Постанова № 30265092, 14.03.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 березня 2013 року № 2а-12869/12/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого судді Патратій О.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової службидо 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Ант Япи», 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельне управління 26»про визнання угоди недійсною і стягнення в доход держави коштів, отриманих за нікчемним правочином,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась Державна податкова інспекція у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - позивач, ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ант Япи» (далі - ТОВ «Ант Япи»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельне управління 26» (далі - ТОВ «Будівельне управління 26»), в якому просить:

- визнати договір № 1/8 від 01.08.2011, укладений між ТОВ «Ант Япи» і ТОВ «Будівельне управління 26», недійсним на підставі ч. 3 ст. 215 ЦК України,

- стягнути з ТОВ «Будівельне управління 26» на користь ТОВ «Ант Япи» все отримане за договором № 1/8 від 01.08.2011 на суму 7 295 970,00 грн.,

- стягнути з ТОВ «Ант Япи» в дохід держави кошти у розмірі 7 295 970,00 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 вересня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-12869/12/2670 та призначено справу до судового розгляду.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в ході перевірки ТОВ «Ант Япи» органом державної податкової служби встановлено, що між ТОВ «Ант Япи» і ТОВ «Будівельне управління 26» було укладено договір на виконання підрядних робіт № 1/8 від 01.08.2011 на загальну суму 7 295 970,00 грн., на виконання якого було проведено розрахунки у безготівковій формі в повному обсязі. Разом з тим, перевіркою встановлено, що в дійсності на виконання умов зазначеного договору будівельно-монтажні роботи виконавцем не проводилися, що свідчить про укладення договору між відповідачами без мети настання реальних наслідків та нікчемність правочину в силу положень п. п. 1, 2 ст. 215, п. п. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, наслідком чого може бути визнання правничу недійсним відповідно до вимог ч. 3 ст. 215 ЦК України.

На підтвердження наведених обставин, позивач посилався на протокол допиту ОСОБА_1, який значиться одночасно засновником, директором та головним бухгалтером ТОВ «Будівельне управління 26», проведеного слідчим управлінням податкової міліції ДПС України в рамках кримінальної справи № 69-116. Як пояснив ОСОБА_1, ТОВ «Будівельне управління 26» зареєстроване без мети здійснення підприємницької діяльності та отримання від такої діяльності прибутку, фінансово-господарських документів не підписував, печатку зазначеного підприємства не замовляв та не отримував, податкову звітність до органів державної податкової служби не надавав.

У зв'язку з цим, позивач стверджує, що в момент вчинення правочинів між ТОВ «Ант Япи» і ТОВ «Будівельне управління 26», його сторони порушили вимоги частини першої статті 203 Цивільного кодексу України, оскільки правочин укладено всупереч інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. За наведених підстав позивач просив суд застосувати наслідки, передбачені ч. 3 статті 228 Цивільного кодексу України - визнати правочин недійсним, стягнути з однієї сторони правочину на користь іншої одержані нею грошові кошти за нікчемним правочином та стягнути такі грошові кошти зі сторони правочину, на чию користь підлягає стягненню все одержане нею майно за нікчемним правочином, в дохід держави.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача - ТОВ «Ант Япи» в судовому засіданні, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилався на безпідставність висновків позивача про недійсність договору, укладеного з ТОВ «Будівельне управління 26».

Як зазначив представник відповідача - ТОВ «Ант Япи», договір № 1/8 від 01.08.2011, укладений між ТОВ «Ант Япи» і ТОВ «Будівельне управління 26» на виконання підрядних робіт, було укладено з дотриманням вимог чинного законодавства України, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Представник ТОВ «Ант Япи» також вважає, що підприємство здійснюючи свою господарську діяльність не може гарантувати дотримання вимог чинного податкового законодавства контрагентами, а тому не може відповідати за можливі порушення ними таких вимог.

Крім того, відповідач наголошував, що доказом наявності вини сторони правочину в укладенні правочину з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, може бути лише вирок у кримінальній справі, який набрав законної сили. На час судового розгляду адміністративного спору вирок стосовно посадових осіб відповідачів не виносився.

Представник відповідача - ТОВ «Будівельне управління 26» у судові засідання не з'являвся, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином та завчасно, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень.

Згідно ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неприбуття представника відповідача справа № 2а-12869/12/2670 розглядається судом в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд

В С Т АН О В И В:

Судом встановлено, що ТОВ «Ант Япи» (ідентифікаційний код 35573003) зареєстроване Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією 29.11.2007 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців № 14888928 від 15.10.2012 року ( том І, а.с. 88-89).

ТОВ «Ант Япи» перебуває на податковому обліку в ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС.

Працівниками ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС в період з 15.05.2012 року по 28.05.2012 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Ант Япи» при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Ньюмодуль 2011» та ТОВ «Будівельне управління 26» за період з 01.07.2011 року по 31.03.2012 року.

За результатами перевірки було складено Акт № 337/22-05/35573003 від 05.06.2012 року (далі - Акт перевірки, Акт), яким встановлено порушення ТОВ «Ант Япи» п/п 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України в результаті якого занижено від'ємне значення оподатковуваного прибутку на загальну суму 15 532 475,00 грн. за ІІ-ІV квартали 2011 року; п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 2 650 137,00 грн., в тому числі за вересень 2011 року на загальну суму 1 016 859,00 грн., за листопад 2011 року - 1 485 204,00 грн., за грудень 2011 року - 148 074,00 грн. та завищено залишок від'ємного значення з податку на додану вартість за жовтень 2011 року, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, в сумі 1 633 278,00 грн. (том І, а.с. 8-30).

При проведенні перевірки ТОВ «Ант Япи» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо фінансово-господарських відносин з ТОВ «Будівельне управління 26» за період з 01.07.2011 року по 31.03.2012 року використано протокол допиту підозрюваного - засновника, директора та головного бухгалтера ТОВ «Будівельне управління 26» ОСОБА_1, допитаного працівниками слідчого управління податкової міліції ДПС України спільно з ОВС ВППЗ ВНТА УПМ ДПС України в рамках кримінальної справи № 69-116, що знаходиться в стадії досудового слідства та перебуває в провадженні ГСУ ДПС України. Під час допиту підозрюваний пояснив, що ТОВ «Будівельне управління 26» зареєстроване без мети здійснення підприємницької діяльності та отримання від такої діяльності прибутку. Фінансово-господарських документів ТОВ «Будівельне управління 26» ОСОБА_1 не підписував, печатку товариства не замовляв та не отримував, податкову звітність також не складав та до органів ДПС не подавав.

Враховуючи наведені обставини, керуючись вимогами ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України, відповідно до яких правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою, перевіряючим органом було зроблено висновок про відсутність дійсної волі і волевиявлення засновника та директора ТОВ «Будівельне управління 26» при здійсненні фінансово-господарської діяльності з ТОВ «Ант Япи», а також про фіктивність будь-яких угод, первинних бухгалтерських документів, податкових декларацій ТОВ «Будівельне управління 26», підписаних від імені ОСОБА_1, оскільки згідно зі ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином.

За таких обставин, в Акті перевірки ТОВ «Ант Япи» зроблено висновок про те, що договір № 1/8 від 01.08.2011, укладений між ТОВ «Ант Япи» і ТОВ «Будівельне управління 26», порушує публічний порядок, оскільки укладений без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, у зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрати дохідної частини бюджету України, а отже, відповідно до вимог ст. 228 Цивільного кодексу України, такий правочин є нікчемним, а у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин судом може бути визнаний недійсним.

Як встановлено перевіркою та підтверджується матеріалами справи, між ТОВ «Ант Япи» (Замовник) і ТОВ «Будівельне управління 26» (Підрядник) було укладено договір на виконання підрядних робіт № 1/8 від 01 серпня 2011 року, відповідно до якого Підрядник зобов'язувався виконати за завданням Замовника комплекс будівельно-монтажних робіт на об'єкті «Громадський центр» за адресою - м. Київ, вул. Шолуденка, перетин просп. Перемоги та вул. Борщагівської, а Замовник зобов'язувався прийняти та оплатити їх, на умовах, визначених Договором (далі - Договір № 1/8). (том І, а.с. 34-37).

Згідно п. 3.1 Договору вартість виконання робіт становить 2 738 150,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 456 358,33 грн.

01 вересня 2011 року між ТОВ «Ант Япи» і ТОВ «Будівельне управління 26» було укладено Додаткову угоду про зміну Договору № 1/8 на виконання підрядних робіт від 01 серпня 2011 року, яким сторони Договору № 1/8 погодилися змінити пункт 3.1, виклавши його в редакції: «Загальна сума договору складає 7 295 970,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 20 % - 1 215 995,00 грн.» (Том І, а.с. 38).

