Постанова № 30270091, 26.03.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 березня 2013 року № 826/1596/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Р-БТЛ"до Державної податкової інспекції у Печерському районі місті Києва Державної податкової служби провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.10.2012 №№ 0010532208, 0010522208,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Р-БТЛ" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.10.2012 №№ 0010532208, 0010522208.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.

Податкові зобов'язання позивачу нараховані за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово - господарських відносин з ТОВ "ТПК"Салтіс" та ТОВ "КБ Оксідон" за період з 01.01.2010 по 31.03.2012. Підставою нарахування податкових зобов'язань став висновок податкового органу про те, що правочини укладені між позивачем та контрагентами ТОВ "ТПК"Салтіс" та ТОВ "КБ Оксідон" не спричиняють реального настання правових наслідків.

Позивач, не погоджуючись з такими висновками податкового органу зазначає, що у період, який перевірявся, дійсно мав господарські правовідносини з контрагентами ТОВ "ТПК"Салтіс" за договором про надання послуг № 24-12 від 24.12.2010 та ТОВ "КБ Оксідон" за договором № 031/11 від 16.11.2010, які мали реальний характер та за якими ним було сплачено, та отримано послуги, які було використано у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства.

Представник позивача у судовому засіданні 04.03.2013 позовні вимоги підтримав повністю, надав додаткові усні пояснення та просив суд задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, у судовому засіданні 04.03.2012 надав суду письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Доводи відповідача викладені в письмових запереченнях та наведені його представником під час судового засідання аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті перевірки № 805/22-08/36386177 від 05.10.2012.

Представник відповідача у судовому засіданні 04.03.2013 заперечив проти позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

У судовому засіданні 04.03.2013 представники сторін не заперечували проти розгляду справи в порядку письмового провадження та подали заяву, в якій просили здійснити розгляд справи в порядку письмового провадження, за відсутності представників сторін.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З урахуванням наведеного суд, заслухавши у судовому засіданні представників позивача та відповідача ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Підчас судового розгляду справи, суд,

В С Т А Н О В И В:

В період з 17.09.2012 по 28.09.2012 Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби на підставі наказу № 1335 від 14.09.2012 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Р-БТЛ" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово - господарських відносин з ТОВ "ТПК"Салтіс" та ТОВ "КБ Оксідон" за період з 01.01.2010 по 31.03.2012.

Перевіркою встановлено порушення пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 166 093,00 грн. та порушення пунктів 7.4.5 та 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 132 874 грн.

До такого висновку податковий орган дійшов виходячи з наступного.

ТОВ "Р-БТЛ" мало взаємовідносини з ТОВ "ТПК"Салтіс" за договором про надання послуг № 24-12 від 24.12.2010.

В ході проведення перевірки ТОВ "ТПК"Салтіс" встановлено неможливість фактичного здійснення ТОВ "ТПК"Салтіс" господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі - продажу, порушення частини першої статті 203, частини першої статті 207, статті 215, пункту 1 статті216, статті 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах здійснених ТОВ "ТПК"Салтіс" з постачальниками та покупцями, а також відсутність об'єктів, які підпадають під визначення статей 3, 4, 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

З огляду на зазначене податковий орган дійшов висновку про те, що оскільки фінансово - господарська діяльність ТОВ "ТПК"Салтіс" здійснюється поза межами правового поля, то правочини між ним та ТОВ "Р-БТЛ" не спричиняють реального настання правових наслідків.

ТОВ "Р-БТЛ" мало взаємовідносини з ТОВ "КБ Оксідон" за договором № 031/11 від 16.11.2010.

Свідоцтво платника ПДВ ТОВ "КБ Оксідон" анульоване 28.04.2011 у зв'язку з внесенням до ЄДР запису про відсутність за місцезнаходженням.

Відповідно до податкової звітності ТОВ "КБ Оксідон" не мало основних фондів, не декларувало амортизаційних відрахувань та відповідно додаток К1 до декларації з податку на прибуток підприємств до податкової інспекції не подавало, а відповідно до р.01 податкового розрахунку комунального податку поданого до органів державної податкової служби, кількісний склад працівників товариства за базовий податковий (звітний) період складає 1 особа.

