Постанова № 30254155, 26.02.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 лютого 2013 р. (16:52) Справа №2а-10755/12/0170/5

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді Сидоренка Д.В., при секретарі Леоновій В.В.,

за участю представника позивача - ОСОБА_1, довіреність № 4002 від 16.10.2012

року,

експерта - Такулова З.М., свідоцтво № 1551 від 28.11.2011 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

Обставини справи: до Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.09.2012 року № 0017901702 на загальну суму 140403,75 грн. та № 0017891702 на загальну суму 103676,25 грн.

Позовні вимоги мотивовані безпідставністю висновків податкового органу відносно того, що операції з купівлі-продажу, укладені позивачем з контрагентами БВП «Строитель-Плюс», ПП «Базис Торг», ПП «Ротонда Торг», ПП «Скипер», не мали реального товарного характеру та не спричинили реального настання правових наслідків. Позиція позивача обґрунтована тим, що фактичне здійснення сторонами умов перелічених вище правочинів підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 03.10.2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 25.10.2012 року по справі призначено судово-бухгалтерську експертизу, проведення якої доручено ТОВ «Інститут експертних досліджень».

У зв'язку з призначенням експертизи провадження по справі було зупинено до отримання її результатів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 28.01.2013 року провадження по справі поновлено з 14.02.2013 року.

Представник позивача, присутній у судовому засіданні 26.02.2013 року, наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив. Про час, дату та місце проведення судового засідання представника відповідача повідомлено під розписку у судовому засіданні 19.02.2013 року. Клопотання про відкладення розгляду справи відповідач до суду не надав, про причини неявки суд не повідомив.

Присутнім у судовому засіданні 26.02.2013 року експертом були надані пояснення з приводу Висновку судово-економічної експертизи, проведеної за матеріалами справи №2а-10755/12/0170/5.

Заслухавши пояснення представника позивача та експерта, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 ч.2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 ч.2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Підпунктом 41.1.1 п.41. ст. 41 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) встановлено, що органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Інші державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, у тому числі на запит правоохоронних органів.

Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 26.03.2011 року проведено державну реєстрацію фізичної особи-підприємця - ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію НОМЕР_6 від 21.12.2010 року (т.2 а.с.61).

Позивач перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекції у м. Сімферополі та 26.06.2001 року ним отримано свідоцтво платника податку на додану вартість №51716458 (т.2 а.с.62).

Посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Сімферополі в період з 23.08.2012 року по 30.08.2012 року проведено документальну невиїзну позапланову перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи - ОСОБА_3 (РНОК НОМЕР_3) з питань взаємовідносин з БВП «Строитель-Плюс» (ЄДРПОУ 31263808), ПП «Базис Торг» (ЄДРПОУ 36165986), ПП «Ротонда Торг» (ЄДРПОУ 36165656) та ПП «Скипер» (ЄДРПОУ 37081677) за період з 01.01.2009 року по 30.06.2012 року.

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем, у тому числі:

- п.п.7.2.1 п.7.2 ст. 7, п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.6 ст. 198, п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит на загальну суму 112323,00 грн., у тому числі по періодах: за липень 2009 року - 15247,00 грн., за серпень 2009 року - 11993,00 грн., за вересень 2009 року - 11030,00 грн., за жовтень 2009 року на суму 1275,00 грн., за листопад 2009 року на суму 2850,00 грн., за грудень 2009 року на суму 5578,00 грн., за січень 2010 року - 3917,00 грн., за лютий 2010 року - 3690,00 грн., за березень 2010 року - 612,00 грн., за квітень 2010 року - 5216,00 грн., за травень 2010 року - 9015,00 грн., за червень 2010 року - 1195,00 грн., за липень 2010 року - 1924,00 грн., за вересень 2010 року - 1077,00 грн., за жовтень 2010 року - 3014,00 грн., за листопад 2010 року - 1485,00 грн., за грудень 2010 року - 2966,00 грн., за лютий 2011 року - 224,00 грн., за березень 2011 року - 5197,00 грн., за квітень 2011 року - 2687,00 грн., за травень 2011 року - 12342,00 грн., за червень 2011 року - 5478,00 грн., за грудень 2011 року - 2576,00 грн., за січень 2012 року - 1317,00 грн., за лютий 2012 року - 418,00 грн.,

- ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів «Про прибутковий податок з громадян», пп. «а»п.19.1 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», п.177.1 та п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за період, що перевірявся, на суму 82941,00 грн., в тому числі по періодах: 2009 рік - 35979,75 грн., 2010 рік - 25583,25 грн., 2011 рік - 21378,00 грн.