На виконання Договору № 1/8 ТОВ «Будівельне управління 26» було виписано податкові накладні: № 211 від 30.09.2011 року на суму 596 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 99 333,33 грн., № 210 від 26.09.2011 року на суму 536 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 89 333,33 грн., № 209 від 23.09.2011 року на суму 576 420,00 грн., в тому числі ПДВ - 96 070,00 грн., № 208 від 22.09.2011 року на суму 560 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 93 333,33 грн., № 207 від 20.09.2011 року на суму 588 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 98 000,00 грн., № 206 від 14.09.2011 року на суму 590 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 98 333,33 грн., № 170 від 08.09.2011 року на суму 525 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 87 500,00 грн., № 168 від 05.09.2011 року на суму 586 400,00 грн., в тому числі ПДВ - 97 733,33 грн., № 332 від 09.08.2011 року на суму 505 700,00 грн., в тому числі ПДВ - 84 283,33 грн., № 333 від 15.08.2011 року на суму 495 700,00 грн., в тому числі ПДВ - 82 616,67 грн., № 334 від 20.08.2011 року на суму 580 700,00 грн., в тому числі ПДВ - 96 783,33 грн., № 335 від 25.08.2011 року на суму 567 450,00 грн., в тому числі ПДВ - 94 575,00 грн., № 336 від 31.08.2011 року на суму 588 600,00 грн., в тому числі ПДВ - 98 100,00 грн., а разом на суму 7 295 970,00 грн., у тому числі ПДВ - 1 215 995,00 грн. (том І, а.с. 115-127).

Вказана сума податку на додану вартість була віднесена до складу податкового кредиту ТОВ «Ант Япи» за серпень та вересень 2011 року, що підтверджується відповідними податковими деклараціями.

Матеріалами справи підтверджується, що розрахунки між ТОВ «Ант Япи» і ТОВ «Будівельне управління 26» за виконані роботи проводилися у безготівковій формі, що підтверджується отриманою на запит суду інформацією ПАТ Комерційний банк «Інтербанк» № 280 від 26 грудня 2012 року про рух коштів по рахунку, який належить ТОВ «Будівельне управління 26» за період з 01.09.2011 року по 31.12.2011 року (том ІІІ, а.с. 1-146).

Як зазначено у листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» ознаками відсутності реального характеру операції може бути:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідно до локального кошторису № 2-1-1 на комплекс будівельно-монтажних робіт «Громадський центр в м. Києві по вул. Шолуденка, перетин просп. Перемоги та вул. Борщагівська» станом на 29 липня 2011 року кошторисна вартість робіт повинна була складати 324,187 тис. грн., кошторисна трудомісткість - 11,054 тис. людино-годин, кошторисна заробітна плата - 212,979 тис. грн.; станом на 09 серпня 2011 року кошторисна вартість робіт повинна була складати 364,421 тис. грн., кошторисна трудомісткість - 11,974 тис. людино-годин, кошторисна заробітна плата - 234,026 тис. грн.; станом на 20 серпня 2011 року кошторисна вартість робіт повинна була складати 422,357 тис. грн., кошторисна трудомісткість - 12,933 тис. людино-годин, кошторисна заробітна плата - 269,454 тис. грн.; станом на 25 серпня 2011 року кошторисна вартість робіт повинна була складати 414,742 тис. грн., кошторисна трудомісткість - 12,213 тис. людино-годин, кошторисна заробітна плата - 262,559 тис. грн.; станом на 31 серпня 2011 року кошторисна вартість робіт повинна була складати 430,039 тис. грн., кошторисна трудомісткість - 12,702 тис. людино-годин, кошторисна заробітна плата - 271,668 тис. грн.; станом на 05 вересня 2011 року кошторисна вартість робіт повинна була складати 425,446 тис. грн., кошторисна трудомісткість - 13,281 тис. людино-годин, кошторисна заробітна плата - 276,048 тис. грн.; станом на 08 вересня 2011 року кошторисна вартість робіт повинна була складати 382,307 тис. грн., кошторисна трудомісткість - 11,596 тис. людино-годин, кошторисна заробітна плата - 243,273 тис. грн.; станом на 14 вересня 2011 року кошторисна вартість робіт повинна була складати 428,932 тис. грн., кошторисна трудомісткість - 13,181 тис. людино-годин, кошторисна заробітна плата - 274,847 тис. грн.; станом на 22 вересня 2011 року кошторисна вартість робіт повинна була складати 407,965 тис. грн., кошторисна трудомісткість - 12,333 тис. людино-годин, кошторисна заробітна плата - 258,548 тис. грн.; станом на 23 вересня 2011 року кошторисна вартість робіт повинна була складати 418,909 тис. грн., кошторисна трудомісткість - 12,907 тис. людино-годин, кошторисна заробітна плата - 270,424 тис. грн.; станом на 26 вересня 2011 року кошторисна вартість робіт повинна була складати 389,367 тис. грн., кошторисна трудомісткість - 12,041 тис. людино-годин, кошторисна заробітна плата - 247,961 тис. грн.; станом на 30 вересня 2011 року кошторисна вартість робіт повинна була складати 430,076 тис. грн., кошторисна трудомісткість - 13,990 тис. людино-годин, кошторисна заробітна плата - 274,653 тис. грн. (том І, а.с. 166-212).