Відповідно до протоколу допиту свідка гр. ОСОБА_1. від 31.08.2011, яка є засновником, директором та головним бухгалтером ТОВ "КБ Оксідон", вона не виступала засновником ТОВ "КБ Оксідон" та ніколи не виконувала обов'язки його посадових осіб, фактично внесків до статутного фонду підприємства не робила, будь - яких документів ТОВ "КБ Оксідон" не підписувала та нікого не уповноважувала, а також не здійснювала поставок будь - яких товарів, робіт, послуг.

З огляду на зазначене податковий орган дійшов висновку про те, що укладені правочини між ТОВ "КБ Оксідон" та ТОВ "Р-БТЛ" не спричиняють реального настання правових наслідків.

За результатами перевірки складено акт № 805/22-08/36386177 від 05.10.2012 на підставі якого прийнято податкові повідомлення - рішення, якими збільшено суму грошового зобов'язання №0010522208 від 18.10.2012 за платежем податок на додану вартість на загальну суму 199 311 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями на 66 437 грн. та № 0010532208 від 18.10.2012 за платежем податок прибуток на загальну суму 249 140 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями на 83 047 грн.

Товариствои з обмеженою відповідальністю "Р-БТЛ" до Державної податкової адміністрації у мсті Києві була подана скарга на податкові повідомлення - рішення №0010532208 від 18.10.2012 та №0010522208 від 18.10.2012 яка рішенням № 8647/10/12-314 від 17.12.2012 про результати розгляду первинної скарги залишена без задоволення, а податкові повідомлення - рішення без змін.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Р-БТЛ" до Державної податкової адміністрації України була подана скарга на податкові повідомлення - рішення №0010532208 від 18.10.2012 та №0010522208 від 18.10.2012 яка рішенням № 1030/6/10-2115 від 22.01.2013 про результати розгляду скарги залишена без задоволення, а податкові повідомлення - рішення без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Р-БТЛ" не погоджуючись з податковими повідомленнями - рішеннями №0010532208 від 18.10.2012 та №0010522208 від 18.10.2012, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суть офіційного з'ясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та п'ятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України однією з загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, є спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною другою статті 215 вказаного Кодексу встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Статтею 228 цього Кодексу визначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті. До таких обмежень, згідно з підпунктом 5.3.1 вказаного Закону, віднесено включення до валових витрат на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності та відповідно до підпункту 5.3.9 -витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Пунктом 5.11 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону Країни "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 зазначеного Закону встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно із підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону Країни "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону, встановлено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону Країни "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 зазначеного Закону, встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України в №1112/11/13-10 від 20.07.2010 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1.Встановлення факту здійснення господарської операції.

2.Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3.Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4.Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Таким чином юридичним фактом, який породжує право платника на податкову вигоду (зокрема у вигляді права на зменшення об'єкта оподаткування ПДВ на суму податкового кредиту та об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму здійснення витрат), є реальність господарської операції, а тому, при визначенні права платника податків на формування податкового кредиту та валових витрат судом має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, при цьому, суд має виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту та на формування валових витрат, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому та правомірності формування валових вира, якщо буде встановлено факт того, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

Позивач у позовній заяві зазначає про те, що, відповідач необґрунтовано дійшов висновку про те, що правочини укладені між ним та контрагентами ТОВ "ТПК"Салтіс" та ТОВ "КБ Оксідон" не спричиняють реального настання правових наслідків, оскільки вони мали реальний характер та за ними було сплачено та отримано послуги використані ним у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, що підтверджується відповідними первинним документами.

На підтвердження реальності та товарності фінансово - господарських відносин з ТОВ "ТПК"Салтіс" позивачем надано суду копії договору № 24-12 від 24.12.2012 та акту надання послуг № ОУ-241 від 30.12.2010.

Відповідно до пункту 3.1 договору № 24-12 від 24.12.2012 оплата здійснюється не пізніше 3-х діб після отримання замовником рахунку - фактури.

Згідно з пунктом 3.3 зазначеного договору підставою для проведення кінцевих взаєморозрахунків між сторонами є акт про надані послуги.

Пунктом 3.2 договору № 24-12 від 24.12.2012 встановлено, що після проведення заходу буде здійснено остаточне погодження вартості фактично наданих послуг та всі зміни будуть обумовлені в письмові форму у додатках до договору.

