можуть бути підставою для включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених покупцем при придбанні товарів (послуг) (том 1, а.с. 61).

Тому, наявність у ТОВ "Лабораторія будівельного консалтингу" податкових накладних, на думку ревізорів, за умови встановлення факту нездійснення господарських операцій, не є безумовною підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до податкового кредиту.

Суд не погоджується з висновками податкового органу щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та ТОВ "Інвестиційно-будівельна компанія "Югстрой", виходячи з наступного.

Згідно з ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину судом не вимагається.

В той же час, статтею 203 Цивільного кодексу України визначено перелік вимог, дотримання яких свідчить про дійсність правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчиняться у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Суд зазначає, що угоди, укладені між ТОВ "Лабораторія будівельного консалтингу" та ТОВ "Інвестиційно-будівельна компанія "Югстрой" були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, не містять положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін та в цілому відповідають загальним вимогам, встановленим статтею 203 Цивільного кодексу України, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Реальне настання правових наслідків за спірними угодами, підтверджено тим, що за цими угодами контрагентами повністю виконано взяті на себе зобов'язання.

Крім того, суд зазначає, що спірні господарські угоди ( договори субпідряду ) були укладені між ТОВ "Лабораторія будівельного консалтингу" та ТОВ "Інвестиційно-будівельна компанія "Югстрой" на виконання позивачем інших господарських угод, укладених між ним та товариством з обмеженою відповідальністю " Зелений берег ", товариством з обмеженою відповідальністю " Крим - Інвест - Буд ", товариством з обмеженою відповідальністю " Інтерстар - Ресурс - Сервіс ", реальність яких також була досліджена судом в ході судового розгляду справи та доведена позивачем.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги є обгрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи, встановленим судом, підтверджені належними доказами, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог частини 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зауважує, що в ході судового розгляду справи позивачем доведено ті обставини, на яких грунтуються його вимоги, в той час, як відповідач не довів правомірності прийнятих ним рішень.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Суд присуджує товариству з обмеженою відповідальністю " Лабораторія будівельного консалтингу " документально підтверджені судові витрати ( судовий збір ) в сумі 2294,00 грн. ( а.с. 2 т.1 ) з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання органом Державної казначейської служби з рахунку Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 25 січня 2013 року № 0000042300 та № 0000052300, прийняті Вінницькою об"єднаною державною податковою інспекцією щодо товариства з обмеженою відповідальністю " Лабораторія будівельного консалтингу ".

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю " Лабораторія будівельного консалтингу " (код ЄДРПОУ 33074928) судові витрати (судовий збір) в сумі 2294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні 00 копійок) шляхом їх безспірного списання органом Державної казначейської служби з рахунку Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Заброцька Людмила Олександрівна