Постанова № 30272058, 21.03.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2013 року № 2а-2304/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд

в складі : головуючого - судді Дем'яновського Г.С.,

при секретарі Гавірко О.О.

з участю представників :позивача-Пеленської Н.Т.,відповідача Стародуба В.Я.

розглянувши в судовому засіданні адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Самбірбудсервіс» до Державної податкової інспекції у Самбірському районі Львівської області ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в :

Товариства з обмеженою відповідальністю «Самбірбудсервіс» звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Самбірському районі Львівської області ДПС про скасування податкових повідомлень-рішення.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, посилаючись на викладені обставини та докази, які долучені до матеріалів справи.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позову з підстав, викладених у запереченнях на позовну заяву, та просив суд відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Самбірбудсервіс» звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Самбірському районі Львівської області, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 16 лютого 2012 року за № 0000052300.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідач без достатніх на те підстав прийшов до висновку про нікчемний характер господарських відносин позивача з ТОВ «Металбуд Центр», оскільки такі відносини мали реальний характер та підтверджені відповідними первинними бухгалтерськими документами. Відтак, позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, посилаючись на викладені в позові обставини.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позову з підстав, викладених у письмовому запереченні на позовну заяву, та просив суд відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 05.04.2012р. судом замінено відповідача - ДПІ у Самбірському районі Львівської області на Державну податкову інспекцію у Самбірському районі Львівської області Державної податкової служби.

Ухвалою суду від 07.05.2012р. провадження у справі було зупинено до набрання законної сили постанови Львівського окружного адміністративного суду від 01.02.2012р. по справі № 2а-13818/11/1370.

Ухвалою суду від 28 лютого 2013 року у справі провадження поновлено.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

З 16.01.2012р. по 20.01.2012р відповідачем проведено позапланову документальну невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по питанню взаємовідносин із ТзОВ «Металбуд Центр» код ЄДРПОУ 33457571 за період з 01.07.2011р. по 30.07.2011р. За результатами позапланової невиїзної перевірки складено акт від 27.01.2012р. № 51/23-0/32390153. На підставі вказаного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 16 лютого 2012 року за № 0000052300, відповідно до якого позивачу зменшено розмір від'ємного значення сум ПДВ в розмірі 3610,00 грн.

Позивач покликається на те, що невиїзна позапланова перевірка проведена відповідачем за відсутності законних на це підстав, які визначені ст.ст.78, 79 ПК України. Також стверджує, що під час перевірки нами належним чином представлено відповідачу такі документи, як реєстр отриманих та виданих податкових накладних: податкові накладні від 01.07.2011р. № 5, № 4, № 3; платіжне доручення від 08.08.11р. № 1648; видаткові накладні від 01.07.2011р. №РН7- 0100006, №РН7-0100005, №РН7-0100004; договір від 01.07.2011р. № 110701-3 про поставку продукції будівельного призначення; оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 по взаєморозрахунках з ТзОВ «Металбуд Центр», які і є достатньою правовою підставою для формування платником податку податкового кредиту. Окрім того, на час вчинення господарських операцій платник податків ТзОВ «Самбірбудсервіс» та його контрагент були включені до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, а також зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Як стверджує відповідач, до нього (вх. №1025/7) від ДПІ у Пустомитівському районі надійшли матеріали перевірки ТзОВ «Металбуд Центр» (код 33457571), зокрема акт перевірки від 10.11.2011р. № 1112/232/33457571. В матеріалах перевірки ТзОВ «Металбуд Центр» ДПІ у Пустомитівському районі стверджується про те, що проведеним обстеженням юридичної (фактичної) адреси підприємства встановлено, що за юридичною адресою підприємство не знаходиться. Надіслано запит № 14216/7/150-1912 від 31.08.11 в ГВПМ СДПІ ВПП у м. Львові на встановлення місцезнаходження платника. Одержано від ГВПМ СДПІ ВПП у м. Львові Довідку про відсутність підприємства за фактичним місцезнаходження платника № 7858/26-30 від 06.09.2011р. Направлено Повідомлення Державному реєстратору про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за №14270/9/29-018/2265 від 06.09.2011. Анульовано свідоцтво платника ПДВ 14 вересня 2011 року.