Таким чином, документами, які мають засвідчувати факт отримання позивачем послуг від ТОВ "ТПК"Салтіс" за договором № 24-12 від 24.12.2012 є рахунок - фактура, акт про надані послуги та додатки до зазначеного договору в яких має бути остаточно погоджено вартість фактично наданих послуг.

Позивачем рахунку - фактури та додатків до договору, з погодженою в них вартістю фактично наданих послуг, суду надано не було, як і не було зазначено про неможливість надання зазначених документів.

На підтвердження реальності та товарності фінансово - господарських відносин з ТОВ "КБ Оксідон" позивачем надано суду копії договору № 031/11 від 16.11.2010 та акту надання послуг № ОУ-000311 від 15.12.2010.

Пунктом 5 договору № 031/11 від 16.11.2010 встановлено, що оплата за надані послуги здійснюється протягом 5 днів з моменту підписання договору та отримання замовником рахунку, а остаточний розрахунок здійснюється після підписання акту виконаних робіт.

Отже, документами, які мають засвідчувати факт отримання позивачем послуг від ТОВ "КБ Оксідон" за договором № 031/11 від 16.11.2010 є рахунок та акт виконаних робіт.

Позивачем на підтвердження правовідносин з ТОВ "КБ Оксідон" за договором № 031/11 від 16.11.2010 рахунку суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості його надання.

На підтвердження факту перерахування коштів на користь ТОВ "КБ Оксідон" та ТОВ "ТПК"Салтіс" за отримані послуги позивачем надано суду виписки по рахунку, водночас вказані виписки жодним чином не засвідчені банком, з огляду на що не можуть бути прийняті судом як належний доказ на підтвердження факту перерахування позивачем коштів контрагентам ТОВ "КБ Оксідон" та ТОВ "ТПК"Салтіс".

Надані позивачем на підтвердження факту отримання послуг від контрагентів ТОВ "КБ Оксідон" та ТОВ "ТПК"Салтіс" та використання їх у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку договори № 151 від 15.11.2010 з А/Т Тютюновою компанією "В.А.Т. - Прилуки" та № 011/1-432 від 27.12.2010 з ПАТ "Укрсоцбанк", складені до них первинні документи та фотографії проведених на їх виконання заходів, не приймаються судом до уваги з огляду на те, що судом не ставиться під сумнів факт надання позивачем послуг А/Т Тютюновою компанією "В.А.Т. - Прилуки" та ПАТ "Укрсоцбанк", у той час, як факт виконання позивачем зазначених договорів з використанням послуг отриманих від контрагентів ТОВ "КБ Оксідон" та ТОВ "ТПК"Салтіс" з документів наданих щодо правовідносин позивача з А/Т Тютюновою компанією "В.А.Т. - Прилуки" за договором № 151 від 15.11.2010 та ПАТ "Укрсоцбанк" за договором № 011/1-432 від 27.12.2010 встановити є неможливим.

З огляду на викладене, враховуючи те, що, як було встановлено судом, позивачем не надано достатніх первинних документів, які мали складатися відповідно до умов догорів № 24-12 від 24.12.2012 та № 031/11 від 16.11.2010 та не зазначено про неможливість їх надання, а також не надано суду належних доказів на підтвердження здійснення перерахування коштів на користь контрагентів ТОВ "КБ Оксідон" та ТОВ "ТПК"Салтіс", суд дійшов висновку про те, що позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження реальності та товарності фінансово - господарських відносин з контрагентами ТОВ "КБ Оксідон" та ТОВ "ТПК"Салтіс", а отже не доведено факт здійснення надання послуг.

З огляду на зазначене, враховуючи те, що позивачем не доведено товарності та реальності господарських правовідносин з контрагентами ТОВ "КБ Оксідон" та ТОВ "ТПК"Салтіс", суд дійшов висновку про відсутність у позивача правових підстав для формування податкового кредиту та валових витрат по взаємовідносинам з зазначеними контрагентами.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги необґрунтовані та не підлягають задоволенню.

Керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Р-БТЛ" до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.10.2012 №№ 0010532208, 0010522208. - відмовити повністю.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов