YouControl — сервіс перевірки контрагентів. Повне досьє на компанію доступне в індивідуальних тарифах.

Головна /

Каталог судових рішень

/

Суди Донецька область

/

Донецький апеляційний адміністративний суд

Ухвала суду № 3026781, 11.12.2008, Донецький апеляційний адміністративний суд

Дата ухвалення

11.12.2008

Номер справи

22-а-14139/08

Номер документу

3026781

Форма судочинства

Адміністративне

Компанії, зазначені в тексті судового документа

1) ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у І інстанції - суддя Янюк Ю.Б. Доповідач - Г.А. Колеснік

Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

Справа № 2-а-111/08

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

11 грудня 2008 року Справа 22-а-14139/08

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колеснік Г.А.,

суддів: Горбенко К.П., Ляшенка Д.В.,

при секретарі судового засідання: Агейченковій К.О.,

за участю:

позивача: ОСОБА_1,

представника позивача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради Донецької області, третя особа: Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області - про визнання дій протиправними та стягнення недоотриманої допомоги на оздоровлення, одноразової компенсації, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, щомісячної допомоги на дитину, та щорічної допомоги до 5 травня,

за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради Донецької області на постанову Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 23 вересня 2008 року, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області з позовом про визнання дій протиправними та стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради Донецької області щорічної допомоги на оздоровлення за 2008 рік у розмірі 2010 грн., одноразової компенсації, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС за 2006 рік у розмірі 11060, 40 грн., недоотриманої щомісячної виплати на дитину, потерпілу від ЧАЕС, за період часу з лютого 2004 року по теперішній час в розмірі 8962, 14 грн., виходячи з норм Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та щорічної грошової допомоги до 5 травня, виходячи з норм Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», за 2008 рік у розмірі 3017 грн.

Постановою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 23 вересня 2008 року позов задоволено частково. Визнано дії Управління протиправними та стягнуто на користь позивача за рахунок коштів Державного бюджету допомогу на оздоровлення за 2008 рік у розмірі 2010 грн., недоплачені щомісячні виплати на дитину, потерпілу від ЧАЕС з лютого 2004 року по грудень 2004 року, 2005 рік, з липня 2007 року по грудень 2007 року, з січня 2008 року по вересень 2008 року включно в розмірі 7548, 83 грн. та грошову допомогу до 5 травня за 2008 рік у розмірі 3017 грн. В решті позову було відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 23 вересня 2008 року та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Управління праці та соціального захисту населення також подало апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, в якій просить скасувати постанову Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 23 вересня 2008 року, як незаконну та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали доводи своєї апеляційної скарги та заперечували проти задоволення апеляційної скарги відповідача.

Представник третьої особи надіслав клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідач в судове засідання за викликом не з'явився.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_1 та Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради Донецької області задоволенню не підлягають, з наступних підстав.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, як постраждалий 1 категорії, інвалід 3 групи внаслідок Чорнобильської катастрофи і має право отримувати щорічну допомогу на оздоровлення згідно зі ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 4 мінімальних заробітних плат, а також має право на щорічну грошову допомогу, як інвалід війни, до яких належать особи, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, відповідно до ч.5 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком.

Крім того, згідно копії свідоцтва про народження, яка знаходиться в матеріалах справи, позивач має дочку -ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, яка згідно посвідчення виданого 2 лютого 2002 року є дитиною, яка постраждала від Чорнобильської катастрофи і відповідно до ст. 30 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на щомісячну виплату 50 процентів мінімальної заробітної плати.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача за рахунок коштів Державного бюджету допомоги на оздоровлення за 2008 рік у розмірі 2010 грн., щомісячної виплати на дитину, потерпілу від ЧАЕС з лютого 2004 року по грудень 2004 року, 2005 рік, з липня 2007 року по грудень 2007 року, з січня 2008 року по вересень 2008 року включно в розмірі 7548, 83 грн. та грошової допомоги до 5 травня за 2008 рік у розмірі 3017 грн., у зв'язку з наступним.

Статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачена щорічна допомога на оздоровлення інвалідам першої і другої груп - п'ять мінімальних заробітних плат, інвалідам третьої групи - чотири мінімальних заробітних плати. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Висновки суду першої інстанції щодо розміру мінімальних зарплат, які повинні бути виплачені позивачу, відповідають нормам Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», отже судом правильно нараховані суми щорічної допомоги на оздоровлення, виходячи з мінімальної заробітної плати, яка діяла на момент виплати допомоги позивачу.