На лист № 14042/10/232 від 01.09.2011р. про надання копій документів направлений на підприємство, станом на 03.11.2011р. документів не надано.

В ході проведення перевірки матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів встановлено, що за юридичною адресою ТзОВ "Металбуд Центр" (81162, Львівська обл. Пустомитівський р-н, с.Семенівка) не знаходиться, відсутні первинні та бухгалтерські документи: договори, накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, банківські виписки та будь-які інші первинні бухгалтерські документи, регістри бухгалтерського обліку, що засвідчують здійснення господарської діяльності. Оскільки на ТзОВ "Металбуд Центр" відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

За результатами перевірки позивача встановлено, що суми ПДВ згідно податкових накладних отриманих від ТзОВ «Металбуд Центр», включено до податкового кредиту у липні 2011 р., вписано в реєстр отриманих податкових накладних та відображено в податковому кредиті Декларації з податку на додану вартість за липень 2011 р. в сумі - 3610,18 грн.

За результатами опрацювання додатку 5 до Декларації з ПДВ та проведеного аналізу розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, та згідно результатами автоматизованого співставлених даних податкової звітності податку на додану вартість на рівні ДПА України встановлено розбіжность в частині формування ТЗОВ «Самбрібудсервіс» податкового кредиту та податкового зобов'язання в ТзОВ «Металбуд Центр»,яка виникла після «обнулювання «даних ТзОВ «Металбуд Центр» , вчинених ДПІ.

Як свідчать матеріали справи, 01 липня 2011 року між ТзОВ «Металбуд Центр» та ТОВ «Самбірбудсервіс» укладено договір № 110701-3, за яким ТзОВ «Металбуд Центр», як продавець, зобов'язувалось поставити продукцію будівельного призначення. На виконання умов договору оформлено видаткову накладну № РН7-0100006 від 01.07.2011р. на суму 6852,00 грн. в т.ч. ПДВ 1142,00 грн., видаткову накладну № РН7-0100005 від 01.07.2011р. на суму 9275,87 грн. в т.ч. ПДВ 1545,98 грн., видаткову накладну № РН7-0100004 від 01.07.2011р. на суму 5533,20 грн. в т.ч. ПДВ 922,20 грн.

Крім цього, позивач підтверджує факт отримання послуг іншими необхідними бухгалтерськими документами, зокрема, ТзОВ «Металбуд Центр» оформило та видало позивачу податкові накладні від 01.07.2011 року за № 3, № 4, № 5. Позивач розрахувався із контрагентом шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТзОВ «Металбуд Центр» про що свідчить платіжне доручення від 08.08.2011р. № 1648 на суму 21661,07 грн.

Свою позицію відповідач обґрунтовує та посилається на отриманий акт ДПІ у Пустомитівському районі від 10.11.2011р. 1112/232/33457571 «Про результати позапланової документальної невиїзної перевірки ТзОВ «Металбуд Центр» код за ЄДРПОУ 33457571 з питань правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту по деклараціях за період з 01.07.2010р. по 30.09.2011р.», яким встановлено, що за юридичною адресою підприємство не знаходиться, відсутні первинні та бухгалтерські документи: договори, накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, банківські виписки та будь - які інші первинні бухгалтерські документи, регістри бухгалтерського обліку, що засвідчують здійснення господарської діяльності. Тому, на думку відповідача, факт здійснення правочину, зміст якого викладено у реєстрах отриманих та виданих ТзОВ «Металбуд Центр» податкових накладних підтвердити неможливо. З огляду на це, відповідач вважає, що позивач в порушення вимог п.198.1, п.198.2, п.198.3, ст.198 Податкового кодексу України безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок сум ПДВ по податкових накладних отриманих від ТзОВ «Металбуд Центр» на загальну суму ПДВ 3610 грн.

Суд не приймає заперечення відповідача на позов за наступних підстав :

01 липня 2011 року між ТзОВ «Металбуд Центр» та ТОВ «Самбірбудсервіс» укладено договір № 110701-3, за яким ТзОВ «Металбуд Центр», як продавець, зобов'язувалось поставити продукцію будівельного призначення.

