Ухвала суду № 30265014, 21.03.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/582/13 21.03.2013 21.03.2013 21.03.2013

Провадження № 22ц-784/822/13 Головуючий у першій інстанції-Тихонова Н.С.

Категорія 57 Доповідач апеляційної інстанції-Данилова О.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Данилової О.О.,

суддів - Лівінського І.В., Шаманської Н.О.,

при секретарі - Орельській Н.М.,

за участю представника відповідача - ОСОБА_1, нотаріуса - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14 січня 2013 року у цивільній справі за позовом

ОСОБА_3

до публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»

та приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_2

про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню

У С Т А Н О В И Л А:

У березні 2011 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» ( далі - Банк «Фінанси та кредит») та приватного нотаріуса ОСОБА_3.( далі - нотаріус) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Позивач зазначав, що 22 червня 2007 року між ним та ТОВ Банк «Фінанси та Кредит» (правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»), укладено іпотечний договір на забезпечення виконання кредитних зобов'язань ТОВ «Торговий дім «Осіріс» за договором про відновлювальну кредитну лінію № 51-06/07 від 22 червня 2007 року на суму 850 000 грн. 17 лютого 2011 року нотаріусом вчинено виконавчий напис №324 про стягнення з іпотекодавця на користь банку шляхом звернення стягнення на іпотечне майно кредитної заборгованості загальним розміром 869 060,8 грн. та 4000 грн. витрат на вчинення напису.

Посилаючись на те, що нотаріус припустився помилки у визначенні загального розміру боргу, не звернув належної уваги на безпідставність нарахування пені боржнику, що перебував у стадії банкрутства, та судове вирішення спору між сторонами іпотечного договору ОСОБА_3 просив визнати виконавчий напис нотаріуса №324 від 17 лютого 2011 року таким, що не підлягає виконанню.

Відповідачі позов не визнали, посилаючись на дотримання нотаріусом вимог нотаріального законодавства.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14 січня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просив рішення скасувати та задовольнити позов, посилаючись на невірну оцінку судом тих обставини, які були підставою позову.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Так, відповідно до статті 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється, в тому числі, і на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Згідно статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За правилами пунктів 283, 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції від 3 березня 2004 року № 20/5 і діючої на час вчинення нотаріальної дії (далі - Інструкція), вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання здійснюється після спливу тридцяти днів з моменту одержання боржником письмової вимоги про усунення порушень. Нотаріус вчиняє виконавчий напис якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. № 1172 ( далі - Перелік).

Відповідно до пункту 1 Переліку підставою для вчинення виконавчого напису нотаріуса є: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди, що передбачає сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Оскільки ані Інструкція, ані Перелік не зазначають, які конкретно документи доводять безспірність вимоги, судова практика вважає таким доказом відомості про направлення письмової вимоги іпотекодавцю та отримання ним цієї вимоги за відсутності обґрунтованих заперечень з його боку.

З матеріалів справи вбачається, що 22 червня 2007 року між ТОВ Банк «Фінанси та Кредит» (правонаступником якого є Банк «Фінанси та Кредит») та ТОВ «Торгівельний дім «Осіріс» укладено договір про відновлювальну кредитну лінію № 51-06/07 на суму 850 000 грн.

На забезпечення виконання кредитних зобов'язань того ж дня між банком та ОСОБА_3 укладено іпотечний договір, за умовами якого останній передав в іпотеку двоповерховий житловий будинок по АДРЕСА_1 узгодженою вартість 865 060 грн.( а.с.5-7).

Борг ТОВ «Торгівельний дім «Осіріс» за кредитним договором станом на 1 грудня 2010 року складав 896 306,31 грн.

15 лютого 2011 року Банк «Фінанси та кредит» звернулось до нотаріуса з заявою про вчинення виконавчого напису на іпотечному договорі від 22 червня 2007 року (а.с.44-46). В заяві зазначено загальний розмір заборгованості боржника - 896 306,31 грн., в тому числі 760000 грн. за тілом кредиту та 136 306,31 грн. за відсотками (за період з 1 квітня 2009 року по 1 грудня 2010 року), а також відповідальність іпотекодавця в межах вартості предмета іпотеки - 865 060,80 грн., з яких 760 000 грн. заборгованості за тілом кредиту та 105060,80 грн. заборгованості за відсотками.

Стягувач надав нотаріусу письмову вимогу іпотекодавцю ОСОБА_3 про розмір кредитної заборгованості - 896 306,31 грн. та необхідність у тридцяти денний строк усунути порушення умов кредитного і забезпечувального договору та попередив про право розпочати процедуру звернення стягнення на іпотечне майно ( а.с.107). Вимога отримана ОСОБА_3 4 січня 2011 року (а.с.108).

Факт отримання вимоги банку ОСОБА_3 не заперечував.

Обгрунтованих заперечень проти вимог іпотекодержателя у передбачений законом строк іпотекодавець не заявив.

17 лютого 2011 року нотаріусом вчинено виконавчий напис, в якому зазначено про звернення стягнення на двоповерховий житловий будинок АДРЕСА_1 За рахунок коштів, отриманих від реалізації майна, запропоновано задовольнити вимоги банку за період з 1 квітня 2009 року по 1 грудня 2010 року в розмірі 760 000 грн. по кредиту, 105 060,80 грн. за відсотками, а всього 896 306,31 грн. та 4000 грн. плати за вчинення виконавчого напису ( а.с.43).

В суді першої та апеляційної інстанції нотаріус пояснив, що загальна сума стягнення має складати 865 060,80 грн. ( 760 000 + 105 060,8), а зазначена у написі сума 896 306,31 грн. є технічною помилкою, яка може бути виправлена відповідно до пункту 6.13 Правил ведення нотаріального діловодства.

Встановивши ці обставини, суд першої інстанції вірно виходив з того, що для вчинення виконавчого напису нотаріусу були подані всі документи, передбачені пунктом 1 Переліку, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку, а саме а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору від 22 червня 2007 року, що передбачає право звернення стягнення на іпотечне майно; б) письмова вимога іпотекодавцю та докази її отримання позивачем за тридцять днів до вчинення виконавчого напису, які і є документами, що підтверджують безспірність заборгованості.

Не перешкоджає вчиненню виконавчого напису і факт судового розгляду спору про звернення стягнення на іпотечне майно, оскільки нотаріальне законодавство (Інструкція, Перелік та інше) не передбачають обов'язок нотаріуса отримати інформацію чи у будь-який інший спосіб пересвідчитись у відсутності судових спорів.

До того ж, на час вчинення виконавчого напису судове рішення ухвалено не було.

Не може бути прийнято до уваги і посилання апелянта на статус кредитного боржника - банкрут, оскільки жодних економічних санкцій розрахунок заборгованості не містить.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність в діях нотаріуса при вчиненні виконавчого напису від 17 лютого 2011 року таких порушень норм нотаріального законодавства, які є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.

Підстав для скасування судового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14 січня 2013 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий судді