Ухвала суду № 30267029, 28.03.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/890/13 21.03.2013 28.02.2013 28.03.2013

Провадження № 22ц-784/1047/13 Головуючий у першій інстанції-Тішко Д.А.

Доповідач апеляційної інстанції-Данилова О.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Данилової О.О.,

суддів - Лівінського І.В., Шаманської Н.О.,

при секретарі - Орельській Н.М.,

розглянувши у відсутності сторін у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ОСОБА_1

на ухвалу судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 23 січня 2013 року за матеріалами позову

ОСОБА_1

до держави в особі Головного управління

Державної казначейської служби України у Миколаївській області

про стягнення шкоди

У С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2012 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до держави в особі Головного управління Державної казначейської служби України в Миколаївській області ( далі ГУ ДКСУ) про відшкодування шкоди.

Позивач зазначав, що 18 квітня 2012 року він звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Заводського ВДВС ММУЮ, яка ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва під головуванням судді Притуляк І.О. від 1 серпня 2012 року залишена без розгляду. Він оскаржив ухвалу до апеляційного суду, сплатив судовий збір - 57 грн.30 коп. та 3 грн. банківської комісії. Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 28 листопада 2012 року ухвала Заводського районного суду м.Миколаєва від 1 серпня 2012 року скасована, матеріали скарги направлені для продовження розгляду до того ж суду.

Посилаючись на незаконність дій суду першої інстанції та заподіяння йому матеріальної шкоди сплатою судового збору та банківської комісії, ОСОБА_1 просив стягнути на його користь з держави в особі ГУ ДКСУ 60, 30 грн. матеріальної шкоди.

Ухвалою судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 23 січня 2013 року у відкритті провадження у справі відмовлено відповідно до пункту 1 частини 2 статті 122 ЦПК України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив ухвалу скасувати та направити справу для розгляду до того ж суду. Апелянт посилався на порушення суддею норм процесуального права, порушення його права громадянина на справедливий судовий розгляд.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 122 ЦПК підставою відмови у відкритті провадження у справі є встановлення суддею того факту, що заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Загальні правила цивільної юрисдикції спорів визначені статтею 15 ЦПК, яка містить перелік правовідносин, з яких випливає спір - цивільні, житлові, земельні, сімейні та трудові правовідносини.

Зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що заподіяною шкодою він вважає понесені ним судові витрати - судовий збір за подачу апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, а підставою позову - незаконність дій судді при постановлені ухвали від 1 серпня 2012 року, скасованої судом апеляційної інстанції.

Таким чином, спір щодо права на повернення судових витрат, понесених апелянтом при подачі апеляційної скарги на судові рішення, виник у сфері реалізації стороною спору процесуальних прав під час розгляду певної цивільної справи, тобто в процесі здійснення правосуддя, а не у правовідносинах, передбачених статтею 15 ЦПК.

Крім того, оскільки судові витрати (в тому числі і судовий збір, сплачений при подачі апеляційної скарги), понесені стороною у зв'язку з реалізацією процесуальних прав при розгляді цивільної справи, то вони відшкодовуються за правилами статті 88 ЦПК.

Тому такі судові витрати не можуть бути визнані матеріальної шкодою (збитками) у розумінні статті 1166 ЦК, а порядок їх відшкодування, в тому числі і встановлення відповідальної особи, не визначається правилами статті 1176 ЦК щодо відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового слідства), прокуратури або суду.

Застосування загальних принципів законодавства, в тому числі і міжнародних норм, як то зазначає позивач, за умови урегульованості правовідносин спеціальними нормами, не відповідає вимогам статті 8 ЦПК.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 про повернення судового збору, сплаченого ним в порядку розгляду іншої цивільної справи, розгляд якої ще не завершено, не можуть бути розглянуті за позовною вимогою про відшкодування шкоди.

Отже, основний висновок суду першої інстанції про те, що позов ОСОБА_1 не підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства та застосування правил пункту 1 частини 2 статті 122 ЦПК, відповідає обставинам спору та вимогам процесуального законодавства.

Колегія суддів не може прийняти до уваги доводи апелянта про порушення його права на судовий захист, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, оскільки його право на звернення до суду в порядку, встановленому процесуальним законодавством, судом не обмежене.

Оскільки апеляційна скарга не містить доводів, які б спростовували висновки суду, колегія суддів не вбачає підстав для скасування судового рішення

Керуючись статтями 312,315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а ухвалу судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 23 січня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді