Постанова № 30271224, 25.03.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2013 р. Справа № 804/381/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Серьогіної О.В.

при секретарі судового засіданняКалині В.М. за участю представника відповідача Дичик В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кривбастехнологія» до Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0002102301 від 24.12.2012 року,-

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кривбастехнологія» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області № 0002102301 від 24.12.2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на ст. ст. 19, 61, 124, 127 Конституції України, ст. 19, ст. 198 Податкового кодексу України порушенням відповідачем чинного законодавства при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та невідповідністю висновків, зроблених в акті перевірки фактичним обставинам.

При цьому позивач зазначає, що органи державної податкової служби не мають повноважень щодо нагляду за дотриманням цивільного та господарського законодавства, а отже висновки щодо порушення норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України є неправомірними та такими, що здійснені з перевищенням повноважень. Відповідачем не взято до уваги всі первинні документи, що були представлені позивачем. Висновки акту ґрунтуються на припущеннях. Всі документи, які б підтверджували отримання товару на складі, у підприємства є в наявності. Товарно-транспортних накладних у підприємства не має і бути не може так як згідно умов договору продавець зобов'язаний поставити товар на умовах CTP - склад Покупця.

Ухвалою судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.01.2013 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у судовому засіданні.

Судовий розгляд адміністративної справи здійснювався з повним фіксуванням судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу "Камертон".

У судове засідання з'явився представник відповідача.

Представник позивача у судове засідання не з'явився та звернувся з клопотанням про розгляд адміністративної справи за його відсутності.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував та просив суд відмовити в задоволенні позову у зв'язку з його необґрунтованістю.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 24.12.2012 року № 0002102301, яким зменшено ТОВ «Кривбастехнологія» розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 116000 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення було винесене на підставі Акту перевірки № 1047/222/33265194 від 17.12.2012 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Кривбастехнологія» з питань достовірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Дейверс Інвест» за період грудень 2011 року, січень-квітень 2012 року».

У вказаному акті зазначено, що перевіркою встановлено, що операції по придбанню товарно-матеріальних цінностей ТОВ «Кривбастехнологія» у ТОВ «Дейверс Інвест» та реалізація їх в подальшому на адресу ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» укладені без мети настання реальних наслідків та суперечать моральним засадам суспільства. Отже, зазначені операції, відповідно до ст.215, ст.203, 228, 662, 655, 656 ст.216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю, направлені на отримання податкової вигоди третіх осіб. В ході проведення перевірки ТОВ «Кривбастехнологія» встановлені порушення:ст.198 ПК в результаті чого суми ПДВ у розмірі 364250 грн. (по періодах: грудень 2011 року - 58400 грн., січень 2012 року - 68700 грн., лютий 2012 року - 58000 грн., березень 2012 року - 63150 грн., квітень 2012 року - 116000 грн.) безпідставно віднесені ТОВ «Кривбастехнологія» до податкового кредиту в податкових деклараціях з податку на додану вартість, в результаті чого:завищено податковий кредит у розмірі 248 250 грн., у т.ч. у розрізі звітних податкових періодів: грудень 2011 року - 58400 грн., січень 2012 року - 68700 грн., лютий 2012 року - 58000 грн., березень 2012 року - 63150 грн.;завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду за квітень 2012 року у розмірі ПДВ 116000 грн.; ст.22, ст.185, ст.187, ст.188 ПК України, в результаті чого ТОВ «Кривбастехнологія» завищено податкові зобов'язання у розмірі ПДВ 248 250 грн. До перевірки не наданожодного товарно-транспортного документу (ТТН, акт виконаних робіт, шляховий лист), який би підтверджував фізичне переміщення товарно-матеріальних цінностей у просторі (від постачальника ТОВ «Дейверс Інвест» до покупця (ТОВ «Кривбастехнологія»));сертифікату якості (походження) хімічної сировини, яка поставлялася на адресу ТОВ «Кривбастехнологія», а саме: сульфароканол Л270/1, ТЕА лаурилсульфатнатрія та відповідності її певним стандартам (нормам).

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Дейверс Інвест» (Продавець) та позивачем (Покупець) було укладено Договір постачання товару від 02.04.2012 року №4, відповідно до якогоПродавець зобов'язується постачати і передавати у власність Покупцю певний товар, а Покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору. Предметом постачання є наступний товар - хімічна сировина. Продавець зобов'язаний передати Покупцеві товар на умовах СРТ - склад Покупця, а Покупець повинен оплатити цей товар на протязі 30-ти банківських днів з моменту отримання товару. Кількість товару та ціна на товар зазначається у рахунку фактурі які надаються покупцю.

Крім того, в матеріалах справи знаходяться податкові накладні від 02.04.2012 року № 1 на суму 348000 грн., в т.ч. ПДВ - 58000 грн. та від 17.04.2012 року № 2 на суму 384000 грн., в т.ч. ПДВ 58000 грн.

Також в матеріалах справи знаходяться видаткові накладні:

- № 0204/01 від 04.04.2012 року на суму 348000 грн., в т.ч. ПДВ - 58000 грн. (sulfarokanol Л 270/1 (лауреатсульфат натрію Слес 70%) - 8000 кг; ТЕА лаурилсульфат натрію - 12000 кг)

- № 1704/01 від 17.04.2012 року на суму 348000 грн., в т.ч. ПДВ - 58000 грн. (sulfarokanolЛ 270/1 (лауреатсульфат натрію Слес 70%) - 8000 кг; ТЕА лаурилсульфат натрію - 12000 кг).

Отже податковий кредит за квітень 2012 року на суму 116000 грн., внаслідок якого виникло від'ємне значення суми податку на додану вартість у розмірі 116000 грн., виник на підставі податкових накладних від 02.04.2012 року № 1 та від 17.04.2012 року № 2 внаслідок господарських операцій за договором постачання товару від 02.04.2012 року № 4.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України господарське зобов'язання може виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Пленум Верховного Суду України в п. 18 Постанови від 6 листопада 2009 року N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначив, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо».

Таким чином, законодавством відокремлено порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів та передбачено наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність вчинення зобов'язання і суперечність його мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи в даному випадку визначається умислом тієї особи, що укладала угоду, на підставі якої виникло таке зобов'язання. Доказів наявності умислу у сторін спірного договору на укладання його з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства (вирок суду про притягнення сторін цього договору до кримінальної відповідальності тощо) відповідач не зазначив.

Таким чином, обставини, наведені відповідачем у акті перевірки, є недостатніми для висновку про наявність підстав для того, щоб вважати договори, укладені позивачем з його контрагентами нікчемними на підставі статті 228 ЦК України.

Водночас, згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

При цьому статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З наведених законодавчих положень випливає, що окрім формальних вимог щодо наявності у платника належним чином оформлених податкових накладних, визначальною умовою реалізації права платника на податковий кредит є реальність її здійснення в рамках провадження господарської діяльності платника.

Згідно зі ст. 662 Цивільного кодексу України Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності зі ст. 268 Господарського кодексу України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.

Пунктами 11.5 -11.7 Правил оформлення документів на перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 встановлено, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Отже товарно-транспортна накладна є обов'язковим документом, що підтверджує фактичне переміщення товару від вантажовідправника вантажоодержувачу.

Доводи позивача про те, що товарно-транспортних накладних у нього не має і бути не може так, як згідно умов договору продавець зобов'язаний поставити товар на умовах CTP - склад покупця суд не враховує, оскільки застосування платниками податків Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (ІНКОТЕРМС) не звільняє їх від обов'язку додержуватись приписів законодавства України.

Крім того, пунктами А.8, Б.4 Розділу CPT Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (ІНКОТЕРМС) безпосередньо визначено, що Продавець зобов'язаний за власний рахунок надати покупцю, якщо так прийнято, звичайний(-і) транспортний(-і) документ(-и) відповідного транспорту, щодо якого укладено договір перевезення у відповідності зі статтею А.3 (наприклад, оборотний коносамент, необоротну морську накладну, документ внутрішнього водного транспорту, повітряну, залізничну чи автотранспортну накладну, або транспортні документи змішаного перевезення). Покупець зобов'язаний прийняти транспортний документ у відповідності із статтею А.8, якщо він відповідає умовам договору.

Як вбачається з матеріалів справи, документи, що підтверджують фактичне переміщення товарувід постачальника до покупця у позивача відсутні.

Також позивачем не надано документів, що підтверджують якісні характеристики отриманого товару, які мають у нього бути в наявності, зважаючи на те, що отриманий товар не був в подальшому перепроданий, а був використаний у власному виробництві.

З огляду на викладене, оцінюючи докази, що є в матеріалах справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про непідтвердженність товарного характеру господарських операцій за договором від 02.04.2012 року № 4, укладеному між ТОВ «Дейверс Інвест» та позивачем.

За таких обставин, відповідач при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяв на підставі,у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, а позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 158-163, 254 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кривбастехнологія» до Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0002102301 від 24.12.2012 року - залишити без задоволення.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі - 29.03.2013 р.

Суддя О.В. Серьогіна