Відтак, виконання спірного договору потребувало наявності у виконавця - ТОВ «Будівельне управління 26» - наявності значної кількості кваліфікованих працівників.

Досліджуючи обставини реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, зокрема, щодо наявності у виконавця працівників - найманих чи залучених на умовах цивільно-правових угод - судом було витребувано інформацію про рух коштів на банківському рахунку ТОВ «Будівельне управління 26».

З отриманої на запит суду інформації ПАТ Комерційний банк «Інтербанк» № 280 від 26 грудня 2012 року про рух коштів по рахунку за період з 01.09.2011 року по 31.12.2011 року, який належить підряднику комплексу будівельно-монтажних робіт «Громадський центр в м. Києві по вул. Шолуденка, перетин просп. Перемоги та вул. Борщагівська» за Договором № 1/8 ТОВ «Будівельне управління 26» вбачається, що виплата заробітної плати ТОВ «Будівельне управління 26», рівно як і сплата коштів третім особам за виконання зазначених робіт з розрахункового рахунку товариства не проводилася (том ІІІ, а.с. 1-146).

Відповідно до наданої ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС інформації від 06.12.2012 року № 3966/9/18-448 щодо ТОВ «Будівельне управління 26» згідно звіту по 1ДФ на вказаному підприємстві у ІІІ кварталі 2011 року працювало у штаті 12 фізичних осіб, осіб, які працювали за цивільно-правовими договорами не було, сума нарахованого та виплаченого доходу зазначеним особам склала всього 9 199,44 грн. (Том ІІ, а.с. 34).

З матеріалів справи також вбачається, що ДПІ у Деснянському районі м. Києва було здійснено заходи по проведенню зустрічної перевірки, за результатами якої було складено акт від 02.12.2011 № 7974/7/07-020/36192653, в якому зазначено, що співробітниками ГВПМ ДПІ у Деснянському районі м. Києва було опитано засновника, директора та головного бухгалтера в одній особі ТОВ «Будівельне управління - 26» ОСОБА_1, який пояснив, що до фінансово-господарської діяльності вказаного підприємства відношення немає, печаткою підприємства не користувався, підприємницьку діяльність від імені ТОВ «Будівельне управління - 26» не здійснював, податкову звітність підприємства не складав, не підписував та не подавав її до ДПІ, нікого не уповноважував на проведення таких дій. Зазначеною перевіркою також було встановлено, що згідно податкової звітності ТОВ «Будівельне управління - 26» встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ (Том ІІ, а.с. 67-112).

Відповідно до Акту не встановлення місцезнаходження СПД - юридичної особи за адресою реєстрації від 24.11.2011 року, складеного старшим оперуповноваженим ГВПМ ДПІ у Деснянському районі м. Києва, ТОВ «Будівельне управління 26» за адресою свого місцезнаходження - м. Київ, вул. Віскозна, буд. 5 не знаходиться (Том ІІ, а.с. 64).

Рішенням про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Будівельне управління 26» від 06 квітня 2012 року № 6 Свідоцтво № 100345487 з датою початку дії 21 липня 2011 року на бланку форми № 2-ПДВ, серія НБ № 428508 анульоване 04 квітня 2012 року (Том ІІ, а.с. 54-55).

