Постанова № 30254160, 21.03.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 березня 2013 р. (о 14:40) Справа №801/1110/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Тоскіної Г.Л., за участю секретаря Кисельової А.Є., представників сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби

до Приватного акціонерного товариства "Феодосійський механічний завод"

про стягнення заборгованості у розмірі 395527,91 грн.,

Обставини справи: до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим надійшов адміністративний позов Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби до Приватного акціонерного товариства "Феодосійський механічний завод" про стягнення податкового боргу у розмірі 395527,91 грн., а саме:

- з податку на додану вартість у сумі 48327,17 грн., в тому числі, за основним платежем - 36570,04 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 11757,13 грн.;

- з земельного податку з юридичних осіб - 346798,74 грн., в тому числі за основним платежем - 339252,30 грн., пеня - 7546,44 грн.;

- з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів у сумі 402,00 грн.

Адміністративний позов мотивований тим, що ПАТ "Феодосійський механічний завод", станом на день звернення позивача з позовом, не сплачені узгоджені податкові зобов'язання, нараховані контролюючим органом на підставі податкових повідомлень - рішень з податку на додану вартість, не сплачені податкові зобов'язання, визначені самостійно платником податків з податку на додану вартість, з земельного податку з юридичних осіб, пені та з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів у загальній сумі 395527,91 грн., яка перетворилася у податковий борг платника податків, що стало підставою для звернення позивача до суду.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 28.01.2013 відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду.

У судове засідання позивач та відповідач явку представників не забезпечили, про місце, день та час слухання справи повідомлені належним чином.

Від представника позивача надійшло клопотання про залишення без розгляду позовної заяви в частині позовних вимог про стягнення податкового боргу з земельного податку з юридичних осіб у сумі 7546,44 грн. (несплаченої пені).

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 21.03.2013 позовна заява Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби в частині позовних вимог про стягнення податкового боргу з земельного податку з юридичних осіб у сумі 7546,44 грн. (несплаченої пені) залишена без розгляду.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для з'ясування обставин у справі, керуючись статтями 122, 128 КАС України, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представників сторін.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд,

ВСТАНОВИВ:

ПАТ "Феодосійський механічний завод" є юридичною особою, яка зареєстрована 13.02.1998 року виконавчим комітетом Феодосійської міської ради АР Крим, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

ПАТ "Феодосійський механічний завод" зареєстровано платником податків у Феодосійській об'єднаній ДПІ АР Крим Державної податкової служби, зокрема є платником податку на додану вартість, земельного податку з юридичних осіб та податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів.

Таким чином, судом встановлено, що ПАТ "Феодосійський механічний завод" є суб'єктом господарювання, юридичною особою, платником податків, зобов'язане виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, у тому числі стосовно належного нарахування та сплати податків.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України.

Пунктом 4.1.1 статті 4 Податкового кодексу України встановлено, що кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені цім Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Податкова декларація, згідно зі ст. 49 цього Кодексу подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Відповідно до п. 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що заборгованість, про стягнення якої заявлено позов, складає 387981,47 грн., а саме:

- з податку на додану вартість у сумі 48327,17 грн., в тому числі, за основним платежем - 36570,04 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 11757,13 грн.;

- з земельного податку з юридичних осіб - 339252,30 грн.;

- з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів у сумі 402,00 грн.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для стягнення податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 48327,17 грн., в тому числі, за основним платежем - 36570,04 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 11757,13 грн., суд зважає на наступне.

Згідно з п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Судом встановлено, що на підставі податкових декларацій з податку на додану вартість №9020346421 від 19.04.12, №9026673263 від 16.05.12, №9034981221 від 20.06.12, №9040196522 від 13.07.12, №9050282520 від 20.08.12, №9069894586 від 08.11.12, №9070330349 від 09.11.12, №9073004240 від 20.11.12 р., відповідач самостійно визначив податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 36570,04 грн.

Судом встановлено, що станом на день розгляду справи, за даними податкового органу відповідачем податкове зобов'язання з ПДВ за зазначений період не сплачено, що підтверджується обліковою карткою платника податків з ПДВ за 2012 р.

В порушення ст. 71 КАС України відповідач не надав докази сплати самостійно нарахованих податкових зобов'язань з податку на додану вартість у визначений підпунктом пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України строк. Отже вказана заборгованість є податковим боргом платника податків.

