Рішення № 30271195, 28.03.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.03.13 р. Справа № 905/1907/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Нагольчанська», м.Антрацит смт.Дубівський Луганської області

до Державного підприємства «Донецька залізниця», м. Донецьк

Ціна позову 79,34 грн.

Суддя Говорун О.В.

Представники:

від позивача - Орлов В.В., довіреність № 3 від 08.02.2013;

від відповідача - Ляшко Д.В., провідний юрисконсульт, довіреність №Н-01/987 від 05.04.2012.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Нагольчанська» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства «Донецька залізниця» (далі - відповідач) про стягнення 79,34 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що вагон №66787649 на станцію призначення прибув з недостачею вантажу, яка підтверджена складеним станцією Маріуполь - Порт (експ.) Донецької залізниці комерційним актом БМ №734378/261 від 12.09.2012. Недостача виникла, у зв'язку з незбереженням вантажу перевізником під час перевезення. Також позивач зазначає, що він має право на пред'явлення позову, оскільки на підставі ст.133 Статуту залізниць України Товариство з обмеженою відповідальністю «Ольга-2» (вантажоодержувач) передало право на пред'явлення претензії та позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Нагольчанська» (вантажовідправник), що засвідчено переуступним підписом у залізничній накладній № 51706752.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, зазначивши що залізниця повинна бути звільнена від відповідальності згідно з п.а) ч.1 ст.111 Статуту залізниць України.

Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши письмові докази у судовому засіданні, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.

10.09.2012, за накладною №51706752, Товариство з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Нагольчанська» (вантажовідправник), зі станції Карахаш Донецької залізниці на станцію Маріуполь-Порт (експ.) Донецької залізниці, відвантажив на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ольга-2» (вантажоодержувач) у вагоні №66787649 вантаж - антрацит, масою 69000кг. Згідно накладної №51706752 вантаж завантажено у вагон відправником. Навантаження нижче бортів, вантаж у вологому стані. Маркування проводилось вапном. Висота навантаження відзначається фарбою усередині вагону. Навантаження нижче бортів (а.с.7).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ольга-2» (вантажоодержувач), керуючись ст.133 Статуту залізниць України, передало право на пред'явлення претензії та позову позивачу (вантажовідправнику), що засвідчено переуступним підписом в залізничній накладній № 51706752 (а.с.7).

На станції Маріуполь - Порт (експ.), був складений комерційний акт БМ №734378/261 від 12.09.2012, в розділі «Д» якого зазначено: «при комісійній видачі вантажу на підставі акту загальної форми №351 від 12.09.2012, ст. Ясинувата з вагону, який прибув за відправкою №51706752, на справних, повірених 150-тонних вагонних тензометричних вагах залізниці, з повною зупинкою вагону на платформі ваг виявилось брутто - 90750кг, тара з бруса - 23200кг, нетто - 67550кг, що менше вантажного документу на 1450кг. Навантаження у вагоні нижче рівня бортів на 25-30см, поверхня розрівняна, маркована. Ліворуч над 7-м люком заглиблення рхр 1000 х 800 х 300мм. Протікання вантажу відсутнє. В районі заглиблення маркування порушено» (а.с.8).

Відповідно до ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу, відповідно до ч.3 ст.909 ЦК України та ч.2 ст.307 Господарського кодексу України (далі - ГК України), підтверджується складанням транспортної накладної.

Згідно ч.2 ст.924 ЦК України, перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 920 ЦК України закріплено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ч.1 ст. 12 Закону України «Про залізничний транспорт», залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

Згідно ч.1 ст. 23 вищевказаного Закону, перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України.

Стаття 110 Статуту залізниць України (далі - Статут) передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Згідно ст. 113 Статуту, за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Відповідно до ч.1 ст. 129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Пунктом а) ч. 2 ст. 129 Статуту встановлено, що для засвідчення невідповідності маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.

Згідно ч.1 ст. 31 Статуту, залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.

Абзацом 4 пункту 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Мінтрансу України № 644 від 21.11.2000р. встановлено що, вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Досліджені у судовому засіданні докази, свідчать про те, що нестача виникла під час перевезення, оскільки після візуального огляду вагону, вантажу, його маркування та кріплення у вагоні, залізницею, на станції відправлення, вантаж був прийнятий без зауважень, про наявність заглиблень та порушення маркування не зазначалось. Крім того, зауважень з боку залізниці до стану вагону та вантажу у ньому не було і на попутних станціях залізниці від станції Карахаш до станції Ясинувата.

Порушення маркування свідчить про втрату частини вантажу під час перевезення.

Доводи відповідача, що залізниця повинна бути звільнена від відповідальності згідно з п.а) ч.1 ст.111 Статуту, судом відхилені, оскільки виходячи з наведеного вище, відповідальність за збереження вантажу під час перевезення несе перевізник.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Водночас, судом зазначається, що, на підставі ст. 38 ГПК України, господарський суд витребоває докази за наявності відповідного клопотання, у разі неможливості самостійно надати докази сторонами.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку, що недостача вантажу сталась внаслідок незабезпечення залізницею збереження вантажу на шляху слідування. Залізниця не довела, що нестача вантажу виникла з незалежних від неї причин.

Відповідно до частини 3 статті 314 ГК України, за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Частиною 1 статті 115 Статуту передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, відповідно до ч.2 ст.114 Статуту, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Вартість вантажу, якого не вистачає у вагоні №66787649, з урахуванням норми природної втрати маси вантажу зданого до перевезення (п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644) становить 79 грн. 35 коп.

Позивачем була заявлена менша сума - 79,34 грн.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства «Донецька залізниця» (83001, м. Донецьк, вул. Артема, 68, код ЄДРПОУ 01074957) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Нагольчанська» (94638, Луганська обл., м. Антрацит, пос. Дубовський, вул. Гагаріна, 51. код ЄДРПОУ 00179648) 79 грн. 34 коп. вартості нестачі вантажу та 1720 грн. 50 коп. витрат з оплати судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, через господарський суд, який розглянув справу.

Повне рішення складено 28 березня 2013 року.

Суддя Говорун О.В.