Висновки перевірки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства обґрунтовані наступним.

Відповідно до податкових декларацій з податку на додану вартість за період з 01.01.2009 року по 30.06.2012 року, Додатків №5 до даних Декларацій, проведеним аналізом АРМу «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів» встановлено, що за звіряємий період ФОП ОСОБА_3 мав взаємовідносини з суб'єктами господарювання з ознаками «фіктивності», а саме БВП «Строитель-Плюс» (ЄДРПОУ 31263808), ПП «Базис Торг» (ЄДРПОУ 36165986), ПП «Ротонда Торг» (ЄДРПОУ 36165656) та ПП «Скипер» (ЄДРПОУ 37081677).

Також, підрозділами ДПС в АР Крим складено акти про неможливість проведення зустрічних звірок з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року.

В результаті чого зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону.

Отже, ФОП ОСОБА_3 відображені в податковій звітності правові взаємовідносини з вищевказаними суб'єктами господарювання без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків.

Внаслідок цього, ФОП ОСОБА_3 неправомірно включено до складу валових витрат суму у розмірі 552940,00 грн., що призвело до заниження податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на суму 82941,00 грн.

Крім того, ФОП ОСОБА_3 необґрунтовано сформовано податковий кредит за рахунок здійснення фінансово-господарських операцій з переліченими вище контрагентами, у зв'язку з чим податковий кредит є недійсним на суму 146701,00 грн. та підлягає коригуванню у бік зменшення.

З урахуванням положень п.102.1 ст. 102 Податкового кодексу України щодо строків позовної давності коригуванню підлягає тільки сума податкового кредиту за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року у розмірі 112323,00 грн.

Висновки перевірки зафіксовані в акті №5377/17-2/НОМЕР_3 від 06.09.2012 року року (т.2 а.с.67-93).

На підставі даних акту перевірки, враховуючи виявлені під час перевірки порушення вимог податкового законодавства, відповідачем 20.09.2012 року прийняті податкові повідомлення-рішення (т.2 а.с65-66):

№0017901702, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку з податку на додану вартість (код платежу 3014010100) у розмірі 140403,75 грн., у тому числі 112323,00 грн. за основним платежем та 28080,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0017891702, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб (код платежу 5211010500) у розмірі 103676,25 грн., у тому числі 82941,00 грн. за основним платежем та 20735,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись з названими податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем було їх оскаржено в судовому порядку.

Під час розгляду справи судом перевірено правомірність висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, а також правомірність донарахування податкових зобов'язань та нарахування штрафних (фінансових) санкцій і встановлено наступне.

Ст.19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Як зазначалось судом вище, в ході проведеної перевірки позивача було виявлено порушення вимог податкового законодавства, що призвело, зокрема до заниження податку з доходів фізичних осіб та податку на додану вартість за період з липня 2009 року по лютий 2012 року.

Особливості оподаткування доходів від зайняття підприємницькою діяльністю та інших доходів до 01.01.2012 року було врегульовано Розділом IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року №13-92 «Про прибутковий податок з громадян», який застосовувався з урахуванням положень Закону України від 22 травня 2003 року №889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (діяв до 01.01.2011 року).

Згідно з цим розділом Декрету оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.

Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву (стаття 13 Декрету № 13-92).

Пунктом 19.1 «а» ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» передбачалось, що платники податку зобов'язані вести облік доходів і витрат у обсягах, достатніх для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі коли такий платник податку зобов'язаний цим Законом подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податковий кредит.

Після втрати чинності Декретом Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування визначений ст. 177 Розділу ІV Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України).

Так, згідно з п.177.1 ст. 177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг) (п.п.177.2-177.3 ст. 177 ПК України).

Платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету у 2010 році було врегульовано нормами Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі по тексту - Закон № 168), який втратив чинність з 01.01.2011 року.

Пунктом 3.1.1 п.3.1 ст. 3 Закону № 168 було визначено, що об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Під поставкою товарів слід розуміти будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу (п.1.4 ст. 1 Закону № 168).

Об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків (п.6.1 ст. 6 Закону).

Вказаним Законом передбачалось право платника податку на отримання податкового кредиту, яким, відповідно до п.1.7. Закону є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Виникнення права на податковий кредит, порядок його нарахування та визначення передбачались ст. 7 Закону № 168.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з п.п. 7.2.3 Закону № 168 податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналогічні положення встановлені розділу V Податкового кодексу України, яким врегульовано порядок оподаткування податком на додану вартість з 01.01.2011 року.

Так, згідно із ст. 198 ПК України передбачено право платників податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, яким є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду (п.п.14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України).

Згідно з п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, зі змісту норм Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України слідує, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна.

Однак, суд зазначає, що наявність у покупця податкової накладної, є достатньою, але не безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно з ч.2 ст. 3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.ч.1-2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»).

Як зазначалось вище, висновки податкового органу щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства засновані на тому, що позивач не мав права оподатковувати господарські операції з контрагентами БВП «Строитель-Плюс», ПП «Базис Торг», ПП «Ротонда Торг», ПП «Скипер», оскільки вказані правочини є нікчемними та свідчать про укладення угод без мети настання реальних наслідків, тобто про відсутність фактичного надання будівельно-монтажних послуг.

З метою встановлення реальності правочинів, укладених ФОП ОСОБА_3 з назвами вище контрагентами, судом по справі було призначено судово-економічну експертизу, проведення якої було доручено експертам ТОВ «Інститут експертних досліджень».

На вирішення експерта були поставлені питання щодо того, чи підтверджується первинними документами бухгалтерського та податкового обліку позивача висновки перевірки щодо заниження податку на доходи фізичних осіб та податку на додану вартість. Крім того, на вирішення експерта було поставлено питання щодо того, чи підтверджується первинними документами позивача використання товарів, отриманих від БВП «Строитель-Плюс», ПП «Базис Торг», ПП «Ротонда Торг», ПП «Скипер» за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року.

Експертом 29.12.2012 року було надано Висновок судово-економічної експертизи № 30, проведеної за матеріалами справи №2а-10755/12/0170/5 (т.4 а.с.3-32), яким не підтверджено висновки перевірки щодо:

- заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб на суму 82941,00 грн.,

- заниження податку на додану вартість на суму 112323,00 грн.

При цьому експертизою підтверджено використання позивачем товарів, отриманих від ТОВ «БВП «Строитель-Плюс», ПП «Базис Торг», ПП «Ротонда Торг», ПП «Скипер» за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року.

З експертного висновку вбачається, що під час дослідження встановлено отримання позивачем автопослуг від ТОВ «БВП «Строитель-Плюс» на суму 8277,00 грн. (крім того ПДВ - 1655,40 грн.).

Також, експертизою встановлено придбання товарів (піддонів, ящиків) від контрагентів: ПП «Базис Торг» на суму 45077,08 грн. (крім того ПДВ - 9015,42 грн.), ПП «Ротонда Торг» на суму 569963,35 грн. (крім того ПДВ - 113992,67 грн.) та ПП «Скипер» на суму 12881,84 грн. (крім того ПДВ - 2576,37 грн.).

За наслідками дослідження первинних документів бухгалтерського обліку позивача експертом також підтверджено перерахування грошових коштів контрагентам ТОВ «БВП «Строитель-Плюс», ПП «Базис Торг», ПП «Ротонда Торг», ПП «Скипер» за отримані товари (послуги).

До експертного висновку від 29.12.2012 року № 30 експертом ТОВ «Інститут обліку та аудиту» Такуловим З.М. 26.02.2013 року були надані пояснення, відповідно до яких первинними документами бухгалтерського та податкового обліку ФОП ОСОБА_3 підтверджується використання товарів, отриманих від ПП «Базис Торг» на суму 54092,50 грн., від ПП «Ротонда Торг» на суму 683956,02 грн. та від ПП «Скипер» на суму 15458,21 грн.