Судом встановлено, що Феодосійською об'єднаною ДПІ АР Крим Державної податкової служби 22.08.2012 року проведено камеральну перевірку своєчасності сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість, за результатами якої складений акт № 1017/15-02/01423062.

Вказаною перевіркою встановлено порушення відповідачем вимог п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України - несвоєчасне внесення до бюджету узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

На підставі вказаного акту перевірки позивачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0001511502 від 05.09.2012 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 320,00 грн. за несвоєчасне внесення в бюджет погодженого податкового зобов'язання;

- № 0001521502 від 05.09.2012 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 11267,13 грн. за несвоєчасне внесення в бюджет погодженого податкового зобов'язання.

Згідно пунктом 11 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, що набули чинності з 6 серпня 2011 року, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

Відповідно до п. 126.1. ст. 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Досліджуючи розрахунки штрафних санкцій до зазначених податкових повідомлень-рішень, суд дійшов в висновку, що податковим органом вірно застосовані норми п. 126.1. ст. 126 Податкового кодексу України та визначений розмір відповідальності за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Зазначені податкові повідомлення-рішення отримані головним бухгалтером Приватного акціонерного товариства "Феодосійський механічний завод" 05.09.2012р., про що свідчить особистий розпис уповноваженої особи на корінці податкових повідомлень-рішень.

За даними позивача заборгованість за вказаними податковим повідомленням-рішенням відповідачем не сплачена, що підтверджується обліковою карткою платника податків.

В порушення ст. 71 КАС України, відповідачем не надані докази сплати грошових зобов'язань з податку на додану вартість, нарахованих податковим органом на підставі наведених податкових повідомлень-рішень.

Відповідач не надав доказів оскарження зазначених вище податкових повідомлень-рішень, в тому числі відсутні такі відомості за електронною базою даних "Діловодство спеціалізованого суду" Окружного адміністративного суду АР Крим.

Судом встановлено, що Феодосійською об'єднаною ДПІ АР Крим Державної податкової служби 07.11.2012 року проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, за результатами якої складений акт № 1662/15-02/01423062.

Вказаною перевіркою встановлено порушення відповідачем вимог пп. 49.18.1 (49.18.2) п. 49.18 ст. 49 розділу ІІ, п. 203.1. ст. 203 Податкового кодексу України - несвоєчасне подання податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2011 р.

На підставі вказаного акту перевірки позивачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0002021502 від 08.11.2012 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 170,00 грн. за несвоєчасне подання податкової звітності з податку на додану вартість.

Пунктом 11 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, що набули чинності з 6 серпня 2011 року, передбачено, що штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

Відповідно до п. 120.1. ст. 120 Податкового кодексу України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Судом встановлено, що податковим органом вірно визначений розмір відповідальності за неподання декларації з податку на додану вартість за грудень 2011 та вірно застосовані норми п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України.

Зазначене податкове повідомлення-рішення отримано головним бухгалтером Приватного акціонерного товариства "Феодосійський механічний завод" 08.11.2012р., про що свідчить особистий розпис уповноваженої особи на корінці вказаного податкового повідомлення-рішення.

За даними податкового органу грошові зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 170,00 грн. за податковим повідомленням-рішенням №0002021502 від 08.11.2012 відповідачем не сплачені, що підтверджується обліковою карткою платника податків, отже вказана заборгованість є податковим боргом платника податків.

В порушення ст. 71 КАС України відповідачем не надані докази подачі декларації з податку на додану вартість за грудень 2011 р. у встановлені строки та докази сплати штрафних санкцій.

Відповідач не надав доказів оскарження податкового повідомлення-рішення №0002021502 від 08.11.2012, в тому числі відсутні такі відомості за електронною базою даних "Діловодство спеціалізованого суду" Окружного адміністративного суду АР Крим.

Перевіряючи наявність підстав для стягнення податкового боргу з земельного податку з юридичних осіб у сумі 339252,30 грн., суд зазначає наступне.

Порядок, підстави та строки сплати земельного податку передбачені Податковим кодексом України, що набрав чинності з 01.01.2011 року.

