Рішення № 30266757, 19.03.2013, Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим

Справа № 105/1778/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2013 р. Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді - Старової Н.А.

при секретарі - Гетманчук О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Джанкой цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, до початку розгляду справи по суті уточнивши позовні вимоги, мотивував їх наступним. 03.01.2012 року ОСОБА_2 самовільно без його відома та дозволу заволодів належним йому транспортним засобом VOLKWAGEN SHARAN, державний номер НОМЕР_1. При керуванні автомобілем відповідач спричинив йому механічні пошкодження, через що виникла необхідність проведення ремонту автомобіля. Вина відповідача в спричиненні пошкоджень автомобілю підтверджується складеною ним власноруч розпискою від 16.01.2012 року, згідно якої він зобов'язався виплатити спричинену шкоду по ремонту автомобіля. Вартість ремонту склала 6747 грн., що підтверджується довідкою СПД «Калінін», товарними чеками. Добровільно відповідач відмовляється відшкодувати спричинену шкоду. Крім того, діями відповідача йому спричинена моральна шкода, яка полягає в тому, що він позбавлений можливості користуватися належним йому транспортним засобом, який він використовував для підприємницької діяльності по перевезенню пасажирів. Він був вимушений прийняти заходи щодо пошуку майстрів по ремонту автомобілів, по придбанню вузлів та агрегатів, що негативно вплило на звичайний спосіб його життя та стан здоров'я. Моральну шкоду оцінює в 5000 грн. Посилаючись на ст. 23, 1187,1192 ЦК України, просить стягнути з ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 6747 грн., моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі, пояснив, що 03.01.2012 року він перебував в гостях у подруги його знайомої ОСОБА_3, де в компанії з іншими особами розпивав спиртні напої, через деякий час пішов спати до житлового будинку, належного ОСОБА_3, де був припаркований належний йому автомобіль VOLKWAGEN SHARAN. Пізніше його розбудив ОСОБА_4 віддав йому ключі від його автомобілю, повідомивши, що відповідач без дозволу самовільно керував належним йому автомобілем. Наступного дня з'ясувалося, що автомобіль має технічні неполадки. Він звернувся до автомобільної майстерні, де йому повідомили, що внаслідок руху автомобілю по бездоріжжю та удару піддону, була зламана маслозаборна трубка, через що була обмежена подача масла в двигун, що спричинило заклинювання двигуна автомобіля. Потім йому розказували, що автомобілем також керував ОСОБА_8, ім'я по батькові його йому не відоме, однак він керував автомобілем в нормальному режимі, а відповідач їздив в сторону моря та буксував по бездоріжжю, тому саме його діями спричинені механічні ушкодження належному йому автомобілю. Вартість ремонту з урахуванням вартості запасних частин та роботи склала 6747 грн. Крім того, діями відповідача йому спричинена моральна шкода, яка полягає в тому, що він не міг використовувати належний йому автомобіль на час ремонту в підприємницької діяльності, вимушений змінити звичайний уклад життя, оскільки докладав зусилля по ремонту автомобіля, що також погіршило стан його здоров'я. Спочатку відповідач обіцяв йому, що відшкодує вартість ремонту, потім став ухилятися від відшкодування збитків, лише коли він повідомив відповідачу, що буде звертатися із відповідною заявою до міліції, відповідач 16.01.2012 року склав письмову розписку, згідно якої зобов'язався оплатити ремонт автомобіля.

Представник відповідача ОСОБА_5, який діяв на підставі належним чином посвідченої довіреності в судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі. Зазначив, що 03.01.2012 року автомобілем, належним позивачу керували декілька осіб, зокрема, відповідач ОСОБА_2 та ОСОБА_8. Вина саме відповідача в спричиненні шкоди на цей час є невстановленою та безпосередній причинний зв'язок між його діями на наслідками у вигляді пошкодження автомобіля не підтверджений. Відсутні докази, що ті технічні несправності, які мав автомобіль на час проведення ремонту утворилися саме від дій відповідача. Вимоги щодо стягнення моральної шкоди вважає безпідставними та необгрутованими. Просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Суд, вислухавши позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши надані сторонами докази, дійшов висновку, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Позивач ОСОБА_1 є власником автомобіля VOLKWAGEN SHARAN, державний номер НОМЕР_1, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2, виданим Євпаторійським ВРЕР при УДАІ ГУ МВС України в АР Крим.

03.01.2012 року знаходився із своєю знайомою ОСОБА_3 в гостях у ОСОБА_9, проживаючої по АДРЕСА_1, автомобіль позивача знаходився біля домоволодіння, належного ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2. Через деякий час позивач повернувся до будинку належного ОСОБА_3, де залишився ночувати, пізніше позивача розбудив ОСОБА_4, віддав йому ключі від належного йому автомобілю, та повідомив йому, що автомобіль використовувався ОСОБА_2

Зазначені обставини визнані сторонами та не потребують доказування відповідно ч. 1 ст. 61 ЦПК України.

Позивач, обґрунтовуючи позов, посилається на те, що відповідач самовільно взяв ключі від належного йому автомобілю VOLKWAGEN SHARAN та в процесі його неналежного керування спричинив йому механічні ушкодження, вина відповідача підтверджується показаннями свідків та розпискою, складеною відповідачем.

