Постанова № 30272027, 15.03.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2013 р. Справа № 804/2539/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кучми К.С.

при секретарі - Варушка Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтера» до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до адміністративного суду з вищезазначеним позовом. Позивач в позовній заяві, а його представник в судовому засідання в обґрунтування заявлених позовних вимог зазначили, що спірне податкове повідомлення-рішення було прийнято на підставі акту перевірки №174/22/5-31980810 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Дніпропетровський завод промислової оснастки» (код ЄДРПОУ 32897053) за жовтень 2011 року та при подальшому використанні отриманих товарів, складеного співробітниками Західно-Донбаської ОДПІ Дніпропетровської області 21.11.2012 року. Неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідача, позивач пояснює наступним.

Податкові накладні отримані від ТОВ «Дніпропетровський завод промислової оснастки», на підставі яких був сформований податковий кредит оформлені належним чином та відповідають вимогам п.198.1., п.198.2., п.198.3., п.198.2. ст.198 Податкового кодексу України. Тобто під час включення позивачем суми ПДВ до податкового кредиту та на момент проведення перевірки органами податкової служби сума податкового кредиту була підтверджена відповідними податковими накладними, виписаними саме продавцем товару позивачу, та документами, визначеними законом.

З огляду на вимоги ст.204 ЦК України позивач вважає правочини укладені з ТОВ «Дніпропетровський завод промислової оснастки» правомірними, наголошуючи на тому, що вони реальні та відповідають загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочинну, також вони не визнані судом недійсними, а самого контрагента таким, що має достатній об'єм правоздатності, визначений ст.91 ЦК України. Також зазначає про відсутність фактів, які б свідчили, що зміст укладеного договору та інших правочинів на його виконання не відповідає дійсним намірам сторін, та що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів.

За таких обставин, позивач просив суд: скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення Західно-Донбаської ОДПІ Дніпропетровської області Державної податкової служби №0000312250 від 05.12.2012 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 126 303 грн. за штрафними санкціями, у розмірі 31 576 грн., а також вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Представник відповідача у судовому засіданні пред'явлені позовні вимоги не визнала та зазначила, що у контрагента позивача - ТОВ «Дніпропетровський завод промислової оснастки» відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного кредиту, а тому позивачем було незаконно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ, згідно податкових накладних, отриманих від постачальника ТОВ «Дніпропетровський завод промислової оснастки».

З підстав відсутності у позивача доказів на підтвердження можливості здійснення господарських операцій із зазначеними контрагентами це, на думку відповідача є беззаперечною підставою стверджувати, що позивачем порушено вимоги п.198.1., п.198.2., п.198.3, ст.198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим останнім безпідставно віднесено до складу податкового кредиту податкові накладні, отримані від ТОВ «Дніпропетровський завод промислової оснастки», а тому представник відповідача просила суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення осіб, що приймають участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що Західно-Донбаською об'єднаною державною податковою інспекцію Дніпропетровської області було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Альтера» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Дніпропетровський завод промислової оснастки» (код ЄДРПОУ 32897053) в жовтені 2011 року. За результатами перевірки був складений акт №174/22/5-31980810 від 21.11.2012 року.

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000312250 від 05.12.2012 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 126 303 грн. за штрафними санкціями у розмірі 31 576 грн.

Згідно висновків акту перевірки встановлені наступні порушення ТОВ «Альтера»: п.198.1. п.198.2. п.198.3 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), чим завищено розмір податкового кредиту за жовтень 2011 року на суму 126 303 грн.

Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.

ТОВ «Альтера» та ТОВ «Дніпропетровський завод промислової оснастки» укладено договір постачання №11\08-10 від 11.08.2010 року (м.Дніпропетровськ), згідно якого ТОВ «ДЗПО» (постачальник) зобов'язується здійснити поставку будівельних матеріалів, паливно-мастильних матеріалів, запчастин, автомобільні шини, а ТОВ «Альтера» (замовник) прийняти та сплатити за товар. Номенклатура, кількість, ціна товару та його загальна вартість визначається згідно рахунків-фактур. Згідно п.6.1 договору - перелік товаросупровідних документів повинен бути наступним: технічний паспорт, видаткова накладна, сертифікат якості. Відповідно до п.6.2 договору - товар поставляється власним автотранспортом постачальника на будівельні об'єкти замовника.