Пунктом 285.1 статті 285 Податкового кодексу України передбачено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Згідно з 286.2. ст. 286 Податкового кодексу України Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно із п. 287.3. ст. 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Судом встановлено, що відповідачем подано до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) №9060699028 від 05.10.2012р. за 2012 рік, згідно якої сума зобов'язання з цього виду податку щомісячно складає 33925,23 грн. Відповідачем самостійно узгоджена сума зобов'язання за 2012р. у повному обсязі сплачена не була.

Судом встановлено, що станом на день розгляду справи за даними податкового органу відповідачем податкове зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб за 2012р. у загальній сумі 339252,30 грн. не сплачено, що підтверджується обліковою карткою платника податку з земельного податку юридичних осіб за 2012 р.

В порушення ст. 71 КАС України відповідач не надав докази сплати самостійно нарахованих податкових зобов'язань з земельного податку з юридичних осіб за 2012р. у загальній сумі 339252,30 грн. у визначений підпунктом 287.3. ст. 287 Податкового кодексу України строк. Отже вказана заборгованість є податковим боргом платника податків.

Перевіряючи наявність підстав для стягнення податкового боргу з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів у сумі 402,00 грн., суд зазначає наступне.

Порядок, підстави та строки сплати податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів передбачені Законом України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів».

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України від 11.12.1991, № 1963-XII «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи (далі - юридичні особи), а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (далі - фізичні особи), які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та/або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 цього Закону є об'єктами оподаткування.

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується юридичними особами - щоквартально рівними частинами до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом.

Судом встановлено, що Феодосійською об'єднаною ДПІ АР Крим Державної податкової служби 24.10.2011 року проведена камеральна перевірка податкової звітності з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, за результатами якої складений акт №2157/17-3/01423062.

Вказаною перевіркою встановлено порушення відповідачем вимог ст. 5 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» - несвоєчасна сплата грошових зобов'язань з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за 2010 р.

На підставі вказаного акту перевірки позивачем прийняті податкові повідомлення-рішення: №0016681703 від 07.11.2011 року про збільшення грошового зобов'язання з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 400,00 грн., № 0016831703 від 07.11.2011 року про збільшення грошового зобов'язання з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 1,00 грн. та № 0016841703 від 07.11.2011 року про збільшення грошового зобов'язання з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 1,00 грн.

Відповідно до п. 126.1. ст. 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як встановлено пунктом 11 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, що набули чинності з 6 серпня 2011 року, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

Згідно з пунктом 7 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Таким чином, судом встановлено, що податковим органом до спірних правовідносин вірно застосовані норми п. 7 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України та визначені грошові зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 1 грн. за податковими повідомленнями-рішеннями № 0016841703 від 07.11.2011 року та № 0016831703 від 07.11.2011 року.

Зазначені податкові повідомлення-рішення отримані уповноваженою особою позивача 10.11.2011р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

За даними податкового органу грошові зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 402,00 грн. (400+1+1) за податковими повідомленнями-рішеннями № 0016681703 від 07.11.2011 року, № 0016831703 від 07.11.2011 року та № 0016841703 від 07.11.2011 року, відповідачем не сплачені, що підтверджується обліковою карткою платника податків, отже вказана заборгованість є податковим боргом платника податків.

В порушення ст. 71 КАС України, відповідачем не надані докази сплати штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 402,00 грн.

Відповідач не надав доказів оскарження зазначених вище податкових повідомлень-рішень, в тому числі відсутні такі відомості за електронною базою даних "Діловодство спеціалізованого суду" Окружного адміністративного суду АР Крим.

Таким чином, враховуючи вище зазначене, заборгованість у розмірі 387981,47 грн. (48327,17+339252,30+402,00) є податковим боргом платника податків.

Згідно з п.п.14.1.39 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Порядок стягнення податкового боргу за позовами податкових органів врегульований ст. ст. 59, 60 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з п.59.3 ст.59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Відповідно до п.59.4 ст.59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Проаналізувавши вищевикладене, суд приходить до висновку, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки орган державної податкової служби виносить податкову вимогу на суму такого податкового боргу.

Судом встановлено, що позивачем було виставлено відповідачеві податкову вимогу від 06.03.2012р. № 75 на суму 672766,12 гривень (за кодом 13050107- орендна плата з юридичних осіб). Відповідачем зазначена вимога була отримана 06.03.2012 року, про що свідчить розпис уповноваженої особи позивача на корінці податкової вимоги.