Доводи відповідача про те, що матеріальна допомога виплачувалась виходячи з фінансових можливостей у державі та розмірів, які встановлені Постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року, не можуть бути взяти до уваги, як необґрунтовані.

Законом «Про державні соціальні стандарти та Державні соціальні гарантії» передбачено, що мінімальний розмір заробітної плати визначається виключно Законами України. При цьому Закони, які встановлювали мінімальні заробітні плати, не містили обмежень щодо застосування норм статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Судом першої інстанції правомірно стягнуто недоплачену допомогу за 2008 рік, оскільки рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 визнано неконституційними положення Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» про внесення змін до ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Виходячи з принципу адміністративного судочинства - верховенства права та пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, яким є Постанова Кабінету Міністрів України, при вирішення даного спору треба застосовувати безпосередньо норму ст. 48 названого вище Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Доводи апеляційної скарги про те, що ст.62 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» питання обчислення розміру виплат віднесено до компетенції Кабінету Міністрів є також необґрунтованими, оскільки Законом це не передбачено, і навпаки, Законом передбачено обов'язок Кабінету Міністрів України здійснювати застосування цих норм Закону.

Відповідно до п.6 ст.30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» потерпілим дітям та їх батькам надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги, як щомісячна виплата 50 процентів мінімальної заробітної плати незалежно від інших виплат на кожну дитину шкільного віку, яка евакуйована із зони відчуження або народилася після 26 квітня 1986 року від батька, який на час настання вагітності матері, має підстави належати до категорії 1 або 2, або матері, яка на час настання вагітності або під час вагітності має підстави належати до категорії 1 або 2, а також на кожну дитину, яка проживала у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення.

З матеріалів справи вбачається, що допомога на дитину виплачувалась позивачу у розмірах, які не відповідають Закону.

Доводи відповідача про те, що матеріальна допомога виплачувалась виходячи з розмірів, які встановлені Постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2007 року № 649, не можуть бути взяти до уваги, як необґрунтовані.

Відповідно до ч.5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня ветеранам війни - інвалідам війни, виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам 1 групи - 10 мінімальних пенсій за віком; 2 групи - 8 мінімальних пенсій за віком; 3 групи - 7 мінімальних пенсій за віком.

Статтею 2 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлено, що законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з цього Закону та інших актів законодавства України; права та пільги для ветеранів війни, встановлені раніше законодавством України, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни; нормативні акти органів державної влади, які обмежують права і пільги ветеранів, передбачені цим законом, є недійсними.

Положення п.п. «б» п.п. 2 пункту 20 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», згідно якого розмір допомоги до 5 травня визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від № 10-рп від 22.05.2008 року.

Відповідно до ч.1 ст. 8, ч.2, 3, 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, застосовує Конституцію, закони України, інші нормативно-правові акти; у разі невідповідності акту суд застосовує правовий акт, що має вищу юридичну силу.

Посилання відповідача на ту обставину, що виплата вказаної грошової допомоги здійснена в межах фінансування, передбаченого державним бюджетом, є безпідставним, оскільки факт відсутності коштів не є сам по собі підставою для звуження змісту існуючого у позивача права на отримання грошової допомоги і не є підставою для звільнення відповідача від виплати допомоги у передбаченому законом розмірі.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови позивачу в задоволенні позову в частині стягнення щомісячної виплати на дитину за 2006 рік та з січня 2007 року по червень 2007 року та стягнення одноразової компенсації, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС за 2006 рік, на підставі наступного.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» дію п.8 ч.1 ст.30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та дію ч.1 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зупинено на 2006 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірі відповідно до мінімальної заробітної плати.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію п.8 ч.1 ст.30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зупинено на 2007 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірі відповідно до мінімальної заробітної плати.

Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2008 року, положення пункту 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» втратило чинність, як таке, що визнано неконституційним в частинні виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати - пунктів 6 та 8 ч.1 ст. 30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для скасування постанови не має.

Керуючись статтями 198, 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради Донецької області - залишити без задоволення.

Постанову Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 23 вересня 2008 року про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Колегія суддів: Г.А. Колеснік К.П. Горбенко Д.В. Ляшенко

З оригіналом згідно

Суддя: Г.А. Колеснік