На виконання умов зазначеного договору ТОВ «ДЗПО» виписано (оформлено) такі видаткові накладні та податкові накладні: видаткова накладна №РН - 707 від 05.10.2011 року, в підтвердження постачання дизельного пального, у кількості 15 390 літрів, загальною вартістю 151 437 грн. 60 коп. з ПДВ та відповідна податкова накладна №051006 від 05.10.2011 року; видаткова накладна №РН - 708 від 14.10.2011 року, в підтвердження постачання автомобільних шин 12Р20, у кількості 14 штук, загальною вартістю 117 734 грн. 40 коп. з ПДВ та відповідна податкова накладна №141005 від 14.10.2011року; видаткова накладна №РН - 709 від 19.10.2011 року, в підтвердження постачання мастики морозостійкої бітумно-масляної МБ-50, у кількості 2,5 тон; ланки водопропускних труб 4х2,5 м., у кількості 12 шт., загальною вартістю 198 503 грн. 59 коп. з ПДВ та відповідна податкова накладна №191004 від 19.10.2011 року; видаткова накладна №РН - 710 від 28.10.2011 року, в підтвердження постачання щебеня, у кількості 552,7 куб.м., загальною вартістю 290 142 грн. 41 коп. з ПДВ та відповідна податкова накладна №281006 від 28.10.2011 року.

Якість товару підтверджена паспортом радіаційної якості будівельного матеріалу №2 виданим ТОВ «Любимівський кар'єр» на будівельний матеріал - «щебень», затверджений Дніпропетровською міською санепідемстанцією 01.02.2010 року; сертифікатом відповідності серії ВВ №UA1.090.0131609-10, терміном дії з 22.10.2010 року до 21.10.2012 року на продукцію - «мастика бітумно-полімерна», виданий Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики Державної системи сертифікації України; сертифікатом відповідності серії ВВ №UA1.035.0128403-10, терміном дії з 15.10.2010 року до 14.10.2012 року на продукцію - «паливо дизельне», виданий Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики Державної системи сертифікації України.

Перевезення будівельного матеріалу відповідно до номенклатури зазначеної у наведених вище видаткових накладних, із м.Дніпропетровська до м.Павлоград, Дніпропетровської області, за місцезнаходженням позивача, що є предметом договору поставки №11\08-10 від 11.08.2010 року, було здійснено відповідно до товарно-транспортних накладних.

Відомості отримані відповідачем з центрального серверу баз даних УДАІ ГУ МВС України в Дніпропетровській області щодо транспортних засобів, які брали участь у перевезеннях суд не приймає до уваги, з огляду на таке.

Відповідно до ч.3 ст.2 Закону України «Про захист персональних даних» від 01.06.2010 року №2297-VI, виключно володільцю персональних даних надано право на обробку цих даних. Пунктами 5,6 статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» визначено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Порядок доступу до персональних даних визначений ст.16 цього ж Закону.

Відповідачем не надано доказів наявності у нього правової підстави використання бази персональних даних, володільцем якої є УДАІ ГУ МВС України в Дніпропетровській області.

Розрахунки за отриману продукцію між позивачем та ТОВ «ДЗПО» підтверджено наступними платіжними дорученнями, з урахуванням листа позивача №26 від 28.10.2011 року «про уточнення призначення платежу»: №5661 від 03.10.2011 року на суму 30 706 грн. 30 коп.; №5669 від 05.10.2011 року на суму 35 824 грн.; №5674 від 06.10.2011 року на суму 4741 грн. 45 коп.; №5675 від 06.10.2011 року на суму 36 200 грн. 25 коп.; №5697 від 07.10.2011 року на суму 53 092 грн. 28 коп.; №5701 від 11.10.2011 року на суму 31 832 грн. 50 коп.; №5741 від 27.10.2011 року на суму 54 482 грн. 22 коп.

Актом перевірки також підтвердженні розрахунки між суб'єктами господарювання, які проводились у безготівковій формі та відповідачем цей факт не заперечується.

Крім того, до матеріалів справи позивачем надано докази наявності у нього матеріально технічної бази, власних виробничих потужностей та промислового майданчику для зберігання будівельних матеріалів у періоді, що перевірявся, а саме: згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна від 25.02.2003 року, засвідченим Павлоградською товарною біржею за реєстровим №02\03-НД та додатковою угодою №б\н від 25.02.2003 року до нього, позивачу на праві власності належить комплекс будівель та споруд промислового призначення, розташований на земельній ділянці Павлоградської міської ради площею 0,28 га, за адресою: Дніпропетровська область, м.Павлоград, вул.К.Маркса, 1-А.