Згідно ч. 1, 2 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» N 6 від 27.03.1992 року, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що, шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини, крім випадків, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили.

Суд не може погодитися з тим, що на цей час вина відповідача у спричиненні шкоди автомобілю,зокрема у розмірі, визначеному позивачем, є доведеною.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що 03.01.2012 року знаходився в гостях у ОСОБА_3, де з компанією розпивали спиртні напої, ОСОБА_2 прийшов з ключами від автомобіля ОСОБА_1, які взяв поки власник автомобілю спав, вони разом з відповідачем та ОСОБА_8 поїхали на автомобілі позивача в магазин, потім на море, керував автомобілем відповідач.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що перебувала з позивачем в гостях у її подруги, де вони святкували Новий рік, потім позивач пішов до належного їй домоволодіння відпочивати, а вона залишилася у подруги. Через деякий час прийшов їх знайомий ОСОБА_2 с ключами від автомобіля позивача, сказав, що позивач дав йому ключі. Після чого відповідач, вона, ОСОБА_8 поїхали в бар за спиртними напоями, де посадили в автомобіль ще двох жінок, поїхали на море, ОСОБА_2 почав крутити автомобіль, буксував, оскільки він був у стані сильного алкогольного сп'яніння, вони замінили водія, після чого автомобілем керував ОСОБА_8. Під керуванням ОСОБА_8 вони повернулися до неї до дому, де продовжили святкування.

Як вбачається з пояснень позивача наступного дня з'ясувалося, що автомобіль є технічно несправним, оскільки відповідач при керуванні автомобіля буксував, саме його діями спричинена поломка автомобіля.

Суд вважає, що за даних обставин, не доведено, що саме внаслідок недбалого керування автомобілем відповідачем спричинена шкода автомобілю, а спричинені наслідки у вигляді пошкодження автомобіля, а саме заклинювання двигуна, перебувають у причинно-наслідковому зв'язку з діями відповідача, оскільки автомобілем керувало декілька осіб, протиправне заволодіння автомобілем позивача на час розгляду справи в суді також не підтверджене у встановленому законом порядку, позивач не звертався до міліції із заявою про незаконне заволодіння його автомобілем, дії відповідача не перевірялися на предмет наявності в них складу кримінального правопорушення, тому посилання позивача на те, що вина відповідача встановлена ґрунтуються на припущеннях.

Не може бути належним доказом письмова розписка, складена відповідачем 16.01.2012 року, згідно якої відповідач зобов'язався оплатити ремонт автомобіля, належного позивачу, оскільки нею не визначено який саме ремонт, розмір суми, який зобов'язується відшкодувати відповідач.

Позивач як на підтвердження вини у спричиненні відповідачем автомобілю пошкоджень у вигляді заклинювання двигуна посилається на письмові пояснення фізичної особи - підприємця ОСОБА_6, який здійснював ремонт автомобіля, згідно яких внаслідок руху автомобілю по бездоріжжю та удару піддону, була зламана маслозаборна трубка, через що була обмежена подача масла в двигун, що спричинило заклинювання двигуна автомобіля. Для ремонту автомобіля були використані запасні частині згідно квитанцій №36 від 03.03.2012 року, №58965 від 02.03.2012 року, №1080 від 02.03.2012 року (а.с. 58-59).

Суд відповідно до вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК України сприяв всебічному та повному з'ясуванню обставин справи, роз'яснював позивачу, що кожна обставина повинна бути підтверджена належними та допустимими доказами та його право на призначення у справі судової автотехнічної експертизи, однак позивач клопотання щодо призначення експертизи не заявив.

За змістом статті 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ст. 58 ЦПК України встановлює, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно ст. 59 ЦПК України суд не бере до уваги докази, одержані з порушенням порядку, встановленого законом і обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд вважає, що надані на підтвердження причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та спричиненими наслідками у вигляді пошкоджень автомобілю письмові пояснення фізичної особи -підприємця ОСОБА_6, який здійснював ремонт автомобіля, не є належним доказом підтвердження даних обставин, оскільки в даному випадку лише констатуються пошкодження, які мав автомобіль на час проведення ремонту, оцінки тих обставин, що вони утворилися внаслідок керування автомобілем відповідачем не надавалося, крім того вказана особа не має компетенції робити зазначені висновки.

Оскільки на цей час є недоведеною вина відповідача у спричиненні шкоди автомобілю, позовні вимоги про стягнення матеріальної шкоди задоволенню не підлягають.

Позовні вимоги про стягнення моральної шкоди, завдання якої позивач обґрунтовує тим, що був позбавлений можливості користуватися належним йому автомобілем, був змінений звичайний спосіб його життя, також задоволенню не підлягають, оскільки не цей час не встановлено вини відповідача у спричиненні шкоди автомобілю, належного позивачу.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України судові витрати, понесені позивачем по сплаті судового збору відшкодуванню не підлягають.

На підставі ст.ст. 16, 1166 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 10, 60, 61, 84, 88, 212, 215 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя/підпис

Згідно з оригіналом

Суддя Н. А. Старова