Висновки експертизи зроблені за наслідками вивчення первинних документів бухгалтерського та податкового обліку позивача (актів здачі-приймання робіт, накладних, видаткових накладних, податкових накладних, авансових звітів, платіжних доручень).

Відповідно до висновку експерта надані на дослідження первинні бухгалтерські документи фіксують і підтверджують господарські операції та містять необхідні реквізити згідно із ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік ті фінансову звітність в Україні».

Копії документів бухгалтерського та податкового обліку позивача, використані під час експертного дослідження, наявні в матеріалах справи.

Розглянувши висновок експертизи № 30 від 29.12.2012 року, співставивши викладені в ньому дані з наявними в матеріалах справи документами, нормами законодавства, суд вважає їх обґрунтованими та приймає до уваги при прийнятті рішення у справі.

Отже, під час розгляду справи підтверджено настання реальних правових наслідків за угодами, укладеними позивачем з контрагентами ТОВ «БВП «Строитель-Плюс», ПП «Базис Торг», ПП «Ротонда Торг», ПП «Скипер».

Щодо посилання відповідача в акті перевірки на те, що угоди, укладені позивачем з названими контрагентами мають ознаки «нікчемності» як такі, що не спричинили настання реальних правових наслідків, то суд зазначає наступне.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частина першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок,є нікчемним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Всупереч цьому, відповідачем не було надано суду доказів, які б вказували на нікчемність правочину, укладеного між позивачем та переліченими вище контрагентами, зокрема доказів умисного укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Не надано відповідачем також рішення суду у цивільній чи господарській справі про визнання правочину недійсним, не надано вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження «безтоварності» здійснених позивачем господарських операцій.

У пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» також було зауважено про те, що вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.

Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в дохід держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність. Жодним нормативно-правовим актом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини та застосовувати наслідки їх нікчемності, зокрема шляхом донарахування податкового зобов'язання та застосування до платника податків штрафних (фінансових) санкцій.

При прийнятті рішення у справі суд також не приймає до уваги висновки перевірки з наступних підстав.

Згідно акту №5377/17-2/НОМЕР_3 від 06.09.2012 року перевірку позивача проведено на підставі даних комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем АРМ «Аудіт», АРМ «Митниця», АІС «Реєстр платників податків», АРМ «Облік податків», пошуково-довідкова система ЦБД ДПА України, «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», інформації про перевірки інших платників податків-контрагентів, декларацій, звітів, розрахунків по податках, реєстраційних документів, особової справи.

Однак, суд зазначає, що у відповідності до положень ст. 75 Податкового кодексу України документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

В той час, як відповідачем при проведенні перевірки були використані тільки відомості комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем.

В акті перевірки відсутні посилання, а також аналіз первинних документів бухгалтерського та податкового обліку позивача, які мали бути досліджені під час проведення перевірки та саме на них мали бути засновані висновки документальної перевірки в силу положень ст. 75 ПК України.

Таким чином, обставинами, встановленими під час розгляду справи, спростовано висновки перевірки щодо заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «БВП «Строитель-Плюс», ПП «Базис Торг», ПП «Ротонда Торг», ПП «Скипер».

Враховуючи, відсутність порушення з боку позивача вимог податкового законодавства, необґрунтованим є застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій.

За таких умов, є протиправними та підлягають скасуванню податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС від 20.09.2012 року № 0017901702 та № 0017891702.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Згідно з ч. 1 ст. 98 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

Приймаючи до уваги, що рішення у справі ухвалене на користь позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, суд вважає за необхідне присудити всі здійснені ним судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 2146,00 грн., з Державного бюджету.

У судовому засіданні, яке відбулось 26.02.2013 року, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до вимог ст. 163 КАС України постанова оформлена та підписана 04.03.2013 року.

Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 20.09.2012 року № 0017901702 та № 0017891702.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2146,00 грн. шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Сидоренко Д.В.