На виконання умов договору оформлено видаткову накладну № РН7-0100006 від 01.07.2011р. на суму 6852,00 грн. в т.ч. ПДВ 1142,00 грн., видаткову накладну № РН7-0100005 від 01.07.2011р. на суму 9275,87 грн. в т.ч. ПДВ 1545,98 грн., видаткову накладну № РН7-0100004 від 01.07.2011р. на суму 5533,20 грн. в т.ч. ПДВ 922,20 грн. В означених накладних вказано хто із працівників позивача отримав матеріали і вказано номера та дати довіреностей на отримання товарів.

Означені матеріали ,як підтвердив представник відповідача ,могли бути використані позивачем в господарській діяльності ,оскільки позивач-це діюче підприємство ,яке проводить будівництво та ремонти споруд.

Судом також оглянуто справу № 2а-13818\11\1370 за позовом ТзОВ «Металбудцентр» до ДПІ у Пустомитівському районі про визнання протиправними дій ,розглянуту Львіським окружним адміністративним судом.

З Акту ДПІ у Пустомитівському районі від 10.11.2011 року № 1112\232\33457571 «Про результати позапланової документальної невиїздної перевірки ТзОВ «»Металбуд Центр» з питань правомірності формування податкових зобов»язань та податкового кредиту по деклараціях за період з 01.07.2010 р. по 30.09.2011 р.» вбачається ,що ТзОВ «»Металбуд Центр» в липні 2011 р. прийняло на себе податкове зобов»язання по взаємовідносинах з позивачем у сумі 3610,18 грн.,тобто суму ,яку позивач визначив ,як податковий кредит.

Щодо покликань відповідача на відсутність ТзОВ «»Металбуд Центр» за юридичною адресою ,то взаємовідносини позивача з ТзОВ «Металбуд Центр» мали в липні 2011р., в той час, як відповідач посилається та описує події з вересня 2011 року.

З огляду на це, суд погоджується з думкою позивача що посилання відповідача на вищезгаданий акт ДПІ у Пустомитівському районі Львівської від 10.11.2011р. 1112/232/33457571 не мають доказового значення та доказової сили.

Як свідчать матеріали справи, згідно з постановою Львівського окружного адміністративного суду від 01.02.2012 року по справі № 2а-13818/11/1370, законність та обґрунтованість якої встановлена ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2012 року, визнано протиправними дії ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області по проведенню позапланової документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Металбуд Центр» з питань правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту по деклараціях за період з 01.07.2010 року по 30.09.2011 року, за результатами якої складено акт № 1112/232/33457571 від 10.11.2011 року.

18 червня 2012 року Львіський апеляційний адміністративний суд розглянув апеляційну скаргу на дану постанову і в мотивувальній частині ухвали підтвердив обставини, встановлені постановою Львівського окружного адміністративного суду.

Разом з цим ,в процесі судового розгляду ,що ТзОВ «Металбуд Центр « ,як юридична особа припинена, у зв»язку з визнанням його банкрутом і тому провадження у справі закрито згідно ст..157 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (в редакції чинній на момент проведення перевірки), зокрема п. 2.1, п. 2.2 Положення, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Пунктом 2.4. цього Положення визначено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Позивачем вірно оформлені бухгалтерські документи щодо взаємовідносин з ТзОВ «Металбуд Центр», що підтверджує також Оборотно-сальдова відомість по рахунку : 631 -контрагент ТзОВ «Металбуд Центр», за 01.07.11.-31.08.11. на суму 21661,07 грн.

Позивач також підставно посилається на те, що згідно інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 1936/11/13-11 від 01.11.2011 року, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Тому суд вважає ,що з врахуванням невеликої кількості та обсягу поставлених матеріалів ,товар міг бути доставлений позивачу ,і відсутність товарно-транспортних накладних за наявності вищенаведених доказів,не є підставою для визнання господарської операції нереальною.

Наявні матеріали справи в своїй сукупності підтверджують факт господарських операцій між позивачем та ТзОВ «Металбуд Центр», а також їх фактичне використання у господарській діяльності позивача.