З особової картки платника податків з податку на додану вартість, з орендної плати з юридичних осіб, вбачається, що податковий борг платником податків не погашено, а його розмір збільшився після надіслання (вручення) податкових вимог.

Щодо необхідності повторного направлення податкових вимог платнику податків у разі збільшення розміру податкового боргу, суд зазначає наступне.

У підпункті 59.5 статті 59 Кодексу визначено, що у разі, коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ні Кодекс, ні наказ Державної податкової адміністрації України від 24 грудня 2010 року N 1037 "Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків" не містять норми про необхідність повторного відправлення платнику податків податкової вимоги у разі збільшення податкового боргу. Тому орган державної податкової служби не має повноважень повторно надсилати податкову вимогу платнику податків у разі збільшення податкового боргу.

У разі якщо сума податкового боргу, зазначеного у позові про стягнення коштів за податковим боргом, більша, ніж сума податкового боргу, зазначеного в податковій вимозі, яка була надіслана платнику податків, орган державної податкової служби повинен надати суду документальне підтвердження того, що податковий борг збільшився після надсилання (вручення) платнику податків податкової вимоги.

Суд зазначає, що моментом виникнення обставин, які зумовили звернення до суду з позовом про стягнення коштів за податковим боргом, у разі збільшення суми податкового боргу після надсилання (вручення) податкової вимоги, є момент збільшення суми податкового боргу, але за умови, що таку податкову вимогу було надіслано платнику податків не менше ніж за 60 календарних днів з дня утворення первинної суми податкового боргу.

При цьому моментом збільшення суми податкового боргу є день, що настає за останнім днем строку, протягом якого підлягає сплаті сума податкового зобов'язання платника податку. Строк сплати податкового зобов'язання визначається статтею 57 Кодексу.

Якщо розмір податкового боргу збільшився після надсилання податкової вимоги, то податковий орган не повинен надсилати нову податкову вимогу незалежно від того, з якого саме податку збільшився податковий борг - із того, що зазначений у податковій вимозі, чи з іншого. При цьому заявник (позивач) не повинен подавати до суду доказів, що підтверджують надсилання повторних податкових вимог у разі, якщо податковий борг збільшився після надсилання податкової вимоги.

Водночас підпунктом 60.1.1 пункту 60.1 статті 60 Кодексу визначено, що податкова вимога вважається відкликаною у разі, якщо сума податкового боргу була погашена самостійно платником податків або органом стягнення. Тому разом із погашенням суми податкового боргу раніше надіслана платникові податків податкова вимога є відкликаною, а тому не може бути підставою для вжиття заходів із примусового стягнення податкового боргу.

Аналогічна позиція викладена в Листі Вищого адміністративного суду України від 12.04.2012 року № 1044/11/13-12 "Щодо строків звернення до адміністративного суду у справах, що виникають із податкових відносин у сфері погашення податкового боргу".

Судом встановлено, що згідно даних особового рахунку, що досліджувався судом, відповідачем сума податкового боргу не погашена та виникла після надіслання відповідачу вимоги 06.03.2012р. №75.

Крім того, з моменту виставлення податковим органом вимоги відповідачем податковий борг в повному обсязі не сплачувався, що також підтверджується особовим рахунком, тобто підстави для направлення відповідачу нової податкової вимоги, враховуючи вимоги Податкового кодексу України, відсутні.

Згідно з п.п.20.1.18 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, шляхом стягнення з рахунків у банках, що обслуговують ПАТ "Феодосійський механічний завод", податковий борг в сумі 387981,47 грн., а саме: з податку на додану вартість у сумі 48327,17 грн., в тому числі, за основним платежем - 36570,04 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 11757,13 грн., з земельного податку з юридичних осіб у сумі 339252,30 грн., з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів у сумі 402,00 грн.

Відповідно до частини 4 статті 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, і відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

У зв'язку зі складністю справи судом 21.03.2013 р. проголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 26.03.2013 р. постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з рахунків у банках, що обслуговують Приватне акціонерне товариство "Феодосійський механічний завод" (ідентифікаційний код 37986006), податковий борг в сумі 387981,47 грн., а саме: з податку на додану вартість у сумі 48327,17 грн., в тому числі, за основним платежем - 36570,04 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 11757,13 грн., з земельного податку з юридичних осіб у сумі 339252,30 грн., з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів у сумі 402,00 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Г.Л.Тоскіна