Згідно договору оренди №09-14\2490-А від 29.10.2009 року, укладеного між ТОВ «Альтера» та ПАТ «Павлоградвугілля» та додаткової угоди №б\н до нього від 31.12.2010 року, позивачу передано у строкове, платне користування об'єкти нерухомого майна, для використання його з метою ремонту автотранспорту та автозаправочну станцію, з резервуаром для зберігання пального, строком дії до 31.12.2011 року.

Крім цього позивач мав будівельний майданчик за договором підряду №11-06\4339-ПД\4 від 29.11.2011 року, укладеним між позивачем (Підрядник) та ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» (Замовник) , а саме за місцезнаходженням ПСП «Шахта Ювілейна» ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля».

Згідно договору оренди №09-14\2491-А від 29.10.2009 року, укладеного між позивачем та ПАТ «Павлоградвугілля», позивачу передано у строкове, платне користування об'єкти рухомого майна, а саме вантажні транспортні засоби, у кількості 10-ти одиниць, що підтверджено наявними в матеріалах справи технічними паспортами на такі транспортні засоби, зареєстровані за ТОВ «Альтера».

За договором №11-14\258-Г від 31.01.2011 року, укладеного між позивачем (Перевізник) та ПАТ «Павлоградвугілля» (Замовник), перевізник взяв на себе зобов'язання з надання послуг з перевезення вантажу автомобільним транспортом з ПАТ «Павлоградвугілля» «Шахта Тернавська», «Шахта «Західно-Донбаська», «Шахта Павлоградська» та інших пунктів, що зумовлює необхідність використання отриманого від ТОВ «ДЗПО» дизельного пального та автомобільних шин.

Актом перевірки наданого до матеріалів справи встановлено, що згідно штатного розкладу, затвердженого директором підприємства станом на 01.10.2011 р., на підприємстві працювало 113 осіб, а саме: адміністрація, спеціалісти - 8,5 штатних одиниць, ПТО - 3 штатні одиниці, транспортна дільниця - 8,5 штатних одиниць, виробнича дільниця - 3 штатні одиниці, робочі - 90 штатних одиниць. Згідно штатного розкладу на 01.07.2012 р. - на підприємстві працювало 92 особи, а саме: адміністрація, спеціалісти - 9,5 штатних одиниць, ПТО - 3 штатні одиниці, транспортна дільниця - 8,5 штатних одиниць, виробнича дільниця - 3 штатні одиниці, робочі - 68 штатних одиниць.

Також було встановлено факт передачі, отримання, використання та взаємних розрахунків за продукцію, роботи за договорами, укладеними між позивачем та ТОВ «ДЗПО», а також між позивачем та ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» на ту ж саму продукцію, що підтверджено первинними документами, а також використання частини цієї продукції для власних господарських потреб.

Досліджені судом докази підтверджують доводи позивача про наявність у нього матеріально-технічної бази для виконання зобов'язань у взаємовідносинах з ТОВ «ДЗПО» та подальшої можливості розпорядження отриманої від цього контрагента продукції.

Наведене свідчить, що при укладанні та виконанні згаданих вище договорів дії господарюючих суб'єктів були направлені на реальне настання юридичних наслідків за укладеними правочинами та відсутність у них ознак їх нікчемності.

Також суд зазначає, що вимоги до оформлення первинних документів визначені нормами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідно до ч.2 ст.9 якого первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та деталізовані приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704), згідно з п.2.4 якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За змістом ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Обґрунтування відповідача щодо нікчемності правочинів не є підставою для визнання таких правочинів нікчемними, оскільки відповідачем не доведено, на підставі якої саме статті Цивільного кодексу України правочини, вчинені між позивачем та його контрагентом є нікчемним.

Крім того, пунктом 3 ст.215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У матеріалах справи відсутні докази, що договір, який був укладений між позивачем та ТОВ «ДЗПО», визнаний судом недійсним.

Пунктом 198.1. ст.198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (п.п«а» п.198.1 ст.198).

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За правилами п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У відповідності з п.п.1, 2 ч.2 ст.162 КАС України, суд в порядку адміністративного судочинства може визнати протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення та зобов'язати відповідача вчинити певні дії.

За таких обставин, суд вважає за можливе визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Західно-Донбаської ОДПІ Дніпропетровської області №0000312250 від 05.12.2012 року.

Відповідно до ст.94 КАС України судові витрати у справі покладаються на сторону, проти якої ухвалена постанова.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 69, 71, 94, 122, 158 - 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області №0000312250 від 05.12.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтера» судовий збір по справі у розмірі 1 578 грн. 79 коп.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Повний текст складений 20 березня 2013 року.

Суддя Кучма К.С.