Крім цього, під час проведення перевірки та на час розгляду справи відповідачем не доведено, а судом не встановлено, що цивільна правоздатність та дієздатність позивача та його контрагента ТзОВ «Металбуд Центр» на час здійснення господарських операцій була обмежена рішенням будь-якого суду, чи позивач або його контрагент не були зареєстровані у встановленому чинним законодавством порядку. Також в порядку, передбаченому чинним законодавством не надано суду судових рішень про визнання недійсними установчих документів на час укладання правочину, чи будь-якого іншого рішення суду або іншого органу, до компетенції якого віднесено встановлення таких фактів.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У ст. 203 ЦК України наведено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: 1. зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2. особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3. волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4. правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5. правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6. правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Законом закріплено презумпцію правомірності правочину, тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, що визначеною нормою ст. 204 ЦК України. Неправомірність (недійсність) правочину повинна бути прямо передбачена законом або встановлена рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до ч.2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно з Постановою Пленуму від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» , на яку також посилається позивач, Верховний Суд України розтлумачив, що нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду (п. 4 Постанови). Виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (ч. 1 ст. 216 ЦК України ), про що наведено в п. 7 Постанови.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо (п. 18 Постанови Пленуму від 06.11.2009 р. № 9).

Висновки податкового органу про нікчемність правочину, укладеного позивачем з ТзОВ «Металбуд Центр», ґрунтуються на тому, що під час їх вчинення не було дотримано вимог ст. 203 ЦК України, тобто такі господарські операції суперечать актам цивільного законодавства та не мали реального настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Такий висновок відповідача є помилковим, оскільки матеріали справи в своїй сукупності вказують на реальність господарських операцій між позивачем та ТзОВ «Металбуд Центр». Також відповідачем не надано доказів та не доведено відсутність волевиявлення учасників правочину, відсутності повноважень у посадових осіб позивача та його контрагента на здійснення господарських операцій, притягнення їх до кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків та зборів тощо.

Крім цього, суд зазначає, що стаття 228 ЦК України не містить такої підстави для визнання правочинів нікчемними, як відсутність у сторони договору необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність власних основних фондів, виробничих активів, недостатність технічного персоналу, як про це зазначає відповідач. Відсутність в суб'єкта господарювання відповідних ресурсів для здійснення операцій не може бути достатнім підтвердженням неможливості ведення підприємницької діяльності таким суб'єктом, так як законодавство не встановлює обмеження щодо використання суб'єктом господарювання у своїх діяльності лише власних основних засобів.

Відсутність контрагента позивача за юридичною адресою також не є самостійною правовою підставою для визнання правочину нікчемним.

Таким чином, висновки відповідача щодо нікчемності правочину, укладеного між позивачем та його контрагента ТзОВ «Металбуд Центр», не є обґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами.

Крім цього, правовідносини, пов'язані із визначення об'єкта оподаткування ПДВ та формуванням платником податку податкового з кредиту з ПДВ з 2011 року регулюється Податковим кодексом України.

Згідно приписів п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 названого Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України).

Разом з цим, згідно з пп. 198.6. ст. 186 Податкового кодексу України, визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Як свідчать матеріали справи, при проведенні перевірки, позивач мав належним чином, відповідно до вимог податкового законодавства, оформлені податкові накладні, отримані від ТзОВ «Металбуд Центр». Матеріалами справи підтверджено реальність господарських операцій та їх пов'язаність з господарською діяльністю позивача. Отже, позивач правомірно задекларував податковий кредит з ПДВ по операціях з ТзОВ «Металбуд Центр».

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Аналізуючи діюче на момент виникнення спірних правовідносин законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що твердження органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки, є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами, а тому, у суду відсутні правові підстави вважати правомірними оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Таким чином, сукупність вищенаведених, підтверджених документально та встановлених обставин дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Згідно із ст. 162 КАС України, суд вправі постановою визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремих його положень.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги задоволити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Самбірському районі Львівської області ДПС від 16 лютого 2012 року за № 0000052300.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Самбірбудсервіс» судові витрати в розмірі 107 грн.30 коп.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Дем'яновський Г.С.