Оцінюючи встановлені обставини та доводи сторін суд дійшов висновку про передчасність заявлених позовних вимог з наступних міркувань:

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 203 ЦК України передбачає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК). З наведеного випливає, що правочин (договір) є правомірним, а отже й дійсним. Неправомірність (недійсність) правочину повинна бути прямо передбачена законом або встановлена рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. У цій же статті розмежовується два види недійсних правочинів: нікчемні та оспорювані. Нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Оспорюваним є правочин, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом. Такий правочин може бути визнаний недійсним судом.

Відмінність оспорюваних правочинів від нікчемних полягає в тому, що оспорювані правочини припускаються дійсними, такими, що породжують цивільні права та обов'язки до моменту оскарження їх однією із сторін правочину або іншою зацікавленою стороною у судовому порядку, з подальшим винесення рішення з відповідним висновком його недійсності.

Приписами закону, які прямо передбачають нікчемність правочину, є приписи, які містяться, зокрема: у частині 1 статті 219 ЦК України, відповідно з якої у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, такий правочин є нікчемним; у частині 1 статті 220 ЦК України, відповідно з якої у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним; у абзаці 1 частини 2 статті 221 ЦК України, відповідно з якою у разі відсутності схвалення правочину, який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності батьками (усиновлювачами) малолітньої особи або одним з них, з ким вона проживає, або опікуном, цей правочин є нікчемним; тощо.

Частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України (далі ГК України) встановлено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частиною 2 статті 207 ГК України встановлено, що недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Верховний Суд України у Постанові Пленуму від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» (далі - Постанова Пленуму від 06.11.2009 р. № 9) розтлумачив, що нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду (п. 4 Постанови). Виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (ч. 1 ст. 216 ЦК України ), (п. 7 Постанови Пленуму від 06.11.2009 р. № 9).

Згідно із ч. 1, ч. 2 статті 228 ЦК України (із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 02.12.2010 р. N 2756-VI), правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Таким чином, в силу частини 2 статті 215 ЦК України нікчемність правочину, безпосередньо знаходить своє відображення у гіпотезі нормативно-правової норми та не потребує відповідного дослідження обставин чи інших факторів вчинення такого виду правочину, оскільки вже на початковій стадії не створює жодних правових наслідків для сторін які здійснили даний правочин окрім наслідків його недійсності.

В свою чергу, відповідно до ч. 3 ст. 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Таким чином законодавець розмежовує поняття «порушення публічного порядку» та «недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам». Дані обставини передбачають різний порядок визнання правочину недійсним та різні правові наслідки.

Правочин, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, є нікчемним в силу закону.

Правочин, що суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам відповідно до ч. 3 ст. 228 ЦК України може бути визнаний недійсним. Тобто, в даному випадку існує виключно судовий порядок (спеціальні правила) визнання правочину недійсним.

Як зазначено у інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.

Право на звернення податкових органів із відповідними позовами встановлено пунктом 11 статті 10 Закону України від 4 грудня 1990 року N 509-XII "Про державну податкову службу в Україні".

Судам потрібно враховувати, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Відповідні обставини повинні бути відображені в мотивувальній частині судового рішення про визнання недійсним правочину як такого, що вчинений юридичними особами із завідомо суперечною інтересам держави та суспільства метою. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем в ході перевірки не встановлено зазначених умов та в ході судового розгляду справи не доведено, що на момент здійснення правочину та його виконання відповідачі 1 та 2 мали намір на укладення правочину всупереч інтересам держави або суспільства. Наявність умислу при укладенні угоди не може бути підтверджено лише актом перевірки в даному випадку актом № 337/22-05/35573003 від 05.06.2012 року.

Тлумачення такої категорії як "суперечність інтересам держави і суспільства" міститься у Роз'ясненні президії Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 року №02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними", зі змінами, згідно з яким до угод, що підпадають під ознаки угоди, яка суперечить інтересам держави і суспільства, належать, зокрема угоди, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.ст. 14, 15 Конституції України, розділ ІІ Закону України "Про власність"), на придбання всупереч встановленим правилам предметів, вилучених з обігу або обіг яких обмежено, на приховування підприємствами, установами, організаціями чи громадянами, які набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, від оподаткування доходів або використання майна, що знаходиться у їх власності (користуванні), - шкоду інтересам суспільства, правам, свободі і гідності громадян.

Згідно ч. 4 ст. 70 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

У свою чергу, укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, в даному випадку мова йде про заподіяння шкоди даним інтересам внаслідок ухилення від сплати податків являється кримінально караним діянням. Враховуючи викладене, підтвердженням умислу особи на заподіяння державі чи суспільству шкоди може бути лише обвинувальним вироком суду.

Вказане відповідає також позиції Вищого адміністративного суду України, викладеній у постанові від 02.09.2010 року по справі № К-23029/07 (номер у ЄДРСР 11274974), де вказано, що «зважаючи на те, що публічний порядок держави порушується у разі недотримання нормативних актів, у яких він закріплений, а ухилення від сплати податків, на факт якого позивач посилається як на підставу позовних вимог, є злочином, відповідальність за який встановлена Кримінальним кодексом України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили».

Позивач не надав суду доказів того, що посадові особи ТОВ «Ант Япи» чи його контрагента - ТОВ «Будівельне управління 26» були притягнуті до кримінальної за завідоме укладення протиправних правочинів з метою ухилення від сплати податків або отримання безпідставної податкової вигоди з бюджету.

Згідно з наданою на запит Окружного адміністративного суду м. Києва інформацією Державної податкової служби України, вих. лист № 4550/0/51-12/09-0016 від 02.11.2012, кримінальна справа № 69-116, в рамках якої відпрацьовувалося підприємство ТОВ «Ант Япи» та ТОВ «Будівельне управління 26», знаходиться в стадії досудового слідства та перебуває в провадженні ГСУ ДПС України. Кримінальна справа за фактом фіктивного підприємництва шляхом створення ТОВ «Будівельне управління 26» не порушувалася та не направлялася до суду з обвинувальним висновком. Матеріалами, які характеризують обставини створення та діяльності ТОВ «Будівельне управління 26» є показання свідка ОСОБА_1, які зафіксовані у відповідному протоколі. Інші матеріали щодо ТОВ «Будівельне управління 26» відсутні (Том І, а.с. 152).

Доводи позивача щодо пояснень громадянина ОСОБА_1, у яких останній заперечує свою причетність до господарської діяльності ТОВ «Будівельне управління 26», самі по собі не є достатніми для висновку про наявність у останнього протиправного умислу на вчинення правочинів з іншими суб'єктами господарювання, в тому числі з ТОВ «Ант Япи», із завідомо суперечною інтересам держави та суспільства метою.

Натомість, як вбачається з пояснень ОСОБА_1, жодних фінансово-господарських документів ТОВ «Будівельне управління 26» він не підписував, печатки підприємства не замовляв та не отримував (том І, а.с. 155).

За таких обставин, дійти однозначного висновку про те, чи саме у ОСОБА_1, чи у інших осіб, які фактично володіли статутними документами та печаткою ТОВ «Будівельне управління 26», виник умисел на вчинення протиправного правочину з ТОВ «Ант Япи», не вбачається за можливе.

В матеріалах даної справи відсутні докази на підтвердження відповідних обставин, як-от - притягнення винної особи (носія умислу) до кримінальної або адміністративної відповідальності за завідоме укладення протиправного правочину з метою ухилитися від сплати податків або отримати безпідставну податкову вигоду з бюджету.

Недотримання ж відповідачами податкової дисципліни є підставою для притягнення їх до відповідальності за порушення податкового законодавства.

Як наголошено у інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку.

В свою чергу, інших доводів щодо недійсності спірного договору, окрім наведених в позовній заяві, позивач в судовому процесі на наводив.

За вказаних обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає твердження позивача стосовно умислу відповідачів на укладення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, недоведеним.

Враховуючи не підтвердження укладення спірного правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, застосування наслідків, передбачених статтею 228 Цивільного кодексу України, є неможливим.

Аналогічна правова позиція викладена Вищим адміністративним судом України в ухвалах від 17 травня 2011 року у справі №К-24659/08, від 28 липня 2011 року у справі №К-20847/08, від 07 вересня 2011 року у справі №К-22969/08.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивач не надав належних та беззаперечних доказів, які б підтверджували укладення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, та які б свідчили про його нікчемність, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, у задоволенні адміністративного позову ДПІ у Печерському районі міста Києва ДПС має бути відмовлено в повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Державній податковій інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Патратій О.В.