Ухвала суду № 30261235, 27.02.2013, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/1823/13-ц

Провадження № 2/0182/1777/2013

У Х В А Л А

Іменем України

27.02.2013 року м. Нікополь

Суддя Нікопольського міськрайонного суду Рунчева О.В., розглянувши заяву Приватного підприємства «Таврія» про забезпечення позову по цивільній справі за позовом Приватного підприємства «Таврія» до ОСОБА_1, Селянського (фермерського) господарства «Скорук Максим Анатолійович», Відділу Держкомзему у Нікопольському районі Дніпропетровської області Головного управління Держкомзему України у Дніпропетровській області, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська обласна земельна агенція, -

В С Т А Н О В И В:

26 лютого 2013 року ПП «Таврія» звернулося до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просить заборонити Селянському (фермерському) господарству «Скорук Максим Анатолійович» вчиняти дії щодо користування та володіння земельною ділянкою загальною площею 8,9894 га, яка розташована на території Новософіївської сільської ради, на підставі укладеного з ОСОБА_1 договору оренди земельної ділянки. В провадження судді заява надійшла 27.02.2013 року.

Розглянувши матеріали заяви, суддя дійшов наступного.

Відповідно до п. 4. Постанову Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суддя має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Враховуючи, що «Скорук М.А.» - Селянське (фермерське) господарство, напрямом діяльності якого апріорі на підставі ч.1 ст.1 Закону України «Про фермерське господарство» є вироблення товарної сільськогосподарської продукції, її переробка та реалізація з метою отримання прибутку, і заборона йому здійснювати свою діяльність може призвести до незворотних наслідків, як-то банкрутство, суддя дійшов висновку про необхідність відмови у забезпеченні позову.

Крім того, накладення заборони стосується інтересів ОСОБА_1 і забезпечення позову може призвести до незворотних наслідків як щодо СФГ «Скорук М.А.», ПП «Таврія», так і щодо власника земельної ділянки - ОСОБА_1, яка не матиме можливості отримати орендну плату за використання своєї землі.

Таким чином суддя приходить до висновку, що заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Беручи до уваги Постанову Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», керуючись ст. ст. 151-153 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Відмовити Приватному підприємству «Таврія» у задоволені заяви про забезпечення позову.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до апеляційного суду Дніпропетровської області через Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом п'яти днів з дня отримання її копії.

Суддя: О. В. Рунчева